Настрої | Медіа-спільнота

Театральна рекомендація від Світлани в рубриці #настрійділитись — пластична вистава «Місто» за мотивами роману Валерʼяна Підмогильного 🎭 Сміливо напишу, що це одна з найкращих вистав, на яких я була. Історія про тілесну й психологічну трансформацію молодої людини в урбаністичному просторі. Про те, як місто змінює всіх, хто віддано прагне стати його частиною. Настільки проста для сприйняття з залу, наскільки складна й продумана для реалізації команди під режисурою Ігоря Білиця та хореографією Анастасії Байдініної. Естетична, чуттєва та інтимна, динамічна, наповнена безліччю театральних та кінематографічних прийомів і стилів у сценах. І все це з одним актором — Григорієм Баклоновим. Музика. Хореографія. Світло. Все вау, якщо є можливість, то я дуже раджу — є квитки на осінній сезон.

Три рішення, які розвантажили мене більше, ніж відпустка. На звʼязку я Олена, і цього літа відкрила для себе інструменти, до яких «росла» роками. Особиста помічниця. Щиро, раніше думала, що це опція не для мене — це для тьоть та дядь з параходами та багатомільйонними обігами. Але виявилось, що моєму катерку також потрібна поміч:) Велику кількість операційних задач на день може розвантажити людина, яка в контексті ваших справ. І це не обовʼязково має бути фахівець в якійсь ніші, головне знайти людину, яка буде структурованою та відповідальною. Структурування особистих задач і якісний розрахунок часу на кожну. Про делегування кажуть багато, але зрозуміти, що саме можна та треба передати можна далеко не завжди. Для цього рекомендую створити та заповнити таблицю ТФВ (таблиця функціональної відповідальності). Завдяки ній ви зможете порахувати інтегральну оцінку кожній задачі (час, витрачений на неї*рівень складності*можливість делегування) та побачити повну картину, що потребує уваги в першу чергу. Система планування. За останні місяці я протестувала багато підходів та виявила критерії, які підходять саме мені для планування задач. Рекомендую не брати чиюсь систему та сліпо повторювати, а адаптувати під себе. Для мене найважливішими критеріями виявились: чіткий кінцевий результат, вимірювальні KPI, можливість бачити різницю планово/фактично. Це не замінює відпочинок, але запобігає виснаженню та відчуттю, що робиш багато, а нічого не робиться🫣 А у вас які лайфхаки?

Маша Коваленко: Під час смолтоку з новою знайомою почула фразу, яка мене зачепила: як тільки люди за столом починають обговорювати людей, це знак шукати нову компанію. Я замислилась про те, як часто роблю це — обговорюю інших. Чи це ок. І чому одні це роблять, а інші зневажають. Олена: Ми хотіли зняти велике відео про плітки у форматі 50/50, де двоє з нас підтримують пліткування, а інші двоє — ні. І не змогли розділитися:)

Плітки мають погану репутацію. Але психологи визначають їх значно простіше: це будь-яка розмова про людину, якої зараз немає поруч. І якщо дивитися саме так, виявляється, що ми робимо це дуже часто. У дослідженні Каліфорнійського університету 467 людей кілька днів носили аудіореєстратори, які записували уривки їхніх розмов. Зʼясувалося, що розмови про інших займають близько 14% усіх щоденних розмов — приблизно 52 хвилини на день. Майже 75% такого спілкування нейтральне. Негативного лише близько 15%. Тобто більшість «пліток» не схожі на те, що ми уявляємо, коли чуємо це слово. Наш мозок прагне пліткувати не випадково Для наших предків було важливо знати, кому можна довіряти, хто порушує правила, хто допомагає та кого краще уникати. Особисто перевірити кожного неможливо. Тому інформація про інших стала способом швидше орієнтуватися в соціальному світі. Еволюційний психолог Робін Данбар навіть припускає, що розмови про інших замінили людям грумінг у приматів — через них ми підтримуємо соціальні зв’язки, вибудовуємо близькість, розрізняємо «своїх» та ні. Через чужі історії ми уточнюємо власні межі, цінності й уявлення про норму. «Ти б так зробила?» «Мені здається, це було несправедливо.» «Я б так не вдягнулася.» І це ок. То чи роблять плітки нас гіршими людьми? У дослідженні нідерландських психологів найпоширенішим мотивом пліток виявилося отримання й перевірка інформації, а не бажання нашкодити комусь. Зовсім інша історія, коли єдина мета — принизити, висміяти чи відчути власну перевагу. Тому популярний вислів про те, що «розумні люди говорять про ідеї, а дурні — про людей», який приписують Елеонорі Рузвельт, не дуже витримує перевірку. Бо дуже часто люди і є способом говорити про ідеї. Про чесність, дружбу, виховання, смак, межі, справедливість та багато іншого. Хіба тоді не саме це, а не тема розмови, найкраще говорить про нас?

Нетиповий #настрійділитися зʼявився у Маші Вайнер. А все через нові тарілочки з Jysk! Так-так, авторку ви не переплутали, і поки Маша Коваленко була у відпустці, я пильнувала ринок декору за неї. З колекції сподобалися найбільше: дві глибоких та дві пласких тарілки. Мінімалістичні прості скандинавські форми і дуже приємні кольори як привід точно купити. Ну, добре, ще й ціна у 275 та 300 грн🫠 В інстаграм якраз мали добірку посуду з подібними за вайбом позиціями від Lebet та Zara Home. Залишаю посилання: Миски Пласкі тарілки

Ранок Маші Коваленко після довгої розлуки з домом виглядає так🍅 Благодійний томатний поп-ап від diadia триває лише сьогодні. Київ, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль. Раджу встигнути. Поєднати фан з донатом для 28 ОМБР ім. Лицарів Зимового Походу. Ще було томатне морозиво і канапки з томатами, але на все мене вже не вистачило:) *шот малина-томат просто маст, поверталась за екстра порцією! #настрійділитися

Поки ми тільки повертаємось додому з відпусток, наші серця в Києві та інших містах разом з тисячами українок та українців. Які відстоюють спільне право народу на участь в прийнятті ключових державних рішень. Які інтегрують громадянську позицію у життя, не відмовляючись від ролі підприємців, найманих співробітників чи мам в ці години. Попри всі складнощі. Попри майже втрачену віру. Але не втрачену надію. Пишаємося, дякуємо. Сьогодні о 20:00.

Цього літа ми купили дачу — недалеко від міста, куди переїхали весною. Це сталося неочікувано швидким рішенням. Але зараз розумію: це був один із найважливіших кроків для нашої родини за останній час. Ділянка ще потребує рук — і ми вже встигли докласти чимало, і попереду ще багато роботи. Але за відчуттями це вже дім. Місце, куди хочеться повертатись. Острівець спокою й стабільності, якого, як виявилось, нам дуже бракувало. Я з головою в тому, щоб прибирати, облаштовувати, вирощувати власну зелень і овочі. І раптом усвідомила — це вже не просто хобі. Це повернення до того, що завжди було в моїй родині: любов до землі. Гектар у прабабусі в селі, бабусин дім, виноградник у батьків, куди ми їздили втрьох на велосипеді. Зв’язок, який нікуди не зникав — просто чекав на свій час. Уся родина — всі покоління — зраділи цій новині щиро. Тепер я отримую поради, допомогу, підказки — і це дуже дорого та цінно 👩🏼‍🌾 У більш свідомому віці такі речі відчуваються інакше. Не як обов’язок чи данина традиції, а як щось, що ти обираєш сам — і від цього стає тепліше.

На звʼязку Маша Коваленко, і мені подобається думка, що надивленість теж може бути способом відпочити. Естетика впорядковує хаос, тому мозок інакше реагує на гармонійні простори — це факт. Зібрала добірку дуже гарних місць для відпочинку, на мій погляд. Різні — від тосканських вілл до швейцарських гранд-готелів, але обʼєднані одним. Жоден із них не намагається справити враження. Тут немає показної розкоші чи дизайну заради дизайну. Історичні будівлі, натуральні матеріали, багато світла, приглушені кольори й відчуття, ніби простір сам сповільнює тебе. Pieve di Ponsano (Тоскана, Італія) Колишня середньовічна церква, перетворена на дизайнерський готель. Фрески, патина часу й сучасні меблі створюють дуже незвичне поєднання історії та мінімалізму. Casa Newton (Тоскана, Італія) Невеликий бутик-готель серед пагорбів Валь-д’Орча. Мінімум декору, максимум повітря й світла. Hôtel La Ponche (Сен-Тропе, Франція) Легендарний готель у старому рибальському кварталі. Спокійний середземноморський інтер’єр без зайвої театральності. Reschio Hotel (Умбрія, Італія) Середньовічний замок, перетворений на один із найкрасивіших дизайнерських готелів Європи. Кожна деталь тут створена спеціально для цього місця. Farmhouse Marrakech (Марракеш, Марокко) Дизайнерський retreat за містом. Глиняні фактури, натуральне дерево, берберський текстиль і дуже тепла земляна палітра. La Foleia (Тоскана, Італія) Стара вілла серед саду зі ставком і лататтям. Атмосфера заміського будинку, а не готелю. Suvretta House (Санкт-Моріц, Швейцарія) Легендарний гранд-готель у швейцарських Альпах. Класичний alpine luxury: дерево, англійські тканини, каміни й традиційні інтер’єри без показної розкоші. Casa Caroseno (Апулія, Італія) Сучасна середземноморська архітектура з арками, білими фасадами та внутрішнім двориком. Відчуття повільного літа й абсолютної тиші. Paradiso Mediterraneo (Сицилія, Італія) Історична вілла XIX століття над морем, де дизайн поєднується з мистецтвом і довгими вечорами за спільним столом. Palazzo Ventidue (Апулія, Італія) Відреставрований історичний палац із високими склепіннями, вапняними стінами, сучасним мистецтвом і дуже спокійною палітрою. Частину з них непросто забронювати. Частина — точно не на кожен бюджет. Але це саме ті місця, які хочеться зберігати для натхнення, бо іноді красиві простори теж стають маленьким відпочинком.

Лагідне нагадування від Маші Вайнер про те, що accessories matter. На пляжі або ввечері: один і той самий образ грає інакше саме завдяки їм. Літнє меню аксесуарів тут👆🏼

#настрійділитись від Світлани тим, що останнім часом мене справді захопило — фанфіки. Зізнаюсь: фанфіки я проґавила в підлітковому віці. Але, схоже, надолужую зараз — і це виявилось несподівано цікавим досвідом. Почала з фанфіку по Гаррі Поттеру — сюжетна лінія Драко та Герміони. І попри просту емоційну мову, структура альтернативного продовження історії виявилась продуманою значно глибше, ніж я очікувала. Коли інформаційного шуму забагато, а голова не встигає відпочивати, такий текст стає для мене простором, куди можна повністю зануритись. На якийсь час зникають робочі думки, зникає тривога — лишається тільки захоплива історія. Можливо, й для вас це той формат, який варто спробувати. Перший фанфік, який я прочитала, — Manacled. Далі в черзі — історія про Secrets and Masks. Український переклад виявилось знайти не так легко. Але ділюсь сайтом, де знайшла гарний. Щоб отримати доступ, довелося чекати в черзі більше 2 тижнів. При реєстрації отримуєш чітку дату та час, коли зможеш зайти, бо попит величезний. Хто в темі? Що думаєте?

Наша з дівчатами відпустка триватиме трохи більше тижня. Десь на 5 день розслаблення стає відчутним. Захотілось почитати про це. З цікавого — у серії робіт нідерландської дослідниці Джессіки де Блум учасники оцінювали самопочуття до, під час і після тривалих літніх відпусток. Виявилося, що: • самопочуття починало покращуватися вже в перші дні; • найвищого рівня психологічного благополуччя люди досягали десь на 8-й день відпустки; • після повернення до роботи ефект зникав протягом тижня. Найбільше впливали на цей стан відчуття, що ти сам керуєш своїм днем, розслаблення, сон, задоволення від простих занять. І здатність не думати про роботу. Можливість піти в закат у тривалу відпустку є не завжди. Але знати, що працює на нас найкраще = створити всі умови для справжнього відпочинку.

Олена: Для мене у відпустці важливо пробувати щось новеньке з активностей. Це дуже заряджає і перемикає. Тож прислуховуйтесь до бажань!

Цьогоріч сталася омріяна відпустка у складі трьох з чотирьох співавторок Настроїв. Точка зборки — Будапешт, звідки далі вирушаємо на море. Плани на цей єдиний день були грандіозні, але спека у +38°С стала спонсором добірки прохолодних смачних закладів. Ловіть: 📍Дуже естетичний заклад угорської кухні Kiosk Budapest. Краще бронювати, бо за годину були зайняті всі столики! 📍Найпопулярніші круасани Будапешту Freyja. Пробували не конкретно їх, але випічка загалом дуже смачна — і кардамонка, і даніш. 📍Заклад італійської кухні маст-візіт — Trattoria Pomo D’Oro. Здається, що він в усіх можливих добірках (і не дарма!). 📍Заклад середземноморської кухні з гайду Мішлен Felix. Сподобались всі страви, особливу увагу звертаємо на томлену яловичину. Йти на вечерю з гарним заходом сонця на літці та видом на Дунай. До речі, Будапешт регулярно входить в перелік найкомфортніших міст Європи для прогулянок. Гарний, зелений, просторий, з великим вибором сучасних закладів та іншого дозвілля за адекватними при цьому цінами. Головне, не у таку спеку🫠

Не pov, а reel: на сніданку з подружками домовляєтесь піти в похід, зняти будиночок в горах, а через місяць ще й на море! Також ви за півроку: може, хоча б на новий рік разом? Знайти вільне місце в графіках всіх близьких подруг та організувати спільну відпустку — задачка з зірочкою. Та, навіть поза українськими реаліями, де подорож з подружкою інколи єдиний доступний сценарій відпочинку, girls gateway які стають все більш популярними. Чому так? • можливість вийти зі звичних ролей сімейний відпочинок змінює контекст, але не змінює роль: як мама/дружина/донька ти все одно менеджериш купу рутинних одночасно. З подругою немає ієрархії турботи та зобовʼязань — ви дві дорослі жінки з окремими фінансами, кожна несе рівну частку відповідальності за процес. • ти згадуєш ту себе, якою ти є поза шлюбом та родиною, це зовсім інша енергія • подруги — наш природний антистрес-механізм дослідження показують, що у відповідь на стрес жінки частіше шукають підтримку близького кола, а не усамітнення (tend and befriend) • це найефективніший час для вашого спілкування з подругою Раніше дефіцитом були подорожі, а сьогодні дефіцитом стала близькість. Ми щодня спілкуємося в чатах, але рідко снідаємо разом, сидімо за столом до 3 ночі та просто нічого не робимо. Разом. Тому girls trip сьогодні набагато більше про бажання близькості, аніж про екскурсії. Якщо ти шукала пінг, аби нагадати подружці про вашу спільну подорож — просто скинь їй цей допис👙

Поки еспресо-тоніки та айс-матча бʼють рекорди продажів в закладах, ми анонсуємо власне літнє меню. Літнє меню аксесуарів. Бо у спеку, коли окрім топа та шортів не хочеться більше ні-чо-го, аксесуари make difference. Для вас (і нас таких самих) Маша Вайнер підготувала великий файл з аксесуарами. Там купа краси, а щось уже на знижках! Забирайте та діліться з подружками👛

#настрійділитися у Маші Коваленко. Бо summer sale is calling, а хто я така, аби не взяти слухавку? — як влучно підмітила моя подружка. З 24.06 почалися знижки у мережі Inditex, паралельно розпродаж триває на інших платформах. 10 товарів від Zara Home (перші 5 позицій), H&M home (наступні 2) та Answear (3 позиції, звертайте увагу на додатковий промокод), на які впав мій погляд. Можливо, вам теж щось терміново треба:)

У ніч з 23 на 24 червня святкують Івана Купала. Ми поцікавились глибше та зібрали 10 фактів про купальські свята, які нас здивували: 1. Івана Купала історично святкували не 7 липня. Первісно свято було прив’язане до літнього сонцестояння — найдовшого дня року, приблизно 20–24 червня. Дата 7 липня з’явилася вже після християнізації та календарних змін. 2. Купала — це не одна ніч У народному календарі навколо нього існував цілий цикл обрядів: Русальний тиждень, збирання трав, купальські гуляння, зустріч світанку. Тому для наших предків Купала було окремим періодом літа. 3. Свята сонцестояння досі залишаються одними з найважливіших у Північній Європі У Латвії Jāņi — державне свято і вихідний. У Швеції Midsommar вважають одним із найважливіших свят року. У Фінляндії Juhannus настільки популярний, що на ці дні великі міста порожніють — люди їдуть до озер, на дачі та в заміські будинки. В Естонії Jaanipäev також є державним святом і входить до числа наймасовіших святкувань року. 4. У різних країнах люди вигадали майже однакові ритуали. Вінки, збирання трав , прикрашання обрядових дерев, багаття, гуляння до світанку — усе це зустрічається від Балтії до Карпат. 5. Купала було святом молоді. В етнографічних записах головними учасниками свята майже завжди були неодружені хлопці та дівчата. Кількасот років тому великі сезонні свята нагодою побачити людей за межами власної громади. 6. Частину наших знань про Купала ми взагалі маємо завдяки церковним заборонам XI–XVII століть В церковному ж календарі на цей час припадає свято Різдва Іоана Предтечі — момент, що також символізує зменшення світового дня. 7. Люди святкували не просто найдовший день року. Для аграрного суспільства це була одна з важливих точок літа. Посівна вже завершувалася, жнива ще не починалися. Це був період, коли можна було дозволити собі не працювати від світанку до сутінків.

Святкували Купала колись? Наразі проводять багато заходів, присвячених цьому дню. Маємо намір наступного року дослідити особисто. Діліться досвідом або цікавинками, які знаєте ви🌱

У ніч з 23 на 24 червня святкують Івана Купала. Ми поцікавились глибше та зібрали 10 фактів про купальські свята, які нас здивували: 1. Івана Купала історично святкували не 7 липня. Первісно свято було прив’язане до літнього сонцестояння — найдовшого дня року, приблизно 20–24 червня. Дата 7 липня з’явилася вже після християнізації та календарних змін. 2. Купала — це не одна ніч У народному календарі навколо нього існував цілий цикл обрядів: Русальний тиждень, збирання трав, купальські гуляння, зустріч світанку. Тому для наших предків Купала було окремим періодом літа. 3. Свята сонцестояння досі залишаються одними з найважливіших у Північній Європі У Латвії Jāņi — державне свято і вихідний. У Швеції Midsommar вважають одним із найважливіших свят року. У Фінляндії Juhannus настільки популярний, що на ці дні великі міста порожніють — люди їдуть до озер, на дачі та в заміські будинки. В Естонії Jaanipäev також є державним святом і входить до числа наймасовіших святкувань року. 4. У різних країнах люди вигадали майже однакові ритуали. Вінки, збирання трав , прикрашання обрядових дерев, багаття, гуляння до світанку — усе це зустрічається від Балтії до Карпат. 5. Купала було святом молоді. В етнографічних записах головними учасниками свята майже завжди були неодружені хлопці та дівчата. Кількасот років тому великі сезонні свята нагодою побачити людей за межами власної громади. 6. Частину наших знань про Купала ми взагалі маємо завдяки церковним заборонам XI–XVII століть В церковному ж календарі на цей час припадає свято Різдва Іоана Предтечі — момент, що також символізує зменшення світового дня. 7. Люди святкували не просто найдовший день року. Для аграрного суспільства це була одна з важливих точок літа. Посівна вже завершувалася, жнива ще не починалися. Це був період, коли можна було дозволити собі не працювати від світанку до сутінків.

Послання для всіх, хто розуміє цю мову без перекладача: привітайте своїх татусів сьогодні, якщо маєте цю можливість. Інколи любов звучить не через знайомі «я люблю тебе». Та вона проявляється десятками інших дрібниць. І робить звʼязок доньки з татом особливим🫂 Люблю тебе, тату, і дякую! Сьогодні та завжди!