Slow down, sister! 🇺🇦

Бвагагага, спасибо, товарищ Твиттер!

Добрий вечір друзі. Саме зараз ми будуємо нову сильну країну. Країну в котрі на мою думку має існувати інституту репутації. Ви знаєте мене, я знаю вас. Я не можу сказати, що я людина з кристально чистим минулим і репутацією. Но я точно можу це сказати про Дарцю Зіроньку. Людину, що малює мої комікси, і менеджером котрої я є. Так сталося, що вчора їй написав пан Кириченко. Раз ми говоримо про репутацію, я думаю ми всі пам’ятаємо, як пан Кириченко і власне видавництво Наш Формат відносить до своїх працівників, як пан Кириченко поводить себе в Публічному просторі, та скільки у вищезгаданого панка було публічних зашкварів, людожерської риторики та загального уєбанства в публічній площині. Пан Кириченко хотів якось співпраці, на що отримав, доволі стриману, негативну, відповідь. Негативне рішення було продиктовано спільним рішенням мене і Дарці. (Буду відвертим я хотів більш жорстких тез). Після чого власне пан Кириченко вирішив зайнятися газлайтінгом, приниженням та розповідями як правильно жити і що думати моїй колезі.  Так от друзі, ви мене знаєте я знаю вас і я вірю, що в новій Україні має працювати інститут репутації, я закликаю вас ігнорувати будь-яку співпрацю з видавництвом Наш Формат і паном Кириченко. Уя людина не раз доводила в публічному просторі своє людожерство і недолугість. Ця людина загалом не розуміє меж і не вміє спілкуватись з людьми. Я вважаю що такі люди і такі бізнеси не потрібні нашій країні та нашому майбутньому.

Ібо нєхуй

Муд сегодня

#люди_во_время_войны В Париже, если просто бродить по городу, не то чтобы высокий шанс наткнуться на украинский флаг, а уж тем более на украинца в городе. Стою на станции метро, у карты (шестнадцать, что ли, линий - не шутка!) Слышу: - Раз, два... Три, чотири, п'ять, шість. - Ви з України? - А? Так! Обняла обоих. Сказала, что очень рада видеть своих. Разошлись.

#тактика_долбоклюев #новости_кндр Нет, ну СССР я ожидала. Но **такие** аппетиты... XD

#новости_кндр

Так. Війна-війною, а неадекватність органів влади за розкладом. Вчора, користуючись війною, хтось з 'діячів' на Банковій вирішив заборонити трансляції каналів 'Прямий', '5 канал' та 'Еспресо ТВ'. Мій екс-головред Валерій Калниш (наразі працює на 'Прямому') пише про це так: https://t.me/blacklampa/5772 Я був одним з тих, хто підтримував 'суспільний мораторій' на критику влади з перших днів вторгнення, та апелював до припинення 'вогню по своїм'. Але люди, які намагаються 'порішати' свої політичні питання під час війни всупереч свободі слова та адекватному державництву не можуть вважатися 'своїми' навіть якщо вони все ще займають важливі посади в державі. Спершу прийнятий законопроект про наглядові ради в держкомпаніях, тепер цензура на опозиційних проукраїнських ЗМІ. Це треба зупинити зараз, поки масштаби катастрофи не стали на заваді західній підтримці та діям військових. Шеримо. І не забуваємо, що винні в цьому державницькому саботажі наразі не встановлені, тому стримуйте себе, коли захочеться називати конкретні фамілії - зараз потрібен не розбрат, а єднання проти внутрішнього ворога.

Етот час настал! Завтра тестово повертаюсь в масажку. Сеанси по 40 хв. Звичайна вартість 400 грн, але з огляду на війну – донейшен. Можна записатися на... Наступний понеділок 😁 В особисті @skladbische

Помните "мальчика в трусиках" и "козаков, которые зашивают еврейским беременным женщинам в живот кошек"? У нас теперь тоже такое есть. Какая-то родственница рассказала ровенской журналистке, что с её (родственницы) близким человеком случилась ужасная беда, а с его дочерью так вообще пиздец. В Ирпене. Была ли родственница в Ирпене - хз История случилась пару лет назад Но она точно знает результаты экспертизы Была ли журналистка в Ирпене - не была Единственный источник информации - рассказ родственницы Вот, короче. Об орках, животах, Z и всё такое. Держите голову в холоде, не поддавайтесь городским легендам с обеих сторон, российские солдаты и так заслужили себе на самый горячий приём в аду, где они в итоге и окажутся, слава нашим войскам. https://radiotrek.rv.ua/amp/9-richnu-divchinku-gvaltuvali-11-orkiv---rivnenska-zhurnalistka-pro-zvirstva-v-irpeni_286331.html

#ночь_мемов

Буча. Ужасная, нечеловеческая трагедия, наглядное доказательство того, кто именно с нами воюет. Но и кое-что кроме этого. В информационной войне, которая идет параллельно со сражениями "в поле", кейс Бучи выстрелил даже успешнее, чем кейс с рос ведущей, которая в "прямом эфире" выскочила с табличкой НЕТ ВОЙНЕ. Кстати, вы знаете, во что вылился кейс Овсянниковой в дальнейшем? Погуглите. Сейчас Буча активно используется рашистскими медиа как элемент ИПСО - информационно-психологической спецоперации. Ее цель – раскрутить нас на эмоции, принудить писать максимально кровавые тексты с пожеланиями смерти каждому русскому, заставить сраться между собой. Успехом рашистов в этой ИПСО будет считаться потеря "человеческого лица" Украины с точки зрения западных партнеров. Это может повлечь существенное уменьшение политической и материальной поддержки, ослабить санкции и дать другие неприятные для нас последствия. Я ни в коем случае не призываю простить, забыть или как-то преуменьшить трагедию в Буче. Я не прошу не ненавидеть/презирать русских. Я лишь говорю о том, что не стоит выплескивать эту ненависть в публичное медиапространство. Иначе это будет наше поражение на информационном фронте. И нет, я не считаю, что есть "невиновные русские". Но по итогам этой войны нам нужен не геноцид населения недофедерации, а Нюрнберг и Моссад. Первый – чтобы определить степень вины для каждого, второй – чтобы устранить непосредственно виновных в уничтожении украинского народа.

День репостов какой-то. Но этот пост я не могла не. Аудра <3

#музыка #песня_дня https://youtu.be/hB6WFlFCmpk

На всякий случай, если ваши старшие начнут вдруг паниковать и биться в истерике и говорить, что теперь и на Западной Украине небезопасно, то вот они почему. Это вбросили им так удачно.

пам'ятаєте, в мирні часи був популярний гештег такий — обличчя депресії? тоді дописувачі під тим хештегом показували людям, що люди з депресією — не такі, якими їх хочуть бачити звичайні люди. Що люди з депресією.... люди. І бувають сумні, бувають веслі, кволі та енергійні, замкнуті в собі і душі компаній. так вот. я вас дуже розчарую. але військові — це теж люди. і наші військові — скільки б разів герої вони не були, але вони теж люди. забудьте, зітріть зі своїх рожевих картинок світлі образи, де Український Військовий — то така спеціальна свята людина, яка знімає з себе бронік, шоб вдіть дитину, кота і останню хлібину, ніколи не краде, слова дурного жінці не сказав, завжди вірний присязі, слову і безпечному сексу. Приберіть зі своїх голів те, що Український Військовий — то титан, що ніколи не поміляється, що стрілить виключно у ворогів і завжди влучно, і що він такий дохуя благородний, що серцем крається за кожне забране вражине життя. Це казки. Це пропаганда. Це когнітивне викривлення. Так. Наші військові — трошки маги. Вони прийшли на цю фазу війни по більшості неготові (чуєте, вже тут підвох, більша частина українських військових на 8 рік була неготова ні матеріально ні морально). Вони із недостачі матеріальної бази якось зробили оте все колдунство і відкинули сракупанта. Честь і слава. Я не жартую, я захоплююсь зараз кожним і кожною, хто взяли до рук зброю. Але вони теж люди. І поки ми тут з диванів можемо собі дозволити промови про гуманність, захібато притягуючи "справжні воїни ніколи не жорстокі" — ті справжні воїни хто у снах бачить як відриває від москаля шматочок по шматочку, хто як Ар'я Старк стоїть свої патрулю, промовляючи імена зруїнених міст, а хто щиро не розуміє, з якого ляду тут всі оці суперечки чи бувають серед москалів хороші люди, якщо для нього серед москалів в першу чергу людей нема. І так само серед них є ті, хто підіймають ствола в останній момент і куля летить повз ворога, хто б'ється в істериці, коли треба зробити дозволений женевою допит (ну той, де запитати ім'я і військову частину, не більше), хто до кінця свого життя буде сповідуватись за кожного свого вбитого. Наші воїни теж люди. Вони мають рівно таке ж право на лють, жорстокість, бажання дегуманізувати ворога. Право на сльози, горе. На жагу помсти. Як втім і на жаль, людяність, розуміння. Будь ласка. Не поглиблюйте ні свій ні їх біль. Не ускладнюйте адаптацію до нормального життя опісля війни. Ви уявляєте собі, як може поранити і добити хлопця чи дівчину, що раз чи два за війну, після звістки про зруйноване рідне місто і вивезених до ростову рідних, дозволив собі помріяти про понівечення росіян — як в петлю пожене таку людину вот ета вот диванне "справжні воїни ніколи не роблять жорстокості"? а ви уявляєте собі як трісне ваш світ, якщо після війни, за чаркою, зі всією довірою вам хтось із військових вже тоді колишніх, розкаже, як в нього не піднялась рука на окупанта? а ви впізнаєте в тій розповіді, що саме цей окупант на наступний же день перестріляв своєю рукою половину вашої родини, просто тому що ті за віком підходили? Не надавайте людям рис, які тим не притаманні. Викиньте звичку цілим когортам людей приписувати зручні для вас мотиви. Випаліть в собі слова "а от справжні Х зробив би У". Не робіть з людей монстрів лиш тому, що вони не відповідають придуманим у вашій голові стандартам.

​​😓 Бракує слів, щоб описати почуття після перегляду фотографій з Бучі, Ірпіня та Гостомеля. Ви могли помітити за собою абсолютно різні реакції: гнів, сльози або порожнечу всередині. Багато хто з нас поширив фотографії у своїх соцмережах — це був один зі способів виразити свій біль. ❌ Проте, такий спосіб підходить далеко не всім, а у деяких випадках може бути травмуючим для ваших близьких. 💔 Що таке травма свідка і які стратегії можна використовувати, щоб прийти до тями після шокуючих новин? 🔴 Отримати психологічну травму можна не лише за безпосередньої участі в екстремальних подіях. 🔴 Травму свідка провокує емоційна залученість у трагедію або попередня травма. Наприклад, вам довелося бігти з рідного міста через війну і тепер, навіть, у безпеці, ви не можете спокійно спостерігати за зруйнуванням інших міст. Шо вказує на травму свідка? ⚪️ Після перегляду шокуючих кадрів або новин ви дуже яскраво уявляєте, що це могло статися з вами або вашими близькими. Фантазії настільки реальні, що викликають страх, тривогу, стан, близький до панічної атаки. ⚪️ Безпорадність і сором за неможливість допомогти постраждалим, або, взагалі, запобігти події. Провина за те, що вціліли. ⚪️ Пекучий, неймовірно потужний гнів, мрії про помсту, бажання трощити речі. ⚪️ Несподіваний спокій і порожнеча. Наслідки травми можуть наздогнати вас не одразу, а через деякий час у вигляді тривоги, фобій, нав’язливих спогадів, жахливих сновидінь. 💔 «Я бачив фото з Бучі, і тепер не знаю як жити далі» 🔵 Радимо не розповсюджувати фотографії на ваших особистих сторінках. Якщо ви не є співробітником медіа або публічною особою, яка робить огляд новин. Повірте, ваші знайомі підписані на велику кількість пабліків. Якщо вони вже бачили шокуючі кадри та отримали травму, своїми діями ви підсилюєте ефект. Якщо ні — саме ваш допис може стати відправною точкою для чиїхось нічних жахів. 🔵 Піклуйтесь про себе майбутніх — після перемоги ви можете раптово натрапити на шок-контент на своїй сторінці та пройти через весь жах знову. 💔 Щоб висловити емоції: 🟢 Пишіть про свої почуття у соцмережах, розмовляйте з друзями. Трансформуйте свої емоції: зараз боляче і страшно, але окрім болю ми відчуваємо гордість за ЗСУ, за стійкість українського народу. Си переживемо війну, ми впораємося з усім. 🟢 Нагадайте собі про факти: ЗСУ перейшли у наступ, нам допомагає весь світ. Це не поверне загиблих, але ворог відповість за свої дії. 🟢 Перетворіть свій біль на дію: долучайтесь до волонтерства, навіть або воно буде одноразовим. Виплесність свої емоції через сварки в соцмережі (не з українцями, нам треба триматися разом), приготуйте щось смачне для тероборони, сусідів, сім’ї, друзів.

мої смаки в мемесах все такі ж специфічні

Друзья, если знаете вот такие мемы с Лукашенко, пересылайте их мне, хочу собрать полную коллекцию!