ar
Feedback
Славянский Языческий Фундаментализм (СЯФ)

Славянский Языческий Фундаментализм (СЯФ)

الذهاب إلى القناة على Telegram

Канал посвящённый славянскому язычеству

إظهار المزيد
لم يتم تحديد البلدالفئة غير محددة
250
المشتركون
لا توجد بيانات24 ساعات
-27 أيام
+1530 أيام
أرشيف المشاركات
Сергей Шаменков
Сергей Шаменков

«Садись же ты, добрый мо́лодец, на моего летучего сокола; а своего коня у меня оставь». Сел он на сокола и полетел.
«Садись же ты, добрый мо́лодец, на моего летучего сокола; а своего коня у меня оставь». Сел он на сокола и полетел.

Пробудження Юрій Нагулко
Пробудження Юрій Нагулко

Символи писанок
Символи писанок

В то же время нечистая сила боится медведя. Например, "рижный", испугавшись медведя уходит, оставив хозяину клад. Сам чёрт в
В то же время нечистая сила боится медведя. Например, "рижный", испугавшись медведя уходит, оставив хозяину клад. Сам чёрт в страхе бежит от медведя прочь. В польской быличке пастух говорит чёрту, захотевшему померится с ним силами: "У меня есть такой "старый отец", который тебя одолеет". И привёл его к медведю, который повалил чёрта. А.Гура

Считается, что медведь близко знается с нечистой силой, что лешему он родной брат или подвластен ему как своему хозяину. Медв
Считается, что медведь близко знается с нечистой силой, что лешему он родной брат или подвластен ему как своему хозяину. Медведя нередко и называют так же, как лешего: лешак, леший, лесной чёрт. А.Гура

Repost from Pagan folklore
#міфи Отож, підсумовуючи сказане: Український фольклор містить багатий корпус уявлень, у яких Місяць постає як персоніфікован
#міфи Отож, підсумовуючи сказане: Український фольклор містить багатий корпус уявлень, у яких Місяць постає як персоніфікована істота. У народних казках він наділений власним житлом, де мешкає його мати (Рудченко 1859, № 43: 81–85). У ряді текстів Місяць виступає братом Сонця; в інших легендах і колядках він постає чоловіком персоніфікованого Сонця-жінки, якому приписується зрада із Зірницею (ранковою зорею) або Вечірницею (вечірньою зорею). У замовляннях фіксується міфологічний мотив смерті Місяця та його подорожі до світу мертвих, що корелює з архаїчними уявленнями про циклічність його фаз, які інтерпретуються як народження, старіння та смерть Місяця. Водночас Місяць осмислюється як «друге Сонце», тобто його опозиційний відповідник; у деяких текстах він наділяється також рисами воїна. Місячні затемнення бувають через напад демонічних істот(вовкулак, зміїв, чортів, відьом) або через битву Сонця з Місяцем. У замовляннях згадуються троє братів Місяця (часто інтерпретовані як три іпостасі), тоді як у колядковій традиції його братами виступають Сонце і Дощ. Місяць також постає батьком зірок, які, згідно з народними віруваннями, вважаються дітьми Сонця і Місяця або Зорі й Місяця. В інших текстах він виконує функцію їхнього пастуха; при цьому зірки метафорично уподібнюються худобі, а Місяць — пастирю. Окремо засвідчено мотив дванадцяти братів-місяців, яких Бог поставив послідовно змінювати один одного та відповідати за перебіг календарного року. У фольклорних текстах Місяць наділяється титулами князя, короля, королевича або царя; поширеним є епітет «Ясний», а також звернення до нього з проханням освітити шлях коханій людині, особливо в пісенній традиції. Отже, у традиційних уявленнях Місяць постає як молодий чоловік, часто іменований Володимиром (у замовляннях), наділений статусом володаря. Його описують як вдягненого у срібло, із короною або «золотими рогами». Він виконує функцію пастуха зірок, асоціюється із зубами та здоров’ям, а також має тісний зв’язок із любовною магією, потойбічним світом і скотарською символікою. Його вік варіюється відповідно до фазового циклу. У низці сюжетів він закоханий у Денницю, інколи уявляється як такий, що пливе небом на човні. Водночас існує табу на вказування на Місяць пальцем, що пояснюється віруванням у його чутливість до такого жесту.

Хорваты на второй̆ день Рождества поили вином петухов и гусаков, чтобы они были сильными.
Хорваты на второй̆ день Рождества поили вином петухов и гусаков, чтобы они были сильными.

Замовляння й були протягом багатьох століть серцевинною святинею язичницького світогляду та життєвого укладу. Замовляння— це
Замовляння й були протягом багатьох століть серцевинною святинею язичницького світогляду та життєвого укладу. Замовляння— це молитвослов язичництва. Якби доповнити наведені в книжці тексти їхніми аналогами на інших східнословянських мовах, а також численними заклинаннями з колядних і купальських, весняних і жниварських, весільних, похоронних та інших обрядових пісень, якби розмістити всі ці тексти календарно, за роковим колом, і за другим, "малим" колом людського життя від народження до смерті, — ми дістали б унікальне зведення язичницьких молитв. Своєрідний "требник" давнього слов’янина. М.О. Новикова

Вся магія — це, по суті, вплив-діяння за аналогією. Топиться віск — тане від кохання серце. Згоряє зрізаний волос — гине в оч
Вся магія — це, по суті, вплив-діяння за аналогією. Топиться віск — тане від кохання серце. Згоряє зрізаний волос — гине в очисному вогні хвороба й неміч. Як оце й оце, так оте й оте — ось формула замовлянь текстів і замовлянь-діянь. Тобто, без ніяких жартів: як на городі бузина, так і в Києві дядько... М.О. Новикова

Єдиний світ замовлянь — це якийсь дивний для нас світ, у якому все з усім пов’язане, але ніщо нічому не е ні причиною, ні нас
Єдиний світ замовлянь — це якийсь дивний для нас світ, у якому все з усім пов’язане, але ніщо нічому не е ні причиною, ні наслідком. Замість причинності тут суміжність: у тексті, але так само і в світобудові. Місяць, зуби і мертві...Або: кобила, корова, невільники на чужині, море і закоханий...Або: калина, малина, шипшина; кров, вогонь, вода; три сестри, три ріки і рана...Найвишуканіший сюрреаліст (із Сальвадором Далі включно) лише найбільшим зусиллям фантазії зміг би якось об’єднати такі різнорідні і різнорядні об’єкти. Замовлянню ж це вдається легко. Проте логіку такого зв’язку'нам збагнути несила. Тому славетна формула недоладності «на городі-бузина, у Києві дядько» є, з нашого погляду, ідеальною композиційно-смисловою моделлю замовлянь як тексту. М.О. Новикова

Repost from Pagan folklore
Багатобожжя в народному християнстві білорусів:
Ехалі багі праз тры мурагі на сівым кані. Конь спатыкнуўся, і ўзвiх мінуўся. Замовы / уклад. У. А. Васілевіч, Л. М. Салавей; уступ. арт.: Л. М. Салавей. – Мінск : Беларусь, 2009.
“– А які ён Бог? Стары, малады? — А вы што ў цэркві не былі? — Былі. — Дык ці ж ня бачылі. Там многа ўсякіх багоў. І старыя ёсьць і маладыя. Багоў жа многа” (в. Дудкі Расонска- га р-на)22. 22 Цыт. па: Лобач У. Міф. Прастора. Чалавек: традыцыйны культурны ланд- шафт беларусаў у семіятычнай перспектыве. Мінск, 2013. С. 293.
У 1908 г. Аляксандр Сержпутоўскі адзначыў, што ў палешукоў-беларусаў асаблівай пашанай карыстаюцца Сонца, Месяц, зоркі, зямля і хлеб. Гаворачы нешта ня- добрае ці непрыстойнае, тут звычайна дадаюць: “Шануючы яс- нага сонейка, маткі-зямлі й дару божага (хлеба)”25. 25 Сержпутоўскі А. К. Палешукі-беларусы: этнаграфічны нарыс. Мінск, 2017. С. 112.
Напрыклад, Паўль Одэр- борн у XVI ст. пісаў пра Падзвінне: “ўсе русіны ўшаноўваюць святога Мікалая як Бога, і што ва ўсіх іх дамах можна ўбачыць яго абраз”; “нагадваюць памерламу, каб ён і ў атачэнні нябесных душ не забываўся пра сваю радзіму, але каб шчыра маліўся за яе перад нябеснымі багамі. Яны просяць таксама, каб ён зблізіў- ся перадусім са святым Мікалаем, бо той — Бог і апякун усіх русінаў”27. Одэрборн П. Праўдзівы і грунтоўны аповед пра веру русаў // Беларускі Гістарычны Агляд. — 2005. — Т. 12. Сш. 1–2
“Число верхов- ныхъ божествъ бѢлоруссу среднего развитія не извѢстно. Онъ говоритъ: “Богъ яго вѢдая, кольки боговъ е. Главный, повин- но, одинъ; а Сусь Христосъ сынъ яго. А духъ святый ето уже не богъ, ето духъ божій”. Или: Духъ святый — ето тройца святая. Апостолы, другія святцы — ето то жъ боги, тольки меньшія. Яны завѢдатали надъ чимъ-нибудъ однымъ: Ильля — завѢдаталь надь Пяруномъ; енъ у огнянной (также: золотой) колясницы Ѣздя по небу; Юрій, на сивымъ конику, — завѢдаталь надъ звярами, надъ скотомъ. Но надъ конями Хроль — кони яму и святкують. Святый Зосимъ — Бога просимъ, той за пчалами глядить, насылая ихь съ скалы, гдѢ яны нарождаются, ня ў на- шай зямлѢ. Микола за нивой глядитъ, а Кузьма-Демянъ наглядая за огнемъ, ёнъ ковальскій богъ. Иванъ Воинъ усихъ злодѢявъ-во- ровъ зная; якъ обкрадуть, яму молитца треба. ЛяксѢй — ча- ловѢкъ божій завѢдаталь надъ рыбой; ёнъ, бачъ, у рѢшати мора пераплывъ”23. Далей ідзе пералік персанажаў так званай “ніжэй- шай міфалогіі”, сярод якіх таксама адзначаецца цікавы момант: “Солнце, МѢсяцъ и Перунъ — существа живыя: у ихъ и свое хатки е, и своя сторона”24. 23 Романов Е. Р. Белорусский сборник. Вып. 4: Сказки космогоническия и культурныя. Витебск, 1891. С. 6. 24 Тамсама. С. 7.

Комментарий из оригинала: Як у чарадзейных казках Баба-Яга адсылае да сваёй сястры за да- памогаю, калі яе ўмення не стае, так i дзедзька-выратавальнік раіць звярнуцца да другога стар-старычка з «залатым цапоч- кам». Тут i падрабязнае паўтарэнне дыялогаў, i апісанне месца адсылкі па законах развіцця казачнага сюжэта.

В одном из заговоров от бешенства разыгрывается полноценный диалог знахаря с царём бешенства Стану я рана, умыюся бела, памалюся Богу верна, выйду я ў чыстае поля, гляну пад вутраную зару на каянь-мора. Віджу-бачу — на каяні-моры стаіць старэнькі старычок з залатым цапочкам. — Дзень добры табе, дзедзічка-лябедзічка! — Здароў! Чаго ты, чалавек Пятрок (знахар), ходзіш? — Хаджу я к табе — паратуй мяне! — Чым цябе ратуваць? — Паратуй мяне, Петрака: пакусаў маіх шалёны сабака i кусака кароў i коней, авец i свіней, i сабак i кошак! — Да, чалавеча добры: нахалнаю смерцю не прападаць — нада ратуваць. Я цябе не паратўю, a я табе насаветўю: выйдзі ты ў чыстае поля i глянь пад вутраную зару на каянь-мора. На каяні-моры востраў, на том востраві тожа стаіць стар старычок з залатым цапочкам,— тэй цябе паратуя i хлеб табе нагавора ад шалёных сабак i кусак! Выйду я ў чыстае поля, гляну на каянь-мора пад вутраную зару, віджу-бачу — стаіць старэнькі старычок з залатым цапочкам. — Дабрыдзень, дзедзічка-лябедзічка, паратуй ты мяне! — Здароў! Чым цябе ратуваць? — Пакусаў шалёны сабака i кусака маіх кароў i коней, авец i свіней, сабак i кошак! — Я табе хлеб нагавару 'д шалёнага сабакі i кусакі. I шалёных сабак зганю я за шчырыя бары, за цёмныя лясы, за мхі, за балоты, за гнілыя калоды i за лютыя воды, a дзе людзі ня ходзюць i зьверы ня бегаюць, i пціцы не лятаюць; там ня слыціна ні кароўськага рыку, ні пятуховага крыку,— там ім прападаць, шалёным сабакам i кусакам, i назад не ўзварачацца. A хлеб табе нагаварыў: будзя помашчай тваім каровам i коням, i оўцам i свінням, i сабакам i кошкам.

Примеры заговора от бешенства по сути молитвы этому царю На моры, на лукамор'і ляжыць белы камень, на тым камні сядзіць дзедзька-белабарэдзька. Прашу ж я цябе, дзедька- белабарэдзька, штоб ты вынімаў шал ад гэтага сабакі-кусакі, забраў дух нячысты. Штоб ад гэтага сабакі-кусакі галава не балела, у вушах не шумела, мазгоў не круціла. Устану я рана-раненька, умыюсь бела-бяленька, узыду на крутую гару, зірну пад ясную зару — там стаіць дзедзька-ля- бедзька, стары, барадаты. Дзедзька-лябедзька, унімай свайго сабаку-кусаку, круцяку i вярцяку: укусіў ён раба божага, вынімай шал із касьцей, із машчэй, із чорных печаней, із сініх жыл, з гаручыя крыві i буйныя галавы, штоб у раба божага косьці ня ламіла, гаручыя крыві ня марыла, ясных вачэй ня круціла.

На всякий случай поясню. Шал это безумие и злоба (как укр. шалений или рус. шальной). Это самы шал напоминает мне Wotan id best furor. А то как этот старик держит собак (может само бешенство-ярость как таковые?) на золотых цепях похоже на цепи Стрибога и ветров. Конечно самое простое объяснение часто самое лучшее и возможно этот шалны цар просто воплощение собачьего бешенства как и другие воплощения болезней в заговорах.