жюлі від 𝟝 до 𝟟 🪤

sleepwalkers, 1992

i gotta focus i’m shifting into fall mode

last day of summer

відпустка is lit so far

закупилась творогом на сирники щоб приймати гостей під час відпустки

Добраніч, Доллі Партон. Настільки ікона, що навіть не обов'язково було бути знайомим з її творчістю; вона наче якась всеосяжна сутність про яку усі знають і цього вже достатньо. Я звісно ж слухав культовий альбом Jolene (1974), проте у зв'язку з такою значною втратою для нас як для людства, я вирішив ознайомитись з іншими її роботами. Послухав один з її ранніх альбомів, Just Because I'm a Woman (1968). Мене це знищило. За здавалося б "типовим" кантрі-обрамленням і ніжним голосом Доллі стоять щільні, 'straight to the point' тексти повні суму, туги, самотності. Вона кидає виклик усталеним тропам, в яких кантрі-виконавиці співають про те, аби безумовно пробачати своїх тупих чоловіків та про інші подібні "традиційні цінності". Натомість Доллі оспівує жінок, що хочуть жити життя так, як їм хочеться, а не так, як "положено". Від половини цих пісень очі на мокрому місці, а The Bridge це просто абсурдно важка пісня для свого часу в цьому жанрі. Стиль оповіді на цьому альбомі вишуканий і водночас зрозумілий. Музичне аранжування зовсім нетипове, багато прикольних прийомів і дрібниць, які наче не кидаються у вічі одразу, проте помічаєш. Неймовірний альбом. Вона була реальною з першого дня. RIP. Spotify | Apple Music | YouTube

остання зміна перед відпусткою

minoravirus

💘

emotional support group for people who discovered the rocky horror picture show through the perks of being a wallflower

я коли написала що канал закривається

фух