Архив
前往频道在 Telegram
Покажите: «Как надо» — на своём примере. Глав. Админ — @Hunter_of_the_separatists
显示更多731
订阅者
无数据24 小时
+37 天
+1730 天
帖子存档
731
Repost from Тахтічная Каманда Нінавість
⚡️Відкриваємо збір на автівку ВКЗ (бронемашина/тачанка «Ѣртаул»)
Ціль: 5.000€ / 250.000₴
Посилання на Банку
Номер картки Банки:
4874 1000 3212 4821
PayPal: Nenavystgroup@proton.me
BTC: bc1qnnmphajvl3z9gv7zn96mjkr3nm4x5vgajm70fj
ETH: 0x99f80bc09D4aE46aB1160C951aCbf1b247081A01
XMR (Solana): FTciGmwQQv4WHmbGwRst4V9989AJ4nvvRMzbHyvp9Vgj731
Repost from PETLYARIS DEATH BRIGADE
Синьо-жовтий стяг не був і вже ніколи не буде для нас просто прапором. Але коли він став для нас таким важливим?
Може тоді, коли ним почали накривати труни? Коли його складали й віддавали рідним замість людини, яку вони чекали додому з війни? Коли в 1991 році його внесли до парламенту чи коли він майорів над містами, які ще стояли, і над тими, від яких лишилися самі назви в наших спогадах? Не знаємо.
Ми бачили цей прапор брудним, обгорілим, посіченим уламками, залитим кров’ю наших братів. Бачили його на рюкзаках, броні, балконах, могилах. Бачили, як його ховали на окупованих, щоб одного дня знову дістати не боячись ворожих катівень. Бачили, як його цілують чоловіки та жінки, які пройшли пекло російського полону.
І мабуть тому сьогодні дивитися на нього трохи боляче.
У цих двох кольорах тепер занадто багато наших людей. Тих, хто тримає його зараз. Тих, хто дочекався його. І тих, хто вже ніколи не побачить, як він підніметься над їхнім домом.
З Днем українського прапора.
Бережімо та славимо його.
Нам він дуже дорого дістався і боротьба ця триває.
Слава Україні 🫡
