527
订阅者
+124 小时
+27 天
+730 天
帖子存档
+8
латвійські постери до українських фільмів.
іллєнко, муратов, кохан, тодоровскій. «сеспель» савельєва, «на короткій хвилі» бєлікова і «на самоті з ніччю» третьякова й сілаєва поки в україні втрачені.
з ebay
+1
ернст людвіг кірхнер, 1926, study of a head
олександр довженко, 1928, автопортрет
+1
ернст людвіг кірхнер, 1926, study of a head
олександр довженко, 1928, автопортрет
Repost from покруч
Журнал «Україна», №7, лютий 1964 р.
Рауль Маккартней, Георг Наррізон, Джон Ленков і Ранчо Старр
+7
зі зйомок «білого птаха з чорною ознакою».
із фільму «рисує лариса кадочникова», але узяв із фб-сторінки оператора й фотографа сергія стасенка (на «птахові» – асистент вілена калюти)
«посилання в дослідженні має бути чітким, достовірним, дбало оформленим та, звичайно, авторитетним».
також класики(-ні) українського кінознавства for the love of the game:
ось таке ще є – довженко, левчук, де сантіс
цдамлм, ф. 957, оп. 1, од. зб. 358, арк. 1
джузеппе де сантіс в обіймах між олександром довженком і тимофієм левчуком, 1954 рік. крайній справа, схоже, леонід луков.
саме напередодні де сантіс-старший запрем'єрився зі своїм головним шедевром – «рим об 11-й», і закріпив за собою статус одного з головних творців італійського неореалізму поряд із росселліні, де сіка і вісконті. ще раніше він же був співавтором сценарію «одержимості» вісконті.
попереду, рівно за 10 років, буде його передостанній фільм, італійсько-совєтська копродукція «вони ішли на схід»/«італійці браві хлопці» про італійських військових у росії під час другої світової. розпіарена «радянська перемога» в цій війні, а згодом процеси лібералізації з відлигою викликали на заході чергову хвилю захоплення союзом (типова історія – ось і три дні тому the economist відкопали якогось нового реформатора всєя русі, щоби на нього молитися).
десь поміж перших делегацій 50-х затесався іменитий режисер. у випадку де сантіса цілком логічно діяв також зв'язок на тлі реалізму. і навіть не соц- (чи принаймні не лише): совєтська й, зокрема, українська кінематографії з 50-х аж по 70-ті представили значну кількість фільмів, дуже близьких за духом до того, що ми найбільше звикли бачити в італійців.
з іншого боку, вплив був двостороннім – навіть від того ж таки довженка. уже в 1984 році про це скаже й сам де сантіс, коли в документальному фільмі «я навчу вас мріяти» про марка донського визнає, що його творчість мала визначальний вплив на поствоєнне покоління італійських кінематографістів.
фото з книги «про тимофія левчука», 1982
як-то кажуть, з днем об'єднаної дроново-ракетної атаки🥳
*звук (але тригер-ворнінг)
григорій сковорода (1958), іван кавадерідзе
берлінале: в основну добірку ви не потрапили, але запрошуємо вас у позаконкурсну програму
юрій іллєнко:
а вже це в свою чергу було підводкою, аби покликати вас завтра в кінотеатр «жовтень» дивитися зі-скрипом-серця-топ-1 цього списку (жінка каже, що топ-1 – криниця для спраглих) – «вечір на івана купала».
як уже можна сказати дипломований спеціяліст по іллєнку-середньому представлю фільм. ще трохи раніше, о 12:30, можна прийти на параджанівську «українську рапсодію» – її теж представлятиму
це все було підводкою до того, щоби повідомити, що додивився і всі фільми іллєнка.
мій топ із його 13 режисерських робіт від найкращої до найгіршої можна подивитися тут.
особливо майже без несподіванок, хіба що «свято печеної картоплі» багато хто назвав би найнижчим падінням режисера поряд із «молитвою за гетьмана мазепу», а мені таки подобається.
___
чимало людей приєдналося до каналу після поста про антиалкогіпноз довженка, тому поясню/нагадаю, що останнім часом я дивлюся всі до одного фільми таких українських режисерів: денисенко, іллєнко, параджанов, довженко, осика, муратова — і складаю їх за якимось своїм рейтингом
