Grumpy readerka

мені теж хочеться 🥲 про ютуб розказувала трохи вище, на жаль, проблема з камерою нікуди не зникла, але загалом усе впирається у банальний брак часу. маю багато роботи, водіння, наступного тижня починаються навчальні курси, а ще ж хочеться втиснути й сякий-такий спорт у цей графік. потрібен часоворот! і разом із цим здається, що у житті, в тому числі й читацькому, не відбувається нічого супер екстра, аби регулярно про це писати. ще читаю книжки (очікувано, погодьтеся). почала (за)багато, тому тут підчитаю, там підчитаю, а здається наче особливо і не просунулася ніде. от прямо зараз найбільше часу вділяю "Дім на краю світу" Майкла Каннінґема, бо треба встигнути на клуб 😌 насправді дуже хотілося б реанімувати ютуб, я страшенно скучила за цим, треба щось зрештою придумати. форма для питань: https://ngl.link/dariiach

а вже восени англійською вийде і третя частина, який люкс!

гарнесенькі й малесенькі ❤️🥹 мені важко навіть пригадати, кого б я ще останнім часом чекала в нас на ринку так само сильно як Т.Кінгфішер. з моїх улюблених авторок лишилося буквально кілька людей, що ще не мають перекладів українською (рано чи пізно матимуть 🙏🏻)

останні кілька днів моя основна діяльність на каналі — видалення порноботів, просто якась навала 🥲 а між іншим я прочитала другу книжку зі свого списку забутих книг! на початку року я виписала десять назв книг, які купила от прямо давно, перемішала їх і витягаю по черзі. зрештою якщо до кінця 2025 року якісь з них залишаться нечитаними, то віднесу в бібліотеку. книги заслуговують, аби їх читали 😌 поки що рахунок 2/10: 🌸 збірка есеїв "Момент ведмедя" Ольги Токарчук для мене видалася захопливим зразком гейт-рідінґу; 🌸 "Кравчиня з Парижа" Джорджії Кауфманн стала вельми прохідною мелодрамою, але доволі легко і приємно написаною, тож загалом не шкодую. наступний папірець я вже витягла, але книгу ще не починала. сподіваюсь, десь за місяць похвалюся і нею теж 🤭 загалом поки що процес нагадує гру, це прикольно, раджу. чи накопичуються у вас книги, придбані давно і забуті? робите з цим щось?

до речі, невдовзі буде 70 років як Решад Нурі Ґюнтекін помер, а це значить, що його твори вийдуть в паблік домейн 😌 сподіваюсь, він уже є в фенсі-планах видавництв!

а я б хотіла побачити гарне перевидання «Співочої пташки» Решата Нурі Ґюнтекіна 🙏🏻 турецькій естетиці максимально личила б надмірність, позолота, тиснення, зрізи і все на світі 🫦

яке видавництво останнім видасть «Гордість і упередження», те й програло 🤭

у вагітному горорі нарешті дійшло і до відьомства 🙏🏻

— Та ви відьма. — Ні, любонько, я бібліотекарка.

хоча у своєму попередньому пості про Винничука я песимістично й написала, що нічого не зміниться, але все одно мала певні сподівання. даремно. Софія Челяк у своєму дописі в деталях пояснила, що навіть вигнати його з ПЕНа неможливо, бо велика частина колег підтримують Винничука і його поведінку. хотілося б бодай дізнатися імена тих, хто проголосував у підтримку, аби випадково не купити книжку морального банкрута. власне, як у читачки в мене є один-єдиний інструмент впливу, аби висловити свою підтримку чи антипатію до автора, це гривня. і я не бажаю витратити жодної копійки на книги людей, позбавлених совісті. так само відповідальними за все, що відбувається, є і видавництва, які видають його твори. чесно кажучи, огидно.

побачила на гудрідзі "Великодню класику" і сумно зітхнула. прикро, що людина, яка її додавала, виявилася не здатною опанувати правила додавання книжок (токс? так, токс). ну але як інакше пояснити, що тут не додано жодного автора чи авторки 🙄 не думайте, що я тільки тут скиглю, це було б неефективно. написала цій людині (насправді видно, хто вносив зміни у книжку) листа з проханням прочитати правила і у майбутньому додавати книжки згідно з ними 😌

у січні в Ґрейді Гендрікса, відомого горориста, вийшов новий роман "Witchcraft for Wayward Girls" ("Відьомство для заблудлих дівчат"), таке не можна пропускати! торік мені дуже сподобалася його книга "Посібник зі знищення вампірів від Південного книжкового клубу". тут варто зауважити, що я не надто люблю вампірів (гарячий тренд зараз) і горори (теж тренд), тож Гендріксу об'єктивно нелегко було мене вразити. тим не менш, йому вдалося! "Відьомство..." починається з газетних цитат, в яких так чи інакше засуджується вагітність поза шлюбом (події відбуваються в Америці початку 70х), а потім ми зустрічаємо головну героїню. це вагітна підлітка, яку батько відвозить у спеціальний Будинок, де можна тимчасово приховати доньку, аби вона не зганьбила родину. після пологів немовля буде віддане на всиновлення, а дівчина повернеться додому, говорячи всім, що провела цей час з тіткою. для очільниці цього Будинку утримання незаміжніх вагітних дівчаток - сімейний бізнес, що започаткував ще її батько. тут є лікар, медсестра, соціальна працівниця, кухарка, вчителька, а раз на два тижні приїжджає пересувна бібліотека. дівчатам заборонено називати своє справжнє ім'я, натомість вони отримують тимчасове "рослинне" наймення: Флора, Дейзі, Гейзел, Роза, Ферн. такий собі садок, ціла клумба! як і в попередній книжці про вампірів Гендріксу більше йдеться не про вигаданих монстрів, а про суспільство, що ставить дівчаток, переважно обманутих через брак сексуальної освіти, в такі жорстокі умови. наприклад, одній з героїнь батьки пообіцяли, що після пологів і відмови від дитини їй подарують справжнього собаку. і вона так по-дитячому цьому тішиться, що стає справді моторошно. ще була жаска сцена, де героїня вперше потрапляє на гінекологічний огляд до відверто неприємного лікаря з холодними руками, ewhhh. утім, сподіваюсь, що і до відьомства теж дійде! була дуже втішена новиною, що інша книга Гендрікса українською виходитиме ще й у ВСЛ 🙏🏻 наразі планую прочитати увесь його доробок, якщо вже від тих горорів нікуди не втечеш 🤭

все, закінчила Бакмана, останній допис про "Переможців". вони перемогли, а я програла, бо 700 сторінок читала книжку, що недостатньо сильно мені подобалася, прикро. навряд братимуся ще за щось у Бакмана найближчим часом 🥲 спойлер: я вже була навіть рада, коли нарешті Беньї вмер, бо це якась розтягнута агонія. формат авторських передбачень цікавіший, коли автор зрештою тебе дивує.

Бакман (і ще ціла купа письменників): ну я ж недарма додав у текст цю милу тваринку, змусив героїв і читачів полюбити її, звісно, вона мусить вмерти, для чого взагалі ще існують тварини 🤗 (лишилося десь 200 сторінок з 700, вибачте)

як Бакман писав "Переможців": так, ну в мене вже є три десятки персонажів з попередніх частин, тому я вб'ю одного/одну з них, а натомість введу десь десяток нових, буде справедливо 😌 також тримаю в курсі, за 323 сторінки Беньї мав аж чотири сцени, переважно вельми коротких 😏

читаю далі Бакмана і тут є сцена, де один герой, знайшовши близьку жінку (материнську фігуру, не кохану) мертвою, не хоче кидати її саму, садить біля себе і пристібає ременем.

- Я не знав, що робити. Якось неправильно було класти її в багажник.

так крикнула з того, що це майже дослівно повторює "Натаху" Жадана:

За дві години, прокинувшись, Витягнув її з душу і переніс до машини. Ну, думаю, справді — Не ховати ж її до багажника, Тупо якось: кохану жінку совати в багажник, Хай уже сидить поруч зі мною

які шанси, що Бакман надихався Жаданом? 🤭

добре, що минуло лише кілька місяців, тож обрати топ-5 більш-менш реально 🤭 зауважу, що нумерація у цьому списку не несе додаткового навантаження. 1. "Мигдаль" Сон Вонпхьон 2. "Біснуватий" Лі Бардуґо 3. "The Duke at Hazard" K.J.Charles 4. серія "Captive Prince" C.S. Pacat 5. "Помаранчі - не єдині фрукти" Джанет Вінтерсон форма для питань: https://ngl.link/dariiach

було приємно і несподівано отримати в подарунок цю фенсі книжечку, але нарешті вдалося роздивитися як виглядає це поєднання зрізу й форзацу наживо. цікаве рішення, думаю, можна буде використовувати як закладинку, хоча в книжку додано ще й лясе. плюс це своєрідний захист від дії сонячних променів 😌 зустрічали таке раніше?

насправді мені навіть прикро, що у мене дещо змінилися смаки, і тексти Бакмана перестали подобатися АЖ ТАК СИЛЬНО як років 5 тому 🥺 він не став писати гірше, він пише так само, але в цьому і проблема. інколи мені здається, що автор сказав так багато у попередніх книгах, що тепер здатний тільки на самоповтори, що заганяє мене як читачку у дзеркальний лабіринт, де я постійно думаю, що десь я вже це бачила, а потім виявляється, що у Бакмана і бачила. ще трохи смішно, що автор точно розуміє, що велика кількість читачів і читачок прийшла до третьої книги, аби дізнатися про долю Беньї, тому безпосередньо Беньї нам видають буквально по чайній ложці: на перші 50 сторінок про цього персонажа маленький розділ на 2 сторінки (там ми дізнаємося, що Беньї обрав самодеструкцію, not surprised). може ще і зміню думку про книжку, але поки що я трохи скептична.

думаю, вся оця сніговія повернулася на вулицю, бо я вирішила, що час нарешті прочитати останню частину про Бйорнстад 🤭 а "Переможці" починаються буквально з бурі. насправді вони починаються з обіцянки смерті Беньї, але цю думку я витісняю 🥲