Статуси | Документи У-Ра! Об'єднання Авторів

Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії. Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правозаступником якого є російська федерація.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.

Кожна держава має невідємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН. Кожна держава зобовязана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів. Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 №3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Вирок № 118816568 від 03.05.2024 по справі 607/7357/24 https://opendatabot.ua/court/118816568-5c0f4f03afe8ca8dbb2a85fdbc085d48 Цінна інформація по справі. Окрім того, обвинуваченій ОСОБА_3 було відомо, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Обєднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Обєднаних Націй (далі - ООН). До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу. Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.

Ухвала № 47112671 від 31.07.2012 по справі 0907/9340/2012 https://opendatabot.ua/court/47112671-a611527f960256c274eade20302d5ae3 ..., мотивуючи тим, що органи державної виконавчої служби, разом з їх посадовими особами та суддями, є на державній території УРСР нелегітимними структурами не утвореної до цього часу на державній території УРСР головної юридичної особи публічного права з назвою нової держави - «Україна». Тобто останні є у місті Івано-Франківську незаконними структурами таємних антидержавних організацій з назвами - «Верховна Рада України», «Черкаська міська рада» та «Івано-Франківська міська рада». Після 24.08.1991 року і до цього часу на державній території УРСР може існувати та існує тільки одна головна юридична особа публічного права з повною назвою - Українська Радянська Соціалістична Республіка. Дуже цікава інформація, яка не спростовується рішенням суду.

Статут Ради Європи Лондон, 5 травня 1949 року ( Про приєднання додатково див. Закон N 398/95-ВР 398/95-ВР від 31.10.95 ) Дата підписання: 05.05.49 р. Дата ратифікації: 31.10.95 р. Дата набуття чинності: 09.11.95 р. . . . Стаття 3 Кожний член Ради Європи обов'язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I. . . . — Т.е. Украина обязалась признать принципы осущестления прав человека всеми лицами, в т.ч. и физлицами - гражданами Украины.

❗️Щодо застосування ДСТУ 2003 року z1318-10, чинний, поточна редакція — Редакція від 30.09.2023 звертаємо увагу на редакцію яка відбулась у 2023 році! тобто офіційні документи які мають юр значення оформлюються відповідно до ... . 👉2.1. Організаційно-розпорядчі документи конторою, нотаріальним архівом, приватним нотаріусом ведуться з дотриманням вимог ... ДСТУ 4163-2003 "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (далі - ДСТУ 4163-2003). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10#Text

. Регистр текстов МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНВЕНЦИЙ И ДРУГИХ ДОКУМЕНТОВ, КАСАЮЩИХСЯ ПРАВА МЕЖДУНАРОДНОЙ ТОРГОВЛИ том 1 ОРГАНИЗАЦИЯ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ Нью-Йорк, 1971 https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/ru/register_texts_vol_i_r.pdf ——————————— том 2 https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/ru/register_texts_vol_ii.pdf ,

СТАТТЯ 3 Заборона катування Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

стаття 3 это из Конвенции про захист прав людини... я так поняла

Вирішуючи, чи є покарання або поводження “таким, що принижує гідність” за змістом статті 3, слід звертати увагу на те, чи є його метою принизити і зганьбити відповідну особу, а також, з огляду на його наслідки, чи вчиняє воно негативний вплив на його особистість, несумісний зі статтею 3 (рішення у справі “Raninen проти Фінляндії”, заява № 20972/92, 16 грудня 1997 року, §55). Втім, відсутність такої мети не може виключити можливість встановлення порушення статті 3.

ТАКЕ, ЩО ПРИНИЖУЄ ГІДНІСТЬ, ПОВОДЖЕННЯ Визначення Таке, що принижує гідність, поводження - це поводження, яке викликає у потерпілих почуття страху, муки і неповноцінності, та здатне принизити і зганьбити їх. Його також характеризують як таке, що може зламати фізичний і моральний опір потерпілого (рішення у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства”, заява № 5310/71, 18 січня 1978 року, §167) або примусити його діяти проти власної волі чи совісті (висновок Комісії у Грецькій справі, Розділ IV, стор. 186).

Суд визнав поводження “нелюдським”, яке, серед іншого, було навмисним, застосовувалося впродовж декількох годин поспіль і призводило або до фактичного заподіяння тілесних ушкоджень, або до сильних фізичних і моральних страждань.

НЕЛЮДСЬКЕ ПОВОДЖЕННЯ Жорстоке поводження, яке не є катуванням у тому сенсі, що не має достатньої інтенсивності або мети, класифікуватиметься як нелюдське або таке, що принижує гідність. Як і оцінка статті 3 в цілому, оцінка цього мінімуму є відносною (див., серед інших джерел, рішення у справі “Текіп проти Туреччини”, заява № 22496/93, рішення від 9 червня 1998 року, §52). У Грецькій справі Комісія зазначила, що поняття нелюдського поводження охоплює щонайменше таке поводження, яке навмисно викликає сильні страждання, психічні чи фізичні, які в конкретній ситуації є невиправданими.

катування. З цього приводу Суд посилався на статтю 1 Резолюції 3452 (XXX), прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 9 грудня 1975 року, яка зазначає: “Катування є обтяжуючим і навмисним видом жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання”. Хоча Європейський суд з прав людини визначив елементи, які характеризують поводження чи покарання як катування, він ніколи не намагався визначити, що саме означає цей термін. Однак він частково погодився із визначенням, наведеним у Конвенції проти катувань Організації Об’єднаних Націй, що набрала чинності 26 червня 1987 року. У статті 1 Конвенції зазначено, що термін “катування” означає будь-яку дію, якою будь- якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду (курсив доданий). З усього вищезазначеного можна виділити три основні елементи, які становлять гкатування: - заподіяння сильного фізичного чи морального болю або страждання; - навмисне заподіяння болю; - переслідування конкретної мети, наприклад, одержання відомостей, покарання чи залякування. Джерело: РЄ, Посібник Ради Європи № 6, Заборона катувань

https://books.google.com.ua/books?id=rRsOEAAAQBAJ&pg=PA195&lpg=PA195&dq=It+has+been+held+that+when+the+word+"person"+is+used+in+a+statute,+natural+persons+are+meant+unless+the+context+appears+to+refer+to+artificial+persons,+Blair+v.+Worley,+1+Sc.,+Ill.,+178;+Fox+Appeal,+112+Pa.+337;+4+A.+149;&source=bl&ots=9APvIognDZ&sig=ACfU3U0v8A9pbLMD3At38l4Xfqeqb9i2yA&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwiO2fe-6_mFAxVjgf0HHaOgDTMQ6AF6BAgHEAM#v=onepage&q=It%20has%20been%20held%20that%20when%20the%20word%20"person"%20is%20used%20in%20a%20statute%2C%20natural%20persons%20are%20meant%20unless%20the%20context%20appears%20to%20refer%20to%20artificial%20persons%2C%20Blair%20v.%20Worley%2C%201%20Sc.%2C%20Ill.%2C%20178%3B%20Fox%20Appeal%2C%20112%20Pa.%20337%3B%204%20A.%20149%3B&f=false