Релігійно-інформаційна служба України

Відверті розмови в Церкві задля осмисленої розмови з Богом: нотатки з презентації книжки про Літургію Як сама назва книжки “Розмови про Божественну Літургію. Від обов’язку до святкування” чітко вказує на її форму, так і її презентація, яка відбулася 2 квітня 2026 р. у Львівській духовній семінарії Святого Духа, стала розмовою про виклики богослужбового життя у сучасному світі. У ній взяли участь співавторка книги і керівниця проектів Центру гідності дитини Іванка Рудакевич, викладач літургійного богослов’я Українського католицького університету Максим Тимо, директор видавництва “Свічадо” Богдан Трояновський. Модерував зустріч віце-ректор ЛДС о. Михайло Лесів. Також була присутньою на ній редактор видавництва “Свічадо” Анна Пецюх, котра в минулому випускала журнал “Кана”, від якого і беруть свій початок “Розмови”. Іванка Рудакевич колись була журналістом цього видання. Як розповіла вона на презентації, Літургія цікавила її з самого дитинства. Бажання глибше її пізнати спонукало Іванку часто брати інтерв’ю для журналу в доктора літургійного богослов’я та викладача УКУ о. Василя Рудейка. Відтак навіть після закриття “Кани” розмови Іванки з о. Василем продовжилися і врешті стали книжкою. У ній авторка, за її словами, виступає “представником пересічних вірних”. І до того ж дуже прискіпливим. Адже питання, пов’язані з Літургією, насправді цікавлять не тільки її. Готуючись до інтерв’ю з о. Василем, вона збирала фокус-групи зі своїх знайомих, щоб дізнатися, що конкретно цікавить людей у цій сфері. Ми говоримо про Літургію дуже рідко. Так почав свій виступ Максим Тимо, котрий як “уважний читач” представляв книжку замість її другого співавтора, о. Василя Рудейка. Він багато років тісно співпрацює з о. Василем і в Літургійній комісії, і у майстерні літургійних перекладів “Трипіснець”, тому поряд з власними судженнями щодо богослужбового життя висловлював погляди і цього, як він висловився, одного з найкращих дослідників східної Літургії у світі. Далі детальніше

Скандально відомі сестри з мінського монастиря МП з бізнес-туром вигулькнули на Корсиці Сестер мінського Свято-Єлисаветинського монастиря МП помітили на французькій Корсиці, де вони розпродували свої товари. 2025 року вони вже бували на острові — наприклад, оголошення про візит сестер СЕМ оголошувала парафія корсиканського міста Боніфачо. При цьому в оголошенні було зазначено, що мінський монастир нібито збирає гроші для дитячого будинку та психіатричної лікарні. Свято-Єлисаветинський монастир активно допомагає російському фронту і частину свого доходу від продажу спрямовує на підтримку російської агресії. Нагадаємо, що монашок Свято-Єлисаветинського монастиря, які роз'їжджають Європою та торгують церковними виробами, вже не раз з соромом проганяли. У 2024 році їх прогнали в Ірландії та в Польщі, а у 2025 - з Італії та Норвегії. у 2026 - з Швейцарії.

У Вінницькій області заборонено проведення масових публічних релігійних заходів за межами культових споруд у період з 4 квітня до 1 грудня 2026 року Про це повідомляє Управління у справах національностей та релігій Вінницької ОДА. Відповідне рішення прийнято Радою оборони області з метою гарантування безпеки, запобігання диверсіям та захисту громадян від можливих ракетних ударів. Заборона стосується, зокрема, хресних ходів, паломництв, масових молитовних заходів. Підкреслено, що такі обмеження запроваджені не для обмеження діяльності окремих конфесій, а діють для всіх без винятку релігійних організацій виключно з міркувань безпеки вірян.

Засідання Священного Синоду Грузинської Православної Церкви, присвячене обранню нового предстоятеля, відбудеться 3 квітня Синод Грузинської Церкви визначить трьох кандидатів на місце нового Католікоса-Патріарха. Засідання скликав місцеблюститель Патріаршого престолу митрополит Сенакський та Чхороцкуйський Шіо (Муджирі). Члени Синоду обговорять організаційні питання, пов'язані з обранням нового глави Грузинської Церкви після смерті Католікоса-Патріарха всієї Грузії Іллі ІІ. Зазначається, що новий Предстоятель має бути обраний не раніше ніж через 40 днів після смерті попереднього, але й не пізніше ніж через два місяці. Католикосом-Патріархом всієї Грузії може стати лише етнічний грузин, архиєрей Грузинської Православної Церкви у сані єпископа чи митрополита, який має богословську освіту та церковний досвід, у віці не молодше 40 і не старше 70 років. На засіданні Синоду Грузинської Церкви 3 квітня буде визначено трьох кандидатів для представлення розширеним зборам, які обирають Католікоса-Патріарха. Кожен із 39 членів Священного Синоду має право висунути кандидатуру, у тому числі власну. У розширені збори входять усі члени Священного Синоду, дві духовні особи та один мирянин від кожної єпархії. Наступні розширені збори, як і інтронізація нового предстоятеля Церкви, відбудуться у Троїцькому кафедральному соборі Тбілісі.

Церковний календар, 3 квітня. Велика П'ятниця - спомин страждань і смерті Христа Господа Сьогодні за Григоріанським і Вірменським календарями Велика П'ятниця — день спомину страждань і смерті Христа Господа. Храми й вівтарі позбавлені всіляких прикрас. Це має скеровувати думки до розваленого Єрусалима, чию загибель оплакував ще пророк Єремія. Цього дня в Римо-Католицькій Церкві найсуворіший піст (кількісний і якісний), нерідко віряни постять на хлібі й воді, не виключені й випадки повного утримання від їжі. Далі детальніше

Папа Лев XIV напередодні Великодня отримав українську паску З ініціативи Посольства України при Святому Престолі та Суверенному Мальтійському Ордені до Ватикану 2 квітня були доправлені паски з України, зі Львова. Посол Андрій Юраш з дружиною Діаною ними привітали Папу та Святий Престол, а також - духовенство, братство, сестринство та дипломатів при Святому Престолі зі світлим Воскресінням Господнім, яке цьогоріч святкується 5 квітня за західним календарем. Про це у ФБ повідомила Діана Юраш. "Ми презентувати українські паски Святому Престолу як частину нашої духовної культури, традицію, без якої неможливо уявити Великодні свята в Україні. … Українська паска стане одним із перших подарунків нашої країни для Папи Лева XIV у перший Великдень Святого Отця після обрання Його у травні 2025 року", - йдеться у дописі. Паска для Папи була виготовлена за класичним рецептом з додаванням цукатів, родзинок та ванілі і була прикрашена не лише весняним цвітом та гілками розквітлої верби, але й пташками з випеченого тіста, - як етнічний елемент української паски, короваю, хліба, як символ відродження життя та духовного пробудження. За словами Діани Юраш, крім пасок з пташками, були доправлені до Рима ще й паски, декоровані фігурками голубів, розквітлих гілок лози, весняних квітів, а також особливі, традиційні для Західної України та Європи, - фігурки Великодніх баранців, як символу жертовності, невинності, чистоти, зрештою, символу перемоги життя над смертю, що є важливим елементом нашого «дипломатичного великоднього кошика». І для України, і для Святого Престолу, і для цивілізованого світу.

Учасники конференції у Вашингтоні закликали світ зупинити релігійні переслідування на ТОТ в Україні 27–28 березня 2026 року у Вашингтоні (США) відбулася міжнародна конференція «Псевдособор 1946 року: вісімдесят років потому — переслідування тривають», за підсумками якої науковці та релігійні діячі підписали спільний документ — Заклик припинити релігійні переслідування в окупованій Росією Україні. Організаторами конференції виступили Центр українських церковних студій Католицького університету Америки, Український католицький університет (УКУ) та Інститут святого Гавриїла. У підсумковому документі конференції учасники — релігієзнавці та представники різних віросповідань і конфесій — звернулися до американських християн та всіх людей доброї волі з проханням об’єднатися в молитві та солідарності з українським народом, його Церквами та релігійними організаціями, які «продовжують іти Хресною дорогою, несучи великі жертви, приносячи найвищу жертву, наслідуючи Христа у Його Страсті на шляху до Воскресіння». Релігійні діячі та науковці провели прямі паралелі між сталінськими репресіями 1946 року, коли радянська влада намагалася ліквідувати УГКЦ, та сучасними злочинами російської армії на окупованих територіях. «Ми розглядали організований Радянським Союзом Псевдособор 1946 року — обдуманий акт державного насильства, який заборонив Українську Греко-Католицьку Церкву після арешту її єпископів та тероризування її духовенства. Це вивчення минулого поєднувалося з поглядом на сьогодення: триваючу російську агресію проти України та її руйнівний вплив на релігійну свободу», — зазначається в документі. Автори заклику підкреслили, що сучасна російська агресія знову призводить до системного порушення релігійної свободи, руйнування храмів і переслідування духовенства. Учасники конференції навели конкретні дані про масштаби руйнувань і втрат, яких зазнала релігійна та гуманітарна інфраструктура України: пошкоджено або зруйновано 737 культових споруд; загинуло 67 представників духовенства різних конфесій; зафіксовано щонайменше 2 881 напад на медичні заклади; пошкоджено 4 048 шкіл, з яких 408 знищено повністю. «І це триває», — наголошують підписанти, нагадуючи, що 24 березня російський безпілотник вдарив за п’ять метрів від церкви XVII століття у Львові, внесеної до списку ЮНЕСКО. Звертаючись до християн та всіх людей доброї волі, учасники конференції закликали до молитви та солідарності з українським народом. У документі підкреслено: «Страждання України, окупованих територій та Криму не можуть бути для нас чимось далеким. Це має бути нашим болем, нашою турботою та імперативом для наших дій». Автори також закликали міжнародну спільноту не мовчати перед лицем злочинів війни і переслідувань за віру: «Настав час для християн і людей доброї волі продемонструвати те, чого так бракує: мужність називати зло злом і відмовлятися ховатися від правди за дипломатичним мовчанням».

"Війна оголює правду про людину", - норвезький єпископ описав побачене в Україні У римському видавництві «San Paolo» 27 березня вийшла друком книжка норвезького єпископа Еріка Вардена «Illuminati da una gloria nascosta» («Просвітлені прихованою славою»). Видання містить 11 проповідей. В одній із них єпископ Варден ділиться своїм досвідом візиту до України в умовах повномасштабної війни. Ця подорож у війну спонукала його до роздумів про силу, свободу та людську гідність. Єпископ пригадує нічну подорож потягом до Києва у травні 2023 року, коли місто зазнавало ракетних обстрілів. Цей досвід стає для єпископа Вардена відправним пунктом для глибших роздумів про природу війни. Він описує війну, як вияв безособової сили, здатної перетворювати людину на «річ». За словами єпископа, пережите в Україні наочно показує, як насильство знеособлює, зводячи життя і смерть до абстрактних чисел: «Сила перетворює людей на речі, землі — на території. Насильство розчавлює того, хто до нього доторкається: воно стає чужим і тому, хто його застосовує, і тому, хто його зазнає», — зауважує проповідник.

Церковний календар, 2 квітня. Великий Четвер, що розпочинає Пасхальне Тридення 🔸Сьогодні за Григоріанським та Вірменським календарями Великий Четвер — початок Пасхального Тридення Господньої Муки та Воскресіння — вершина всього літургійного року. У римо-католиків Пасхальне Тридення розпочинається Месою Господньої Вечері та закінчується вечірнею неділі Воскресіння. 🔸Під час Літургії Великого Четверга відбувається також обряд миття ніг. Цю послугу в євреїв завжди виконували раби або слуги. Ісус під час Тайної Вечері власноруч обмив ноги апостолам, даючи приклад любові кожному з нас. Звичай миття один одному ніг спершу мав місце у бенедиктинських монастирях. Згодом цей жест почав використовуватись у Літургії Великого Четверга. Спочатку в римській Літургії його могли виконувати лише єпископи і абати. Сьогодні, після літургійної реформи, цей обряд може звершуватись у кожній парафії. Детальніше

#ЦитатинаВеликийПіст

У ПЦУ вважають, що до підпису "заповіту" Почесний Патріарх Філарет з ним не ознайомлювався Митрополит Білоцерківський, речник Священного Синоду ПЦУ Євстратій (Зоря) на брифінгу сказав, що владика Філарет не ознайомлювався з документом, який йому дали на підпис як “заповіт”. Після підписання цього паперу були взаємні візити Митрополита Епіфанія та Патріарха Філарета, вони підтримували комунікацію. Зокрема, митрополит відвідував Філарета під час лікування. У ПЦУ не вважають цю заяву заповітом Філарета. Як відомо, там йшлося про нібито заборону Філарета на відспівування його в Православній Церкві України. “Це відео опублікували самі ініціатори. Найперше це відео з’явилося на сторінці самого Никодима Кобзаря”, – сказав Євстратій. Те, що було названо заповітом, це “папір, який патріарх бачив уперше”, – зробив висновок він. “Поставивши свій підпис на вимогу цих людей патріарх по суті ніякої згоди не давав”, – вважає він. Євстратій Зоря додав, що головна мета людей, які просувають цей "заповіт" і наступництво Никодима – це отримання контролю над Володимирським собором і резиденції спочилого почесного Патріарха. Юридичних підстав вони на це не мають. Нагадаємо, після смерті Патріарха Філарета його наступником себе оголосив Никодим Кобзар. В ПЦУ повідомили, що відповідна заява не може вважатися юридично дійсною. І нагадали, що УПЦ КП та УАПЦ своїм рішенням 2018 року увійшли в Православну церкву України. Юридично вони не існують з 2019 року.

Вже близько трьох з половиною тисяч років євреї святкують Песах — свято встановлене на честь виходу з єгипетської неволі. Цього року воно розпочинається 2 квітня (фактично з святкової вечері 1 квітня) і триває до 9 квітня. Відзначати його починають напередодні 15 числа місяця Нісана, який припадає на березень-квітень (за Григоріанським календарем). Вважається, що саме в цей день, близько 1200 року до нашої ери, пророк Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипетського царства, звільнивши їх від чотирьохсотлітнього рабства Господь хотів дати євреям відразу землю обітовану, але євреї не повірили Господу і почали знову дорікати Мойсею і Богу, що він їх привів у пустелю помирати і краще б вони залишилися рабами в Єгипті. Тому Всевишній сказав, що якщо так, то поки не помре останній народжений рабом, вони не увійдуть в обіцяну землю. І це тривало 40 років. На згадку про ці важливі події в історії єврейського народу встановлено свято Песах. Воно символічно нагадує про рабство і закликає євреїв звільнятися від сучасного рабства: залежності від речей, тяги до надмірного збагачення, тобто від всього того, що людину може уярмити. Розпочинається святкування Песаха вечірньою трапезою – Седером ("порядок"), що влаштовується в першу (цього року 1 квітня), а у діаспорі і в другу ніч свята. Під час Седеру у визначеній послідовності читають оповідання про виведення з Єгипту. Детальніше про передумови свята та складові Седеру

Позиція Сійярто пояснює, чому Патріарх Кіріл та російські олігархи досі уникають санкцій, - Власюк Вимоги Угорщини щодо послаблення санкцій часто не пов’язані з питаннями енергетики чи суверенітету, а дивним чином збігаються з інтересами російських олігархів. Про це заявив уповноважений Президента з питань санкційної політики Владислав Власюк. «Інформація про те, що міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто передавав Росії дані про внутрішні процеси в ЄС і водночас працював над послабленням санкцій, пояснює низку рішень, які раніше виглядали нелогічними», - зазначив Власюк. За його словами, саме через блокування з боку Угорщини патріарх РПЦ Кіріл досі не перебуває під санкціями. Аналогічно, за угорськими пропозиціями були зняті обмеження з таких російських олігархів, як Григорій Березкін та Фархад Ахмедов, а щодо інших бізнесменів РФ - Михайла Фрідмана і Петра Авена - відповідна «робота» з боку Будапешта наразі триває, додав він. Водночас уповноважений Президента зауважив, що вплив Сійярто не варто перебільшувати як персональний фактор. На його думку, йдеться радше про використання самої процедури ухвалення рішень у ЄС, яка передбачає одностайність. Це створює ситуацію, коли одна країна може блокувати рішення доти, доки не отримає бажаних для себе поступок. «У випадку Угорщини привертає до себе увагу інше: її вимоги часто не пов’язані безпосередньо з питаннями енергетики чи захисту власного суверенітету, як вони це декларують. Натомість вони дивним чином збігаються з інтересами окремих російських олігархів, що викликає обґрунтовані запитання щодо справжніх мотивів такої позиції. Вважаю, що Європейському Союзу варто зробити з цієї ситуації висновки і переглянути підходи до ухвалення рішень у питаннях санкційної політики», - наголосив Власюк.

#ЦитатинаВеликийПіст

Станом на кінець березня 2026 року не припинено діяльність жодної організації, яка проігнорувала припис ДЕСС із вимогою усунути ознаки афільованості з РПЦ Про це повідомила Державна служба України з етнополітики та свободи совісті у відповіді на запит «Главкома». За інформацією першого заступника голови Держетнополітики Віктора Войналовича, з весни 2025 року проведено дослідження кількох релігійних організацій. У підсумку ознаки афілійованості із забороненою в Україні РПЦ було виявлено у Київській митрополії УПЦ, Корецькому Свято-Троїцькому жіночому ставропігійному монастирі Московського Патріархату» і монастирі «Свято-Покровська Голосіївська пустинь» Київської митрополії УПЦ. «Після того, як релігійна організація Київська митрополія Української Православної Церкви не виконала припис, Державна служба з етнополітики 29 серпня 2025 року звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом про припинення цієї релігійної організації. 4 листопада 2025 року Служба подала до Шостого апеляційного адміністративного суду адміністративний позов про припинення релігійної організації «Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського Патріархату». Наразі судові провадження щодо зазначених вище релігійних організацій тривають. Отже, станом на дату надання цієї відповіді у судовому порядку не було припинено жодну релігійну організацію через невиконання нею у встановлений законодавством строк припису про усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації», – зазначив Віктор Войналович.

Джорджу Вайґелю у Вашингтоні вручили відзнаку Блаженного Омеляна Ковча 28 березня у Вашингтоні архиєпископ і митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк вручив американському публіцистові та громадському інтелектуалові Джорджеві Вайґелю міжнародну відзнаку імені Блаженного Омеляна Ковча. Відзнаку Джордж Вайґель отримав за «інтелектуальну відвагу, свідчення про Христа, захист гідності людської особи перед обличчям агресії та імперіалізму». ХІ церемонія вручення відзнаки відбулася 30 листопада 2025 року у Львівській національній опері, і професор Вайґель взяв участь у ній у режимі відеозв’язку. Тепер цю нагороду Вайґелю вручили особисто під час міжнародної конференції «Псевдособор 1946 року: вісімдесят років потому — переслідування тривають», що відбулася в Католицькому університеті Америки. Вручаючи відзнаку, владика Борис Ґудзяк розповів про блаженного священномученика Омеляна Ковча — греко-католицького священика, покровителя священнослужителів УГКЦ, який загинув у концентраційному таборі в Майданеку, куди потрапив через порятунок євреїв від Голокосту. «Він загинув у Майданеку як мученик віри, любові та примирення народів землі, на якій він жив — українців, поляків, євреїв», — сказав митрополит Борис. Він також згадав, що навчався в семінарії разом з одним із внуків Омеляна Ковча, та книгу Блаженного мученика «Чому наші від нас утікають», в якій той аналізував потребу реформ в Українській Греко-Католицькій Церкві. Відзначаючи заслуги лауреата, митрополит Борис наголосив: «Джордж Вайґель уже чотири десятиліття є винятковим другом українського народу. Численні його статті на українську тематику, особливо протягом останніх дванадцяти років війни, а ще більше — впродовж останніх чотирьох років повномасштабного іноземного вторгнення, були великою підтримкою і, сподіваюся, мали також значний вплив». У подячному слові Джордж Вайґель назвав двох людей, які сформували його любов до України та Української Церкви, — історика Богдана Боцюрківа та митрополита Бориса Ґудзяка.

#ЦитатинаВеликийПіст

Папа Римський і Вселенський Патріарх обдумують спільне святкування Великодня Під час святкування 1700-річчя Першого Вселенського Собору у Нікеї торік Папа Римський та Патріарх Константинопольський ініціювали потребу перейти на спільну дату Пасхалії для християн західного і східного обряду. Про це в коментарі Укрінформу розповів керівник Департаменту інформації УГКЦ отець Ігор Яців. «Наша Церква, дбаючи про збереження єдності в Україні, реалізовуючи календарну реформу, зробила це разом із Православною Церквою України. УГКЦ в Україні з 1 вересня 2023 року перейшла на новий стиль для нерухомих свят із збереженням чинної Пасхалії. Це означає, що такі свята, як, наприклад, – Різдво, Богоявлення, Успіння Богородиці, інші свята, які з року в рік припадають на конкретні дати, ми відзначаємо в один день разом із світом. Щодо Великодня, то Пасхалія залишилася як була. Ідеальним рішенням було б, якби Папа Римський та Патріарх Константинопольський погодили б дату спільної Пасхалії. На жаль, поки цього ще не відбулося, але маємо гарні сигнали про те, що цей діалог з ініціативи Папи і Патріарха ініційовано», – зазначив отець Ігор. Він додав, що про ймовірність запровадження спільного святкування Великодня католиками та православними йшлося торік під час святкування 1700-річчя Першого Вселенського Собору у Нікеї. «Там відбувалися зустрічі Папи і Патріарха, відповідно, вони ініціювали потребу нарешті перейти на спільну дату Пасхалії. Як тільки на цьому рівні домовленості будуть досягнуті, звісно, в Україні ми автоматично будемо також Великдень святкувати усі разом», – зазначив представник УГКЦ.

В УГКЦ відзначають 35-ту річницю повернення кардинала Любачівського 30 березня 1991 року Глава Української Греко-Католицької Церкви кардинал Мирослав Іван Любачівський урочисто прибув до свого осідку у Львові після десятиліть вимушеного перебування в еміграції. Це повернення стало не просто особистою подією, а символом виходу УГКЦ з підпілля та відновлення її повноцінного життя в Україні. Після смерті Патріарха Йосифа Сліпого у 1984 році Мирослав Іван Любачівський очолив УГКЦ, а вже наступного року Папа Іван Павло ІІ увів його до Колегії кардиналів. Він став четвертим кардиналом в історії УГКЦ. У той час Блаженніший Мирослав Іван Любачівський перебував поза межами України і довгі роки не мав можливості повернутися на Батьківщину. Навіть у 1988 році, під час святкування 1000-ліття Хрещення Руси-України, він не зміг приїхати до радянської України і брав участь у святкуваннях у польській Ченстохові разом з українцями з Польщі. Лише тоді, коли радянська система почала втрачати свій вплив, а УГКЦ виходила з підпілля, стало можливим повернення її Глави до Львова. Сталося це 30 березня 1991 року — подія, яка фактично завершила тривалий період виходу УГКЦ з підпілля і стала знаком, що Церква повертається додому. Сам Патріарх очікував цієї зустрічі з людьми з великим хвилюванням і навіть острахом. «Не знаю, як я там поведуся, — зізнався Мирослав Іван Любачівський. — Тому що не знаю людей — 53 роки не був з ними. Вони вважають, що я щось надзвичайне зроблю, забувають, що я є звичайною людиною, до того ще старою — я вже нині маю 77 років. Тому я задумуюся, чи зможу задовольнити їхні бажання і сповнити їхні сподівання щодо мене. Дав би Господь, щоб я міг. Я буду старатися все робити, що зможу». Та попри ці переживання, зустріч у Львові стала надзвичайною. Детальніше

#ЦитатинаВеликийПіст