Храм поезії (🖤)

Запустив розмову. Можете під'єднуватись. https://meet.google.com/itm-qxsy-jmt

3)   4Killdun4ik  vs Сонячна Темінь 4Killdun4ik:  Як домовлялись, без коментарів. Дякую, за Фрірен. Цей вірш я взагалі не зрозумів. Але читаючи вірш я згадав про існування однієї валькірії з холодної Норвегії та сонячної Слобожанщини. 5/2/2/3 Сонячна Темінь: Це пиздець! п и з д е ц ь  п и з д е ц ь п и з д е ц ь 0/0/0/0 Голос: 4Killdun4ik.

Збірка в роботі. Передзамовлення 250 грн. Далі отримання Новою Поштою за рахунок замовника. Книга «Скрипторій» – збірка віршів, віршованих казок та лірики. Всі мої ельфи, дракони та єдинороги. Сума збору на банці – на тираж 100 екз. Але мінімальна сума для 20-ти – від 9000 грн. Все, що більше – збільшить тираж. У книзі мої ілюстрації та кілька ілюстрацій чудових художників. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3BcrofDKYg 💳Номер картки банки 4441 1111 2131 7576

Головне – зробити перший крок від первинної точки від атому Карбону від загоєного татуювання Галактик що віддаляються від нашого початку до початку кінця. Вибухом надприродним найдивнішим найдивовижнішим надпочатком. Дихай! Зупиняється подих від слова «від». Дихай «до». Рідкого кисню вдосталь вистачить до завтра до сонця до глибини до розкинутого гілля до мене. Пливи кролем брасом батерфляєм. Злітай каменем. Падай ніжним метеликом. Розчиняйся місячним сяйвом у повені. Стікай піском між міченими атомами мізинців. Повернись до первинного вибуху очима шкірою шовковим відчуттям шкідливих звичок що ховаються за незліченними кінцівками надпочатку. Без закінчення. Без зупинки. Без кінця. Оксана Мовчан

Коли заново вчиш слова, найважче вимовити “ніколи”, найскладніше читати книжки з улюбленими картинками. З діркою в спині, уквітчана пластиковим вінком, попелом посипає майданчик Тинкербел. Make Neverland Great Again, все, що зверху — ІПСО, жере сарана овочеву культуру згоди. Навколо втраченої планети розкручують сонечко ті, хто більше ніколи не впадуть з гойдалки. @bozhkoistyping #ірина_божко

Тут етер Олеся Репи instagram.com/more_poem?igsh=czgyeHp0cDl6MjFj

Атоми твого тіла - пил наднової, що вчасно вибухнула. Кожен спочатку зірка, допоки ущент не вигорів, наче будинок навпроти. Доносить протяг щільно римовані хрипи: коли палять бібліотеку, з легень вириваються літери. Попіл лягає в ноги: крапками, комами. Згорів дитячий майданчик, загинуло тільки двоє. Зненацька захоплені роєм бджіл з горючого алюмінію. Тільки двоє. Летять пилинки, осідають на руки інеєм. Оцинковане болем "тільки". Розпростерте тілами "тільки". Попелинки летять додому, до наступного вибуху наднової. @snigpoetry #мері

Етер давай

Все! Всім щиро дякую за ваші донати💛🧡

Ще 8 шт

*словотвір* наслідки великого вибуху відчуваються і донині слова – це бактерії, що залишають рани у ротовій порожнині дивись і запам’ятовуй так складаються арії й оди ницими дихати й відчувати хоч і давитися синтаксичними одиницями обітри знаки оклику, що забиті мені у долоні приголосні – гіркі, голосні – терпкі та солоні пропущені крапки коми ставив як знав і умів на плечах залишив знак питання на ключицях – відбитки зубів чуєш як страх та неспокій беруть мене у дужки‌? покривають тире та пунктиром: тривожним й важким висипай мене із абетки, викладай ножем на папір я – натюрморт із літер я – словотвір Діана Онофріюк @crescent_poetry #онофріюк

Ще 12 шт

Друзі, я розумію що зараз всім важко і більшість втомилася і зневірилися Але зупинятися неможна Ще більше половини номерів в наявності 🙌

Нова лотерея на сторінці https://www.instagram.com/inspiration_style_ua?igsh=cnlweGt4M3FmZ2Jj&utm_source=qr

Так цікаво дивитись сторінки твоєї історії Через вигони біля осель на узбіччях доріг. Через тисячі днів, колисанками перегороджених, Відокремлених макросвітів о вечірній порі. Переспіви птахів, пересічні посічені вулиці, Кожен крок розповість про посіяні вітром дива. Кожен голос тонкий, кожен виклик до цього долучений Шепотітиме чуйно – і знову сторінка нова. У пелюстках м‘яких, у махрових загущених паростках, Там, де сонця не треба, на пил обертається скло, Де вимірювач часу – годинник – зникає з наявності, Перетвориться «має відбутись» і «є» на «було». Ти його відпусти, бо події хлипкі у минулому, У майбутньому – все в невагомості власних думок – Загартується в посмішку щиру у колі похмурому, Намистинами скотиться ніжно на безліч умов. З ними скотиться вічність у сповідь зі слів непояснених, І у відліку видно, як рік переходить у два… Розкажи мені теплими, зшитими з променів, травнями: Де завіса подінеться – та, що завжди снігова? Оксана Мовчан @sarahwatsonrhymes #мовчан

Наступна станція "Тараса Шевченка" (Читання ментально здоровим, вагітним та дітям категорично не рекомендується) Станом Лежання на підлозі в угарі п'яними Станум Ріже шкіру на моєму зап'ясті Як Стала Авогадро чи стабільна робота Сталий Графік тріпів з п'ятниці по суботу Відсталий Маршрут із шлуночка в передсердя Старанно Завмирає тіло в конвульсіях мертвих Скарг З поліції на вживання дуетами в туалетах І спрага Від олдскул опіатного Назарету Сраний Даймонд, вибачайте за кожне слово Сральник Чорний, доріжки різного кольору Старі Кераміка, пластик та сеча із кров'ю... Трахни Речовинами мозок підлітковий Прямо тут! У кабінці туалету на Кирилівський Бруд! У кожному душі, що є тут Помруть! Від передозів чи вистрілу в мозок; Від ртуті У домішках амфетаміна з Привозу. Ждуть Смерті близької затягують Джгут По венам струмує Куренівський Маршрут — Абсолютний автопілот... Кінчай ти з дитинством, Накінчай їй у рот! #поезія

Привіт! Як ти? Тримаєшся? Тобі тихо? Вже випив кави (без цукру, з вершками)? Я сіяла квіти весняні та трішки на літо. Пізніше зайду провідати твою маму. Я знаю, ти пізно заснув, проте їй не дзвонив. Скажу їй, що ти в порядку, але робота, Купа завдань, навантаження, новий колектив. Візьму для неї йогурт безлактозний. На твоєму вікні помітила пляму бруду – Треба помити і випрати штори у спальні. Нагадую ще про хімчистку, бо точно забудеш, Тож забери здане у середу вбрання. Наче все запитала. Вкотре кажу, що скучила, Тому сьогодні ніяких відмов – лише наш вечір. Я приготую, що любиш, вино і музика. Ти маєш забути усіх, що були до мене. Чому це зайнятий? Які ще колеги, друзі? Жодних барів, кіно та прогулянок! Я – твій простір і справи будь-які, Твої читання, думки і слухання! Прийшов? І добре. Сідай, ось на двох вечеря. Смачно? От бачиш, я подбаю про побут, милий. Про все, що торкається твого розуму й серця... Як ні – то квіти сіятиму на твоїй могилі. @olesya13r #репа