Ейдос

Сидів вчора пізно ввечері, ковирявся у Claude Code і як казав класик Курган в пісні «Крик душі»: «Отак, сидиш на криші чужого сарая і філосовські мислі тебе распирають». Десь за півтори годинки накатав фічу, яку рік тому я робив би кілька днів і після купи консультацій. А тепер Опус мій головний консультант. У звіті AI in Design 2026 (опитали 906 дизайнерів) 53% кажуть, що ШІ покращив їхні стосунки з роботою. Я серед них і мені загалом кайфово: встигаю більше, краще! Але 18% кажуть, що задоволення від роботи впало. А 34% — що співпраця скаламутніла, ролі розмилися й все завернуло «не туди». І ось що дивно. У той самий час Figma звітує: 80% дизайнерів співпрацюють краще, 89% — швидше. Обидва звіти мають рацію. Бо ми таки співпрацюємо краще. З моделями. Вони не втомлюється, не сперечаються і не йдуть на каву чи покурить. Ідеальний напарник! А от одне з одним взаємодії стало менше. Виходить, куди більше свободи й заразом більше самотності.

У Figma з'явилася нова функція під назвою «Зробити правильно» «Перевірити дизайн». Суть її полягає в тому, що ви можете обрати створений вами дизайн і Figma повідомить, чи є в ньому елементи, що не відповідають вашій дизайн-системі. Figma автоматично застосує правильні токени та стилі. Технолоджіа! Тут більше інформації.

Пастка одного пострілу Ще пачка роздумів по використанню ШІ. Ви даєте навіть один промпт — і у Figma вже з’являється цілий флоу. Картки, відступи, стани, мікроанімація. Дивишся на це і ловиш кайф: «О! Готово й так швидко!» І в цьому криється пастка, якої ми ще толком не навчилися боятися. Бо я бачу дизайнерів, які почали зупинятися на цих результатах. Ну, бо всі поспішають зробити більше, ні, ще більше, та й дедлайни завжди дихають у спину, а воно ж… Та й так згодиться! А я б волів, аби ми зупинялися тоді, коли приходить інша думка: «О! Оце вже круто!» У мене для цього є метафора, яка давно не виходить з голови. Згенерований за секунду результат — це як вчорашня вечеря розігріта в мікрохвильовці за півтори хвилини на сніданок. І ти задоволений, бо ситно та швидко. Але чи воно смачне? Та ні. «Готово!» — це ж не те саме, що «Оце я добре зробив!». Емоційно це більше схоже на полегшення, що «швидко й працює», ніж на радість, що вийшло круто. Зробити «непогано» стало дійсно легко. Зробити те, що чіпляє — як було, складно, так і залишається складно. Ще навіть рік тому я не міг отримати екран за десять секунд. І ні я геть не сумую за тими часами. Але була частина того більш повільного процесу, який я, здається, тільки зараз почав цінувати: повільність змушувала тебе побути з рішенням. Подивитись на нього вранці. Віддати дизайнерам на критику. Зненавидіти самому. І переробити!

QConcursos — одна з найбільших EdTech-компаній у Бразилії, з 500 тисячами платних користувачів, силами двох розробників зібрала преміум-версію свого продукту на Lovable за два тижні. За оцінкою їхнього CEO, раніше така робота вимагала б команди з тридцяти розробників і зайняла б рік. Загалом Lovable зробив $100M ARR за вісім місяців. А окремий звіт від Vercel показує, що 63% людей, які зараз вайбкодять, не є розробниками: це PM-и, фаундери та, власне, дизайнери. Правда в тому, що ті 500 тисяч платних користувачів у QConcursos були до тих двох тижнів збірки преміум-версії. І бренд, і довіра, і розуміння, чого саме хочуть ті бразильці, що готуються до іспитів — усе це вже було в компанії. І треба чітко усвідомлювати, що Lovable просто зібрав ще один маленький поверх над фундаментом, який будували роками, а не створив щось з нуля. Хай там як, а швидка збірка того, що раніше займало багато часу та рук, звучить як перемога для тих самих стартапів. Аж поки не дочитаєш той самий звіт Vercel до кінця. Бо там, за тріумфальними цифрами, стоїть друга частина: застосунки, які завайбдизайнені та завайбкодені, відрізняються своєю неякісністю — відкриті секрети, захардкоджені паролі, зламаний доступ до ролей, який протікає чужими персональними даними. Тож, у результаті виходить два тижні, щоб зібрати. А потім ще місяці, аби полагодити й доробити. LinkedIn, наприклад, вже повниться дописами разрабів на кшталт: «Полагоджу ваш AI MVP за тиждень». Основна думка така: швидкість зі ШІ — це офігенно, але вона не безкоштовна. І платимо ми не лише токенами, а ще й беремо частину в кредит під заставу якості. І хтось у компанії чи команді все одно по ньому платитиме. З часом.

Дивовижно, як одна зміна іконки раптом змушує всіх перейматися дизайном. Очевидно ось що: це не була якась нова революція в графічному дизайні, і вона не започаткувала новий тренд. Просто це було щось інакше, щось не таке «дієтичне». Саме так Spotify привернув увагу всього світу — блискучою та банально простою диско-кулею. Звідки стільки уваги? Іконка настільки хороша чи настільки погана, що заслуговує на таку масштабну дискусію? Та ні. Вона просто змогла вирізнитися на тлі всього, що зараз борсається в болоті ШІішних рішень. І ця історія з новою іконкою Spotify (яку вони зробили на честь 20-річчя) повернула мене до головної думки про дизайн в епоху ШІ: «Емоційний зв’язок, який створює ваш продукт і його дизайн, завжди був ключем до успіху. А тепер він стає головним секретом успіху, що вирізняє дизайн і продукт». Спершу я написав про це у випуску XXV, а потім у великому дослідженні теми, що вийшло статтею Feelings Are the New Features. Висновок такий: Емоції стають справжнім показником якості. Для кожного з нас ШІ стає інструментом-підсилювачем, що пришвидшує наш крафт. Але ми не можемо віддавати йому тупо ВСЕ. І стає сумно, коли відкриваю LinkedIn і читаю тексти, цілком і повністю написані ШІ. Короткі речення. Звороти «це не А, це Б». Тощо. І вже немає індивідуальностей — усі вони загубилися в болоті одноманітності. Ні, як ви знаєте, я прихильник ШІ і впроваджую його в роботу всюди, де тільки можу. Власне, 90 % моєї роботи зараз відбувається не у Figma, а в ШІ інструментах. Але дійшло до того, що ми перейшли Рубікон одноманітності. І дехто вже піднімає повстання. Цей рух назвали «Stop the SLOP!» — і він уже має перших лідерів. Він набирає дедалі сильніших обертів. Окрім того, зустрічаються такі думки лідерів думок: «Усе, що зроблено цілком ШІ, сприймають як «дешеве» й «не варте уваги».

Поки був у відпустці й перезавантажувався, зрозумів, що потрібно напрацювати власний системний підхід до ШІ — і сів за теорію! 🙂 Ділюся з вами одним із результатів цієї роботи — практичний гайд Context engineering: A repeatable AI workflow for product designers. Стаття вийшла на UX Collective, розлетілася по інтернету (навіть принесла грошей за авторство!) і, що мене здивувало найбільше — її переклали в кілька профільних журналів, у тому числі японською. Основна теза: контекстна інженерія — це дизайнерське мислення, застосоване до ШІ. І гайд дає конкретні методології систематизації роботи з контекстом для ШІ, замість хаотичного засипання промптами й артефактами. Посилання тут «для друзів» в обхід пейволу. Наразі, як напевно багато інших, я активно спалюю токени на Claude Design. Результати вражають і цілком ймовірно вже зовсім скоро я зможу запустити невеличкий проект, що ми місяцями планували з українськими видавцями. Але це окрема історія, результатами якої поділюся згодом. Розкажіть, як у вас змінилася робота з ШІ за останній час і що ви вже встигли наробити з Claude Design? 🙂️️

Нема передиху ні на що з цією роботою - як не продюсиш аутпут за допомогою ШІ, так допилюєш агентів, аби цей аутпут продюсили ще краще і точніше. Ну, я думав, це я один такий - змінив фах за рік майже на 180 годин та ще й вимушений вести одразу кілька проєктів, нелюдське навантаження. Але ні - натрапив на оцей відос, де чувак буквально розповідає, що в США (і в Кремнієвій Долині зокрема) стає популярною китайська модель роботи "996", тобто з 9 ранку до 9 вечора 6 днів поспіль. Нібито є таке очікування, що в майбутньому буде величезний нижчий клас безробітних, та невеличка частка тих, хто буде залучена до створення чи роботи з майбутнім суперінтелектом. От вони і впахують зараз, щоби не опинитися безробітними потім. Тут можна би сказати - ну то най впахують на здоровʼячко, але ж це лізе назовні, проникає в майндсети інших в індустрії. Люди хизуються в соцмережах, що встають в 4:30 ранку, своїми суворими дієтами, заняттями важкою атлетикою, аби привернути увагу венчурних інвесторів (і, я так розумію, роботодавців). Я вже знаю випадок, де в стартапі оцінюють залученість людей не за вихлопом (він типу апріорі має бути високим), а за кількістю годин на роботі. Мовляв, якщо не вкладаєш 50 годин в роботу - ти не надто відданий. Вишенька: "Сучасні лідери тех-індустрії бачать себе не просто розробниками програмного забезпечення, а впливовими геополітичними гравцями." Я от наприклад бачу себе на дачі в майстерні, де я створюю з якісного шкірзаму хендмейд портмоне на замовлення...

Я довгий час жив із глибоким переконанням, що ШІ поки не вміє повноцінно працювати з векторною графікою. Потім нова моделька Gemini, наче як навчилася, чому я дуже радів (але результати мене не дуже тішили), потім з’ясувалося, що Claude вміє круто векторизувати зображення. Але остаточно мій скептицизм розвіяв QuiverAI. Супер простий інструмент, який генерує виключно векторну графіку за вашими промптами. Мені залишилося не зовсім зрозуміло, що саме там під каптом, бо офіційна інформація така: "Quiver.ai працює на базі власної родини LLM моделей, а саме Arrow 1.0." В офіційному блозі Quiver також зазначено, що Arrow 1.0 — це їхня перша векторна мультимодальна модель для генерації та редагування SVG-файлів з тексту та зображень, а в їхніх прикладах API ідентифікатор моделі вказано як arrow-preview. Хай там як, якщо ви думаєте над кастомною іконкою, простою ілюстрацією чи над лого — дуже класний інструмент!

Останнім часом все у нас із вами обертається виключно навколо AI. Якихось суто дизайнерських новин, методологій, чи нових практик немає. Або, можливо, вони проходять повз непоміченими… А хоча стривайте! Ось він довгоочікуваний момент! 😄 Є у нас з вами певні фундаментальні речі. Наприклад, колірні моделі: RGB, CMYK, HSL, HSB тощо. Ці могутні колоси, що височіють над нашими макетами! Хто б міг подумати, що ось саме зараз з'явиться нова кольорова модель, що запропонує нову якість. Ім’я їй — OKLCH. Якщо коротко: ця колірна модель забезпечує сприйняттєву однорідність, полегшує створення послідовних, передбачуваних палітр кольорів, відтінків і градієнтів на сучасних дисплеях із широким колірним охопленням, підтримкою браузерами CSS та альтернативних варіантів. Я трохи погрався і бачу суттєву різницю в градієнтах — вони чистіші та плавніші, в місцях переходів немає цього бруду, що є в RGB!

Спочатку Макс зашерив мені цю інфу. І я йому кажу: «Гарний контент для каналу, давай пошеримо?». А він мені: «Так і що, що купа людей не юзає ШІ? Від цього не легше! … Очевидно, що є розрив, який збільшується, і ти або в топ 1%, або ти в ауті». І я з ним згоден, але водночас хочу, аби саме дизайнери вхопилися за цю технологію, брали її на озброєння першими й почали зрештою заробляти більше ніж розробники! 🚀 Тож, увага, опитування! 😁

Це найкрутіша стаття (без жодного перебільшення), яку я бачив, як для новачків-дизайнерів, так і для тих, хто вже зробив свої перші кроки з ШІ та шукає шляхи для наступних. Так, вона супер велика, але дійсно покриває все! Якщо ви ще раптом ще не розібралися з основами (яких трошки вже піднакопичилося), то я дуже раджу до читання та зберігання в закладках. Вона дасть усю необхідну термінологію, розуміння базових принципів, можливостей ШІ та принципів роботи з технологією.

І до сьогоднішніх важливих новин. Google запустив нову модель — Gemini 3.1. І вона буквально принижує по всім параметрам ChatGPT 5.2, Opus 4.6 і Sonnet 4.6. Але для нас найцікавіше, це те, що вона вміє робити з зображеннями та анімаціями. Приклад з офіційного сайту. Божевілля 🤪

А от скажіть-но мені, хто з вас по-справжньому любить своїх користувачів? Ну, або принаймні піклується? Просто в дизайн ми всі завжди заходимо з думкою: «Ми будемо містком між бізнесом та людьми! Ми будемо піклуватися про людей! Бо ми любимо людей»! Але фіг там. Чим далі, тим більше ці стосунки між цифровими продуктами мають присмак нав’язливих та токсичних. Минулих вихідних був Валентинів день і саме в цей день мала вийти цьогомісячна розсилка Eidos Design. І, звісно, користуючись нагодою, я хотів поговорити про ці стосунки між продуктами/брендами і людьми. Здавалося б, увага — найцінніший ресурс, за який борються усі компанії. Але водночас найуспішні продукти — це ті, що продовжують концентруватися на користувацьких проблемах, а не на енгейджменті, гейміфікації тощо. Notion не буде надсилати тобі нагадування щоночі чи давати вибух конфеті при завершенні таски. Керівники Headspace кажуть: «Якщо медитація стане такою природною для тебе, що тобі більше не потрібен застосунок, тоді ми досягли успіху». А застосунок The Outsiders, найуспішніший застосунок для професійних атлетів, ймовірно, єдиний, який каже користувачам, що взагалі-то треба відпочити й поспати, а не отримувати бейджи за чергове відвідування тренажерки. Найромантичніше, що ми можемо зробити як дизайнери — повірити, що якщо ми створимо щось справді корисне й чесне, то люди повертаються. Бо вони не на гачку ендорфінів, а тому що вони довіряють нам. Новий випуск Eidos Design Newsletter про любов у дизайні, огляд продуктів, які будують бізнес успіх на довірі та любові до людей. Прочитати повний випуск можна тут.

​​Figma втратила вже 81% вартості за останні півроку. Ну та, вона працює й все чудово, але ринок дуже швидко переосмислює вартість інструментів дизайну в світі штучного інтелекту. 13 мільйонів користувачів щомісяця. 33% зростання доходів. Дизайнери не змінюють інструменти. Але акції продовжують стрімко падати. До речі, поки я готував цей текст, вартість Figma впала на 1% 😁 Причин тому багато, але перечитавши усіх можливих та неможливих експертів, ось дві головні: → Закінчення терміну дії обмежень на продаж акцій після IPO дозволило інсайдерам здійснити масштабні продажі, зокрема генеральний директор Ділан Філд продав акції на суму в мільйони доларів, а керівники компанії продали акцій на суму близько 35 млн доларів у листопаді 2025 року за ціною 43–48 доларів. → Загальні побоювання щодо руйнівного впливу ШІ на весь сектор SaaS. Figma побудувала свою конкуренту перевагу на основі колаборативного підходу до дизайну й цим вбила Sketch. Тепер це вже непотрібно та, здається, самі творці Figma не вірять в подальший успіх, якщо навіть Ділан Філд продає свої акції. Знаєте, за останні два тижні я помітив, що вперше провів більше часу в Claude, ChatGPT, Stitch (разом узятих) ніж у Figma. А як у вас проходить адаптація в цьому новому технологічному світі?

#хвилинкадизайнера Отже, ШІ збирає функції до обіду, MVP за день і оце все. То чому користувачі мають обрати саме ваш продукт? “Feelings Are The New Features” — моє вельми велике досідження, результати якого я публікував спочатку на UX Collective, а тепер і на Substack. І від резонансу, який відбувся після публікації цієї статті — я офігів 😁 Все почалося з повідомлення дизайн менеджерки зі Starbucks, яка розхвалила статтю й написала мені на LinkedIn, що в їх компанії вона широко обговорювана. Далі закрита дизайн-спільнота запросила мене на Q&A. А тепер, саме на основі цієї статті, я готую свій перший за 7 років конференційний виступ на WeAreDevelopers цього літа. Непогано вийшло! Реальність у нас наразі така: функціональний дизайн, який розв’язує проблеми, перестає бути перевагою — це просто банальна база. Тож що залишається? Яка така нова зброя потрібна для ефективних бізнес-перегонів? Моя відповідб: проектування не досвіду, а відчуттів. Емоційний дизайн — це більше не “приємний бонус” для еліт типу Duolingo, чи Wolt. Це єдина стійка конкурентна перевага. В статті я розбираю чотири виміри емоцій у дизайні, надаю практичний фреймворк, як із ними працювати. А ще там стільки джерел, що навіть моя дипломна робота в універи не бачила такої кількості релевантних посилань 😁 Тож, друзі, запрошую вас до читання та обговорення!

#хвилинкадизайнера Короткі роздуми про Figma на тлі новин про подальше стрімке падіння цін на акції компанії. Останні оновлення зосереджені виключно на конкуренції з іншими інструментами, а не на реальних потребах дизайнерів. Figma могла б зробити значно більше з AI та змінити робочі процеси в індустрії, замість того, аби переробляти Lovable, Canva та Procreate. І мене турбує цей зростаючий розрив між очікуваннями дизайнерів і реальністю. В попередніх повідомленнях, в коментах обговорювалися вайбкодінг, OpenClaw, Agent Design як новий UX тощо. І де в цій історії Figma?.. Індустрія вимагає швидких ітерацій та виконання, але дизайн-фреймворки не змінюється. Figmа залишається набором базових інструментів, які легко можуть бути перевершені більш функціонально насиченими конкурентами на кшталт Lovable, V0 та інших. Я не люблю робити прогнози, але якщо Figma не візьметься за розум, то варто очікувати великої міграції дизайнерів у якісь новий інструмент — черговий wrapper LLM, але для дизайнерів.

#хвилинкадизайнера Це епічний провал чи геніальність у використанні ШІ? Vogue публікує фантастичну фотосесію з Аріаною Ґранде. B все як завжди з розкішою атмосферою. Але раптом виявляється, що пані Ґранде відростила собі шостий палець на руці! Це проходить усі етапи виробництва та йде до друку й до читача. Можна було б подумати, що це необачність. Але зараз вже важко уявити, що в редакції Vogue прогледіли такий нюанс. Думається мені, що ми опинилися в точці, де ШІ вже став частиною креативного конвеєра. А глянцеві медіа завжди були постановкою. Театром, в якому прикрашання реальності — є фундаментом візуальної комунікації. Тож я впевнений, що це була не помилка, а продумана режисура. Сьогодні найцінніший ресурс — увага. І поки одні бренди шукають способи «виділитися» у нескінченному фіді, Vogue зробив ставку на ефект ШІ-помилки і тепер про цю зйомку говорять усі. Дехто вже щиро вірить, що в Аріани їх шість. Ласкаво просимо до світу постправди!

Ну і щоб двічі не ставати. Можливо, OpenClaw вас зацікавив і ви планували все ж погратися із ним на вихідних чи щось таке. В такому випадку, зверніть увагу також на альтернативи: Nanobot та NanoClaw. Обидвоє є відповіддями на монструозність OpenClaw (430 тис рядків коду, 52+ модулі, понад 45 залежностей), надає ті самі базові можливості (постійна памʼять, веб-пошук, заплановані задачі, інтеграції, тощо), але при цьому запаковані в ізольовані контейнери й запускаються менш ніж за одну хвилину (OpenClaw потребує 5-30 хв). NanoClaw - 500 рядків, TypeScript з використанням Claude Agent SDK. Основна фіча - контейнерна ізоляція на рівні ОС (Apple Container на macOS, докер на лінуксі). Він працює в пісочниці і немає залежностей, так шо це обнуляє можливість supply-chain атак. Nanobot - 4 000 рядків коду переважно на Python в архітектурі micro-kernel. Цей не контейнеризований, але для прототипування агентів пишуть непоганий з точки зору простоти. Ну NanoClaw виглядає цікавіше для експериментів. І зменшити 430 000 коду до 500 - це, звісно, потужно.

1. Дизайн дедалі більше стає грою, доступною кожному, допоки ви знаєте, що хочете побудувати за допомогою вайб-кодінгу (сам Пітер Штайбергер каже що інакше це буде слопом (мотлохом)). 2. Ми побачимо ще багато таких історій в наступні кілька років. Розбудова оркестраторів існуючих інструментів замість монолітних систем стане органічною частину плину подій, в результаті якого ми можемо отримати щось зовсім відмінне від того, що первісно задумували творці сучасних технологій. 3. Наша безпека починається не з інструментів, а з нашого критичного мислення.