4 160
订阅者
-124 小时
-57 天
-830 天
帖子存档
4 161
Repost from N/a
Добраніч, Доллі Партон. Настільки ікона, що навіть не обов'язково було бути знайомим з її творчістю; вона наче якась всеосяжна сутність про яку усі знають і цього вже достатньо. Я звісно ж слухав культовий альбом Jolene (1974), проте у зв'язку з такою значною втратою для нас як для людства, я вирішив ознайомитись з іншими її роботами. Послухав один з її ранніх альбомів, Just Because I'm a Woman (1968). Мене це знищило. За здавалося б "типовим" кантрі-обрамленням і ніжним голосом Доллі стоять щільні, 'straight to the point' тексти повні суму, туги, самотності. Вона кидає виклик усталеним тропам, в яких кантрі-виконавиці співають про те, аби безумовно пробачати своїх тупих чоловіків та про інші подібні "традиційні цінності". Натомість Доллі оспівує жінок, що хочуть жити життя так, як їм хочеться, а не так, як "положено". Від половини цих пісень очі на мокрому місці, а The Bridge це просто абсурдно важка пісня для свого часу в цьому жанрі. Стиль оповіді на цьому альбомі вишуканий і водночас зрозумілий. Музичне аранжування зовсім нетипове, багато прикольних прийомів і дрібниць, які наче не кидаються у вічі одразу, проте помічаєш. Неймовірний альбом. Вона була реальною з першого дня. RIP.
Spotify | Apple Music | YouTube
4 161
emotional support group for people who discovered the rocky horror picture show through the perks of being a wallflower
