Trips and Quips

І оскільки ви всі вже пожартували про Ктулху, то подивіться, які зображення там є у розділі "Народи Африки. Абісінія, Єгипет"

Фото з архіву Інституту археології НАН України. Не знаю, що тут цікавіше: нікаб (?) на жінці чи транслітерація назви Газа

З Новим роком вас щиро вітають совєтські діти у костюмах Снігуроньки та незалежності Африки!

Британська родина святкує Різдво в Індії. Замість святочного поліна використовують брус льоду. 1889 рік

Uncivilized — ще один фрустраційний тренд в близькосхідних соцмережах, який з'явився взимку-навесні 22 року і за зрозумілих причин не був помічений в Україні. Спікери в репортажах деяких західних медіа досить некоректно ділились своїми враженнями щодо російського вторгнення (відео 1). У своїх коментарях вони описували українців як білих, християн, відносно цивілізованих та відносно європейських мешканців, які дуже відрізняються від населення таких країн, як Сирія, Ірак чи Афганістан. Це очікувано викликало батгьорт на Близькому Сході, де почали іронічно форсити тег #uncivilized. Зазвичай він супроводжував два типи постів. Перший — сцени із повсякденного життя. Автори справедливо демонстрували, що вони, "нецивілізовані" — такі ж самі, як і "цивілізовані". Другий сюжет— культура та досягнення стародавніх цивілізацій Близького Сходу. Щоправда до сучасних мешканців цих територій ці надбання часто не мають жодного відношення. В цілому все будо достатньо однотипно та передбачувано. Але траплялись і реальні шедеври. Картинка з душем — просто в самісеньке серденько.

LOL

Я вже більше як місяць дуже обережно заходжу в соцмережі — і хвилин за десять виходжу, оскільки читати мою стрічку стало просто нестерпно. Більшість аккаунтів мусульман, на які я колись підписався — як знайомих, так і усіляких блогерів — перетворились на рупори палестинської пропаганди і кожного дня десятками постять рілси про "ізраїльську агресію". Там повний набір: від альтернативних історичних теорій і маніпуляцій фактами до відвертого антисемітизму. Припускаю, що з боку Ізраїлю теж ведеться інформаційна війна, але в моїй бульбашці є лише кілька ізраїльтян, і вони в своїх сторісах зовсім не закликають утопити Газу в морі. Найбільш тригерять ось такі відоси, де війну в Палестині порівнюють з російсько-українською. Нібито це ідентичні конфлікти з однаковою історією. А змагання у кількості загиблих дітей я взагалі не знаю як коментувати. Окрім того, що життя дорослої людини аж ніяк не менш цінне, а дітей в Газі тупо відносно більше ніж в Україні, тому їх, очевидно, буде багато серед загиблих цивільних. Але діти Донбасу — це занадто зручний пропагандистський штамп, щоб відмовитись від його використання

Барабанний дріб – і розкриваю вам карти, чим я активно займалася останні кілька місяців. Ми з видавництвом @laboratoria_ua раді оголосити передпродаж моєї першої в житті книги (якщо не рахувати тих DIY-опусів, які я робила ще з другого класу☺️) Все почалося з того, що мене сильно тригерили містифікації довкола Миколая, Діда Мороза, ялинки та подарунків на різдвяно-новорічні свята. Ви самі могли бачити, що я періодично тут ці теми піднімала, розвінчуючи міфи і зариваючись у пошуки істини. Тож представляю вами наукпоп, у якому досить стисло і при цьому ґрунтовно пояснено генеалогію наших улюблених свят і персонажів. 🎄Як ялинка стала атрибутом свята? 🎄Коли і як в Україні її почали ставити? 🎄Як Миколай став дарувальником? 🎄Що там з дорадянською історію Діда Мороза і Снігуроньки? І ще купа цікавих питань. Чесно – ідеальний міфорозбивний подарунок на всі грудневі свята і не тільки. Передзамовити вже можна тут: https://laboratoria.pro/products/pid-podushku-chy-pid-yalynku-antropologichne-doslidzhennya-svyat

До речі у Дар’ї зараз виходить книжка. Собі вже замовив, і вам рекомендую!

Ось деякі приклади з маскультури США, як через кавуни розвивали расові стереотипи.

Кавуни сьогодні всюди, і я (внісши свій літр сліз радості з приводу Херсонщини), прийшла нарешті сюди писати про цей символічний фрукт. І от якщо в Україні кавуни зараз чітко асоціюються з українським рухом спротиву й свободи на Півдні, то в США у них зовсім інша символіка. І вона відверто расистська. Стереотип, що кавуни пов'язані з темношкірим населенням, походить ще з часів Громадянської війни в США. Тоді звільнені з рабства темношкірі почали вирощувати й продавати кавуни. Так кавун ставав для них символом свободи й незалежності, давав і поживу, і прибуток. Втім, для білих мешканців південних штатів (з усіма їхніми готовими стереотипами про нечистоту й ледачість чорних) він перетворився на брудний, небажаний, небезпечний символ. Вони відмовлялися "їсти те, що їдять вільні чорношкірі". Не обійшлося й без традиційних чуток про отруєні кавуни, які чорні продають білим. На початку ХХ століття кавун як расистський троп став настільки поширеним у масовій свідомості, що важко було повірити, що йому лише пів століття. Численні карикатурні зображення темношкірих американців з великими кавунами потрапляли не лише на шпальти газет, але й на попільнички, листівки, настолки, банки з-під печива тощо. (Більше візуальних прикладів у наступному пості.) Стереотипне уявлення про кавун як образливий символ зчитується і зараз. Наприклад, коли Барак Обама став президентом США, почалася хвиля мемів з бахчою перед Білим домом. А у Boston Herald надрукували карикатуру, як він чистить зуби, а білий чоловік у ванній у цей час питає, чи пробував він нову зубну пасту з ароматом кавуна. Кілька років назад був скандал, що один білий пожежник з Детройта наприкінці випробувального терміну приніс на роботу великий кавун з рожевим бантом. Більшість його співробітників були чорними. З роботи його звільнили, чувак пробував довести у суді, що він не був у курсі такого красномовного символічного прочитання, але зі зрозумілих причин йому не повірили. Більше про історію становлення кавунового расизму можна почитати тут, тут, тут, тут і отут.

В чаті нагадали, що кавуни також асоціюються із чорними американцями. У Дар’ї Анцибор був докладний пост про це

🍉 Кавун, як палестинський мем. Зображення кавуна зараз часто використовують як [про]палестинський символ. По-перше, цей плід вирощують в Палестині й, очевидно, він рідний місцевим арабам. По-друге, він розфарбований у традиційні панарабські кольори та, відповідно, кольори палестинського прапора. В 1967 році Ізраїль окупував території Західного берега та Гази і заборонив там використання арабського прапора. Деякі джерела стверджують, що кавун, завдяки своїм кольорам, вже тоді став символом боротьби проти сіоністів. Але прикладів такого використання немає. В 1980 році ізраїльська армія закрила художню виставку в Рамаллі через те, що деякі картини були виконані в арабських кольорах. Як розповідають її організатори, солдати заборонили виставляти будь-які роботи у цій колірній гаммі: "Навіть якщо ви намалюєте кавун, ми його конфіскуємо". Тобто ідею використання кавуна подали саме ізраїльтяни, а до того митці не зустрічали кавун як політичне висловлювання. В 1993 році, після підписання Ослівських угод, заборону з прапора зняли. Того ж року, The New York Times згадувала, що в Газі колись заарештували арабських хлопців за те, що ті носили скибки кавуна. Проте потім газета повідомила, що не може підтвердити цей випадок. В січні цього року міністр державної безпеки Ізраїлю дозволив поліції конфісковувати палестинські прапори. Часто це робиться під приводом того, що прапор "порушує спокій". У відповідь на це ізраїльскі активісти розміщували на мікроавтобусах банери із зображенням кавуна та написом "Це не палестинський прапор" (фото 2). Кавун також використовують в соцмережах. Палестинці та їх прибічники скаржаться, що "проізраїльська" Мета песимізує палестинські пости, і намагаються обійти цифрову цензуру, замінюючи літери в словах або використовуючи емодзі із кавуном.

Хочеться, щоб цього вечора ви послухали композицію 1995 року Jadoo Ka Charagh (Чарівна лампа) пакистанського гурту Awaz. Дякую за увагу https://youtu.be/qGUTxI02f94

Друзі! Ми раді представити вам нове відео. Воно дещо незвичне, але повірте – дуже вартісне. З 1 до 7 жовтня 2023 року відбудеться IV едиція Міжнародного етнографічного кінофестивалю “ОКО”. В гостях у “Пороблено” Тетяна Станєва – його засновниця і директорка. Дар’я Анцибор розпитає Тетяну про світ антропологічної документалістики, особливості антропологічного кіно й складнощі проведення фестивалю в умовах війни. Про те, як відбувається селекція стрічок, яке майбутнє у заходу та як розвивати туризм завдяки такому кіно дивіться у новому випуску “Пороблено”. Ви також можете слухати нас на будь-якій зручній подкаст-платформі (включно з MEGOGO і Абук). Також уже зараз ви можете ознайомитися з цьогорічною програмою кінофестивалю “ОКО”. Дивитися онлайн з України на MEGOGO ви зможете з 1 до 7 жовтня за посиланням або якщо ви в Болгарії чи десь поруч, то можете особисто відвідати кінофестиваль в Софії. Насолоджуйтеся і виписуйте собі фільми, які хочете переглянути!

Перша за багато років знахідка про українську присутність у Нігерії! Виявляється, що у 1950-х там працював український лікар-хіропрактик Іван Овсяник.

Перші мешканці Донецька вітають вас із днем народження міста

З днем Донецька вас усіх вітають перші мешканці міста

Вибачте

Цікавий дайджест про українських мандрівників минулого від @ukrainer_net. Я, правда, зовсім не впевнений щодо Булатовича. https://ukrainer.net/ukrainski-mandrivnyky-mynuloho/