Старий Лев

🌟 «Пісні світанку. Нова українська фантастика» Д. Піскозуб, П. Дерев'янко, A. Achell, Ю. Нагорнюк, І. Грабовська, А. Новік, Н. Довгопол, К. Самойленко, Н. Матолінець, С. Тараторіна, В. Кузнєцов Одинадцять фантастичних (буквально і сенсуально), різношарових та вартісних оповідань. Виглядає як одна з найцікавіших українських жанрових антологій цього року. Не факт, що вам сподобаються всі оповідання (адже це дуже рідко трапляється зі збірками), але є хороші шанси знайти авторів, чиї романи захочеться читати далі. Ділюсь трохи своїми враженнями: 😉 Дарія Піскозуб «Кордон» — алюзія на наше сьогодення, проживання війни, ставлення до смерті і посил на європейців, які дуже “стурбовані”, але “не лізьте до нас зі своєю печалькою”. Історія про те, що навіть, якщо ми намагаємось жити життям таким, як у них

Їх усіх тримав кордон. От тільки не та висока стіна, що лежала між містечком Ліну та Іншосвіттям, а інший - той, який вони звели всередині, аби не дозволити собі відчути те, що сочилось з історії Реновії і Ліну.

😉 Павло Дерев'янко «Донька Марени» — стиль написання захоплюючий, тут є ніжність і гнів, сумніви й незламність, тінь страху, поклик помсти та воля до боротьби. Проте відчувалось, наче читаю уривок вирваний з контексту, мені було мало, пане Дерев’янко!

Поле орали ногами, поливали кровʼю, засівали тілами.

😉 A. Achell «Зорезнавці» — як на мене, сильно відрізняється від решти історій інших авторів, щось космічне, магічне і навіть мотивуюче. Надихає не боятися заглянути у невідоме, щоб пізнати себе. Це було вражаюче! 😉 Юлія Нагорнюк «Кістяні голки» — тут піднята важлива тема селфгарму серед підлітків та довіри до батьків і старших. Відчувається, наче теплі обійми, коли вони якраз тобі так потрібні. Хотілось би, щоб цю історію читали батьки. 😉 Ірина Грабовська «Захисник живих» — дуже болісна історія, яку, на жаль, довелось прожити чи не кожному з нас. Безжально роз’ятрює внутрішні рани й нагадує, що прийняття реальності — інколи найболючіший, але необхідний крок. 😉 Андрій Новік «Голодна коса» — тут у нас якийсь містичний детектив з жаскими монстрами, богами, смертями, таємними сектами. Цікаво, але під особливий настрій. 😉 Наталія Довгопол «Змієвиця» — одне з улюблених в цій збірці! Етно-фентезі, де дуже добре вплетена українська міфологія – атмосфера поліських лісів, чари, відлюдниця-чаклунка, легенди про Царя-Полоза та Зміїне весілля. 😉 Катерина Самойленко "Пір'я» — основна тема цієї історії – метаморфози героїв як зміни, які відбуваються з нами усіма внаслідок війни та їх прийняття. 😉 Наталія Матолінець «Усі коралі на захист богині» — відьми, українські прикраси, оповідь-діалог між минулим і сьогоденням, пам'ять про коріння, силу роду та відновлення культури — намистинка до намистинки. Обережно, після прочитання захочеться одягти на себе всі коралі, гердани та силянки, що у вас є (або ж купити нові!). 😉 Володимир Кузнєцов «1919. Легіон» — зловила трохи фантастичні вайби Турянського “Поза межами болю” (тільки в скандинавському сеттингу, але замість скандинавів у нас січові стрільці). Було моторошно, мороз пробіг по спині навіть у таку спеку. 😉 Світлана Тараторіна «Кант надії» — історія чарівна у своїй моторошності. На перший погляд, безпросвітня, але з іскрою надії всередині. Дуже вау і однозначно вдалий вибір для завершення збірки. Я чомусь не очікувала хеппі енду, та все ж Надія перемогла. ⭐️ Наскрізно проглядується спільна тема — життя після темряви, надія, вибір, смерть, війна, минуле та майбутнє. Але це не збірка воєнних оповідань у прямому сенсі; радше фантастика, що виросла з українського досвіду останніх років. Якщо дивитися з точки зору читача, який не дуже знайомий з фантастикою, то для мене найбільший плюс — саме формат. Часто українську фантастику радять окремими авторами, а тут можна за один вечір зрозуміти, хто тобі ближче. Ця збірка може більше сподобатися читачам, які шукають український голос у фантастиці, ніж тим, хто чекає на класичне епічне фентезі 😉 #книжковий_відгук@zakapelok_ann