ТОЛСТАНОВА
Open in Telegram
Професор, науковець, експерт у вищій освіті та науці. Кандидат на посаду ректора КНУ імені Тараса Шевченка. Пишу про університети, освіту, науку та управління – сфери, які знаю зсередини. https://tolstanova.org/ https://www.facebook.com/ganna.tolstanova
Show moreThe country is not specifiedThe category is not specified
241
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
No data30 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '26
+243
in 1 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 09 September | +1 | |||
| 08 September | +2 |
Channel Posts
Кар'єра і Сім'я - як поєднувати/балансувати/встигати/не вигоріти/не розчаруватися/дійти/досягти/ПЕРЕМОГТИ?
Сьогодні в мене свято, 25+1 рік подружнього життя.
Я мала досвід, як воно:
- захищати кандидатську дисертацію з двомісячною первісткою
- досягти першої керівної посади в університеті, коли другій доньці лише 5 місяців
Це завжди вибір. Але все можливо, коли є повага до інтересів партнера і зовнішня допомога і підтримка.
Тому в програмі на посаду Ректора я окремо приділила увагу темі морального та фізичного стану працівників!
Зокрема пропоную впровадити:
👤 систему гнучкого робочого тижня
😓 надання творчої відпустки «сабатікал»
🏃🏻♂️➡️ спортивні програми на кампусі
🤱 програми підтримки працівників з неповнолітніми дітьми
* і цей список відкритий до ваших ідей та ініціатив
Люди - головна цінність університету!
| 2 |  ❗️Черговий обстріл Києва знову нагадує, в яких умовах навчаються наші студенти і працюють викладачі.
Я залишаюся прихильницею очного навчання. Живе спілкування, роботу в лабораторіях, студентське середовище — не може повноцінно замінити онлайн.
Але очне навчання можливе лише там, де є безпека.
Це не лише про організацію освітнього процесу під час повітряних тривог. Це також стан корпусів, гуртожитків та укриттів, готовність працювати у складних умовах.
Саме тому в програмі змін, яку ми готуємо з командою, передбачили поетапну модернізацію приміщень, зокрема автономні системи енергозабезпечення, водо- та теплопостачання.
⛑️ Ми не можемо передбачити, коли пролунає наступна тривога. Але можемо зробити так, щоб Університет був до неї готовий.
На фото — я зі студентами моєї наукової групи та їх однокурсниками. Нещодавно разом провели квест для слухачів недільної школи Brain Games.
Хочеться, щоб таких моментів в університеті ставало більше. Щоб молодь не просто здобувала освіту, а відчувала студентське життя. | 182 |
| 3 | Друзі, колеги!
27 жовтня Шевченків університет обиратиме ректора. Я беру участь у цих виборах і найближчим часом подам до Організаційного комітету свою передвиборчу програму. Над нею ми працювали разом із викладачами, науковцями, студентами та працівниками різних підрозділів Університету. Вона вже доступна на моєму сайті.
https://tolstanova.org/vybory-rektora-2026
Незабаром я розпочну зустрічі з університетською спільнотою.
Програма є основою для нашої розмови, і вона відкрита для ваших ідей та пропозицій. Тому приходьте, долучайтеся до обговорення, пропонуйте своє. І якщо нам по дорозі – приєднуйтеся до великої команди. Адже вона об'єднує людей, яким небайдуже майбутнє КНУ імені Тараса Шевченка.
Сподіваюся, що самі вибори пройдуть чесно та відкрито – без адміністративного ресурсу і будь-якого тиску, з рівними можливостями для всіх кандидатів. Кожен в університетській спільноті має вільно висловлювати свою позицію і робити власний вибір.
Тож до зустрічі. Нам точно є про що поговорити.
Запрошую долучатися до мого Telegram каналу https://t.me/tolstanova
Пропонувати ідеї, долучатися до команди https://tolstanova.org/vybory-rektora-2026 | 476 |
| 4 |  Сьогодні розпочинається новий навчальний рік🎓📚
Моя молодша донька, як і тисячі інших дітей, йде до школи. Тисячі наших українських студентів розпочинають навчання в реальних чи віртуальних університетських аудиторіях.
Хочу подякувати всім українським педагогам і викладачам!
Це унікальні люди, які попри всі негаразди, непередбачуваність, недосипи, відключення світла, продовжують мотивувати, направляти, пояснювати, плекати, креативити, досліджувати!!!
📚Саме викладачі - є тими, хто творить майбутнє України!
📚Саме від них залежить той людський потенціал, який буде відновлювати нашу землю!
📚Саме від їх таланту і вміння зацікавити залежить бажання молоді вчитися і вірити в майбутнє ТУТ!
Новий навчальний рік завжди був часом планів, очікувань і нових можливостей. Однак війна змінила наше ставлення навіть до найзвичніших речей. Сьогодні ми особливо цінуємо можливість навчатися разом, зустрічатися в класах та аудиторіях, спілкуватися наживо і, попри все, планувати майбутнє.
Дякую нашим захисникам і захисницям, завдяки яким цей навчальний рік взагалі починається.
З 1 вересня! | 426 |
| 5 | Напередодні нового навчального року поспілкувалася з журналістом Олексієм Анановим у програмі «Один на один».
Говорили про українську освіту і науку під час війни: як утримати талановиту молодь, викладачів і науковців, що дає міжнародна співпраця і чому онлайн ніколи не замінить живого університетського середовища.
Але для мене ця розмова була про майбутнє.
Сьогодні українські університети конкурують за молодь з університетами всього світу. І просто закликати студентів залишатися в Україні — недостатньо.
Ми маємо запропонувати їм причину залишитися: якісну освіту, сучасну науку, міжнародні можливості, професійний розвиток і простір для реалізації власних амбіцій.
Так само маємо зберігати зв’язок із нашими викладачами та науковцями, які сьогодні працюють за кордоном. Коли я працювала проректором з наукової роботи, ми започаткували проєкт «КНУ-Амбасадор». Цей досвід показав, що навіть вимушений виїзд може стати початком нових партнерств, спільних досліджень і лабораторій.
Сильний університет — це не лише програми, рейтинги чи будівлі. Передусім це люди і можливості, які він для них створює.
Саме про це — у нашій розмові.
Дякую Олексію Ананову за змістовний діалог.
🎥 Повне відео — за посиланням | 390 |
| 6 |  Наприкінці травня під час Книжкового Арсеналу ми говорили з українськими та міжнародними колегами про майбутнє академічного книговидання, відкритий доступ до знань і нові способи поширення наукових досліджень.
Тепер ця розмова отримала продовження на міжнародному рівні. The Scholarly Kitchen опублікував матеріал Frances Pinter за результатами нашої дискусії.
Мене особливо зачепило питання доступності наукових знань. Наука має бути зрозумілішою і доступнішою для суспільства, але це не означає зниження стандартів. Навпаки — що ширша аудиторія, то вища відповідальність університету за якість знань, якими він ділиться.
Говорили також про кризу академічної монографії, Open Access, штучний інтелект, інтелектуальні права та видимість українських досліджень у світі.
І ще одна важлива для мене думка: Україні варто переходити від моделі «допомоги» до рівноправного інтелектуального партнерства.
Нам є що запропонувати світові — дослідження, унікальні дані, наукові школи та власний досвід. Питання в тому, наскільки добре ми вміємо робити це знання видимим.
Приємно бачити, як розмова, що почалася в Києві, продовжується вже на міжнародному рівні.
Матеріал Frances Pinter у The Scholarly Kitchen — за посиланням. | 322 |
| 7 |  Мозаїка досвідів: міжнародний діалог про стійкість
Стійкість – це не лише про те, щоб просто вистояти. Це також і про здатність діяти, змінюватися та створювати нове навіть у часи невизначеності.
На вихідних взяла участь у науково-експертній конференції «Мозаїка досвідів: міжнародний діалог про стійкість», яка відкрила програму VI Саміту перших леді та джентльменів.
Для мене особливо важливими стали кілька думок.
Сьогодні ми маємо говорити не лише про інформаційну, а й про когнітивну війну – про те, як ми мислимо та інтерпретуємо інформацію.
Обговорювати потрібно також і українську софійність – мудрість, яка не просто зберігає досвід, а допомагає знаходити в ньому силу для життя, боротьби й навчання.
Ще однією важливою темою є створення міжнародної платформи, яка допоможе перетворювати пережитий Україною досвід стійкості на наукове знання, яким можна ділитися зі світом.
Але, мабуть, найціннішим для мене знову стало спілкування з колегами та однодумцями. Саме спільноти, довіра і зв’язки між людьми часто стають тією опорою, яка допомагає вистояти під час великих потрясінь.
Стійкість – це не лише індивідуальна риса. Це те, що ми створюємо разом. | 292 |
| 8 |  +1З 35-ю річницею Незалежності України!
За цими роками - шлях держави, який ми продовжуємо щодня. Своєю працею, знаннями, відповідальністю, здатністю захищати своє і рухатися вперед навіть у найскладніших умовах.
Сьогодні ми особливо добре розуміємо: незалежність потрібно не лише захищати. Її потрібно зміцнювати.
Сильною освітою. Наукою, здатною створювати власні технології та рішення. Університетами, які формують нові покоління професіоналів і дають молоді можливості реалізувати себе в Україні.
Саме знання, освіта і наука визначатимуть, якою буде наша країна після війни та яке місце вона посідатиме у світі.
Дякую нашим захисникам і захисницям за можливість навчати, навчатися, досліджувати, працювати і будувати плани. | 282 |
| 9 |  Я багато думаю про те, де я бачу українські університети завтра.
- Бачу їх рівноправними членами альянсів європейських університетів.
- Бачу час, коли циркуляція талановитої молоді між Києвом, Мюнхеном, Варшавою, Парижем чи Амстердамом стане не винятком і не привілеєм, а нормальною частиною університетського життя.
- Коли українські університети будуть повноцінною частиною освітньої екосистеми єдиного європейського диплому.
Так, це велика відповідальність. Це передусім якість освіти. Це сучасні освітні програми. Це високий рівень англійської наших викладачів. Це готовність університетів змінюватися, щоб бути конкурентними не лише в Україні, а й у Європі.
❤️🇺🇦А сьогодні зранку ця велика тема раптом стала для мене дуже особистою. Моя старша донька з другом надіслали мені це фото на фоні Мюнхенського технічного університету (TUM). І розчулили мене до сліз.
Дивлюся на них і думаю: ось заради чого ми маємо змінювати наші університети.
Щоб для їхнього покоління Україна і Європа в освіті та науці вже не були двома різними світами. Щоб вони могли вільно навчатися, досліджувати, створювати — і так само природно повертатися, привозячи свої знання, досвід і амбіції додому 🇺🇦🇪🇺 | 230 |
| 10 |  Університет і бізнес: два різні ритми, одна спільна відповідальність
Після Forbes University 2026 я ще раз повернулася до питання: яким має бути університет, щоб відповідати викликам майбутнього?
Мені сподобалося, що за однією дискусійною панеллю опинилися ректори, управлінці університетів, представники бізнесу та міжнародні експерти. Саме в такому діалозі, на мою думку, і народжуються важливі рішення.
Я для себе виділила кілька речей.
Університет — це значно більше, ніж місце, де здобувають професію. Тут формується світогляд, здатність мислити, ставити запитання і бачити ширше. І саме цього, до речі, очікує від університету сучасний бізнес.
Водночас бізнес дедалі більше розуміє: недостатньо просто чекати на «готових фахівців». Потрібно бути учасником освітнього процесу — допомагати формувати програми, говорити про потреби галузей, створювати спільні проєкти.
Особливо це важливо для дорогих і технологічно складних напрямів — біотехнологій, хімічної та фармацевтичної інженерії. Тут без партнерства з наукоємним бізнесом розвиток буде надзвичайно складним.
Мені було цікаво почути кейс співпраці Biopharma та Інституту високих технологій КНУ — приклад того, як партнерство може перетворюватися на конкретний освітній результат.
Ще одна важлива думка: університетам варто вчитися у бізнесу управлінських практик — фінансового управління, оцінки ефективності, продуктивності, роботи наглядових рад.
Але при цьому не варто забувати про головну відмінність:
бізнес думає про сьогодні, університет — про завтра.
Бізнесу потрібен результат зараз. Університет працює з людьми, результати роботи з якими можуть проявитися через 5, 10 чи навіть 20 років.
Можливо, саме тому нам іноді складно почути одне одного. Але нам не потрібно ставати однаковими. Потрібно навчитися говорити й чути одне одного.
Саме тому я вважаю такі зустрічі важливими. Бо справжнє партнерство починається не з меморандуму, а з розмови — іноді навіть просто за кавою.
І якщо ми хочемо, щоб український університет був конкурентним через 10–20 років, цей діалог потрібно починати вже сьогодні. | 174 |
| 11 |  Коли говоримо про сучасну науку, часто уявляємо окремого вченого чи лабораторію. Але сьогодні наука дедалі більше — це командна робота.
Саме тому в усьому світі розвиваються центри колективного користування науковим обладнанням. Вони дають дослідникам різних спеціальностей можливість працювати разом, ефективніше використовувати дороге обладнання та швидше перетворювати ідеї на практичні рішення.
Про це говорили в ефірі Громадського радіо.
Дякую за цікаву розмову. Для мене важливо говорити про те, чому розвиток дослідницької інфраструктури — це вже не лише питання університетів, а інвестиція в розвиток усієї країни. | 138 |
| 12 | Про українську науку та освіту часто говорять передусім через втрати, яких завдала війна. Але важливо говорити і про те, що змінюється вже сьогодні.
Попри всі виклики, Україна продовжує реформувати систему науки та освіти, впроваджувати європейські підходи до оцінювання досліджень і поглиблювати співпрацю з міжнародною академічною спільнотою.
У своїй колонці для The Brussels Times пишу про те, чому саме інституційна стійкість може стати основою довгострокової трансформації української науки та освіти.
Читати матеріал → | 230 |
| 13 |  Найвища точка України підкорена! ⛰️
Емоції зашкалюють.
Давно не відчувала такого єднання з людьми, яких бачиш уперше: різного віку, освіти, досвіду. Ви вітаєтеся, допомагаєте одне одному, ділитеся емоціями, отримуєте поради — і, можливо, більше ніколи не зустрінетеся. Але це відчуття єднання залишиться з тобою надовго.
Коли ми піднялися на вершину й побачили, що наше сходження тривало 4 години, хоча в путівниках обіцяли 2, я згадала фразу Пауло Коельйо: «кожен сам для себе визначає поняття часу».
Мабуть, у цьому і є сенс — не поспішати за чужим темпом, усвідомлювати, що ти робиш, і відчувати смак життя.
Я людина, яка народилася і все життя прожила далеко від гір. Але тепер можу щиро порадити: якщо матимете можливість — обов’язково спробуйте піднятися на гору.
Це справді особливий досвід. І неймовірне відчуття: я змогла. | 147 |
| 14 | Чи справді українській науці просто потрібно більше грошей?
Я б не зводила це питання лише до суми фінансування. Можна збільшувати бюджети, але якщо не змінювати підходи до використання коштів, довгострокового результату не буде.
Для мене важливо, що зараз з’являється можливість говорити про фінансування науки не лише як про гроші на «підтримати й зберегти», а як про ресурс для розвитку.
Що це означає для університетів? Чи достатньо коштів на оновлення лабораторій і дослідницької інфраструктури? І що потрібно змінити, щоб українська наука могла конкурувати не лише за фінансування, а й за людей, ідеї та результати?
Аналізую вже наявні зміни та нові виклики у колонці для Дзеркала тижня.
Читати інтерв’ю → | 178 |
| 15 | Вирішила додати до своїх майданчиків ще один — тепер я у Telegram.
Тут говоритиму про те, що добре знаю і чим займаюся багато років: університети, освіту, науку та управління.
Про зміни, які вже відбуваються. Про проблеми, що потребують рішень. Про ідеї, досвід і практики — українські та міжнародні.
І, звичайно, багато говоритимемо про Шевченків університет — його сьогодення, можливості та майбутнє.
Хочу, щоб цей канал був трохи менш формальним і давав можливість говорити про важливе просто, відкрито й по суті.
Тож починаємо. | 129 |
