ОЛЕГ ПОПЕНКО І СИСТЕМНІ РІШЕННЯ

Приватні прибутки собі, збитки громадам? 2 жовтня Верховний Суд розглядатиме справу, яка стосується вже не тільки Чернігова. На кону — принцип: чи можна приватному оператору залишити громаді проблемний актив, а разом із ним ще й мільярдні борги, накопичені самим приватним бізнесом? Компанія «ТехНова» понад 20 років орендувала Чернігівську ТЕЦ. У 2023 році ТЕЦ повернулася громаді. Але разом із майном місту запропонували фактично прийняти й борги приватної компанії за газ — загалом майже 1,5 млрд грн. І тут виникає дуже просте питання. Якщо це був борг приватної компанії — чому його має платити комунальне підприємство? Якщо «ТехНова» отримувала доходи від експлуатації ТЕЦ — це був її бізнес. Якщо вона накопичувала борги за газ — це були її зобов'язання. Але є ще одне питання, яке чомусь залишається за кадром. Як взагалі приватній компанії дозволили накопичити перед «Нафтогазом» борг такого масштабу? Майже 1,5 млрд гривень — це не борг, який виникає за один день. Хто приймав рішення продовжувати постачання газу? Хто в Нафтогазі контролював розрахунки? Хто в Нафтогазі допустив накопичення такого боргу? Чому проблема не була вирішена тоді, коли борг становив десятки чи сотні мільйонів, а постала перед громадою вже на рівні мільярдів? І найголовніше: хто взагалі запропонував вирішувати проблему приватного боржника шляхом переведення його боргу на комунальне підприємство? Ось це питання потрібно ставити не лише «Технові». Його потрібно ставити й тим посадовцям та управлінцям Нафтогазу, які приймали рішення щодо роботи з боржником з боку державної газової компанії. Бо не можна спочатку роками дозволяти приватному бізнесу накопичувати борги, а потім казати громаді: «Тепер це ваша проблема». У червні 2025 року Верховний Суд уже визнав у пов'язаній справі, що комунальне підприємство не стало правонаступником боргів «Технови», а договір про переведення боргу було визнано недійсним. Тепер виникла нова судова колізія. І це вже питання не тільки 48 мільйонів чи навіть 1,5 мільярда. Це питання принципу. Бо якщо сьогодні допустити схему: приватному бізнесу — прибуток, приватному бізнесу — контроль над активом, а громаді — борги та збитки, то завтра така сама історія може повторитися в іншому місті. Через війну теплоенергетика переживає величезні проблеми. ТЕЦ руйнуються, їхнє відновлення коштує мільярди. Власники та орендарі можуть дедалі частіше відмовлятися від проблемних активів. Але повернення ТЕЦ громаді не повинно означати повернення громаді приватних боргів. І ще одна принципова річ. Якщо держава вважає, що приватний боржник не може погасити свої зобов'язання, це не означає, що борг можна просто перекласти на місто. Тоді потрібно встановлювати: хто допустив виникнення боргу, хто допустив його накопичення, хто приймав рішення про подальше постачання, хто запропонував перевести борг на комунальне підприємство і хто врешті-решт має нести за це відповідальність. Бо місцевий бюджет — це не страховий фонд для приватного бізнесу. Прибутки не можуть бути приватними, а збитки — комунальними. Саме цей принцип зараз потрібно захистити. Інакше ми отримаємо дуже просту українську модель: приватизація прибутків — соціалізація боргів. А платити за неї знову буде звичайний мешканець громади, відсьтністю капітальних ремонтів на тому ж Теплокомуненерго..