Храм поезії (🖤)

😽 Дорогенькі наші, берімо участь у весняній котолисячій лотереї! 😽 ✨✨✨ Тим більше, що шанси на виграш збільшуються, адже кількість квитків скоротилася до 25, а вартість квитка знизилася до 15 грн! ❤️ ✨✨✨ Переможець чи переможниця отримає подарунок від організаторки 🐱 — прикрасу «З любов'ю» 🤍 у вигляді серця. ✨✨✨ Доставка за рахунок відправника. 👌 ✨✨✨ Зібрані кошти підуть до благодійно-призового фонду нашого конкурсу. 💫 ✨✨✨ 50% фонду надійде головним 👏 переможцям 👏 (у категорії римованих і верлібрів) 50% — на благодійність: 🙏❤️ головні переможці обирають збір, на який хочуть перерахувати суму фонду (по 25% відповідно). Ми перераховуємо і звітуємо. 🫡 ✨✨✨ Прошу тих, хто бажає взяти участь, написати обрані номерок/номерки в коментарях і надіслати скрин в ПП @catania13_11 із донатом на картку фонду 5375411500822866 1 Джессі 2 3 4 5 Оксана Лихогляд 6 Оксана Лихогляд 7 Оксана Лихогляд 8 9 Оля Ритик 10 11 Джессі 12 Джессі 13 Оксана Лихогляд 14 Оксана Приходченко 15 16 17 18 19 20 Іван Добруцький 21 22 Іван Добруцький 23 24 Оксана Приходченко 25

💉 ▸ Реальність? Падай! Падай! Падай! Хаха! Забився? Хай мати повітрям злікує Розпечені рани, торкнеться сльозами Колін, фіолетом покритих. Ох, дурню! Дарма сподівався на першість. Зламали Не вперше, бо в мрії упершись отруйну Пігулку позичив у міста. Безтямно Ковтаєш, бо дійсність затисла. Всередині — прісно.                            — Брехливі надії!                                   – цідиш зі злістю.                 Розпач окислить набридле Намисто зі                      Слів                              Амбіцій                                       Старання. В омані востаннє...                   Чекай-но! Загублено шлях? Є доріжки зі столу.      Падай додолу! ..в оазисну кому. Рятунок — зі мною. Бажав дивосвіту? Поринь-но до нього, Початок барвистий, бо темінь з порогу Гостей не лякає — чекає вологих Слідів на обличчі, розплетення зграї. Тепер ти один, тож нарешті зіграєм У хованки з раєм.              — Злікуєш всі рани? -                         питаєш як інші, бо зітканий з тріщин, ілюзій та марив. Ще й досі не втямив, що                 Світ цей — ще гірший За юні проблеми,              Кризи дорослих.                          Губись в його млості Зруйнований вдосталь Своїми руками.                         Ну що, твій вердикт:                       ми проблему владнали? Так прагнув до світла, що опієм стерло Усе, крім могили, в якій завжди Темно. ─ ────────── ↷ #yrboo_вірші

зрізай з мене шкіру починай із плечей і спини здирай з мене написи, шрами й пташині крила спали весь мій одяг, кредитки і телефони скажи, що я вмерла. скажи, що не знаєш, хто я зв'яжи мені руки, збирай мої сльози і крики затягуй петлю на шиї, це зможе мене убити забирай моє тіло свободу забирай плачі і турботи не зможеш мене обдурити. я добре затямила, хто ти. а тоді залікуй мої рани цілуй опіки. плач і молися а тоді вгамовуй кошмари і роби мені мазі із листя викликай зі столиці ворожок і освячуй для мене обійстя я потрібна тобі живою. бо якщо я помру - ти здасися @li_lizka1000

сьогодні, двадцять шостого, мені двадцять шість і така нумерологічна оказія має місце лише раз, бо мені більше ніколи не буде двадцять шість двадцять шостого. пахне екзистенційною кризою, але може то і на краще, бо як казав ремарк: «те, що життя не триває вічно – просто милосердя» на цій позитивній ноті прошу вас закинути по 26 гривень за моє здоров’я на збір моєї подруги також можете привітати та підтримати мою творчість тут: 4441114454239417 дякую, що ви зі мною 🫶🏻

me and my smoking addiction ~ kyiv, 2023

Кажи нарешті холодні слова Охолонути нарешті зможу Хай прийму я долю свою Але не згадуй більше мене. Не повертайся до вулиці моєї Не повертайся до життя нового Я житиму у домі новому. Заразила ти мене хворобою Реве і стогне серце моє Арт-портрет твій зриваю Де малював під деревом старим А тепер його нема... Ходи но звідси від мене. Охолонь почуття свої до мене Лише порожнеча у серці Окрім розчарування в тобі Давай йди но звідси. 29.04.2024

А у місті богами забутому, Дзвонить гучно в неділю дзвіни́ця. Ми з тобою зав’язані путами, Що не можемо вкотре звільнитись? Хоч життя розділило нас смугою, Та мені чомусь стало замало. Я все більше завівся та слухаю, Зачарований ніжним сопрано. Розкажи, скільки часу не чулися, Вісім років, а може ще й більше? Випадково зустрілись на вулиці, Як колись зустрічались раніше. Твоє серце надійно вже зайняте, Чоловіком із поглядом сірим. А ти можеш по шкірі подряпати І побачити ступінь довіри. І немає вже жодного значення, Та колись розуміння настане. Стільки років з тобою не бачились, А волосся таке ж неслухняне. Що пов’язане з нами ти знищила, Нехай буде у вас все в порядку. Я дивлюся мій хрестик на шиї ще, Подарований якось на згадку… Костянтин Ватульов

Після того, як ми дізналися імена Ваших улюблених поетів і поеток поза Телеграмом, несправедливо лишати запитання про улюблених авторів у його межах. Отже, читаємо і надихаємося нашим творчим надбанням. Дякуємо усім причетним до формування добірки ❤️ Андрій Мальва – Привіт, мій найкращий друже (від @Nelemean) Андрій Мальва – День почався (від @elagenst) Зими нема – Пара-дим тріпотить у повітрі (від @marklafer) Іляна Лисиця – Смерть слухала (від @m1chn3k) Іляна Лисиця – Настрій (від @KseniBerkeli) Іван Добруцький – Оголена (від @himerna_utopia) Юрій Іванов – Проросте зерно (від @SoniachnaTemin) Юлія Красіна – Кохана (від @yanita_v) Аля Гулієва – Площа кишить драконами і воронами (від @catania13_11) Кілдунчик – Богомол (від Анни Ничипорчук) Саша Хопта – Чорноморська русалка (від Анни Ничипорчук) Саша Хопта – Київ-Гречани (від @helen_halu і @stavozero) Тетяна Власова – Ми з Марією (від @catania13_11) Тож діліться улюбленими віршами в коментарях, також, будемо раді поширенню. Приємного читання!

якщо раптом хтось не встиг, завтра ще можу опублікувати ваш верлібр на конкурс

В дитинстві Я не боялася смерті У розпал літа помер мій тато І я малою Сиділа біля труни Відганяла мух - норовили Залізти в його ніс Кляті, тікайте! Запах смерті чи трав зів'ялих Мухи, пекуче сонце хмари чорної туги Вартую Все частіше махаю знову Уже не сльози - рівчаки з солі Все неповторне що було вчора уже минуле Лишилось фото Стало спільним на всю країну Там я у горі труну хапаю Страшне на пам'ять? Невідомо... Тепер країні, як моїй мамі Встромила смерть у серце руки Хоч сіє горе та сходить спротив Смерть стала звичкою в стращній статистиці Рояться мухи / залізо з сходу Жахне гудіння тепер постійне Закриті труни у чорнім люди І мами Мов сиві горлиці але Безкрилі Без сили Квилять... Цьогоріч на могилі розквітли квіти Як очі сина Сині... Раміна Солнцева @Raramina

Літо в зеніті Падає липовий цвіт на повернхю води Липень востаннє стрибає у воду - і вирине молодим серпнем; листя тонке, просвічені сонцем прожилки Ми дожили аж до серпня - бачиш, як нам пощастило Ти ж пам‘ятаєш про всіх, кому пощастило менше? Ти ж тепер замість них маєш берегти межі Ти ж тепер замість них маєш сміятись любити дивитись у небо Кожна новина - гострою скалкою в нерви Місяць в повні червоний від крові і жару Навіть він у жалобі, але ті, хто стріляють, безжальні Де твоя легкість, де все, що тебе тримало? Носиш війну із собою усюди як носять помаду Ти забагато говориш про смерть, ти це знаєш? Ось тобі пісня в машині і вікна відкриті навстіж Ось тобі теплий пісок і мокре коротке волосся Ось тобі все, щоб тільки забути вдалося Щоб тільки забути місто, в яке прилетіли ракети Щоб не пам‘ятати, хто ти Щоб не пам‘ятати, де ти @buryanpoetry Олександра Хопта instagram.com/buryanpoetry #buryanpoetry

.не про війну. «Але, будь ласка, давайте не про війну», — Організатори знов і вкотре просять. «То що читати?» — брови хатинкою гну. «А про любов. Бо війни всім уже досить». А про любов — ну, добре, нехай про любов. Коханий, знаєш, я все ходжу по колу. Без тебе світ тут посипався, от їй-бо. І навпаки — я зібрана, як ніколи. Та ж розберусь, як почистити пилосос І як втискатись ночами в пусту постіль. Але ти знаєш, сьогодні снився цей сон:  Порожнє місто і крик, ніби чийсь постріл. Ти гладиш згини якоїсь з чужих траншей, Я обживаю свій паралельний вимір. Із снів яскравих, ніби альбоми Taschen, Ми повернемось в майбутнє цілком новими. Так, всім у Києві досить війни, авжеж. І я мовчу про Слов’янськ чи Піски, тим паче. А пух з тополь, дивись, атакує вже — Летить і липне враз на армійський хавчик. Що про любов… Так все ж про любов кругом. Цей теплий дощ, ці чорні шляхи рядами,   І мокрі щоки, і небо, і полігон Із усіма — й твоїми також — слідами. Ірина Цілик

Corre gatito (За мотивами мультфільму «Кіт у чоботях : останнє бажання») corre gatito, не треба тремтіти, нікуди бігти - прямую у бік твій. Чоботи. Шпага. Перо. Капелюшок. Вуса від страху тремтять. Мужність, сміливість я миттю спалю, щоб Взяти останнє життя. corre gatito, не треба тремтіти, леза злякався? твій страх - це прекрасно. Звешся героєм - котяча легенда! Блазню, браваду облиш. Раптом забракло повітря в легенях? Кіт обернувся на миш. corre gatito, не треба тремтіти, бийся із lobo, що сповнений злоби. Надто зухвалий і впевнений котик Вісім життів прогуляв. Кіт у чоботях - нещасна істота, Бідне, самотнє маля. corre gatito, не треба тремтіти, лізь у коробку від вищиру вовка. Милий, пухнастий… Який з тебе воїн? Не захлинись в молоці. Вперше програєш у рівнім двобої, Ти вже підпав під приціл. corre gatito, не треба тремтіти, крихітний gato втомився тікати. В хованки грати надумав? Це марно. В п’яти сховалась душа? Котику, шпагу свою піднімай-но, Використовуй цей шанс. corre gatito, не треба тремтіти, падай на лапи, мене не здолати. Друзі не зможуть тебе врятувати, Котик гуляє один. В очі дивись і побачиш там фатум, Все закінчилось, рудий. corre gatito, не треба тремтіти, паніки приступ ловити від свисту. Приторний запах твого переляку Чимось так схожий на мед. Швидше біжи-но, мале кошенятко. Швидше за бісову Смерть. corre gatito, не треба тремтіти, можеш завмерти у пазурах Смерті. © синьоока #синьоока

❤️ Важливий збір для моєї родини! ❤️‍🔥 Мій коханий чоловік приєднався до лав ЗСУ. Зараз він проходить навчання і невдовзі почне виконувати важливі завдання, пов’язані із захистом нашої країни. 👉 Для безпечної та ефективної роботи йому потрібне буде спорядження. З досвіду, не все із того, чим його забезпечать буде підходити під його майбутні завдання. Тому я прошу вас допомогти мені придбати йому необхідне. 👉 Попередньо це шолом, плитоноска, плити тощо. Щось із цього, можливо, мені нададуть друзі. Частину я зможу придбати власними силами. Але однозначно, витрати будуть значні. За все відзвітую. Якщо зберемо забагато, як завжди, кину на інший збір. Буду дуже вдячна вам за підтримку.  📲 Залишаю тут банку для донатів: https://send.monobank.ua/jar/4kWB5QTgpU 💳 Картка банки: 5375 4112 1558 6673 💵 Paypal: veronikamovchann@gmail.com В коментарях: "на спорядження" 🥰 Дякую вам завчасно за вашу допомогу. Це дійсно надзвичайно важливо для мене.

дороги світу звелися в сітку із шрамів-рисок, що ведуть відлік часу в зворотній від плину бік, де син і батько стають початком; де ти — за(на)ступник того,          що буде(ло); де ти — за(на)місник того,          хто буде(в); де ти —          ні(хто). тебе згадають за йменням батька й гріхами сина, ти цар, та не бог, і хай що ти волієш лишити іншим, твої цілунки із лазуриту піски забудуть — Іштар сміється з твого дарунку! і брама пам'яті стане(ла) брамою забуття. НА ВУлиці ХОдять сірруші: збирають душі минувших днів. як тільки сонце забрало золото з їхніх тіл — зійшли із мурів. ДО тебе їм не дістатися, бо тебе вже нема(є), царю: вНОчі іСтОРія ввібрала твій дух під покровом пам'яті. дороги світу звелися в сітку із шрамів-рисок, що ведуть відлік часу в зворотній від плину бік, де син і батько стають початком, де ти... ні(хто)? @zapyskyneofitky

Матиму змогу виступити на кав'ярнику Ігоря Двигала з неймовірними поетками Олею Лавриченко та Сашою Хоптою. Приходьте послухати❤️