Храм поезії (🖤)

Привіти від анімешниці, косплеєрки та поетки АДЕЛІС ☺️ Я косплею аніме персонажів, стрімлю на тікток, а також пишу вірші і декламую🐱 Запрошую усіх творчих та бажаючих, кого цікавить такий двіж, долучитися до моєї дружньої спільноти у тгк: АДЕЛІС 💜 https://t.me/adelis_in_equilibrium Також підписуйтесь на мій TikTok 💜 https://www.tiktok.com/@rebel_adelis?_t=8kZAe7QHNlG&_r=1 Інстаграм (косплей)💜 https://www.instagram.com/adelis_cosplayer?igsh=MW44MWY5ZjF5cjdldA== Інстаграм (вірші)💜 https://www.instagram.com/adelis_in_equilibrium?igsh=YWphc2l1amQwY3g4 Цікавий контент гарантовано🥹 З повагою, АДЕЛІС 💜

Залишилось 10 номерків!

Привіти від анімешниці, косплеєрки та поетки АДЕЛІС ☺️ Я косплею аніме персонажів, стрімлю на тікток, а також пишу вірші і декламую🐱 Запрошую усіх творчих та бажаючих, кого цікавить такий двіж, долучитися до моєї дружньої спільноти у тгк: АДЕЛІС 💜 https://t.me/adelis_in_equilibrium Також підписуйтесь на мій TikTok 💜 https://www.tiktok.com/@rebel_adelis?_t=8kZAe7QHNlG&_r=1 Та інстаграм 💜 https://www.instagram.com/adelis_cosplayer?igsh=MW44MWY5ZjF5cjdldA== Цікавий контент гарантовано🥹 З повагою, АДЕЛІС 💜

Друзі! До тих хто влаштовує двіж-париж-активчик 🔥 на стрімах ПІДПИСКА ВІД МЕНЕ ОБОВ'ЯЗКОВА ☺️ 💜ТікТок сам створює рейтинги, тим самим спрощує мені відслідковувати котиків, які потрапляють у команду, дарують найбільше подарунків і багато часу проводять разом зі мною на стрімах 🐱 Ділюся скріншотами, кому цікаво) Всіх обіймаю!🥰 До наступних стрімів!💬 З повагою, Аделіс💗

Привіти від анімешниці, косплеєрки та поетки АДЕЛІС ☺️ Я косплею аніме персонажів, стрімлю на тікток, а також пишу вірші і декламую🐱 Запрошую усіх творчих та бажаючих, кого цікавить такий двіж, долучитися до моєї дружньої спільноти у тгк: АДЕЛІС 💜 https://t.me/adelis_in_equilibrium Також підписуйтесь на мій TikTok 💜 https://www.tiktok.com/@rebel_adelis?_t=8kZAe7QHNlG&_r=1 Та інстаграм 💜 https://www.instagram.com/adelis_cosplayer?igsh=MW44MWY5ZjF5cjdldA== Цікавий контент гарантовано🥹 З повагою, АДЕЛІС 💜

благодійна лотерейка від Олі: instagram.com/inspiration_style_ua

chinese coffee постійний доступ до запису останньої розмови але жодна не стає останньою багатоквартирна людина майбутнього утім деякі з її душ мають непевні розміри яке слово впіймати на волосінь світла з датою народження близької людини звуковий смог суміш туману і джазової музики вийдемо на сонце тільки якщо станемо полумʼям все одно запамʼятовує не відправлені повідомлення лиш одне освітлене вікно та й те на долоні щоб зловити спочатку напиши блесну і гачок Михайло Жаржайло

Повітряна тривога по всій країні Так наче щоразу ведуть на розстріл Усіх А цілять лише в одного Переважно в того, хто скраю Сьогодні не ти, відбій Вікторія Амеліна

Холодними пальцями водиш даремно по лінії долі моєї долоні: на лінії Марса ховається тремор, краде кожен дотик, тримає в полоні. Бретельки серпанку спадають на плечі, сорочка спускається місячним стягом; чутливе розпечене лоно напнеш і мій пояс Венери враз лілій нестямно торкнеться... Оглушливе сяйво розбудить за північ, тобі нагадає: з Дніпра жодних рейсів – шрамовані землі так схожі на пінчер, криваво-вишневий десерт від агресій. На карті твій клаптик мені найсвітліший, але не пускають в затьмарене місто, напевне, гадають, що нас розлучивши приборкають міць, що любов наша містить у серці. Повір мені, музо з волоссям янтарним, ця скриня любові не встигне спустіти. Твоя підпільна гуманітарка, рядки ці одшепчуть ворожі пристріти. Мені наші стукоти – за навігатор, а хрестики вікон знайомих – як мітка. Сипнеш цукор в каву, відкинеш фіранки, а за ними стоятиму, сонечко, я неодмінно! @cherry_poetry

Все мине. Пил осяде. Слова проростуть, наче саджанці. Хтось позбирає всю ртуть, що розсипалась в грудях мільйоном дзеркал. Наче зовсім ніхто не вмирав. За завісою знову ввімкнуть голоси, стане сил і підняти, й тримати, й нести. Спи, мій янгол, склади свої крила убік, щоб украсти ніхто їх не зміг. Біль виймає зсередини щось – і пливеш, наче во‌яджер в темній безкрайності. Меж не встановлено, пристрій не знайдено – лиш ти і біль, закодовані в вірш. Все скінчиться, коли дорахую до ста. «Як захочеш розмови – напишеш листа» Віддаю їх вогню. Попіл в’ється в спіраль. Куди треба – доставить містраль. Не кінцева, тут просто настали жнива. На повторі вночі: я жива, я жива! І зірок полотно – наче списаний лист. Може, зрештою, хтось відповість. @catushan

Усім привіт! Рада повідомити, що зараз стартує багатотуровий весняний конкурс акровіршів. На вас чекає багато цікавих завдань та несподіванок. А тому обов'язково підписуйтеся на телеграм канал, де власне і проходить конкурс: https://t.me/viktorialubidpoetry А зараз ловіть завдання першого туру, в якому можуть брати участь абсолютно всі, окрім суддів звичайно. Вам треба написати римований акровірш на тему "Разом з весною"; Фразу, яку утворює акровірш можете обрати самостійно, а можете використати фразу із теми. це повністю на ваш розсуд. Ліміт рядків 12-16; Від одного учасника/учасниці — один акровірш; Вірші на перший тур приймаються до 31 березня 23:59; Роботи надсилати мені @victoriavas2004 в особисті. На конкурс приймаються вірші написані виключно українською мовою та без використання ненормативної лексики. Зверніть увагу, що конкурс є анонімним, а тому публікувати конкурсний вірш у соціальних мережах або якимось чином вказувати на авторство дО оголошення оцінок не можна. За порушення правил — виліт з туру. Дякую чудовій Таланні за прекрасну ідею!!! Ти надихнула мене. Я з нетерпінням чекаю на ваші оригінальні, креативні та наповнені весною акровірші!!! ваша Вікторія Васьківська-Либідь P. S. У конкурсі буде багато цікавих додаткових завдань, призів та несподіванок, отож обов'язково стежте за наступними повідомленнями. P. P. S. Також буду дуже вдячна за поширення. Адже чим більше людей, тим цікавіше.

Не ходи ти тут не ходи будеш ти такий тут один Боже, розсердилася зима дим сповзає як повзе слимак. Не ходи сюди в ці шляхи у лісі заховалися гріхи чорне небо вітер б’є в тюрму кровоточить холодом зиму. Не іди сюди не заходь тут лише руїни та Господь на дорозі стеляться тіла їх рахують як приходить мла. Про місця ці краще ти забудь кров терпка й отруйна наче ртуть люди перетворюються в маки розтинає серце вітер гаком. Зникали імена зникали міста туга нависала як кості міцна бились птахи бились в пітьмі в зведені чорні мури тюрми. Не ходи сюди в ці шляхи у лісі заховалися гріхи чорне небо вітер б’є в тюрму кровоточить холодом зиму. Максим Кривцов

Легенди

давай торкатися один одного просто зараз у цій безодні давай говорити різними мовами і розумітися на півслові давай я буду тобою дихати тобою мріяти тобою бачити давай рахувати спільні вибухи після промови усіх означень серце твоє переповнене стукотом. голос твій переповнений силою давай розчинятися разом із звуками наче вода із чорнилами давай дивитися один на одного. один у одного. немов востаннє давай ставати першоосновою для того що звалось колись коханням ранки починаються і закінчуються перекочуються у схеми світ зупиняється перед вічністю коли ти промовляєш до мене наші життя уже перепліталися наші життя уже були подвійними ще до часів утворення нації ще до того як почалися війни очі твої заворожують спокоєм. десь пролітають забуті конверти над нами перецвітають магнолії і опадають на плечі безсмертям ти переходиш у мене тишею. наче повітрям в мені перестудженим. давай торкатися будемо віршами. давай торкатися будемо душами. Алла Жабокрик

Скинувши обладунки після чергового бою, Всядеться у посадці, умовно-прикритий РЕБом, Відкриє бляшанку "Red Bull" замурзаною рукою... Йому двадцять три. І він - штурмовий демон. "Мультикам" передпліччя волого тьмяніє багряним - З пальців спадають важкі сургучеві краплі... І риється поруч у рюкзаку втомлений медик-ангел - Худеньке руде дівчисько з очима кольору сталі. Ангел шипить змією і матюкається стиха: "Не напасешся на вас турнікетів, ви, придурки шалені!" Демон мружиться безтурботно... Злизує сніг відлига, Лютневе повітря напалмом горить в легенях. Очі - смола із гарячою лавою - навпіл. Серце - реактор. Лють - у активній зоні. Поки руку йому бинтом перемотує ангел - Він гортає список контактів у телефоні. Душі ворожі - демон скидає до пекла. Ворожі тіла - землі на поталу лишаються. Демон всміхається - ікла в бездонне небо. Небо у відповідь - знову чомусь не всміхається. У демона пара контузій і пара татуювань, Вдома сестричка і мама. Вітчим - у "сорок сьомій". У демона - жодних рефлексій. У демона - жодних вагань. У демона - орден "За мужність"... І до срібла всивілі скроні. Демону хочеться спати... А ще - "біг-мак" і додому... "Додому"... Так ніжно здригаються передсердя... Демон про це не скаже. Не скаже ніколи й нікому... Демон сьорбає свій "Red Bull", станцювавши бачату зі смертю. Василь Мулік

Нагадуємо вам про реєстрацію у школі для поетів! Також можна приходити дивитися на створення секти літстудії у Кам'янському! Поки що зареєстрован 8 людей! ПЕРШИЙ ЗАХІД ТАКОГО ФОРМАТУ ПЛАНУЄМО 23.03! 💥💥💥 https://docs.google.com/forms/d/13iaBIsyis07Ibi5do5OHLR6IE2jdW5XY2iHAdX51ilg/edit

Кохайся із ним крізь неспокій і втому, Яскраво запалюй в зіницях жагу. Він повернувся, він поруч, він вдома. Глуши його сором і страх, і нудьгу. Кохайся із ним і цілуй його кукси, Нехай відчуває по нервам твій струм. Оголені груди і стегна - спокуса, Нехай з кожним поштовхом меншає сум. Кохайся із ним, ніби ти Клеопатра, Захоплюй вологим і теплим єством. Хай чують сусіди, ліфтери і варта Як граєшся ти із його божеством. Кохайся з поривом, кусаючи губи, Торкаючись ніжно протезів й долонь. Хай спробує бути ласкавим і грубим. Спустошуй «святиню», розпалюй вогонь. @arisu_magic_psy арт Наталка Меленишин #інтимнірядки

++ і коли Бог чекає ранкового зведення він чекає новин з Авдіївки янголи доповідають: тілами загиблих всіяні відступи із Зеніту. і коли Бог чекає ранкового зведення він чекає новин про міст - чий він зараз? проте янголи не знають. - нам би зібрати душі загиблих що стоять над своїми тілами і чекають на евак вони досі не знають що за загиблими в середині лютого цього року ніхто не повертається навіть за пораненими на цій ділянці фронту ніхто не повертається - але повертаємось ми - говорить Бог - жодна душа не повинна бути безвісті зниклою особливо в середині лютого цього року особливо на цій ділянці фронту янголи ніколи не залишають душу яка стоїть над своїм тілом янголи ніколи не залишають вулиці якщо там залишається щось живе навіть дерево янголи плачуть над містами де будинки стають руїнами а на дитячих майданчиках лежать міни янголи завжди повертаються навіть якщо немає куди повертатись янголи стоять на згарищах янголи сіють квіти навесні вони проростають Валерій Пузик

Німфа (Вірш написаний на марафон) Роздягаю тебе так нечемно, немов мандаринку, Розтікаєшся соком, коли декламую сонети. Якщо тіло коханої - храм, щойно служба минеться, Завітаю до нього, у край насолоди порину. Розчиняюсь в тобі, ніби цукор в гарячому лате, Розпускаєш волосся – блукаю в тропічних ліанах. Незнайомі палкі почуття вже нуртують вулканом – Я заради цих губ ладен все перешкоди здолати. Розфарбуєш все тіло у колір своєї помади, Розгадаю тебе, ніби ребус, і вивчу напам’ять Кожен вигин, западинку, потім пройдуся степами. Все дозволено зараз, тож нумо кордони ламати. Розквітаєш у мене в обіймах - тендітна волошка, Розважаюсь з тобою і знаю : до цього не жив я. Приманила солодким нектаром до себе, мов бджілку. Прошепочеш ім’я - моє тіло охопиться дрожем. Розцілую ще раз після того, як ти охолонеш, Роздивлюся : лежиш біля мене, як німфа, розкута. Не насичусь тобою ніколи, бо завжди бракує. Я життя залюбки би провів у твоєму полоні. © синьоока #синьоока марафон #інтимнірядки