Храм поезії (🖤)

его — це дуже просто. рештки душі, що кипіла, а потім опала в осад як позбутися вірша, коли він тебе торкається? покажи на ляльці, своїй зменшеній копії, куди саме, наче це похабщина. але я не нацполіція в залізних аргументах, щоб хвилюватися за лад в інтимній бюрократії, що дозволено й заборонено вищими частинами організму ігри дорослішають і змушують дорослішати з ними. правила тепер видають томами, поки шанси стікають як дощ по ринві. однією півкулею намагаєшся грати, іншою — ловити суть правил й злизувати зі шкіри колір граната. / хоча для цього краще мати цілих три голови. дракон: живуть на пиві й полиновім паливі. наполовину бухі, наполовину напалені. може кудись спускаються, а може підносяться, залежно від звички і наміру. без надміру, лише як відро в криниці згідно з дизайном наповнюється по вінця, а потім розхлюпує зайвину. вихідці з смути приносять банки з надією, з ґрунту викопані стяги, брунатні й малинові / під вітрилами линути б ми бинти з червоних тканин на героях вистави-одноденки. символізуємо себе, але не є ними, прийшли на свято радості під видом плісняви покірно витримувати ролі намічені. ти ж просто дівчинка. непослух карається вдвічі, в два довічних січня. / страху дивитись в полум'я — смілива думка / зухвале рішення. як і дуже тривке спорадичне наближення. в костюмах сестри і сестри чи сестри і брата, які за чергової нагоди розійдуться, виснажені взаємними повноваженнями. цього можна боятися, але не варто чекати / далі буде завтра де, вже зовсім нові, зберетеся в цілющім ковені, заново на світ нарождені, вдаємо, що в одязі, хоча насправді оголені, посередині ватра... мелодичним намугикуванням передаємо знаки по колу, зашифровані між рядків й на стику поглядів, одним холодним й цілющим коаном: смерть це цінність смерть це цінність / всі дозволять тобі невдачу, головне — собі пробачити а себе знаходити, щоб ви знали, завжди страшно і боляче, чуєш, страшно і боляче людська різома розростається в безшумному космосі, за складність платить високим рівнем розпаду, споруди з каміння злітають за сінними стріхами, як ворони сполохані спасибі за місце у племені, де юре це часопроведення, де факто — рехаб напаяних й психічно заведених створіння вилазять грітися на тепле каміння, час стікає потоком із пащі змія, висить на гілці життя повнокровний плід і такі самі лежать на землі сонце велике і пласке, як твої п’ять копійок, виходить з обігу, щоб сісти за обрій спокійно, аби вернути німфу із чорного царства тіней, харон не вимагає багато, просто довіри жити легко, як розігрувати в києві комплект оцінок, заходити у гру, як в самоту, треба суцільно, підручник з ентропії дістаєш, відчищаєш наліт і бачиш знак: "ex libris центру поклоніння ліліт" протагоністом можеш бути ти або хтось інший, наразі в розпорядженні одне життя, ну може два, не більше, цілую в лоба і ребро, тримай палкий оберіг, групка дівчат уже чекає на тій стороні

моєму синьоокому океанові сьорбати з чашки солоно-гіркий океан краще, ніж в маршах топити гнітючу самотність. з-за очерету вдивляюся в далеч — побачити б обрис твого поетично-рибальського флоту, що повернувся з дарунками щедрих киян. я ж приготую пиріг, де кохання за начинку. знову прощатись… на березі я і мартин. щоб не забути, твій голос сховаю у мушлях. снись мені кожної ночі, всміхаючись парусом, щоглами, якорем… і повертайся на сушу. щука-самотність вгризається в рештки мети, дні-близнюки проминають в повільному вальсі. марші старанно приховують смерть моряка — прикру загибель мою і всієї природи. ластівка піснею серце шматує околицям, на підвіконні схиляють голівки стокротки… нікому більше залити моря у стакан, збавило оберти блякло-оранжеве колесо. ти обіцяв повернутись до мене здаля, звідти, де раки співають тоненьким фальцетом. я все чекаю… а небо ридає із гуркотом, смуток на серце вдягає кайдани свинцеві. десь миготить, загубивши родину, світляк — гірко тужу за солоно-гіркими цілунками. твоя синьоока русалка.

Нагадую шановні, вчені довели, що ПМС це вигадка

У коментарях під дописом з картою "калейдоскопу" я писав одному з користувачів, що в мене є ціль зібрати в даній аудіобібліотеці коло трьох сотень поетів нішевого і не зовсім сучукрліту. Ціль я досягнув, бо знайшов 300 авторів, на кожного з яких - по віршу. Але на ній, мабуть, і спинюсь. Тобто всього буде 30 "калейдоскопів". Можливо, ви ще зможете заохотити, запропонувати цікаві імена, але наразі ставлю собі таку задачу, бо не знаю, чи на більше мене вистачить.

*25* де порожнини твої, Джек? після опівночі лише крек, шибениці та марнолуння по кутках, обвитих латунню, колотий лід та неправильні девайси. ліжко приймає до себе нас, але не ми приймаємо одне одного, немає дії. немає злочину, якщо не знайдено тіла. я йшов, і в очах дзвеніла гроза порожнечею, спробами зав'язати: дикий мед на губах гарячіше арівідерчі, не було нічого. а потім стало легше. був, та не став. опинився в чийомусь вікні, як в білій сутані. йшов двадцять п'ятий сніг. @viknapoetry

Привіт. Набираю учнів на заняття з англійської мови. Працюю з дітками від 5 років та дорослими. Онлайн. Якщо раптом тут є ті, хто в пошуку репетитора - пишіть 💜

не вистачає цього дорослого вміння керувати власним бюджетом. хочеться торбу червоного кольору, колготки у сітку, блиск від Dior, ще одні кеди (ти не розумієш — вони кардинально інші!) треба десь взяти грошей побільше, бо я вже замовила… книжку. дві книжки. такі самі. з доставкою з тієї країни, де про любов жінки до жінки видають збірки. де таку любов несуть не на мітинги, а в РАЦС. дві книжки. такі самі. одну подарю колишній. якщо, коли вони прийдуть, ми з нею ще спілкуватимемось… @gkruk_wirszi

У мене сьогодні свято, але хто ж знав, що pycnя теж захоче привітати😕 Моя мама жартує, що це свято для них загрозливіше, ніж День Незалежності 😅 Тож я хочу підтвердити цей жарт🫡 Сидячи в імпровізованому укритті, я відкрила банку й хочу на честь свого дня зібрати кошти для активного й перевіреного збору. Звісно, про все відзвітую. 🍯Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/6UYwbGZdab Номер карти банки: 5375411221868370 Happy Birthday to me і бережіть себе 🥰🎂

/десять/ на розі пустинної вулиці чатують блудниці. уповають на фатум і шелест банкнот, здіймаючи вгору закляклі долоні. /дев'ять/ автомобіль стиха спинив ходу, мов хижак перед нападом на приречену жертву. /вісім/ напівтемрява студії заважає угледіти бліде розхристане тіло мертвої бранки. /сім/ кармазинові лінії обіймають самотні полотна, що належать мисливцю за безкрилими душами. /шість/ картина митця є знетямленим наслідком вщент одурілої подоби уяви. /п'ять/ безумець дбайливо виводить яскравою кров'ю розмашистий підпис. пальці тремтять в ейфорії. /чотири/ іронічна посмішка. у руках прохолодне шампанське. природна радість у диявольських очах. "моя виставка тріумфальна, чи не так, панове?" /три/ жага творити настигає, мов п'янка манія. /два/ двигун наполегливо гарчить на вулицях сонного міста. /один/ пограємо? #конкурс #КОТОЛИСИ #kbrn_poetry @himernautopia

Сьогодні 40-річчя чудової Олени Галунець - @virshoplitkarka. Підтримайте її підпискою та залиште вірш під дописом на її конкурс https://t.me/virshoplitkarka/90 ключиці можете надсилати Джессі

А є у вас улюблений поет/поетка з котрим/ою ви б хотіли зайнятись сексом? Скажімо читаєте збірку і тут виникають думку я б з нею чи з ним?

маленький топ каналів сучасної української поезії: Синьоока Оля Ритик Віршопліткарка Саша Хопта Віршневий сад Зоріна Юлія Мусаковська Ана Море Анастасія Рум'янцева Іванка Світляр Ія Ківа Дара Двора м'яка і тепла Лі Катерина Гетало Сховок Таня Власова Тоня Корнута Кобилянська Лексикон інтимних текстів Як помирає Френкі Тетяна Батанцева Оля Новак Аля Гулієва Катерина Батушан Ніколассон Іолана Тимочко Таня Осіпенко Естер Невінчаний Юрій Ліщук Бешкет Онофріюк Левіза Нікуліна Дьомін Артем Сергієнко Карич Оленямка Ніла Ревчук Федір Федько Марта Садлова Маша Чекарьова Костя Ватульов Юрій Іванов Ваня Добруцький Яна Мороз Даша Загребельна Ада Єлагіна Вдома Саша Дорога Шакіров Дмитро Занков Олена Павлова Жилкос Сліди сліди 29.20 за північ Раміна Космічна різьба. Степан Пенкалюк Олеся Репа Оксана Мовчан Квазар Кілдчунчик Андрій Мальва Сашко Негрич Мур Каметов Таланна Вероніка Мовчан Анастасіт Ліля Квітка Скалозубство Іра Божко Вікторія Смушок Зими нема Іра Ноксицька Коля Дендак Летаргія Євангеліє від Іулії Рубік пише Ростислав Кузик Морті Блек Заполярне сяйво Лізочка Аделіс/Аделіна Юлія Масюра Чай (ка) Аби було Яна Фіщенко Ася Шевцова Той легінь з Чернівців Лана д'Арк Мар'я Терція Фіалка Іляна Лисиця Оксана Приходченко Катя Цимбал Сніг на голову Теплий сніг Анґа Зелена Химерна утопія t.me/soniachnateminpoems t.me/viktorialubidpoetry t.me/roomintheattic t.me/lodik_nikim t.me/viknapoetry t.me/chekalnya t.me/ArtemElf_stihi t.me/morinamori t.me/TrippyTrash

Мій варіант жадановірша по завданню Єви Він так гарно співав про Тернопіль і курив постійно LM, Була завжди розстелена постіль для складання віршів та поем, Він так палко бив пальцями струни, розриваючи звуками простір, А коли через край били ревнощі, він ставав безжалісним монстром. Вона часто читала книги, закривалася в свою мушлю, Сторінками тікаючи в світ, де ніхто ні до чого не змушував, Вона мріяла жити у фентезі, без оцих прозаїчних проблем, Він це бачив, та все ж відпускав і курив синій LM. Так і жили вони пліч-о-пліч, та думками кожен далеко, Росли гори з пісень і книжок, й не кінчалися сині LMки.

У Всесвіті великому, в Волоссі Вероніки, Щоб стати повнолітніми, був певний ритуал. Потрібно було кущ знайти, який різноманітні, Прості або зі смужками, суцвіття випускав. Із кольорових квіточок робили потім зілля, Щоби волосся підлітка отримало тих барв. Я розповім вам про сестер, що виросли й зустріли На двох один важливий день, коли їх час настав. Хоч схожа була зовнішність як в росяних краплинок, Та норов - як у кожної сніжинки вигляд свій. Одна весела й запальна, хоч іноді кваплива, Здавалось часом, що змогла б здійняти буревій. А інша більше мовчазна та витримку залізну Постійно мала й як вода у повний штиль була. В дорогу вони рушили не рано і не пізно, Та щось були напружені як ні одна струна. В думках перебирали все, якими ж кольорами Вже стануть відрізнятися, у світі ж стільки фарб. Та ниті долі сплетені, напевно, що не нами, Бо квітку фіолетову магічний кущ лиш мав. І що ж поробиш? Чарівний напій цей вдвох зварили, І по ковточку випили, а далі диво лиш, Бо полум'яні локони та сині пасма-хвилі, Вже обрамляли контури двох вражених облич. Бо що б не улаштоване було для нас спочатку, Все буде відфільтроване крізь дії та думки, І написати власну ми картину щастя здатні, Під настрій підбираючи відтінки залюбки. Вірш на конкурс Віршометрія, з яким пройшла у півфінал. #вірш, #казка, #поезія

✨ Ельфи в Місті ✨ 1. Ви бачили – ельфи в Місті з’явилися мов нізвідки. Прийшли непомітно й тихо, довірилися вітрам. Не золота хтиве лихо, смарагди чи срібні злитки – Вони принесли надію в брудний та обжитий храм. Вони принесли в долонях швидку мелодію скрипки, Проміння зіркові звитки Вони простягнули нам. У пальцях, прозорих п’яльцях мрійливо горять світанки, Ховають ельфи алмази в невидимій всім золі, Живуть у своїй оазі в сріблястих таких альтанках, Що виткані ніби сріблом, а ніби струмлять у склі. Вони говорять нечутно про холод зимових ранків, Про те, як буває п’янко На цій золотій землі. Ви бачили – сива давність прийшла до нас, сіроока, Дітиська її веселі та вітряні, мов юга, В них жарти, слова, ідеї – дивись-но – завжди нівроку, А вічне серце сумує, і пісня його блага Дістати сріберну лютню і справдити ненароком Мелодію ту глибоку, Якою горить жага. У лицях, нічних зіницях записані наші строки, Сліди мерехтливі видно на довгих пласких дахах. Їм вісницями – синиці, шпаки та іще сороки, Вони без жури віщують про те, що гряде в роках. Вони безтурботним рухом запалюють синій спокій У склі ліхтарів високих, Як промені в маяках. 2023 р. #збірка_Казки_Тисячі_Світів