PROФАЗА

Цілюща функція собачої слини - правда чи міф? Кожен з нас хоч раз у житті чув про «неймовірну» здатність собачої слини загоювати будь-які рани, передуючи розповсюдженню інфекцій. Що ж насправді ховається за таким твердженням? Чи є ймовірність протилежного ефекту? Сьогодні ми відповімо на це питання чотирма фактами, котрі запевнять вас більше ніколи не давати собаці зализувати його, або ваші подряпини 😉 Продовження читайте в каруселі➡️ #зоологія

Екскурс в історію онкогенетики. Частина 2 Чим ще цікаві пухлини і які ж їх основні ознаки? 1. Хромосомний мозаїцизм. Цей процес пояснюється еволюційними механізмами, адже сукупність клітин пухлини можна розглядати як популяцію. Під час розвитку популяції й еволюції вона може мати суттєві зміни, що призводять зрештою до безсмертя через генетичне різномаїття учасників. Тобто можна говорити про високу різноманітну пристосованість різних клітин пухлини в процесі свого власного розвитку за допомогою еволюційних механізмів, що дозволяє різним клітинам пухлини пристосовуватися до різних умов навколишнього середовища і робить загалом клітини пухлини несприятливими до можливих руйнівних чинників. Іншими словами, різні клітини пухлини мають різні ступені вираження ознак і різний рівень адаптивності до певних чинників. Тому може виникнути ситуація, під час якої при лікуванні хіміо- або радіотерапією все одно буде виживати певна частина популяції – саме ті клітини, що набули резистентності до даного впливу чинників. Хоча частина клітин пухлини, яка не має успадкованого чинника в процесі еволюційних змін, що допоможе їй протидіяти чи виживати в подібних агресивних умовах, звісно, загине, але загалом таку пухлину дуже важко знищити повністю. Різні її клітини потребують дії різних чинників, що будуть для них згубним. Для кожної частини популяції клітин необхідно буде підібрати власну отруту, якою власне і є хіміо- або радіотерапія, що застосовують при лікуванні в надії, що клітини пухлини помруть раніше, ніж пацієнт. Варто пам'ятати, що про повне виліковування від онкології говорити не можна, адже кожна виживша клітина може дати початок новій пухлині. 2. Спадкова схильність до новоутворень є абсолютно правильним твердженням, хоча Теодор Боварі й не мав уявлення про механізм дії цього передбачення. Це пікреслює наскільки новітньою є генетика, як наука. 3. Роль поранень і запалень вентиляції пухлин. Це твердження засноване на тому факті, що при розтинах, які могли бачити тодішні вчені, можна було помітити схожість процесів регенерації на розвиток пухлини. Сучасні дослідження показують, що на її розвиток може впливати лише процес запалення, особливо той, що носить хронічний характер, при цьому ж поранення не мають жодної подібної дії. Навіть сьогодні можна прочитати подібну інформацію стосовно поранень, які, нібито, викликають пухлини. Насправді, це пов'язано з їх виявом після поранення. Досить часто є ситуація, коли після падіння, перелому кісток через деякий час знаходять пухлину в цьому ж місці або поруч з ним. Помилково хочеться припустити, що пухлина виникла внаслідок травми. Насправді, ми знаємо, що пухлини розвиваються від декількох років до 10-річчя. Таким чином саме наявність пухлини, а відповідно порушення цілісності структури кістки, і призвела до травми. Єдиний реальний випадок, який описує подібний механізм, коли травматичні ушкодження, поранення призводили до виникнення онкології, стався в одній з громад Китаю. Традиційно люди цієї місцевості взимку гріються грілками, що зроблені з глиняних пляшок, які сильно закорковуються з дуже гарячою водою і мають безпосередній контакт з тілом сплячої людини. Такий метод обігріву нерідко призводить до опіків в одних і тих самих місцях. Саме ті місця, які в свою чергу мають постійні процеси регенерації і часті запалення через багаторазове загоювання опіків, згодом стають місцем появи новоутворень. #гістологія #генетика

Запис лекції "EQ чи IQ: що важливіше?" 27.01.2023 р. Лектор Оксана Писаренко, експертка оцінки та розвитку емоційного інтелекту, засновниця школи EQ для дітей "Emolekt". Запис шукай за посиланням і чекай наступних лекцій! Кого запросити ще?

Привіт! Нагадуємо, що у нас сьогодні 27.01 о 18:00 лекція, ось посилання на неї👇 Зустріч "EQ чи IQ: що важливіше?" Join Zoom Meeting https://us05web.zoom.us/j/86718983825?pwd=L0k2NEF6emd0K1ZGeEt3M1VrZG03UT09 Meeting ID: 867 1898 3825 Passcode: LUxti4

Продовжуємо знайомство з гормонами Кортизол – це стероїдний гормон, який виробляється наднирниками. Основою для його синтезу виступає холестерол або синтезування в клітинах з ацетил-КоА. Секреція кортизолу регулюється аденокортикотропним гормоном, виділення якого регулюється відповідно кортиколіберином, що виробляється в гіпоталамусі. Підвищення концентрації гормону гальмує синтез кортиколіберину й АКТГ за механізмом негативного зворотного зв’язку. Основним ефектом дії є регуляція вуглеводного обміну, яка виражається в підвищенні концентрації глюкози в крові. Це досягається стимуляцією синтезу глюконеогенезу, стимуляцією вивільнення субстратів глюконеогенезу, гальмуванням використання глюкози в непечінкових тканинах. Ця дія кортизолу виявляється в основному при голодуванні і недостатності інсуліну. У здорових людей ці ефекти урівноважуються інсуліном, який виявляє протилежний ефект, що й забезпечує нормальний рівень глюкози в крові. У печінці гормон стимулює синтез білків та нуклеїнових кислот, а в м’язах, лимфоїдній, жировій тканинах, кістках – гальмує їх синтез і стимулює розпад РНК і білків. Також кортизол зростає у стресових ситуаціях. Гіпо- та гіперфункція гормону може призвести до хвороб. #біохімія #медицина

Полімери - зло? Полімерні матеріали стали незамінними для сучасної людини. В контексті медицини першими спадають на думку різні одноразові матеріали і ємності, створені з цих речовин. Проте це не все. Продовження читайте в каруселі➡️ Джерела: 1.https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29670005/ 2. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780081029855000103 3. https://starpharma.com/spl7013 #медицина

Привіт! Чи чули Ви, що емоційний інтелект (EQ) може бути важливішим за IQ? Дізнайтесь, чи дійсно це так на нашій зустрічі, до якої зможете долучитись 27.01 (п'ятниця) о 18:00. Оксана Писаренко, наша спікерка, розповість, що таке EQ, навіщо та як його розвивати, а також поділиться корисними ресурсами! Спікерка: Оксана Писаренко, експертка оцінки та розвитку емоційного інтелекту, засновниця школи EQ для дітей "Emolekt" Реєструйтесь тут

Кажани, що люблять плавати Чи чули ви колись, що крила можна використовувати не лише для польоту? Ні? То зараз саме час дізнатися про це! Ім’я цих пухастиків – “летючі лисиці” або ж “крилани”. Це найбільші у світі кажани, котрі живуть переважно в дощових лісах тропіків і субтропіків. Вони формують величезні угрупування, прямо таки окупуючи своїми зграями дерева для сну і відпочинку від довгих перельотів. Крилани, як зазначалося раніше, мають величезні розміри: 23 см тіла й понад 1,2 метри розмах крил з вагою до 1,6 кг. Але попри це, вони не становлять явної небезпеки для людини, адже їх раціон складається зовсім не з м’ясних продуктів. Навпаки, вони харчуються фруктами, їхнім соком, а також квітами з нектаром всередині. Маючі такі великі крила, летючі лисиці не завжди використосвують їх за призначенням. Під час сну, наприклад, крила їм служать теплою ковдрою та захистом для тіла й голови. Це допомагає підтримувати сталу температуру під час денного відпочинку. Але застосування, що вражає навіть більше – це використання теперинчастих пальців і натягнутої між ними шкіри як весел! Так, крилани зовсім не проти поплавати в теплій водичці. Передніми лапками вони ніби “загрібають” воду, роблячи кругові оберти, а задні виконують роль “заднього мотору” чи керма. Виглядає ця картина доволі кумедно. Володарі нічного неба стають володарями води, розсікаючи її своїми крилами, наче в повільному польоті. Джерела: https://en.wikipedia.org/wiki/Indian_flying_fox https://animalia.bio/indian-flying-fox images are provided by Freepik #зоологія

Імунодефіцит: народитися чи набути? Імунодефіцит… Знайоме слово, але більшість людей асоціює його саме зі СНІДом. Давайте розбиратися. Імунодефіцит (загалом) - це стан, при якому власне імунітет людини не здатний чинити опір зовнішнім патогенам, і будь-який умовнопатогенний чи навіть достатньо безпечний для інших агент може викликати тяжку хворобу, а згодом і смерть. Продовження читайте в каруселі➡️

Усі хромосоми важливі Як відомо, геном кожної людини складається з 46 хромосом: одну пару (23 хромосоми) ми отримуємо від батька, іншу – від матері. Але чи може утворитись організм, який би розвивався не з чоловічої та жіночої статевих клітин, а з двох материнських або батькових пронуклеусів (гаплоїдних ядер гамет)? Експериментуючи на мишах, вчені спростували цю гіпотезу, адже ембріони гинули ще до початку етапу імплантації. Тобто успадковані геноми від обох батьків залишають певний «відбиток» у формуванні ембріона, в залежності від кого вони прийшли. Це явище називається геномним імпринтингом. Насправді, цей процес не пов’язаний безпосередньо з послідовностями нуклеотидів, і з точки зору формальної генетики його пояснити неможливо. Але це чудово пояснюється такою наукою як епігенетика. Тому це епігенетичний процес, що призводить до блокування експресії одного з алелів гена в залежності від їх батьківського походження. І попри те, що батьківські й материнські хромосоми мають однакові набори генів, вони працюють неоднаково. Таких генів є більш ніж 100, і відповідають вони за ріст, розвиток ембріона, утворення та функціонування плаценти, метаболізм. Вони є на кожній хромосомі, і втрата якогось гена призводить до патологічних наслідків. Що цікаво – в соматичних клітинах патерни цього геномного імпринтингу зберігаються протягом всього життя. Але якщо ми подивимось на лінії клітин зародкового шляху, то при їх дозріванні такі патерни стираються й встановлюються заново в залежності від статі. Джерела: 1. Luedi PP, Dietrich FS, Weidman JR, Bosko JM, Jirtle RL, Hartemink AJ. Computational and experimental identification of novel human imprinted genes. Genome Res. 2007 Dec;17(12):1723-30. doi: 10.1101/gr.6584707. Epub 2007 Nov 30. PMID: 18055845; PMCID: PMC2099581. 2. Miho Ishida, Gudrun E. Moore, The role of imprinted genes in humans. Molecular Aspects of Medicine, 34 (4) 2013, p. 826-840, doi:10.1016/j.mam.2012.06.009. 3. Images are provided by Freepik #генетика

Запис лекції "Все про комашок і мурашок: недитяча ентомологія" 13.01.2022 р. Лектор к.б. наук, ентомологиня, доцентка кафедри зоології та екології КНУ імені Тараса Шевченка Наталія Олександрівна Матушкіна.🔬🐞 Друзі, діляться своїми враженнями! Кого запросити наступним у якості лектора? Чекаємо на ваш фідбек😅

🪳Вже за годину, о 18:00, на вас чекає лекція від провідної вченої в галузі ентомології Наталії Матушкіної. 🐝Якщо ви не встигли зареєструватися — не біда. Ось посилання на зустріч🐞 https://knu-ua.zoom.us/j/2022000992?pwd=Y2RqOXhLOEdLTGJJbktzMDNReGxwZz09

Тип темпераменту – це вирок на все життя? Справді, думка про особисте безсилля може демотивувати. А факт того, що типи темпераменту закладені генетично, дає підстави вважати їх неспроможними до змін. Вища нервова діяльність характеризується співвідношенням двох головних процесів: збудження та гальмування. Процеси збудження та гальмування характеризуються троьма показниками: - Сила нервових процесів характеризує нервову систему людини з боку здатності витримувати вплив подразників зовнішнього середовища. - Врівноваженість – це певний баланс процесів збудження і гальмування. - Рухливість – це швидкість зміни процесів збудження та гальмування. Різні поєднання цих показників притаманні різним типам вищої нервової діяльності (ВНД): 1. Сильна, врівноважена, рухлива - сангвінник 2. Сильна, врівноважена, інертна - флегматик 3. Сильна, неврівноважена, рухлива - холерик 4. Слабка, неврівноважена, інертна - меланхолік Найголовніше, що варто засвоїти, це те, що немає поганих або хороших типів темпераменту. Це певний “інвентар” у людському мозку, що був наданий як наріжний камінь на початку онтогенезу. Лише вам обирати те, як найкраще використовувати отримані позитивні якості, а також як винести користь з так званих «більш недосконалих» або незбалансованих і мінімізувати їхній негативний вплив на якість життя. Немає конкретного та чіткого розподілення між типами НС. Всі вони переплітаються між собою, та один і той самий тип у різних людей може проявлятися в неоднакових ступенях інтенсивності окремих показників. Тому іноді складно визначити, до якого саме типу відноситься особа. Вважаємо за необхідне зупинитися на останньому типі: меланхолік. Його часто недоцільно сприймають за непригодний тип нервової систем, що є дуже відносною оцінкою. Люди зі слабкою ВНД дуже чутливі до неінтенсивних факторів середовища, завдяки чому такі індивіди часто стають феноменальними художниками, креативами, рідкісними акторами, поетами. Вони є романтиками й основними творцями мистецтва в культурі. І все таки, чи підвладна нам зміна темпераменту? Частково так. Головний мозок людини нейропластичний. Але тільки усвідомлене розуміння, для чого потрібно змінити темперамент сприятиме реалізації адаптації до нього. Необхідно свідомо відстежувати та відозмінювати реакцію психіки, помістивши себе в певне середовище, використовуючи методики метапсихології на регулярній основі. Підсумувавши все вищезазначене, можна зробити висновок: ми можемо корегувати свої зовснішні прояви тих реакцій, які диктують нам гени, та ставати кращою версією самого себе. #нейробіологія