ch
Feedback

不要被骗子欺骗!Telemetrio 会找到并标记这些频道 👉 如果想查看标记,请订阅

Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

前往频道在 Telegram

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

显示更多
1 414
订阅者
-224 小时
无数据7 天
+1530 天
帖子存档
А навколо тебе живуть не люди А навколо ходять цілІ світи Унікально - прекрасні своєю суттю Трохи схожі на тебе й інакші ніж
А навколо тебе живуть не люди А навколо ходять цілІ світи Унікально - прекрасні своєю суттю Трохи схожі на тебе й інакші ніж ти, І у кожному світі є власні гори Власне горе і щастя, і тиша є, І на кухні маленькій великі розмови, І джерельний струмок, що з під листя б'є, І розлита вночі неймовірна ніжність І холодні безбарвні зимові дні, Коли дуже важливо принаймні вижити, А ще краще зігрітися при вогні, А ще краще знайти в собі силу жити І творити свій власний чарівний світ І в розправлені крила ловити вітер І дозволити, врешті, щоб танув лід. @Ira_Spiridonova_Poetry #спірідонова

Уявляєш, як довго триває наша розлука, Що волосся відросло майже у половину. Уявляєш, як сильно можна хотіти людину Що рахувати дні у кожну вільну хвилину. Торкатись пальців  Наче цілуєш ти, Торкатись себе Наче твоїми словами своїх губ. Уявляєш, як міцно тримає обіцянка, Що неможливо спати без почутих тембрів Уявляєш, як тоскно крутити у мріях вигадку, Що станеться скоро у пісню З окремих семплів Торкатись талії Наче твоїми руками Співати цю пісню гучно Наче для тебе Віч-на-віч. Уявляєш, нарешті весна… Ця ніч нарешті прийшла @poetrypozharska #ронін

Repost from Muza Huyuza
🔔 Продається книга Ольги Лавриченко "Стилет волі"! 💥 Це книга про війну, біль і втрати. "Стилет волі" розповідає про те, як
🔔 Продається книга Ольги Лавриченко "Стилет волі"! 💥 Це книга про війну, біль і втрати. "Стилет волі" розповідає про те, як люди тримаються, коли навколо все руйнується. Тут немає місця для ілюзій – тільки реальність боротьби за свободу, яка щодня забирає життя. ⚔️ Про книгу: Головна героїня намагається вистояти у світі, де кожен крок – випробування. Персонажі роману – це збірні образи друзів і знайомих авторки, багато з яких вже не з нами. Ця книга – про тих, хто не здався. 💙💛 Кошти від продажу книги підуть на підтримку підрозділів: • «Хортиця» 56 ОМПБр • 128 ОГШБр • ССО • 54 ОМБр • Взвод БпАК (який не можна називати) • Центр підтримки безпілотних систем 💥 Кошти будуть спрямовані на закупівлю засобів РЕБ, наземних станцій та дронів для підрозділів, що працюють на найбільш гарячих напрямках фронту. 📦 Ціна паперової версії – 350 грн. 💻 Електронна версія – 200 грн. 📬 Отримати книгу можна поштою або на презентації.

Repost from N/a
Зробила для вас підбірку світлин з Дніпра❤️
+9
Зробила для вас підбірку світлин з Дніпра❤️

Їдеш собі в автобусі десь туди на Хмельниччину, В вухах дешеві навушники, а у руках кросворд. Небо – бузково-ягідне, люди, на диво, приязні. Пишеш на склі Ікарусу пальцем Hello World. Ще один табель отриманий, ну і, напевно, грамота За надзвичайні успіхи або медаль за спорт. Це все зітре дорога і запах асфальту мокрого Він передвісник райдуги, що як ворота у порт. Порт, де разом із друзями їли нестиглі яблука, Вчились вставати й падати, бачити в чомусь зміст. Тут ми ділились досвідом і набували мудрості Швидше в рази, ніж в школах наших бетонних міст. Тут ми були доречними, прагнули здатись дорослими, Щороку ставали щасливими, щомиті лишались дітьми. У козаки розбійники бігали, часом, до сутінок, Аж поки нас не кликали мами, бабусі і сни. Багато вершин підкорено, ще більше чудес побачено, Хоча, в нас майбутнє попереду, де сотні тисяч доріг. Завжди є бажання зірватися, покинути все і поїхати, Сказати спасибі дитинству, що в серці як оберіг. Таня Удод instagram.com/krylata_poezia #krylata_poezia

Сюди по 15 грн закинули будь ласка https://send.monobank.ua/jar/54phoqvNa1 🫶
Сюди по 15 грн закинули будь ласка https://send.monobank.ua/jar/54phoqvNa1 🫶

піксель твоєї форми пишеться чорним, а кольоровим краще олівцям їх простіше зточувати в точність наведення гостроту норми права соціо будь-якої на перший/другий ходять стрункі не вимовляючи ім'я іншими шилась історія пошившись у дурні / еполети сашимі а ми з тобою за підручниками парні приречені чекати морозива відриваючи чеку ненависті до блакитного праві наліво, дівчатка навиворіт встигаємо яму вирити вірячи в траншеї та транші рятуємось від самих себе білих чорних кольорових переходячи кордони по тихому @viknapoetry #верле

Присвята Олі Ритик Присвята Олі Ритик Знаєш, цей час тягарем на рамена опав, Проколоті вени — системи прошили рукав, І лиш ма
Присвята Олі Ритик Присвята Олі Ритик Знаєш, цей час тягарем на рамена опав, Проколоті вени — системи прошили рукав, І лиш марафони, якими розмаїли час, Давали надію, щоб вогник в мені не погас. Нектаром по жилах стікалось п'янке хвилювання, Коли результати вривались в буденність печальну, Горять твої свічі, на шиї дріма слоненята, Я вдячний тобі — і словами це не передати. Пробач, як щось бýло — завжди відчуваю провину, Ніколи не зможу віддячить за все, що ти в силах Для мене зробити була — я кружляв до знемоги, Нікчемне життя огортали оті перемоги. А доля пропаща — і часом її не змінити... Та Оля найкраща. Ви знаєте, прізвище Ритик? А ігри є ігри...В доріг є початки й фінали, Ніколи тебе не забуду... І завше замало... Іван Добруцький #добруцький

тільки в одній роботі помітив наявність душі

Помада червона-червона Цигарка із присмаком кави і шоколаду Я нарешті вголос скажу твоє імʼя При усіх Перші літери Транслітерація найкращих у світі слів Сутінки Свобода Сенс Секс Кожне із них має свою сутність Знову уголос Знову сказала В кожній літері тут прихований доторк Знову, знову і знову Пан блукає по сліду Цілує здається кожен Палець, ребро, волосину Та завтра Нічого більше нам не завадить Буде реальністю Буде твоєю Цей найжаданіший день Вирій Помади Червоної Ружої Нестійкої зовсім Розмазаної За контури (Усіх сенсів) Твоєї долонею Об губи губами Весь пігмент залишається Я дарую його Затисни мою мене Зроби її нарешті своєю Затягни у свою пітьму Вона цікавить більше, ніж перехожого вбивцю Більше, ніж суворий північний вітер Настільки Що хочеться роздерти шкіру Щоб відчути увесь присмак ночі Коли біль дійде до ніг Мʼязів у бедрах Помада червона-червона Зітреться об шкіру Цигарка з присмаком кави та шоколаду Запамʼятається Як одні з найкращих Снів Сенсів Свободи У сутінках Де я нарешті скажу твоє імʼя При усіх Демонах Вголос @poetrypozharska #ронін

Оманлива святість Оманлива святість твоя, доленосна Єлено. Дарма дарували співці тобі оди хвалені. Ба, навіть Паріс Свій розум відніс В гріховний твій храм, де на стінах брехні гобелени. Оманлива святість твоя, неземна Менелая, Не німб над тобою - то вранішнє сонце палає. Згорають міста За хтиві вуста Що так неспроста поцілунком, як ядом, вбивають. Оманлива святість твоя, донько Зевса та Леди, Очей самоцвіти чарують, щоб з попелом стерти. Зіниці алзмаз, Що спалює враз, В той проклятий час, що до смерті веде тет-а-тетом. Оманлива святість твоя, о, божественно-грішна. Твій лагідний сміх - то глузлива болюча насмішка. А дотики рук, Мов стріли і лук, Що серденька стук зупиняють, як тільки поніжать. Оманлива святість твоя, музо пекла та Раю, Вже знаю про це й чомусь знову тебе обираю. Я - бовдур Паріс, Єлену поніс Крізь гори та ліс, поки Троя за неї вмирає. @real_dobrutskiy #добруцький

Я спав і у сні Птахи нашепотіли мені на вуха, на праве і на ліве, більше на праве, що всі мої напрямки неправильні, вимоги неправомірні, вчинки негарні, а відчуття міри збите, як збиті вершки. Здається то бу‌ли круки. Я змінив бік Верещить Київ. Кишить різноманіттям, як хвора кішка затягує пазурами в нори тендітних, небитих ще пташенят. Пташенята милі, але такі вже затаскані, ну такі вже затаскані, недоглянуті і покинуті, занедбані, перемацані, гордовиті, законсервовані, стомлені й поморочені. Тяжко. Відкрив очі Ранок у Львові закономірно вологий. Думки залиті, ніби оливковою олією, давньогрецькими мотивами і бажанням перевизначати слова. Закон в місті один, як одна голова. Закон – це бути не на своєму місці і називати це домом. Закон – це знатися з кожним обездоленим. Закон – це тепер дієслово. Закон впертий і нарваний. Закон грає зі мною в нарди, прекрасно знаючи, що я ніколи не знав правил. Закон – це диявол. Закон – це те що в мені, поки я під чужим зоряним небом. Закон тримає ближче землі, закон робить з мене мереживо. Вже час снідати Якщо уявити що я – пластівці, то світ – це молоко. Місто – тарілка глибока, і я тримаюсь як можу, але поволі втрачаю поставу, унікальність ходи. “Ходи до нас на виставу, старий!” – кажуть сусіди в упаковці брендовій, “тут багато метафор про посуд, краще не зчиняти ґвалт по-новій, краще зовсім прийняти навколишню обстановку, не висувати зайвий раз носа.” В кінці кінців ми відрізняємося лиш способом та часом приготування – кого в воді, кого в молоці, а кого просто сухим. Прокинулась ти. Росою змочений чорний ґрунт. Степ. Дай мені тебе торкнутись. Стукіт сердець, як стукіт колес, як гудіння заводів. Сонце зводиться і ричить. Ти піднімаєш брови. Степ. Чорні гори. Оголеність ніг. Step. Кроки невпевнені, але різкі. Слова всі знайомі та голосні. Букви важливі, майже всі приголосні. Якби не ти, куди я мав би йти. Якби не ти, то світ би звузився до стану мушки. Я змушений тепер плисти посеред пластівців заради губ твоїх вугільних смужки. @serhiichornovil #тінь

Апостоли І вони зберуться колись як апостоли після вечері турнікетами черствих слів затягнувши холодний червень і брудними щипцями сліз з липня тягнучи дні-осколки доки серпня прогниле дно рахуватиме пульс вибоїн І мовчатимуть довго так наче тиша лікує рани А коли знову кількість втрат день ховатиме у смеркання хтось почне і підуть крізь степ безкінечні імен шеренги як осінні важкі дощі розмиваючи болем землю і сидітиме втомлена Смерть обмінявшись з Життям шевроном погляд свій опустивши вниз як і всі тепер, без роботи й спрагло слухатиме слова мов ковтками останню воду Й будуть згадувати бійці назви напрямків, міст, посадок як тримали свої рубежі як кривавив зорею ранок як трьохсотих несли у ніч і вертались, коли світало І звучатимуть позивні наче хрускіт відкритих банок тих, хто поки ще не зумів на щиті увійти до гурту Та сідаючи до вогню щоб зігріти холодні руки кожен, згадуючи своїх в цьому піксельному раю між зів'ялих квітів війни не чекатиме в гості тих хто іще в строю. Федір Рудий (@rudyipoetry) #рудий

+ 5 грн

і проголосуйте будь ласка за мій вірш

які милі діти, зробили приємне діду

Сюди по 15 грн закинули будь ласка https://send.monobank.ua/jar/54phoqvNa1 🫶
Сюди по 15 грн закинули будь ласка https://send.monobank.ua/jar/54phoqvNa1 🫶

Який тепер оголосити вирок? Ще вчора щем смугастий гомонів, Спалахував у роздумах надмірних, Дзвенів, мовчав, кричав, вривався в спів, Зник трутнем непомітних кольорів. Чорнилами минуле розіп'ято – До розстрілу, до страти почуття, Втекли вони, сховалися у п'ятах, Піднесені край неба не летять І край землі гойдають білий стяг. Крейдовані думки на палімпсесті – Півсутінь у дотичності доби, Ворсиста правда, шерехатий шершень, Печатка із розмитими «якби» Під вироком із підписом «люби». Шовковою ходою павутина Край серця замінила на стібки, Стрічає веремії перевтілень Керованим метеликом крихким, Придуманим, видовищним. Ніким. Відродженим величним силуетом Із поглядом замріяним легким Розталою пломбірною душею Ніч заплямує білосніжний кит, Вдивляючись в сузір'я і зірки. Серед китів, приречених до страти, Лише білуха може озиратись… Оксана Мовчан @sarahwatsonrhymes #мовчан

Repost from N/a
Джессі Галлівел Мене звати Джессі Галлівел (творчий псевдонім, в житті для своїх численних друзів я просто Сашко). Мені 30 ро
Джессі Галлівел Мене звати Джессі Галлівел (творчий псевдонім, в житті для своїх численних друзів я просто Сашко). Мені 30 років, поет, історик, не одружений, не маю дітей. Люблю тварин, маю 3 собаки. Автор не опублікованого роману міського фентезі. Люблю верлібри, жіночу руку в поезії та поезію в цілому. Маю власний Храм