Три кванти опівночі

Сезон кабачків розпочався навіть у книжках

— І ні згадки про пташиний пеньок єпископа, — промовив я, поглядаючи на руїни. — Отже, він десь тут. — Не знайшов? — запитав Карратерс. — Не знайшов, — підтвердив я. — Які шанси, що хтось прийшов раніше і забрав його? — У такому разі це були точно не наші, — сказав Карратерс. — Девіс та Пітерс навіть не дістались потрібного року. Мені знадобилося чотири спроби, щоб підібратися так близько. Вперше я прибув дев'ятнадцятого числа. Вдруге опинився середині грудня. Втретє влучив у яблучко: той місяць, той день, десять хвилин до початку рейду, але висадився посеред поля на півдорозі до Бірмінгема, а довкола мене — одні качки. — Качки? — перепитав я, думаючи, що не розчув. — Скільки там тих качок водилося? — Кабачки, — роздратовано виправив мене Карратерс. — Посеред овочевого поля кабачків. І нема в цьому нічого смішного. Дружина фермера вирішила, що я німецький десантник і замкнула мене у повітці. Чортзна-що. Ледве звідти вибрався.

 (Конні Вілліс «Не кажучи про пса»)

Сьогодні Літнє сонцестояння, найдовший день і найкоротша ніч року, які розділяють його навпіл. Вже завтра маятник цієї недовгої хиткої рівноваги почне поволі але невпинно зміщуватися у зворотному напрямку - у бік все довших тіней, що чатують в осінній сутіні. Тож сьогодні останній день акції у нашій онлайн-крамниці, присвячений цій важливій точці нашого річного шляху, коли майже всі наші книжки та мерч можна придбати зі знижкою від -20% до -60%. Як і передпродаж нашої головної цьогорічної новинки, «Нескінченного жарту» Девіда Фостера Воллеса, акція триватиме до 24:00 неділі 21 червня, тож у всіх, хто не встиг чи не зміг придбати книжок чи зробити передзамовлення через збої у роботі нашого сайту у першу добу акції зараз є можливість зробити це зручно і без поспіху. Окрім того, хочемо нагадати, що починаючи з 2022 року, частину виручених під час таких акцій коштів ми спрямовуємо на підтримку наших друзів у війську. Цього разу допоможемо нашому давньому другу Дмитро Шпакович придбати протидронову рушницю та набої до неї для захисту від ворожих FPV. Там, де зараз перебуває Дмитро, ця річ є необхідною і може врятувати не одне життя наших захисників. Тож кожна придбана вами під час акції книжка допоможе у цій справі. Наступна така акція у нас буде аж на Осіннє рівнодення, тож користуйтеся нагодою щоб придбати книжок за доволі вигідними цінами, а також передзамовити «Нескінченний жарт» зі знижкою у ₴ 300 - акційні вогні сьогодні сяятимуть до 24:00 🔥 https://publisher.in.ua

👉🏼 Хочеться драйвової історії, від якої складно відірватися? Майбутня Україна. Військові технології, шпигунські інтриги, смертельна небезпека і підліток, який змушений швидко подорослішати, щоб урятувати себе та близьких. Історія про відповідальність, дружбу, вибір і боротьбу зі злом, яке не завжди можна впізнати з першого погляду 🤩

Ось тут цікаве відео по темі підкинули https://www.youtube.com/watch?v=bdBdVL9ehUs

Квантовий суржик Суржиком я розмовляв з самого дитинства, так, завдяки 4 урокам на тиждень російської мови та літератури і тому, що читав багато книг російською то в мене переважна більшість слів була саме російською, але “шо” “г” замість “ґ” “привєт”, “вобщє”, “канешно”, “поняв” тощо теж були. А чисто українські слова з’явилися завдяки моїм відвідуванням села Грині на полтавщині, де жила моя прабабуся. І до того, як я почав їздити в університет в Харкові в мене особливо проблем не було ніяк, я і слова то такого “суржик” не знав. А от якісь такі конфлікти та не дуже гарне ставлення почалися як почав їздити у Харків, було кілька бійок навіть. Особливо мені запам’яталося, як ми з хлопцями стояли курили на бокових сходах в універі, хтось чистою російською розмовляв, хтось трохи з українськими словами, або суржиком. І тут зверху до нас спускається араб, і чистою російською починає мене повчати “Чего ты ведешь себя как конченый? Тут все разговаривают на русском языке, а что у тебя за наречие? Надо сначала язык выучить, а потом ехать учиться сюда”. Оскільки українці не люблять, коли гості їх повчають, як їм вдома жити і араб був агресивний, то він трохи вихватив, ну, так, він же на медичному вчися, перевірили як шия згинається і чи всі ребра цілі. Дуже смутно пам’ятаю, яка до нас з братом достібалися два хлопці, ми просто йшли розмовляли, а ті типу до нас “Че, с какой залупы вы приехали? Че за язык?”, а запам’ятав тому, що в той день ми купили дуже дороге видання “Володаря перснів” в одному томі, і саме тим томом брат переїбав одного з них, а я додав іншому. Були проблеми й з викладачами, яким мова була не та, тощо. Тривалий час в суспільстві панувала думка, що ті хто розмовляє суржиком або чистою українською - то селюки та бидло. І це результат вплив російської пропаганди. Зараз я бачу зворотню ситуацію. Здавалося б є всі умови для переходу на українську мову - війна, багато українського контенту, книги українською, соціальні мережі українською, Ютуб, Тік-Ток. Але варто почати цей перехід, особливо людям відомим, як відразу починається травля, причому травля з боку українців І єдина заслуга таких українців, це те що вони або народилися одразу в максимально україномовній сім’ї чи регіоні або мають гроші найняти гарного репетитора української. І це дійшло до найвищого рівня, коли 95 квартал видає номер про переселенку зі Скадовська, яка втекла від росіян і намагається перейти на українську. А інший персонаж номеру знущається з неї і весь номер показує - як недолуго та смішно буде виглядати той, хто перейшов на українську. В них було ще кілька схожих номерів, а ще такі номери були в дизель шоу, в монологах наших стендап-коміків, які самі тільки 2022 перейшли і досі в них проскакують російські слова. Це прямий месседж всім бажаючим опанувати українську мову - вас будуть травити, над вами будуть насміхатися, навіть не намагайтеся і взагалі, а чого не перейшли в 2022, а чого не перешли в 2014, а чого не перейшли коли були ще в батькові? Парадокс, але зараз саме українці ділять українців на сорти і знущаються над тими, хто намагається перейти на українську мову. А російська пропаганда та боти тільки додають жару. На мій погляд, хай краще дуже крива і майже незрозуміла українська в людини, ніч чиста правильна російська. Суржик? Окей, нормально, навіть гарно, сьогодні в людини суржик, а завтра вже 90% чистої української і лише 10% суржику чи російських слів. Біда тільки в тому, що часто самі українці і заважають масовому переходу на українську мову. Я вже мовчу про те, що робиться в твітерах, тредсах, коментарях ютубу і скільки там мовної поліції.

​​«Пісні світанку» - найновіша збірка української фантастики, що вийшла у «ВСЛ». Її родзинка – відомі автори, адже в кожного з них є щонайменше один роман (а в декого їх півдесятка). У текстах відчувається письменницький досвід – хороша стилістика, цікаві ідеї, особливий настрій. Мені відгукнулися майже всі оповідання. Далі напишу про свій ТОП. «Кант надії» (Світлани Тараторіної) – антиутопія про життя під окупацією (тільки окупанти тут – стрьомні восьминоги з диму). Для мене це історія про те, чия стратегія ефективніша для виживання: пристосуванців чи ідеалістів? Оповідання показує, яку ціну платить кожна зі сторін: зміни творять ідеалісти, але втілити їх мають пристосуванці, в такий спосіб ставши новими ідеалістами. «Усі коралі на захист богині» (Наталії Матолінець) сподобалося не так формою, як ідеєю. Якби не війни і катастрофи ХХ ст., у наших родинах зберіглося б багато фамільних скарбів: фото, архівів, прикрас – різних дрібничок, що підсвічують родову ідентичність. Для героїні оповідання такими дрібничками стали старовинні коралі бабці. В мене схоже ставлення (тільки не смійтеся) до ялинкових прикрас. З усіх оповідань оця ідея мені найбільше відгукнулася і зачепила за живе. «Змієвиця» (Наталії Довгопол) – знайомий сюжет про жінку-відьму, що живе на селі, всім допомагає, а односельці зрештою виявляються гадами невдячними. Написано дуже смачною мовою зі стилізацією. Прочитала із задоволенням. «Кістяні голки» (Юлії Нагорнюк) підіймає дуже незвичну тему для фантастики – підліткову самотравматизацію (коли в школі не булять, в родині достаток, батьки кажуть: «Можеш із нами поговорити», а суб’єктивно все одно відчувається «щось не так»). Мені сподобалася спроба вловити це слизьке відчуття, цей хиткий стан, що розбивається об раціональні доводи «все ж нормально». І сподобалося, що авторка описує те, що часто знецінюють аргументами про «молодь», яка «мається дурнею». «Зорезнавці» (A. Achell) – найбільш незвичне оповідання в збірці. Тут оригінальна світобудова, конфлікт практиків з лабораторій із практиками, що хочуть ставити досліди на собі. З усіх текстів це оповідання дозволяє найбільше абстрагуватися від наших реалій і війни. Слід сказати, що частина текстів у збірці не з’явилися б, якби не війна. Вони відчуваються як спроба осмислити авторами свої почуття, виговоритися (іноді – прокричатися) про них. У деяких оповіданнях алюзії на війну виписані дуже «в лоб», а емоції зашкалюють. Через це вони мені сприймаються радше як терапевтичні казки. Читалося боляче, але я не уявляю сьогодні збірку сучасної української прози без алюзій на війну. Загалом, хороша збірка. Актуальна, сучасна, щемка. І звісно, вона дає можливість познайомитися з відомими українськими фантастами в режимі тест-драйву. Оформлення гарне, є лясе, кольоровий зріз і золотаве тиснення на обкладинці.

До Дня батька ми вирішили трохи пожартувати й уявити, якими були б наші тати, якби їх можна було поставити на книжкову полицю 📚 Гортайте карусель і додавайте свої варіанти — впевнені, у ваших татусів знайдеться ще не один бестселер😄

Ви точно сьогодні донатили? Поки слабко йдемо, треба терміново по 10 гривень!

Нагадую про наш квантовий розіграш чудових книг, він завершується вже завтра, то ж у вас ще є час долучитися

Дивлюся як всі відмовляються від польських винагород і відчуття таке, наче я один в кого їх немає😂

🪄 Триває передпродаж на роман Ґая Ґевріела Кея «Тіґана». Що вам варто знати про книгу: 🙌🏻 вперше опублікована у 1990 році — і з часом, як добре вино, не втратила актуальності 🙏🏻 однотомне фентезі ⚔️ герої-аутсайдери боряться за свободу своєї країни та повернення її імені Очікуємо у липні. 👉🏻 А поки ви встигаєте передзамовити книжечку за вигідною ціною: 646 (після прибуття з друкарні — 760). За добу до завершення передпродажу ми вас попередимо 😏

Вінниця, вже завтра побачимось на презентації «Грімзнащо» ✨ 📍Вінниця, книгарня «КнигоЛенд», вул. Соборна, 46 🕒21.06 о 15:00 🗣 Модерує: Даша Житанська, букблогерка, авторка тікток-аккаунту dashazhytanska

Який суворий суржик...😁

😎 Ранкові коти

Лебіга як завжди видав базу 😊👍

Нагадую про наш розіграш класної НФ трилогії👍

Шахеди літають, дуже гучно в нас, а Каджит працює) Сподіваюся вже завтра відкрию для спонсорів нове відео✔️

Дивні люди. Якщо в моїх відео одна й та ж книга з'являється кілька разів в різних відео, то обов'язково в коментарях знайдеться хтось, хто спитає "А скільки коштує так часто згадувати книгу?", мало того, мені ще й в ФБ пишуть пропозиції, типу ви згадуєте мою книгу X разів а я плачу вам Y грошей. Так от, насправді все не так. Якщо книга гарна і вона підходить по жанру і темі то так, вона буде з'являтися в різних відео. Тим більше, що от прийшла людина на канала, вона могла пропустити перше відео де згадувалася ця книга, але натрапить на друге. І навіть постійні глядачі могли якісь відео пропустити, то побачать цю книгу в наступних. Каджит не продається! (хіба що за цукерки!😂). Мені головне щоб книга була цікава і я точно міг її порадити квантовій спільноті.

Ну а чому б і мені не долучитися) В мене ось так Кидайте в коментарі ваші варіанти❤️