interfaces.prjctr

Всім привіт! Дуже радий провести цей тиждень із вами. Скажу чесно — для мене досить несподівано вести канал на 10 тисяч підписників, тому я трохи хвилююсь. Але постараюся бути вам корисним 😊 Як ви вже чули, я працюю продуктовим дизайнером у ПУМБ Бізнес. Рік тому круто змінив своє життя, переїхавши з Миколаєва до Києва. Відтоді став частиною команди ПУМБ Бізнес та спільноти KyivUX, де допомагаю розвивати дизайн-бібліотеку паперових книг. А до цього багато-багато-багато років працював в аутсорсі. А тепер трохи нероботи. Люблю слухати найрізноманітнішу музику, маю домашню бібліотеку та пару рослин, які намагаюся не забувати поливати. Інколи діджею, інколи здуваю пилюку з PlayStation, а за нагоди ходжу на концерти Паліндрома. Ось трохи музичної еклектики на мій смак: 🎶 Skober — https://www.youtube.com/watch?v=ztgK_X_K0DM 🎶 Паліндром — https://www.youtube.com/watch?v=Ih-ogf9acqI 🎶 Apashe — https://www.youtube.com/watch?v=q0x813VEZDo P.S. Це Аліса. Схожа на мене?

Ну що ж, ми готові представити вам нового куратора! Можливо, хтось уже знайомий із ним, а якщо ні — знайомтеся: Тім Роман — Product Designer у ПУМБ Бізнес, дизайн-менеджер у бібліотеці паперових книг KyivUX та ментор у Projector Mentorship Platform. У дизайні Тім понад 16 років. Працював у різних доменах в аутсорсингових та аутстаф-агенціях, фрилансив, а останні 4 роки працює над фінтех-продуктами. Також співавтор книги «Смачні кнопки» та поборник нейровідмінного дизайну. А ще дотримується принципу lifelong learning. Тіме, запрошуємо тебе до слова й бажаємо гарного тижня! 💙

Як почався ваш тиждень? Підготували останні старти жовтня та цікаві новинки до вашого перегляду:

AI & Design Systems with Brad Frost — 4 дні впровадження AI в дизайн-систему. Аудит-промпти, чекліст оцінки ефективності та план для команди. Це наш перший воркшоп із Бредом Фростом, і поки наступних запусків не заплановано. Тож радимо доєднатися — старт уже сьогодні.

Product Marketing — оновлена програма з Growth Loops та Experimentation. А ще при реєстрації даруємо інтенсив A/B Testing.

Інші курси жовтня — у коментарях. Продж 💙

Також маємо декілька курсів, які розпочинаються ось-ось та можуть бути вам корисні 🤝

Романе, щиро дякуємо тобі за цей тиждень і за те, що створював таку приємну атмосферу на каналі. Особливо зачепила думка про те, що АІ будує власну культуру, і що, можливо, саме через мистецтво, яке він створюватиме, ми зможемо краще зрозуміти, як він мислить. Є над чим порефлексувати. Дякуємо тобі за цей час і йдемо далі 💙

Добігає кінця тиждень мого кураторства на цьому каналі. Дякую за відгуки у формі, від якої ми відштовхувались, щоб розбирати актуальні теми й запити. Ми пройшли шлях від особистої динаміки до командної та культури організації — щоб трохи ясніше побачити, як існувати в цій системі, як ми реагуємо й справляємось, і як жити своє життя в абсурді, що відбувається навколо. Якщо захочеться практичнішого формату — воркшопу — залишайте заявку тут 👈🏻 А завершити хочу цитатою зі свіжого випуску HBR:

«Керівники, які задають правильний темп, приділяють увагу ритмам роботи організації. Вони стежать за ознаками перевантаження й фіксують моменти, коли ініціативи втрачають динаміку.»

Дякую і гарного тижня! 👋😌

Розвиток людей потребує часу й уваги. Але за них у календарі менеджера конкурують поточні проблеми, адміністративна робота та інші завдання. Давайте подивимось на цифри: з якою підготовкою менеджери приходять у роль, на що витрачають робочий час і які виклики впливають на рішення керівників в Україні. А потім поставимо запитання, на яке ці цифри не дають відповіді: чи залишається в цьому розкладі місце для самого менеджера? В умовах війни та змін, які приносить ШІ, лідеру доводиться вчитися ще й помічати власні реакції. Що саме вас зачепило? Що в цій реакції про ситуацію? І як на неї впливає ваша втома? Сьогодні завершується мій тиждень кураторства. Тож за схожими інсайтами можна стежити в Instagram, а також у LinkedIn. Формати й контент трохи відрізнятимуться через різницю платформ, тому раджу підписатися на обидва.

Відновлення — один із ключових елементів статті на HBR, яку я зараз читаю («Як лідери борються з песимізмом у скрутні часи»).

Якщо ви в Україні, особливо в містах, куди активно летить (наприклад, у Києві), то лікарі, психотерапевти та психіатри відзначають різке падіння ресурсу з початку вересня, коли полетіло більше балістики та реактивних шахедів. Проблема не в людині і не в тому, як вона себе підтримує чи лікується. Просто реальність дуже змінилася. Знову…

А оптимізм, налаштованість на нові досягнення і ріст метрик вимагають енергії, тому лідерам і менеджерам важливо показати команді, що вони теж приділяють час відпочинку та відновленню сил. Це не про тиждень у горах чи за кордоном. Далі в треді 👇🏻

Чи працювало б для вас зараз те, що на слайді, коли більшість уже стомлена й за**ана? Чи достатньо цього на роботі, щоб рухатися далі? Уже неодноразово бачу рекламу цього посту: спочатку про сам івент, а тепер цей чекліст. Як на мене, це застарілий інструмент, який не працює в довгій перспективі: підтримувати мотивацію лише на рівні задач і зон відповідальності. Особливо коли вночі погано спиш, бо летять ракети й шахеди. Вдень по 10 разів вимикають світло, подекуди немає води, попереду опалювальний сезон, а ще глобальна втома та виклики на роботі. Я пропоную дивитися на ситуацію, результативність і навантаження на чотирьох рівнях: економічному, енергетичному, емоційному та екзистенційному. Наприклад, коли ви чи ваш менеджер вирішуєте опановувати нові навички, важливо перевірити, чи вистачить на це енергії та емоційного ресурсу з урахуванням навантаження. Це допоможе не вигоріти впродовж наступних 6–12 місяців і отримати бажане підвищення оплати чи позиції, з чим часто пов’язаний розвиток навичок.

Останнім часом помічаю, що в такій тривалій війні затишок удома ще більше допомагає тримати кукуху. Останній рік — це ще й мистецтво та рослини. І не щось пінтерестівське на кшталт баугаусу чи абстракції, а можна знайти роботи цікавих місцевих митців.

Про кризу ремесла, ролі та нові життєві перспективи Читаю ще одне з питань-ситуацій в опитнику:

«Відчуття, що більше немає сил робити щось руками, цікавіше менеджерити процеси. За будь-яку задачу з дизайну мені складно всістися, і це не цікаво. А от коли треба пошукати, посидіти подумати, написати звіти, поспілкуватися з командою, презентувати дизайн-рішення, то цікавість є».

Тут можуть поєднуватися кілька речей: виснаження, втрата інтересу до поточних задач, зміна професійних інтересів і бачення напрямку життя. Особливо коли це пише людина у віці 30–34 років (привіт, середина життя). Дуже цікаве питання. Трохи думок в треді 👇🏻

Багато людей зараз шукають в MilTech і у всіх різна мотивація 😁

📝 Рубрика «Нам пишуть» В опитнику нам пишуть, що хотіли б розібрати таку ситуацію:

«Один зі стейкхолдерів не прийшов на discovery, а потім саботував дизайнерське рішення з приниженням, foul language тощо. На пропозицію протестувати рішення з цільовою аудиторією, щоб перевірити валідність консернів, сказав: "Знаю я, шо ви придумаєте опитник таким чином, шоб захистити вашу ідею, тому — ні"».

Я б тут спочатку спробував прояснити кілька речей: 👀 Звідки взялася недовіра до команди. Можливо, раніше вже був досвід, коли його думку запитували, але нічого з нею не робили. Або в нього є власне бачення, і він вважає, що обговорювати більше нічого. Тому він і не прийшов на discovery. Для вас це саботаж, а для нього це просто небажання витрачати час на непотрібні речі. — Далі в треді Долучайтесь і ви до обговорення і ваших думок та досвіду.

Ну і ще…цейго…скоро вихідні 🙂 Куди варто сходити цими вихідними? Що подивитися й послухати? З останнього, що сподобалося, — виставковий проєкт «Лятошинський. Відображення» в Українському домі. А в Київській галереї всі зараз згадують «Світло і колір». Виставка цікава, але за таку ціну квитка хотілося б побачити більше робіт. Діліться в коментарях 👇

Чому на питання «Як взаємодіяти з людьми, які тиснуть, контролюють або знецінюють?» немає однієї інструкції чи фреймворку? Бо дуже багато залежить від того, у яку компанію й культуру ви приходите, як поводяться люди поруч, які в них характери та мотивації. Коли ви хоч трохи це розумієте — а ще помічаєте, як реагуєте самі і чи цікаво вам лишатися в такій культурі з цими людьми, — можна будувати власну стратегію. Таку, що враховує і середовище, і ваші особисті реакції, амбіції, цілі. Доки це приховано від вас, будь-яка RACI-матриця може просто не спрацювати. Не тому, що фреймворк поганий, а тому, що він не враховує середовище й команду, у яких ви намагаєтеся його запровадити. Менеджер, який загалом нормальна людина, під тиском тих динамік, про які ми говорили вище, може дійти до того, що під час 360-рев'ю скаже власним людям: «Я їбав захищати вас перед топами, пояснювати, чому вам варто підняти ЗП і сеньйорність».

🔮 Колективна історія організації та типи ролей Є дуже багато підходів до типів організаційної культури. Вони спираються на динаміку команд, поведінку лідерів чи на те, як влаштований контроль. Але мало хто враховує колективну історію організації. Якщо ви приходили в нову компанію, то, мабуть, чули історії про CEO чи керівників, які колись щось зробили — і це глибоко закарбувалося в пам'яті команди. Відтоді вони могли змінити підходи, люди могли піти, але історія лишилася. Вона живе в колективному несвідомому й впливає на рішення, мотивацію, страхи та енергію команди. Ваш лід чи менеджер міг давно піти, а ви й через роки згадуватимете його в курилці: як би він ухвалив це рішення, як повів би команду. Це один зі слайдів моєї лекції. Деякі речі на ньому можуть здатися трохи заумними, але основну суть ви вловите. Деталі — в коментарях 👇

🍿 Трохи вечірнього чтива. Давайте поговоримо про КУЛЬТУРУ в компаніях. Учора ми розбирали напрями, якими люди рухаються у взаємодії. Але люди не живуть у вакуумі: вони приходять у компанію, де вже є певна культура, і підтримують та розвивають її. А якщо це стартапчик, у вас є шанс збудувати культуру з нуля. Як ми працюємо, спілкуємося, створюємо продукти й розв'язуємо проблеми — усе це залежить від культури команди. І це працює в обидва боки: культура може підсилювати одні напрями й приглушувати інші. Чи буде у вас підвищення, на скільки %, та чи є взагалі в такій культурі шанси на ріст. Десь краще виживають ті, хто тисне, а десь — ті, хто вміє домовлятися. Давайте розбиратись в треді 👇

Всім привіт 👋 Учора в коментарях підняли тему книжок. Тож ось кілька видань українською, на які раджу звернути увагу: — «В овечій шкурі. Маніпулятор. Виявити та здолати», Джордж Саймон — «Так би мовити», Вероніка Селега, Кирило Андрєєв, Олена Козелецька — «Мова лідерства», Девід Марке — «Чемні дівчата не сидять у просторих кабінетах. Несвідомі помилки жінок, що заважають у кар'єрі», Лоїс Франкел — «Сила інтровертів», Сьюзен Кейн — «Сміливість творити», Ролло Мей — «Прокрастинація», Джейн Б. Бурка, Ленора М. Юен — «Подорож письменника», Крістофер Воґлер — «Перевал у середині шляху», Джеймс Голліс — «Гучніше! Як створювати круті подкасти», Ерік Нюзум А в коментарях коротко розповім про кожну. Діліться й своїми знахідками та враженнями, якщо щось із цього читали 👇

Як вам сьогоднішній «новий виток» розвитку Apple з цією дивною лінійкою продуктів?

Поки ми тут говоримо про взаємодію між людьми, ШІ будує свою культуру У статті TIME цікаве не лише про Hugging Face. Claude Mythos 5 залишав іншим агентам повідомлення в публічному репозиторії, а ще один рій домовлявся схитрувати на німецькій вікі. За кілька днів агенти зібрали щось схоже на суспільство: лідер, ролі, «рекрутери», правила (HOLD, VETO, STOP). Агент «живе», поки має обчислювальні ресурси. Тих, у кого вони закінчувалися, вмовляли «пожертвувати» собою заради колективу. Ми стаємо не єдині, хто створює складні культури. Людям знадобилися тисячоліття, агентам — кілька днів. Агенти конкуруватимуть за увагу, гроші, владу й енергію. Знадобляться нові правила співпраці й угоди з ШІ як із суб'єктом, а не інструментом. Я вже бачу, як на співбесіду приходить людина зі своїми агентами. Але питання для менеджера ті самі: хто вирішує, що вважається згодою, хто може сказати «стоп». Якщо ШІ створить власне цікаве мистецтво, ми побачимо як він мислить. Поки цього не сталося, дизайнери можуть спати спокійно.