Oldie World

"Герой має бути один" на сайті "Фоліо" закінчився за один день. Має бути один, а зранку вже не було жодного! :-) За нашім проханням видавці пошкрябали по засіках, знайшли ще трохи книжок, додали. Тобто бажаючим треба поспішити із замовленнями, якщо хочуть автограф.

Олег Ладыженский:

"Герой має бути один". А Олді має бути двоє. То я тільки на фотці один. :-) "Фоліо" з уже звичною оперативністю надіслало авторські примірники. Тобто чоботар із чоботами, ура, дякую! Книга - бімба, фото не передає, яка вона класна, товста та приємна. При збільшеному форматі 544 сторінки, до того ж ілюстрована! Хто теж хоче таку саму, та ще й з автографом - пишіть сюди, зробимо.

Нюанс: якщо замовити тільки одну книгу, то додасться ще одна платна доставка Новою поштою від видавництва до авторів. Якщо замовити кілька книг, ця доставка безоплатна. Тому можливі варіанти: - та нехай, гаразд; - ми чекаємо, поки збереться блок замовлень, і тоді вже робимо розсилку; - можна замовити на додачу інші книги Олді. Ще залишилося буквально кілька примірників: тритомники "Ойкумена" та "Місту та світу", двотомник "Короп і дракон", останній примірник "Дракон і короп. Книга 2. Сто страшних історій", а також роман "Чорна поземка" та збірка "Встань і йди". Пишіть, зробимо! :-)



У киплячих умах Варять пиво в пітьмах Із гіркого воєнного солоду, В тиглі наших сердець Плавлять сталь і свинець, Обертаючи розплав на золото. У воланні душі - Хоч петлею души! - Лють із болем, а далі, не знаю ще, Що несе нам цей рік, Що пророк нам прорік, Чим утішиться серце палаюче?

Дорогі друзі! Щойно в чудовому видавництві «Фоліо» (Харків) вийшов друком відомий роман Г. Л. Олді "Герой має бути один". Книга ось-ось з'явиться на сайті видавництва. Переклад українською: Галина Панченко. Ілюстрації: Олександр Семякін. P.S. Ми гадали, що книга вийде восени, а воно, бач, раз - і на початку липня. Дякуємо, "Фоліо"!

Міф про подвиги Геракла відомий усім змалку. Але не всі знають, що на юному Гераклі перетнулися інтереси Олімпійської Сім'ї, скинутих до Тартару титанів, а також багатьох людей – внаслідок чого майбутній герой та його брат Іфікл з дитинства стали заручниками чужих інтриг. Зловісні напади безумства, до яких схильний Великий Геракл, вівтарі Одержимих Тартаром, на яких димиться кров людських жертв – у цьому ховається смертельно небезпечна таємниця, яку земний батько Геракла – Амфітріон, онук Персея – вимушений хранити до самої смерті й навіть після неї.

В закипевших умах Варят пиво впотьмах Из военного горького солода, В тигле наших сердец Плавят сталь и свинец, И расплав превращается в золото. В крике каждой души - Хоть петлёй задуши! - Ярость лютая с болью и бешенством, Что нам в этом году Писано на роду, Чем горящее сердце утешится?

СУМНИЙ АРЛЕКІН Я Арлекін сумний, немов П'єро, А на береті півняче перо, Трико - на ромбі ромб: червоний, чорний, Іще один, відірваний, як тромб. Ой, сміх судину закупорить вмить, А поруч цвинтар - гей, брати, несіть! Я ляжу, встану, ляжу, знову встану Та виживу опівдні, бо свербить. Ми з друзями гайда на шашлики: Тарталья, Панталоне, Арлекін І Коломбіна – ми без Коломбіни Не маски, а простецькі мужики. Я Арлекін сумний, я не збрехав, Мій сум - то хрускіт листя, що стиха, Сум - шурхіт на прогулянці та шерех, Все буде знову, знову, ну й нехай.

ГРУСТНЫЙ АРЛЕКИН Я грустный Арлекин, почти Пьеро, В берете петушиное перо, Трико - сплошные ромбы: красный, черный И третий ромб, оторванный, как тромб. Закупорится смехом мой сосуд, На кладбище товарищи снесут, Я лягу, встану, лягу, снова встану И выживу в двенадцатом часу. С друзьями мы устроим шашлыки: Тарталья, Панталоне, Арлекин И Коломбина - мы без Коломбины Не маски, а простые мужики. Я грустный Арлекин, и эта грусть - Листвы опавшей под ногами хруст, Шуршание и шорох на прогулке, Все будет снова, снова, ну и пусть.

Ті брехали нам, ми брехали цим, Наслідили, витерли, чистий цирк, Є у продажу десять різних етик, Їх у римоньку загорне поетик, Й знову брешемо, молодці.

Те врали нам, мы врали этим, Тут наследим, там подотрём, В продаже есть десяток этик, Их в рифму воспоет поэтик, И снова врём.

Из диалогов с журналистами: -- Как связаны в ваших книгах Прошлое и Будущее? -- Через Настоящее. Собственно, у нас нет прошлого – его столько раз переписывали в угоду политике или пропаганде, что мы и сами не знаем, как оно там было вчера или позавчера. О том, как из-под людей выдергивают прошлое, мы даже написали несколько книг. А будущее всех тоже интересует как прогноз, прорицание, ответ гадалки, задача которого – напугать нас или успокоить, не более того. Поэтому мы часто пишем о времени – о том, что оно нелинейно, что у каждого человека свое время, отличное от времени других, что жить надо сегодня и сейчас. *** З діалогів із журналістами: - Як пов'язані у ваших книгах Минуле та Майбутнє? - Через Сьогодення. Власне, ми не маємо минулого – його стільки разів переписували на догоду політиці чи пропаганді, що ми й самі не знаємо, як воно там було вчора чи позавчора. Про те, як з-під людей висмикують минуле, ми навіть написали кілька книг. А майбутнє всіх теж цікавить як прогноз, пророцтво, відповідь ворожки, завдання якої – налякати нас чи заспокоїти, не більше. Тому ми часто пишемо про час – про те, що він нелінійний, що у кожної людини свій час, відмінний від часу інших, що жити треба сьогодні і зараз.

На вікнах клеєні хрести - Та чий ти, хресте? Під хмарами реве, хрумтить, Укрила черства крихта вмить Весь стіл небесний. У телефоні звук густий - Алегро, престо. Війна крихкий гойдає мир: Лягайте, чели! Така йде гра поміж людьми: "Залізо слав? Вогонь прийми!" - Бурмоче череп. І в телефоні до-ре-мі Віолончелі. По краплі видавиш раба - Струмком стікає, Танцюють зомбі на гробах, Атлант з плеча зеніт руба, Палає камінь. Соната соло. Скінчен бал. Бах замовкає. Жовтенька шкірка, мов курча, Від апельсина, Собаку вигуляти час. Чекає мати - де ж той чат? - Дзвінка від сина. Бах повернувся, ллє печаль На клавесині.

Окно заклеено крестом - Крест, милый, чей ты? Над головою вой и стон, Засыпали небесный стол Сухим печеньем. И в телефоне звук густой Виолончельный. Война укачивает мир: Ложитесь, челы! Такие игры меж людьми: "Железо слал? Огонь прими!" - Бормочет череп. И в телефоне до-ре-ми Виолончели. По капле выдавишь раба - Ручьем стекает, Танцуют зомби на гробах, Атлант зенит заколебал, Дымится камень. Соната соло. Кончен бал. Бах умолкает. Асфальт пятнает кожура От апельсина, Собаку выгулять пора. Мать ждёт с утра и до утра Звонка от сына. Бах возвращается играть На клавесине.

- Не люблю, - каже він, - ідіотів, Всюди бігають, як на роботу, В соцмережах вони - Як оті таргани, Навіть в дзеркалі, - ось він, сволото!

Задумчиво: Если на меня в темной подворотне нападут некие мерзавцы моложе, сильнее и агрессивнее меня, а убежать я не смогу или не захочу - при сопротивлении я меньше всего буду задумываться о моральности моих ответных действий. Я буду пользоваться любыми подручными средствами, наносить удары в любые уязвимые места и ломать все, что сумею сломать. Я не знаю, что у меня получится, - возможно, что и ничего путного - но знаю, как поведу себя в подобной ситуации. Комментарии в социальных сетях, осуждающие меня или поддерживающие, я не буду в этот момент читать со стопроцентной гарантией. *** Задумливо: Якщо на мене в темному підворітті нападуть якісь мерзотники, які молодші, сильніші та агресивніші за мене, а втекти я не зможу або не схочу - при опорі я найменше замислюватимуся про моральність моїх дій у відповідь. Я користуватимуся будь-якими підручними засобами, завдаватиму ударів у будь-які вразливі місця та ламатиму все, що зумію зламати. Я не знаю, що в мене вийде, - можливо, що й нічого путнього - але знаю, як поведу себе в подібній ситуації. Коментарі в соціальних мережах, які засуджують мене або підтримують, я не читатиму в цей момент зі стовідсотковою гарантією.

- Не люблю, - говорит, - идиотов, Всюду шастают, как на работу, В каждой, мать их ети, Социальной сети, Даже в зеркало гляну я, - вот он!