Славянский Языческий Фундаментализм (СЯФ)

Сергей Шаменков

«Садись же ты, добрый мо́лодец, на моего летучего сокола; а своего коня у меня оставь». Сел он на сокола и полетел.

Зоя Пасічна

Пробудження Юрій Нагулко

Символи писанок

В то же время нечистая сила боится медведя. Например, "рижный", испугавшись медведя уходит, оставив хозяину клад. Сам чёрт в страхе бежит от медведя прочь. В польской быличке пастух говорит чёрту, захотевшему померится с ним силами: "У меня есть такой "старый отец", который тебя одолеет". И привёл его к медведю, который повалил чёрта. А.Гура

Считается, что медведь близко знается с нечистой силой, что лешему он родной брат или подвластен ему как своему хозяину. Медведя нередко и называют так же, как лешего: лешак, леший, лесной чёрт. А.Гура

#міфи Отож, підсумовуючи сказане: Український фольклор містить багатий корпус уявлень, у яких Місяць постає як персоніфікована істота. У народних казках він наділений власним житлом, де мешкає його мати (Рудченко 1859, № 43: 81–85). У ряді текстів Місяць виступає братом Сонця; в інших легендах і колядках він постає чоловіком персоніфікованого Сонця-жінки, якому приписується зрада із Зірницею (ранковою зорею) або Вечірницею (вечірньою зорею). У замовляннях фіксується міфологічний мотив смерті Місяця та його подорожі до світу мертвих, що корелює з архаїчними уявленнями про циклічність його фаз, які інтерпретуються як народження, старіння та смерть Місяця. Водночас Місяць осмислюється як «друге Сонце», тобто його опозиційний відповідник; у деяких текстах він наділяється також рисами воїна. Місячні затемнення бувають через напад демонічних істот(вовкулак, зміїв, чортів, відьом) або через битву Сонця з Місяцем. У замовляннях згадуються троє братів Місяця (часто інтерпретовані як три іпостасі), тоді як у колядковій традиції його братами виступають Сонце і Дощ. Місяць також постає батьком зірок, які, згідно з народними віруваннями, вважаються дітьми Сонця і Місяця або Зорі й Місяця. В інших текстах він виконує функцію їхнього пастуха; при цьому зірки метафорично уподібнюються худобі, а Місяць — пастирю. Окремо засвідчено мотив дванадцяти братів-місяців, яких Бог поставив послідовно змінювати один одного та відповідати за перебіг календарного року. У фольклорних текстах Місяць наділяється титулами князя, короля, королевича або царя; поширеним є епітет «Ясний», а також звернення до нього з проханням освітити шлях коханій людині, особливо в пісенній традиції. Отже, у традиційних уявленнях Місяць постає як молодий чоловік, часто іменований Володимиром (у замовляннях), наділений статусом володаря. Його описують як вдягненого у срібло, із короною або «золотими рогами». Він виконує функцію пастуха зірок, асоціюється із зубами та здоров’ям, а також має тісний зв’язок із любовною магією, потойбічним світом і скотарською символікою. Його вік варіюється відповідно до фазового циклу. У низці сюжетів він закоханий у Денницю, інколи уявляється як такий, що пливе небом на човні. Водночас існує табу на вказування на Місяць пальцем, що пояснюється віруванням у його чутливість до такого жесту.

Хорваты на второй̆ день Рождества поили вином петухов и гусаков, чтобы они были сильными.

Замовляння й були протягом багатьох століть серцевинною святинею язичницького світогляду та життєвого укладу. Замовляння— це молитвослов язичництва. Якби доповнити наведені в книжці тексти їхніми аналогами на інших східнословянських мовах, а також численними заклинаннями з колядних і купальських, весняних і жниварських, весільних, похоронних та інших обрядових пісень, якби розмістити всі ці тексти календарно, за роковим колом, і за другим, "малим" колом людського життя від народження до смерті, — ми дістали б унікальне зведення язичницьких молитв. Своєрідний "требник" давнього слов’янина. М.О. Новикова

Вся магія — це, по суті, вплив-діяння за аналогією. Топиться віск — тане від кохання серце. Згоряє зрізаний волос — гине в очисному вогні хвороба й неміч. Як оце й оце, так оте й оте — ось формула замовлянь текстів і замовлянь-діянь. Тобто, без ніяких жартів: як на городі бузина, так і в Києві дядько... М.О. Новикова

Єдиний світ замовлянь — це якийсь дивний для нас світ, у якому все з усім пов’язане, але ніщо нічому не е ні причиною, ні наслідком. Замість причинності тут суміжність: у тексті, але так само і в світобудові. Місяць, зуби і мертві...Або: кобила, корова, невільники на чужині, море і закоханий...Або: калина, малина, шипшина; кров, вогонь, вода; три сестри, три ріки і рана...Найвишуканіший сюрреаліст (із Сальвадором Далі включно) лише найбільшим зусиллям фантазії зміг би якось об’єднати такі різнорідні і різнорядні об’єкти. Замовлянню ж це вдається легко. Проте логіку такого зв’язку'нам збагнути несила. Тому славетна формула недоладності «на городі-бузина, у Києві дядько» є, з нашого погляду, ідеальною композиційно-смисловою моделлю замовлянь як тексту. М.О. Новикова

Багатобожжя в народному християнстві білорусів:

Ехалі багі праз тры мурагі на сівым кані. Конь спатыкнуўся, і ўзвiх мінуўся. Замовы / уклад. У. А. Васілевіч, Л. М. Салавей; уступ. арт.: Л. М. Салавей. – Мінск : Беларусь, 2009.

“– А які ён Бог? Стары, малады? — А вы што ў цэркві не былі? — Былі. — Дык ці ж ня бачылі. Там многа ўсякіх багоў. І старыя ёсьць і маладыя. Багоў жа многа” (в. Дудкі Расонска- га р-на)22. 22 Цыт. па: Лобач У. Міф. Прастора. Чалавек: традыцыйны культурны ланд- шафт беларусаў у семіятычнай перспектыве. Мінск, 2013. С. 293.

У 1908 г. Аляксандр Сержпутоўскі адзначыў, што ў палешукоў-беларусаў асаблівай пашанай карыстаюцца Сонца, Месяц, зоркі, зямля і хлеб. Гаворачы нешта ня- добрае ці непрыстойнае, тут звычайна дадаюць: “Шануючы яс- нага сонейка, маткі-зямлі й дару божага (хлеба)”25. 25 Сержпутоўскі А. К. Палешукі-беларусы: этнаграфічны нарыс. Мінск, 2017. С. 112.

Напрыклад, Паўль Одэр- борн у XVI ст. пісаў пра Падзвінне: “ўсе русіны ўшаноўваюць святога Мікалая як Бога, і што ва ўсіх іх дамах можна ўбачыць яго абраз”; “нагадваюць памерламу, каб ён і ў атачэнні нябесных душ не забываўся пра сваю радзіму, але каб шчыра маліўся за яе перад нябеснымі багамі. Яны просяць таксама, каб ён зблізіў- ся перадусім са святым Мікалаем, бо той — Бог і апякун усіх русінаў”27. Одэрборн П. Праўдзівы і грунтоўны аповед пра веру русаў // Беларускі Гістарычны Агляд. — 2005. — Т. 12. Сш. 1–2

“Число верхов- ныхъ божествъ бѢлоруссу среднего развитія не извѢстно. Онъ говоритъ: “Богъ яго вѢдая, кольки боговъ е. Главный, повин- но, одинъ; а Сусь Христосъ сынъ яго. А духъ святый ето уже не богъ, ето духъ божій”. Или: Духъ святый — ето тройца святая. Апостолы, другія святцы — ето то жъ боги, тольки меньшія. Яны завѢдатали надъ чимъ-нибудъ однымъ: Ильля — завѢдаталь надь Пяруномъ; енъ у огнянной (также: золотой) колясницы Ѣздя по небу; Юрій, на сивымъ конику, — завѢдаталь надъ звярами, надъ скотомъ. Но надъ конями Хроль — кони яму и святкують. Святый Зосимъ — Бога просимъ, той за пчалами глядить, насылая ихь съ скалы, гдѢ яны нарождаются, ня ў на- шай зямлѢ. Микола за нивой глядитъ, а Кузьма-Демянъ наглядая за огнемъ, ёнъ ковальскій богъ. Иванъ Воинъ усихъ злодѢявъ-во- ровъ зная; якъ обкрадуть, яму молитца треба. ЛяксѢй — ча- ловѢкъ божій завѢдаталь надъ рыбой; ёнъ, бачъ, у рѢшати мора пераплывъ”23. Далей ідзе пералік персанажаў так званай “ніжэй- шай міфалогіі”, сярод якіх таксама адзначаецца цікавы момант: “Солнце, МѢсяцъ и Перунъ — существа живыя: у ихъ и свое хатки е, и своя сторона”24. 23 Романов Е. Р. Белорусский сборник. Вып. 4: Сказки космогоническия и культурныя. Витебск, 1891. С. 6. 24 Тамсама. С. 7.

Комментарий из оригинала: Як у чарадзейных казках Баба-Яга адсылае да сваёй сястры за да- памогаю, калі яе ўмення не стае, так i дзедзька-выратавальнік раіць звярнуцца да другога стар-старычка з «залатым цапоч- кам». Тут i падрабязнае паўтарэнне дыялогаў, i апісанне месца адсылкі па законах развіцця казачнага сюжэта.

В одном из заговоров от бешенства разыгрывается полноценный диалог знахаря с царём бешенства Стану я рана, умыюся бела, памалюся Богу верна, выйду я ў чыстае поля, гляну пад вутраную зару на каянь-мора. Віджу-бачу — на каяні-моры стаіць старэнькі старычок з залатым цапочкам. — Дзень добры табе, дзедзічка-лябедзічка! — Здароў! Чаго ты, чалавек Пятрок (знахар), ходзіш? — Хаджу я к табе — паратуй мяне! — Чым цябе ратуваць? — Паратуй мяне, Петрака: пакусаў маіх шалёны сабака i кусака кароў i коней, авец i свіней, i сабак i кошак! — Да, чалавеча добры: нахалнаю смерцю не прападаць — нада ратуваць. Я цябе не паратўю, a я табе насаветўю: выйдзі ты ў чыстае поля i глянь пад вутраную зару на каянь-мора. На каяні-моры востраў, на том востраві тожа стаіць стар старычок з залатым цапочкам,— тэй цябе паратуя i хлеб табе нагавора ад шалёных сабак i кусак! Выйду я ў чыстае поля, гляну на каянь-мора пад вутраную зару, віджу-бачу — стаіць старэнькі старычок з залатым цапочкам. — Дабрыдзень, дзедзічка-лябедзічка, паратуй ты мяне! — Здароў! Чым цябе ратуваць? — Пакусаў шалёны сабака i кусака маіх кароў i коней, авец i свіней, сабак i кошак! — Я табе хлеб нагавару 'д шалёнага сабакі i кусакі. I шалёных сабак зганю я за шчырыя бары, за цёмныя лясы, за мхі, за балоты, за гнілыя калоды i за лютыя воды, a дзе людзі ня ходзюць i зьверы ня бегаюць, i пціцы не лятаюць; там ня слыціна ні кароўськага рыку, ні пятуховага крыку,— там ім прападаць, шалёным сабакам i кусакам, i назад не ўзварачацца. A хлеб табе нагаварыў: будзя помашчай тваім каровам i коням, i оўцам i свінням, i сабакам i кошкам.

Примеры заговора от бешенства по сути молитвы этому царю На моры, на лукамор'і ляжыць белы камень, на тым камні сядзіць дзедзька-белабарэдзька. Прашу ж я цябе, дзедька- белабарэдзька, штоб ты вынімаў шал ад гэтага сабакі-кусакі, забраў дух нячысты. Штоб ад гэтага сабакі-кусакі галава не балела, у вушах не шумела, мазгоў не круціла. Устану я рана-раненька, умыюсь бела-бяленька, узыду на крутую гару, зірну пад ясную зару — там стаіць дзедзька-ля- бедзька, стары, барадаты. Дзедзька-лябедзька, унімай свайго сабаку-кусаку, круцяку i вярцяку: укусіў ён раба божага, вынімай шал із касьцей, із машчэй, із чорных печаней, із сініх жыл, з гаручыя крыві i буйныя галавы, штоб у раба божага косьці ня ламіла, гаручыя крыві ня марыла, ясных вачэй ня круціла.

На всякий случай поясню. Шал это безумие и злоба (как укр. шалений или рус. шальной). Это самы шал напоминает мне Wotan id best furor. А то как этот старик держит собак (может само бешенство-ярость как таковые?) на золотых цепях похоже на цепи Стрибога и ветров. Конечно самое простое объяснение часто самое лучшее и возможно этот шалны цар просто воплощение собачьего бешенства как и другие воплощения болезней в заговорах.