дімка деркач

МОЖЛИВО тут є кияни, які знають киян, в яких можна зняти кімнату. Овер бажано – не за всі кошти світу і на правому березі. Або принаймні ви знаєте таких киян і можете їм перекинути це повідомлення. Моїй подяці не буде меж!!

Якщо мене запитають, як я себе почуваю останні дні, я покажу оцю книжку Рільке.

Карл, я пив вчора зранку воду з цієї чашки.

Я не знаю наскільки це коректно тут писати, але в мій дім був приліт в момент, коли я там був. Благо, я фізично цілий, за винятком вух і того, що болить голова і є невеликий тремор. Буду кумекать, де жити і що робити найближчим часом.

Цікаво, якщо ми приймаємо тезу, що наша культура формує нас (що не безпідставно). І нинішня війна – наслідок «клеветникам россии» пушкіна і загалом продукту російської культури. То чи можна таку ж думку розширити й на інші агресії. Що Вʼєтнам – наслідок популярності Джека Лондона, геноцид гереро в піднімецькій Африці – Гете, геноциди в Індії – Шекспіра, а нинішня агресія Ізраїлю — Біблії?

Цікава ваша думка: я насправді не читав практично нікого з рос авторів, тому не можу судити. Але зараз багато людей говорять, що і не варто, бо в цілому рос культура слабка, погана тощо. Чи таке ставлення до рос літератури обумовлене виключно війною? Тобто що не сама література фігня як текст, продукт діяння людини тощо, а саме через бойові дії? І якщо ми приймаємо, що рос література слабка і зашкварна, то чи є ще приклади літератур інших країн, які теж є такими?

Мені здається, розмови про те, що російська література хуйня роблять їй більшу рекламу, ніж якби про неї взагалі не говорили;) Тому схиляюсь до думки, що ті, хто публічно якось паплюжать цю літературу, так само її популяризують. Не залежно, чи про неї говорять позитивно, чи ні, але сам факт публічного обговорення умовного Достоєвського робить його актуальним.

Спогади – прекрасно. Одночасно вони розривають тебе зсередини.

Поки в моєму районі збивають шахеди, зʼявився настрій читати щось дуже грусне і меланхолійне. Підкажіть будь ласка книжки (або фільми можна теж), які вам сподобались, але які одночасно і сумні.

Харків Демонтовано чергову совєтську дошку.

Dulce et Decorum Est Скоцюрблені, як жебраки попід мішками, Криві, в багно відкашлявшись матюччям, Ми відвернулись від вогнів, які повзли за нами І до спочинку стомлено пішли назустріч. Солдати засинали на ходу. Хтось загубив чобо́ти, Але кульгали далі, взуті в кров, клишаво й сліпо. Сп’янілі втомою; оглухлі до роботи Натруджених сто-п’ятдесяток, що лягали слідом.  Газ! ГАЗ! Скоріш! — Нестяма спроб невдалих Поспіти натягнути громіздкий шолом. Солдати борсалися, падали, кричали, Немов охоплені вогнем або вапном. Крізь тьмяне скло й густе зелене світло, Немов під морем зелені, я бачив, як він тоне. У снах перед моїм лицем безсилим Він тягнеться до мене, давиться і тоне.  Якби ти теж міг у кошмарах звичних Іти за возом, у який його поклали, Дивитися в запалі білі очі на обличчі,  Обличчі вішальника — грішного диявола. Якби ж почув ти кров, яка при рухах  Хлюпоче й піниться з легень зогнилих Безстидна, немов рак, Гірка, як жуйка З гидких невиліковних ран на язиках невинних, —  О друже мій, тобі не стало б за велику честь Казати дітям, спраглим слави в горі Брехню одвічну: Dulce et decorum est Pro patria mori.

Один із найкращих віршів про війну. Вілфред Оуен

Получаєця виповнилось 22 рочки. Наче і фігня, але так-то більше, ніж проіснувала міжвоєнна Польща.

По-моєму, забагато зайвого і забагато відсутньо

А ще в нас є аудіозапис голосу людини, яка народилась у 18 столітті. Блін, це так далеко, але за секунду стає таким близьким. https://youtu.be/1BBkFacaBHY?si=u6vHAgEpvYS9Gbw9

Мене так розносить той факт, що існує відео інтервʼю людини, яка народилась ще в 1829 році. Це буквально раніше за народження Драгоманова, Лисенка, Весну народів тощо. https://youtu.be/AKUxya-3Qwk?si=7z3H9mJr8Lvu8CEb

Хоча в коментах пишуть що таки притягнуте за вуха…тікток книжка крч

Менструація у чоловіків…таке я би почитав