Неподобство та ін.

Хто не спить — киньте на помсту пару гривень

у нас в школі в цю штуку гралися на перервах :) називали "лямка" треба було підкинути її ногою не менше 100 разів, пацанів такий азарт брав, що вони запізнювались на уроки, і зрештою вчителів та лямка так заїбала, шо вони заборонили заходити з нею в школу та й таке

На початку 2000х моя сестра розказала про нову популярну гру сокс – стоячи в колі треба підбивати по черзі м'ячик з носка з горохом (чи ше чимось) так, шоб він не падав на землю. Батько розказав, шо в його дитинстві така гра була, називалась лянґе (ләңги), а підбивати треба кусок свинцю з пришитим до нього клаптиком шкури з шерстю. Краще всього цю гру грати в грубих шкіряних чоботах. Сам предмет для підбивання так само зветься ләңги (на фотографії – сучасні, з Казахстану). А недавно я побачив опис точно такої самої гри і в словнику Махмуда Кашгарського (близько 1083 року), тільки предмет у нього називався täbük. Цікаво, як довго можуть триматись в традиції дитячі ігри.

Для розуміння тим чим займався Ігор можна прочитати його статтю "Народно-інструментальна програмнамузика:твори на сюжет «чабан загубиввівці»у Причорномор’ї та Карпатському регіоні". У статті розглянуто твори народної інструментальної програмної музики на сюжет «чабан загубив вівці», поширені серед пастуших спільнот Причорномор’я та Карпат, а також їхні паралелі в інших євразійських музичних традиціях. Проаналізовано структурні й стильові особливості жанру, зокрема поєднання повільної вільноритмічної імпровізації зі швидкою танцювальною частиною, використання характерних ладів і регіональних модусів, звуконаслідування та сигнальних прийомів. Сукупність цих рис формує інструментальний наратив — різновид оповіді без слів. Порівняльний аналіз засвідчує існування споріднених традицій в етнічній музиці кримських татар, румунів, українців Карпат, угорців, у клезмерському єврейському репертуарі, а також у кочових скотарських культурах Євразійського степу — від Казахстану й Киргизстану до Алтаю та Сибіру. У цих традиціях програмна музика набула значно ширшого розвитку, охоплюючи тематику від звуків природи до епічних і героїчних наративів. Окрему увагу приділено історичній глибині жанру: його витоки простежено щонайменше до XVII століття. Розглянуто можливі перські впливи, риси, засвоєні з ісламської цивілізації, а також відлуння степових культур Сходу, що відображають тривалі процеси міграцій і міжкультурного обміну. https://ethnomusicology.com.ua/article/view/349737/339597 Це лише один з фрагментів його напрацювань і пошуків. Справді дуже важка втрата для наукової спільноти. У цій статті він також посилаєтсья на нашу хрестоматію, яку ми дуже багато обговорювали і планували певним чином переосмислити роль музики в анімістичному світосприйнятті. Напевно єдине, що нам лишаєтсья - не дати загубити його напрацюванням і розвинути інтуїції у тих пошуках, що він постійно закидав для «подумати». Поки ще у нас є час і памʼять про все, що обговорювали.

Я думаю багато з вас вже знає про те шо наш склад роз'їбали, і отетоотвсьо... Так шо незабаром буде багато попрошаєк на різне. А поки - треба пару раз залити каністрочку, щоб пару тижнів вам за неї не нагадувать: https://send.monobank.ua/jar/3MNGsXrMhR

Під час виконання бойового завдання загинув Ігор Ходжаніязов, @anonimny_avtor. Дослідник кримськотатарської музики, надзвичайно ерудована і добра людина. Ось допис дружини з реквізитами для допомоги їй і їхнім трьом маленьким дітям.

boobs verified

Aoi Tokunaga

піздьож і провокація ця падла (разом з броненосцями і їжатцями) під час льодовикового періоду їбанула на північ, замість лишатись на півдні, куди неслось все живе і в рот їбала ваші складні погодні умови і прочій апокаліпсіс з армагеддоном; хоча враховуючи обставини, я ю теж зараз їбанула на північ, розумію їжатців і опосумів опоссуми це стоїки тваринного світу крч, you don't have to argue with me, that's the truth; ну а ще далбайоби канєшна, не без тово

свагі-вагі

Saturn's blessings!

Це не те, що ви подумали! На фото ви бачите скарб 😅 Це сувій, який нарешті розшифрували магією мікротомографії з фазовим контрастом (µCT) високої роздільної здатності та вдосконаленого комп'ютерного розгортання з використанням машинного навчання. Нє, ну нарешті окрім нових моделей наших дронів техніка дає ще якісь конкретні результати для культурного розвитку людства 🤌 Взагалі я очікувала на розшифрування PHerc. 139 - трактату Філодема «Про богів», бо це афігенний епікуреєць і там мало йтися про відсутність провидіння (χωρὶς προνο[ί]ας), свободу від страждань (καὶ πάντα χωρὶς πόνων) та інтелектуальну (νοερόν) спроможність. Але маємо те, що маємо, тобто знову стоїки і їхня токсична незламність. Це коли світ навколо буквально палає (від чергового масованого обстрілу), а від тебе очікують, що ти прям сходу включиш фронезіс, раціоналізуєш свої емоції і підеш виконувати свій обов'язок - роботу ніхто не відміняв. Ці суворі хлопаки знов вимагають від нас ідеального самоконтролю та прийняття долі. Не зовсім те, що хотілось би нести в маси в цей час. Фронезис знов нас тягне до досконалості (διὰ τὴν φρόνησιν ἐγγίζουσι τῆς συντελείας), задоволення нам не треба (οὔτε τῆς ἡδονῆς οὔτε τοῦ πόνου προσδεομένων), щоб жить треба жить. Згадується Арістокреон, учень і племінник Хрисіпа. В цілому, це велика радість для антикознавців, бо в перспективі дасть можливість мати більш цілісне уявлення про стоїчну етику кінця ІІІ - початку ІІ століття до н.е. Усім бажаю цього літа побільше епікурейського χωρὶς πόνων (без страждань), поменше стоїчного «терпіти! обовʼязок! досконалість!» 🫶

this is how we roll

indeeeeeeed