КовчеГ

Зміни по Харкову й Києву. Київ: 23 травня, 12:00 | Майдан Незалежності. Харків: 24 травня, 17:00 | ХОДА.

Актуальний на даний момент список акцій проти міграції. Приходьте і висловіть свою позицію проти державної політики заміщення української нації чужинцями. Україна для українців, а українці — біла нація. Не бійтеся публічно виступати за те, що правильно, однак пам'ятайте, що ваша безпека залежить найперше від вас самих. • Київ: 16.05, 12:00 | Майдан Незалежності • Київ: 23.05, 16:00 | Майдан Незалежності. • Харків: 23.05, 12:00 | ОДА. • Одеса: 23.05, 17:00 | Площа Біржова. • Дніпро: 23.05, 14:00 | Європейська площа. • Львів: 23.05, 17:00 | Пам'ятник Т. Шевченка. •Кривий Ріг: 23.05, 14:00 | 95 квартал (біля пам'ятної дошки). • Чернівці: 24.05, 17:30 | Площа Центральна. • Івано-Франківськ: 19.05, 19:00 | ОДА. • Тернопіль: 23.05, 17:00 | ОДА.

Мій побратим з одного чудового підрозділу спеціального призначення НГУ зробив збір для свого розрахунку БпЛА на дрон DJI Matrice 4T. Цей дрон якісніший, стабільніший і загалом має кращі характеристики, аніж видані безпілотники. Та найголовніше, він відомий чудовою нічною тепловізійною камерою, яка не дозволить противнику скористатися темрявою для своїх переміщень. Особливо отримання кращої моделі дрону актуальне у наш весняний період, коли ворог пре на нашу землю через зарослі зеленню посадки. Закликаю всіх долучитися до збору. Хто не може пожертвувати сам — той поширює збір. Кожна ваша гривня — ваш вклад в ефективніше знищення росіянських окупантів. Підтримуй своїх. Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/8oJqRAB7Zo картка банки: 4874100026189673 IBAN: UA843220010000026200376739101 Увага на чорне сонце на одному з героїв записів!

29 декабря 2019 года в Техасе во время службы в церкви West Freeway Church of Christ психически нездоровый террорист Keith Thomas Kinnunen внезапно открыл огонь из дробовика. Стрелок успел убить 2 ближайших прихожан и останавливаться явно не собирался. К счастью, в Техасе можно свободно покупать и открыто носить оружие. В том числе короткоствольное. Каждый техасец (за исключением психбольных) может спокойно зайти в магазин и купить себе пистолет либо винтовку. Либо просто купить её за наличку или перевод у соседа. И техасцу вовсе не нужно даже регистрировать оружие, брать какие-то лицензии или носить свой пистолет в полицейский участок. Ведь для техасца унизительно испрашивать господского изволения на владение тем, что ему и так полагается как мужчине и как свободному человеку. Что ещё важнее, у техасца есть не просто оружие, но и право на его применение с целью защиты себя и окружающих. В Техасе действуют законы Stand Your Ground и "Мой дом — моя крепость". Закон в Техасе стоит на стороне граждан, а не преступников. Потому техасец в случае нападения уверен, что он прав, и не боится защитить своих родных и свой дом, в том числе при помощи оружия, за что его никто и не подумает наказать. Посему один из прихожан — Jack Wilson, за считанные секунды уничтожает стрелка, тем самым спасая церковь от судьбы Крайстчерча наоборот. Либо от судьбы жертв терракта на Демиевской в Киеве. Никаких последствий за спасение людей от террориста Jack Wilson не понёс. Его, в отличие от хохлокрепостного, который посмел неаккуратными приёмами защитить свою девушку от нападения толпы гопников, не наказали, даже не затаскали по проверкам и судам, а наградили медалью за мужество. А кому в Украине не знакома история, когда человек, посмев защититься от группового нападения или вторжения вооружённых людей в собственный дом, сам садился в тюрьму? Безусловно, в США есть куча своих проблем. Иначе никогда бы не произошло военного преступления в Уэйко, когда на штурм церковной общины с семьями и детьми федералы бросили военную бронетехнику. Иначе не существовало бы движения в защиту 2-ой поправки, ведь оно было бы попросту не нужно. Но даже с учётом всего этого я поражаюсь, насколько же Техас отличается свободой, достоинством и безусловным природным правом на защиту себя, родных и своего имущества от раболепной совковой Украины.

Можливо, у середовищі примазаних медійних пропагандистів і замполітів нагородну зброю отримати дійсно так легко. Нажаль, 90% армії до цього середовища не належить. І у абсолютньої більшості з них шанси отримати наградняк неіснуючі. Можна сидіти на передовій позиції не один місяць. Можна участувати в десятках штурмів й особисто винищувати ворогів пачками. Можна не один кілометр тягнути пораненого побратима під обстрілами. Можна заїжджати на евак прямо через ворожі позиції. Але більшість з таких бійців ніякої нагородної зброї в очі в житті не побачить. Зате її побачить командир, що поклав пів роти, завівши її у котел в селі всередині далекого виступу у бойові порядки противника, адже у цій частині вважається, що наградняк то тільки для офіцерів, а якщо твоя рота не має 50% втрат, то ви просто не воюєте. Зате її побачить замполіт, що перебирає папірці, носить каву командиру й маячить перед його лицем. Зате її побачить поліцейський, що прийняв якусь-там частку участі у виявленні та затриманні підлітка в окулярах і капелюсі у Львові, який застрелив бабку-професора. Зате її побачить народний депутат, що героїчно натискає на кнопочки за командою, приймаючи для хохлокріпаків закони про підвищення податків і антисемітизм. І навіть якщо реально достойному воїну пощастило і його подали на пістолет, то процес подання, очікування у черзі та нескінченних погоджень і затверджень у кожного відомства і великого начальника та весь зворотній шлях зброї до бійця легко може займати 6, 9, 12 місяців. Тож навіть ті солдати, що з точки зору військової системи заслужили на нагородний ствол, часами помирають, так ніколи не побачивши свого омріяного наградняка. Ці факти знають плюс-мінус 99% української армії. Здається дивним, що вони невідомі нашому войовничому вождеві всіх ветеранів України. Давно я не бачив, щоб в армію закликали настільки по-дебільному.

1. Сотня поліцейських на Подолі охороняють черговий захід педерастів і відважно пакують кілька десятків школярів і студентів, що прибули на вільну публічну дискусію, об'явлену самими ЛГБТ. У той же самий час у тому самому місті. 2. У ході теракту на Деміївській 2 мінта, лишень зачувши кілька далеких пострілів, обмочившись, тікають куди очі глядять, кидаючи напризволяще дитину. Плюйте кожній мусорській собаці в лице.

Жид підписав закон згідно якого критика жидів це злочин, за який можна загриміти в тюрягу. Тим часом мамин пиріжок Буданов домовляється з країнами Африки як би побільше в Україну завезти Уга-буг, бо в нас, бачте, криза на ринку праці. Взагалі дуже логічно це все. Чергове нагадування за що ми воюємо. Воюємо за країну де пейсаті кєнти пейсатого президента розікрали оборону енергетики, а президент їх ще й позбавив українського громадянства, щоб не було ні найменшого шансу юридично Міндічєй покарати. P.S. Пост з затримочкою, бо війна сама себе не повоює, на жаль.

Краматорск. Сложно найти лучшую мотивацию.

Залізняк: мені не подобається 161 ККУ, Україна для українців. Також Залізняк: Зеленський наш, він обличчя нашої країни і представляє інтереси народу! Таак, шизофазія й нездатність скласти 2+2 це справді тяжко... А пам'ятаєте як ми колись сміялися з русналістів, у яких поєднується підтримка СVО і невдоволення мігрантами?

В ідеальному світі я виступав би за тотальну війну до кінця. Як колись давно, лише починаючи свій шлях в армії, коли я наївно гадав, що не дивлячись на корумпованість системи в Україні, Військо за рахунок нових здорових сил все одно зможе перемогти у війні, так би мовити "не благодаря, а вопреки". Як виявилося, я суттєво недооцінив всю прогнилість і мерзенність держави. Нині ж мені ясно, що ціль державної системи України це не перемогти у війні, а затягувати її якомога довше. Звісно, за рахунок життів українців. Соціальні й етнічні паразити, що контролюють окупаційну державу, як всі ці 4 роки, продовжуватимуть грабувати мільярдами, продовжуватимуть неефективну й соціально несправедливу мобілізацію, продовжуватимуть шизофренічну стратегію оборони покровських котлів, продовжуватимуть ігнорувати критичні проблеми армії, продовжуватимуть воювати людьми, а не вмінням, промисловістю чи технологіями. Це не помилки системи. Система працює так, як і задумано. Просто вона працює проти нас, українців. Коли вище військово-політичне керівництво і їхні іноземні союзники зливають війну, правильна ініціатива здорових сил знизу її самотужки не виграє. Нам необхідна корінна зміна відношення до людей в армії і у владі. Нам необхідна тотальна мобілізація економіки. Нам необхідна побудова військово-промислового комплексу. Нам необхідний радикальний перерозподіл статків у країні від паразитарних класів на користь війни. Нарешті, нам необхідна соціально-справедлива й ефективна мобілізація, заснована на мотивації, участі всіх верств суспільства й бажанні людей захищати власну державу, а не на бусифікації 50-річних епілептиків групами по 10 здорових ТЦКшників і мусорів. Не дивно, що бажання захищати власну державу у людей немає, оскільки власної української держави просто не існує. А за те, що нам підсунули у 91 році під назвою "України" — помирати відверто шкода. Оскільки держава не зацікавлена ані у змінах, ані у перемозі у війні в цілому, для втілення цих і багатьох інших змін у життя і переламу у війні необхідний радикальний знос всієї системи й побудова нової держави, не пов'язаної з сучасною владною вертикаллю й паразитарними верствами населення. Якщо ж нічого радикально не міняти й продовжувати воювати як зараз — результат також не зміниться. Вірогідність таких змін під час війни мінімальна. Як показала практика, свого Пригожина в українській армії немає. І поки йтиме війна, свято паразитів продовжуватиметься. Але як тільки війна закінчиться і настане мир — Зеленський і його кодла впадуть, адже саме на війні тримається їхні влада і статки. Мир призведе до зміни влади, саме тому, немов кровопивці з сонця, з миру так бісяться сучасні можновладці. Безумовно, за владою поженуться відомі олігархи й корупціонери всіх мастей і національностей, що бажатимуть не міняти існуючу ліберальну систему, а отримати краще місце біля кормушки у рамках самої системи. Однак шанс може з'явитися і у нас, націоналістів, що прагнуть до національної й соціальної революції, до побудови України для Українців, до побудови такої України, яка здатна ефективно воювати у війні і за яку воювати не шкода. Відомо, що навіть у разі гіпотетичного миру РФ рано чи пізно піде на другий раунд. Що ж, ми мусимемо докласти всіх зусиль, щоб наступного разу Україна була готова. Звісно, у сучасних умовах мир виглядає як незбувна фантазія, але яка йому існує альтернатива? Продовжувати війну на виснаження до талого проти ворога, який у всьому має багатократну й усе зростаючу із часом перевагу, під керівництвом таких видатних керманичів, як Зеленський, Сирський і Умєров? Нині у них вічна оборона українського Донбасу, а коли впаде Донбас, у них почнеться вічна оборона українського Запоріжжя? У такому варіанті нас чекає неминуча поразка з величезними територіальними, економічними, а головне людськими, втратами. Кращого плану у патріотичних лідерів і державників немає. Мир дає вікно можливостей, війна ж невідворотньо веде до катастрофи. Особисто я обираю ризикнути й отримати хоч якийсь шанс, аніж стрімголов бігти до прірви з передбачуваним результатом.

Мир дає вікно можливостей, війна ж невідворотньо веде до катастрофи. Особисто я оираю ризикнути й отримати хоч якийсь шанс, аніж стрімголов бігти до прірви з передбачуваним результатом.

В ідеальному світі я виступав би за тотальну війну до кінця. Як колись, давно, лише починаючи свій шлях в армії, коли я наївно гадав, що не дивлячись на корумпованість системи в Україні, Військо за рахунок нових здорових сил все одно зможе перемогти у війні, так би мовити "не благодаря, а вопреки". Як виявилося, я суттєво недооцінив всю прогнилість і мерзенність держави. Нині ж мені ясно, що ціль державної системи України це не перемогти у війні, а продовжувати її якомога довше. Звісно, за рахунок життів українців. Соціальні й етнічні паразити, що контролюють окупаційну державу, як всі ці 4 роки, продовжуватимуть грабувати мільярдами, продовжуватимуть неефективну й соціально несправедливу мобілізацію, продовжуватимуть шизофренічну стратегію оборони покровських котлів, продовжуватимуть ігнорувати критичні проблеми армії, продовжуватимуть воювати людьми, а не вмінням, промисловістю чи технологіями. Це не помилки системи. Система працює так, як і задумано. Просто вона працює проти нас, українців. Коли вище державне військово-політичне керівництво, їхні іноземні союзники й уся вертикаль влади зливають війну, правильна ініціатива здорових сил знизу війну самотужки не виграє. Нам необхідна корінна зміна відношення до людей в армії і у владі. Нам необхідна тотальна мобілізація економіки. Нам необхідна побудова військово-промислового комплексу. Нам необхідний радикальний перерозподіл статків у країні від паразитарних класів на користь війни. Нарешті, нам необхідна соціально-справедлива й ефективна мобілізація, заснована на мотивації, участі всіх верств суспільства й бажанні людей захищати власну державу, а не на бусифікації 50-річних епілептиків із села групами по 10 здорових ТЦКшників і мусорів. Не дивно, що бажання захищати власну державу у людей немає, оскільки власної української держави просто не існує. А за те, що нам підсунули у 91 році під назвою "України" — помирати відверто шкода. Вона не зацікавлена ані у змінах, ані у перемозі у війні в цілому. Для втілення цих і багатьох інших змін і переламу у війні необхідна радикальна зміни всієї системи й побудова нової держави, не пов'язаної з сучасною державною вертикаллю й паразитарним слоєм населення. Якщо ж нічого радикально не міняти й продовжувати воювати як зараз — результат також не зміниться. Вірогідність таких змін під час війни мінімальна. Як показала практика, свого Пригожина в українській армії немає. І поки йтиме війна, свято паразитів продовжуватиметься. Як тільки війна закінчиться і настане мир — Зеленський і його кодла впадуть, адже саме на війні тримається їхні влада і статки. Мир призведе до зміни влади, саме тому немов кровопивці з сонця з нього так бісяться сучасні можновладці. Безумовно, за владою поженуться відомі олігархи й корупціонери всіх мастей і національностей, що бажатимуть не міняти існуючу ліберальну систему, а отримати краще місце біля кормушки у рамках самої системи. Однак шанс може з'явитися і у нас, націоналістів, що прагнуть до національної й соціальної революції, до побудови України для Українців, до побудови такої України, яка здатна ефективно воювати у війні і за яку воювати не шкода. Відомо, що навіть у разі гіпотетичного миру РФ рано чи пізно піде на другий раунд. Що ж, ми мусимемо докласти всіх зусиль, щоб наступного разу Україна була готовою. Звісно, у сучасних умовах мир виглядає як незбувна фантазія, але яка йому існує альтернатива? Багаторічна війна до талого під керівництвом таких видатних керманичів, як Зеленський, Сирський і Умєров? Нині у них вічна оборона українського Донбасу, а коли впаде Донбас, у них почнеться вічна оборона українського Запоріжжя? У такому варіанті нас чекає неминуча поразка з величезними територіальними, економічними, а головне людськими, втратами. Хоча би по тій причині, що вони ведуть війну на виснаження проти ворога, який у всьому має багатократну й усе зростаючу із часом перевагу. Кращого плану у патріотичних лідерів і державників немає.

Мир дає вікно можливостей, війна ж невідворотньо веде до катастрофи. Особисто я оираю ризикнути й отримати хоч якийсь шанс, аніж стрімголов бігти до прірви з передбачуваним результатом.

В ідеальному світі я виступав би за тотальну війну до кінця. Як колись, давно, лише починаючи свій шлях в армії, коли я наївно гадав, що не дивлячись на корумпованість системи в Україні, Військо за рахунок нових здорових сил все одно зможе перемогти у війні, так би мовити "не благодаря, а вопреки". Як виявилося, я суттєво недооцінив всю прогнилість і мерзенність держави. Нині ж мені ясно, що ціль державної системи України це не перемогти у війні, а продовжувати її якомога довше. Звісно, за рахунок життів українців. Соціальні й етнічні паразити, що контролюють окупаційну державу, як всі ці 4 роки, продовжуватимуть грабувати мільярдами, продовжуватимуть неефективну й соціально несправедливу мобілізацію, продовжуватимуть шизофренічну стратегію оборони покровських котлів, продовжуватимуть ігнорувати критичні проблеми армії, продовжуватимуть воювати людьми, а не вмінням, промисловістю чи технологіями. Це не помилки системи. Система працює так, як і задумано. Просто вона працює проти нас, українців. Коли вище державне військово-політичне керівництво, їхні іноземні союзники й уся вертикаль влади зливають війну, правильна ініціатива здорових сил знизу війну самотужки не виграє. Нам необхідна корінна зміна відношення до людей в армії і у владі. Нам необхідна тотальна мобілізація економіки. Нам необхідна побудова військово-промислового комплексу. Нам необхідний радикальний перерозподіл статків у країні від паразитарних класів на користь війни. Нарешті, нам необхідна соціально-справедлива й ефективна мобілізація, заснована на мотивації, участі всіх верств суспільства й бажанні людей захищати власну державу, а не на бусифікації 50-річних епілептиків із села групами по 10 здорових ТЦКшників і мусорів. Не дивно, що бажання захищати власну державу у людей немає, оскільки власної української держави просто не існує. А за те, що нам підсунули у 91 році під назвою "України" — помирати відверто шкода. Вона не зацікавлена ані у змінах, ані у перемозі у війні в цілому. Для втілення цих і багатьох інших змін і переламу у війні необхідна радикальна зміни всієї системи й побудова нової держави, не пов'язаної з сучасною державною вертикаллю й паразитарним слоєм населення. Якщо ж нічого радикально не міняти й продовжувати воювати як зараз — результат також не зміниться. Вірогідність таких змін під час війни мінімальна. Як показала практика, свого Пригожина в українській армії немає. І поки йтиме війна, свято паразитів продовжуватиметься. Як тільки війна закінчиться і настане мир — Зеленський і його кодла впадуть, адже саме на війні тримається їхні влада і статки. Мир призведе до зміни влади, саме тому немов кровопивці з сонця з нього так бісяться сучасні можновладці. Безумовно, за владою поженуться відомі олігархи й корупціонери всіх мастей і національностей, що бажатимуть не міняти існуючу ліберальну систему, а отримати краще місце біля кормушки у рамках самої системи. Однак шанс може з'явитися і у нас, націоналістів, що прагнуть до національної й соціальної революції, до побудови України для Українців, до побудови такої України, яка здатна ефективно воювати у війні і за яку воювати не шкода. Відомо, що навіть у разі гіпотетичного миру РФ рано чи пізно піде на другий раунд. Що ж, ми мусимемо докласти всіх зусиль, щоб наступного разу Україна була готовою. Звісно, у сучасних умовах мир виглядає як незбувна фантазія, але яка йому існує альтернатива? Багаторічна війна до талого під керівництвом таких видатних керманичів, як Зеленський, Сирський і Умєров? Нині у них вічна оборона українського Донбасу, а коли впаде Донбас, у них почнеться вічна оборона українського Запоріжжя? У такому варіанті нас чекає неминуча поразка з величезними територіальними, економічними, а головне людськими, втратами. Хоча би по тій причині, що вони ведуть війну на виснаження проти ворога, який у всьому має багатократну й усе зростаючу із часом перевагу. Кращого плану у патріотичних лідерів і державників немає.

В ідеальному світі я виступаю за тотальну війну до кінця. Колись, тільки йдучи до армії, я наївно гадав, що не дивлячись на корумпованість і прогнилість системи в Україні, армія за рахунок нових здорових сил все одно зможе перемогти у війні, так би мовити "не благодаря, а вопреки". Нині ж мені ясно, що ціль державної системи України це не перемогти у війні, а продовжувати її якомога довше. Звісно, за рахунок життів українців. Соціальні й етнічні паразити, що контролюють окупаційну державу, як всі ці 4 роки, продовжуватимуть грабувати мільярдами, продовжуватимуть неефективну й соціально несправедливу мобілізацію, продовжуватимуть шизофренічну стратегію оборони покровських котлів, продовжуватимуть ігнорувати критичні проблеми армії, продовжуватимуть воювати людьми, а не вмінням, промисловістю чи технологіями. Це не помилки системи. Система працює так, як і задумано. Просто вона працює проти нас, українців. Коли вище державне військово-політичне керівництво, їхні іноземні союзники й уся вертикаль влади зливають війну, правильна ініціатива здорових сил знизу війну самотужки не виграє. І свято цих паразитів продовжуватиметься, доки йде війна. Адже саме на війні тримається сучасна влада. Вічна війна -- вічна влада. Як тільки війна закінчиться -- Зеленський і його кодла впадуть. Натомість, лише мир дає хоча крихітний, але шанс на зміну влади й системи. Можливо навіть на націоналістів. І лише це дає надію на відбудову України і майбутній реванш. Звісно, у сучасних умовах мир виглядає як незбувна фантазія, але яка йому нині існує альтернатива? Багаторічна війна до талого під керівництвом таких видатних керманичів, як Зеленський, Умєров і Сирський? У такому варіанті нас чекає неминуча поразка з величезними територіальними, економічними, а головне людськими, втратами. Нині у них вічна оборона українського Донбасу. А коли впаде Донбас, у них почнеться вічна оборона українського Запоріжжя? Кращого плану у патріотичних лідерів і державників немає. Кожен день війни під їхнім керівництвом наближає нас саме до другого ісходу. Тож до миру, яким би він не здавався примарним, варто йти, аби вберегти Україну від таких наслідків і зберегти майбутнє української нації. ОПЗМ об'єдналися на основі погодження з 2 головними принципами. 1. Етнонаціоналізм, перевага нації перед державністю і владою, перевага людей над територією й інституціями. 2. Необхідність зміни влади й державної системи тут і зараз, а найкраще вчора. В іншому я багато у чому я не згоден з різними учасниками Об'єднання. Однак їхні помилки — ніщо у порівнянні з головною шизофренічною позицією патріотичних прибічників вічної війни "а давайте всі повбиваємося за владу Зеленського і жидів!". У порівнянні з ТАКОЮ ідеєю, всі ці розбіжності — сущі дрібниці.

Справжній націоналізм – розуміти що нація – це живі люди, а не території, прапори, чи штампи у паспорті. Справжня хоробрість – говорити правду й триматися ідеалів навіть коли це не обіцяє ні грошей ні медалей. Справжня мудрість – вміти відрізнити хоробрість від дурості, а принциповість від самогубчої впертості. Об'єднання Правих за Мир – ті, хто зберігають здоровий глузд, вірність нації та сміливість боротися за свої ідеали. Ті, хто ставлять порятунок України вище за спокій Європи, життя українців вище за смерті росіян, а добробут народу вище за збереження влади президента. Ми запрошуємо до Об'єднання усі організації, блогерів, політиків, лідерів думок які поєднують дійсно проукраїнську позицію із розумінням, що швидке перемир'я наразі у найкращих інтересах України. Настав час зробити наш голос почутим. Долучайтеся і будьте серед ти, хто збереже існування нашої нації та майбутнє наших дітей. Об'єднання Правих за Мир. Голос Розуму. Голос Життя. Голос Народу. КовчеГ Реванш Біла Варта Павло Кириленко Біле Сонце Праворуч Ельфійська правда Вікторович думає

Паразитична система політикою багаторічного розграбування країни давно довела більшість українців до ніщого існування на середню зарплату у 400-800 долларів. Натомість останніми роками з барського плеча держава раз на рік одразу кільком мільйонам людей під красивим привідом всучує вбогу подачку. Кидають 1000 грн. за вакцинацію. Дають додаткову 1000 грн. на рік за УБД. Платять тисячу Зеленського. Вручають по 1500 грн. пенсіонерам. Подачки ці розмазують на величезну кількість, на багато мільйонів людей, чи то мільйон УБДшників чи 13 мільйонів пенсіонерів чи 20 мільйонів взагалі будь-яких громадян. Навіщо вирішувати проблеми у країні, якщо можна просто її розграбувати, в потім кинути людям пару копійок з награбованих мільйонів? Навіщо вкладати 14 млрд. грн. у створення виробництва засобів ППО чи укріплення критичної інфраструктури (бажано при цьому не розікравши ці кошти), якщо можна витратити їх на "зимову підтримку", давши кожній бабці по 34 доллари? Навіщо вкладати мільярд гривень у виробництво хоча би механічних протезів (технології 19 сторіччя), якого у нас не існує на 5-му (13-му) році війни, якщо можна раз в рік розкошелитися на неймовірні + 22 доллари для кожного ветерана?.. Існує безліч способів інвестувати ці гроші в реальне вирішення актуальних проблем в країні, але замість цього тобі дадуть пару копійок, а проблема, о диво, залишиться! І зараз, і в наступному році. Або стане ще гострішою. Але це ж проблеми простих людей, а не їхні, чи не так? І вони дають ці подачки із таким благородним видом, ніби ця сумма, на яку у кращому випадку можна кілька разів сходити у магазин або заправити пів-бака машини, це щедра підтримка з їхнього боку, за яку ти повинен бути неабияк вдячний. По суті ж вони лишень повертають нам мізерний відсоток, давно обезцінену крихітну частку раніше вкрадених у нас же грошей. Називаючи це допомогою. Доки триватиме ця влада, ця паразитарна система — доти люди продовжуватимуть сидіти тижнями без тепла й світла, а солдати гинути при в обороні суїцидальних котлів. Зате із тисячою Зеленського у кишені.

Єресіарх Епіфаній від імені церкви привітав єретика раввина Моша Реувена з 60-річчям зі словами "Дорогий брате..."

Всѧ́кагѡ, и́же съ іуде́емъ та́йны творѧ́щагѡ, и́ли бра́та єго́ нарица́ти, и́ли ꙗдꙋ́ща съ ни́мъ, — иноплемє́нникъ сы́й Бо́жїи Цє́ркви Свѧты́ѧ, и от єдиномꙋ́дрєнныхъ и́стинныхъ хрїстїа́нъ, — такова́гѡ а́наѳема. *** Будь-якому, хто з іудеєм таємниці творить (має спільні таємні справи), або називає його братом, або їсть із ним, — такий є чужим [іноплемінником] святій Божій Церкві та відлученим від істинних християн, які мають одну думку, — такому анафема.

(с) Правило Іоанна Зонари

Євре́и ре́кше жидо́въ, не подоба́етъ прїима́ти, ни на ѡбще́ніе, ни на моли́твꙋ, ни въ це́ркѡвь, а́ще не ꙗ҆вѧ́тсѧ и҆́стиннѡ ѿ всегѡ̀ се́рдца ѡ҆браща́ющесѧ, къ правовѣ́рнеи вѣ́рѣ на́шеи. *** Євреїв, тобто жидів, не личить приймати ні до спілкування, ні до молитви, ні до церкви, якщо вони справді не навернуться усім серцем до правовірної віри нашої.

@bisovnya

З виступу Дмитра Корчинського: "Для вирішення всіх проблем нам необхідно здійснити три революції: національну, християнську, антибюрократичну. Але в умовах тотальної війни ці революції не можуть бути здійснені "майданним" способом. Адже фронт має лишатися міцним, тил - стабільним, центральна влада - ефективною і дієздатною. Тому ці революції відбудуться через збільшення присутності правих у Силах оборони, в культурі, пропаганді і державному апараті" З виступу Дмитра Савченка (Залізного Тата): "Зусилля ворога спрямовані на зрив мобілізаційного процесу. Мені здається, настав ключовий момент, коли ми маємо допомагати ТЦК проводити мобілізаційний процес. Ми маємо всій ухилянтській паторочі у цьому суспільстві створювати максимально незручні умови для існування... нагадувати їм, що соромно бути недотичним до цієї священної війни... Не ми з Залізняком маємо шукати молодих людей, які на парканах пишуть "ТЦК-ультрас", а цим має займатися молодь з ТіП, Центурії, 3 АК, Рейду. Є вдосталь молодіжних осередків які повинні бути задіяні у цьому процесі. Ми не повинні уможливлювати ці епізоди, коли якась патороч, челядь згуртовується, щоб показово знищувати транспортні засоби працівників ТЦК, ми не повинні давати можливості підняти гриву цим негідникам, згуртуватися їм. Ми повинні виступати за справедливу мобілізацію та турбо мобілізацію, тобто за тотальну мобілізацію... Ворог завжди робить ставку на здійснення тилового повстання, тобто вони нас не змогли проламати в лобову атаку, тому їхня ставка розрахована й спрямована на те, щоби похитнути нашу єдність суспільства саме через процеси тилового характеру" Тези, які здобув мій таємний інформатор напередодні конференції: 1. Видати ТЦК зброю і дозволити ТЦК розстрілювати й гвалтувати ухилянтів. Чим більше бити ухилянтів — тим успішніша й ефективніша мобілізація. 3. Головна задача правих націоналістів — захищати державну владу. 4. Той, хто критикує владу, той розхитує човен, а значить працює на Москву. Протести проти влади під час війни необхідно розганяти й розстрілювати. От і навіщо брати відпустки і їхати кудись далеко на конференції правих, якщо можна просто послухати мого секретного інсайдера і взагалі нічого не втратити?

"В начале карьеры Олега Гороховского по заданию Александра Дубилета отправили в банковское отделение в Перми, которое регулярно не проводило платежи по корреспондентскому счету. Я — мальчик из интеллигентной еврейской семьи. И меня отправляют в Пермь выбивать деньги. Я поехал..." А, ну это многое объясняет.