Транскрипція
Kanalga Telegram’da o‘tish
мистецька організація, діяльність якої націлена на розвиток нової української [кул`ту́ри]. наші соцмережі — linktr.ee/trnscription надіслати твір/зв'язок — @Uniform_Request
Ko'proq ko'rsatish761
Obunachilar
Ma'lumot yo'q24 soatlar
+37 kunlar
-530 kunlar
Postlar arxiv
761
***
сни долаються фантомами
і по підзем'ях простягнуті марами
дні пасквілові, беру до рук пастель
малюю опис хаосу
химерні образи сусідів
сусідніх міст
розстріляних країн
малюю ніби вперше, як дитя
чекаю поки матір вчепить рисунка
у розпачі побачивши його у смітнику
дитя мов памороззю вбите
будую розбратний пасквіль
далі все менше часу на пояснення
всі сни по колу, сказ це суть моя
малюю не пастеллю — кров'ю
цвяшок беру неначебто пензля
за всі надії, марні травми, муки
будую я химерою ім'я
заради демона спокуси
ламаю стерос свого я
20/01/25
#Едуард_Гоцуляк
#вірш
761
ПРИСТАНИЩЕ
Коли вже очі затуляються,
Хребет від вигинів вже знемага
Знайди той виток річки-думи
Поринь туди, де вічність починається:
Густа, всесяюча матерія
Що в жилах твоїх протіка -
Шепоче, ніби, запевняючи:
"живи, ходи, стрибай!"
Як ляже свіже діло на вуста, плече твоє і очі,
І спокою товариш сором аж ніяк не позича,
Згадай, що уночі матерія ще світиться (твоя):
"живи, ходи, стрибай!" - щосили промовля
Живи - уламки всесвіту під шкірою бурлять
Ходи - каміння сиплеться з гори - яка це благодать!
Стрибай - ногами од землі ти відштовхнись
але назад спуститись ти
не забувай
Живи
Ходи
Стрибай!
#Богодар_Смотритель
#вірш
761
***
уууу парадигми
на чий то спіх
такі стиглі стигми
ойой не успіх
єднання рими в коляду
вдячно з вами посміюсь
чи то з вас
йти по-дурному
календарю
тут я стримаюсь.
поезія є абеткою душі
як кричав отой невідомий:
"поезія — це колискова"
тож хто її батьки?
невже час віри в бога?
жартую
це поспішність висновку
мимобіжна людська слабкість
природа нашої дурної душі
а чи є душа?
можливо, саме поезія
це визначення душі?
може, кожен поет видушує вірші,
бо так воліє душа?
знов бог?
завеликий торг
тут велено там приказано
під хвилями
зсувами душі
поет і пише вірші
це зміна, злам
для когось щастя, горе;
чи все ж просто єдиний хлам,
який у голові холоне.
це колискова
водночас шатл смерті
коханність, примітив
поезія це ми
і водночас ніщо
поезія — це той самий бог,
якого, вкурено, знайшли ми
муза теж стає богинею
на вершині поезії
все занадто просто
з людьми все так легко,
коли йдеться про вигадки,
а не про пошуки "розгадок".
04/01/25 - 09/08/26
#Едуард_Гоцуляк
#вірш
761
Веселка, песик, милий кіт
І глибини небес блакить
Привиділась комусь колись,
Він після дощика дививсь
На світлу райдужну дугу
І розганяв свою нудьгу.
Його уява привела
Туди, де дівчинка мала
Любила квіти малювати
В блакитно - веселковій хаті.
І там, в тій царині чудес
Жив кіт-муркіт і милий пес.
На веселковому мосту
Було так радісно коту
Гуляти, ніби по канату,
Ходити з хати і до хати.
Коти дорогу не питають,
Їм вуха й вуса помагають.
Внизу жива земля парує,
А котик мостиком мандрує.
...На цій веселці в цей вівторок
Цей милий кіт розвіяв морок.
#Валентина_Шелест
#вірш
761
…
горіхове масло стане гірким із роками
намастиш його як спогад, як мазь
на зранену душу
на зчерствілу чорну хлібину
лиш видихнеш раптом «зась»
рибиною з моря, що впала на сушу
із самих глибин океану минулих життів
де в мушлях крихких ховались від себе,
від білого світу,
від ласих до крові тварин
шукали за обрієм незаймане небо
між гострими лезами свіжих руїн
солодким не стане навіть минуле
всі лиха на смак такі однакові
на дотик легкий,
на затриманий подих,
на першу сльозу пралюбові.
#Дуда
#вірш
761
Кому воно треба?
Я давно вже не пишу вірші
Від чого якось не по собі.
Душа — в п'янких кав'ярнях,
Молодість прагне правок.
Та що вдієш, як я відчуваю,
(Що безсумнівно чудово)
Що вібрації, в яких засинаю,
Надихають хіба на тривогу?
Можливо мені і важко,
Та «кому зараз легко», чи як?
Може, суть і в любові, звісно,
Чи знайдеться й на неї снаряд?
Ні, я нічого не хочу сказати,
І немає тут вагомої мети,
Тільки говорити — потреба,
Про яку забуваємо ми.
Тож, на питання «Як справи?»
Навмання не казатиму «Добре».
Саме зараз для мене важливо
Знати: ні, бляха, не «Добре».
Говоритиму я тільки щиро
І поезія тому порука.
Хочеться, щоб було більше
В світі такого от «чуда».
04.07.26
#Дзюба_Ангеліна
#вірш
761
…
спекотиться сонце висохлим небом
колесом пʼятим старої мажари
дихає ніч над роздягненим степом
очі розплющили вічні Стожари
яром крутим розляглась прохолода
на цвіркунові задумливі співи
літо в брилю - працьовитий господар
в затінку сіло й чекає на зливу…
#Дуда
#вірш
761
Дороговказ
Незрячий мандрівець обрав цю дорогу,
У грудях тримав незгасиме завдання,
Поволі здолав непрості перелоги.
Без зору знаходив потрібні майдани,
Де ритм допоміг упізнати стежину,
Над прірвою втримав потрібні питання.
Легкий зорепад потойбіччя пружинив,
Долавши тривогу крізь подих негоди,
Зберіг він незламну глибоку поживу.
Надія відкрила дотепну пригоду,
Безмовна молитва зміцнила бажання,
Даруючи силу супроти незгоди.
Відверте зізнання змінило всі шанси,
Верлібр не замінить уявлень про рими,
Лишивши довічне гаряче пізнання.
Життєва наука зміцнила цей примус,
У кожному кроці зростала довіра,
Вела до духовної справжньої примхи.
Здіймалася вище незборена вірність,
Відкрилася істина серцю єдина,
Згасала колишня облудлива міра.
Навіки спинився життєвий годинник…
#Мирослав_Манюк
04.07.2026
#вірш
761
…
мчить літо помаранчевим ровЕром
в віночку із духмяних травоквітів
птахів годує у тінистих скверах
жовтаве літо у блакитній свиті
везе в наплічнику достиглі абрикоси,
спекотних днів зелений календар,
трохи дощів грибних та прохолодні роси,
із льоху щойно піднятий узвар,
тендітних вечорів прозорий спокій,
дзеркала засинаючих ставків,
світанкові молочні поволоки,
і, звісно, соловʼїний спів
візьми мене, будем удвох летіти
жовтаве літо у блакитній свиті
#Дуда
#вірш
761
Купальська ніч
давай сьогодні наїмося черешень
червлених сонцем, дощами вмитих
в садках забутих, птахам відкритих
солодких, як спекотний літній день
давай залишимо сьогодні назавжди
на березі ріки – якщо немає моря
хто нам іще потрібен? серед літа двоє
спинили час, сховались від біди
будем ловити хитромудрих карасів
лякатись погляду усміхнених русалок
дивитись у лататтєві дзеркала
в яких з тобою завжди молоді
а потім прийде тепла жовта ніч
будем зірками на минуле ворожити,
а може вдасться бодай щось змінити
в роках завмерлих виразах облич
#Дуда
#вірш
761
…
велика сива хмара, як бабусина корова
примандрувала небом з Кракова до Львова
примандрувала та спинилась на спочинок
не може зрозуміти в кого кращий Ринок
дебелим боком зачепилась за дзвіницю
аж налякалися старенькі камʼяниці
женуть велику хмару ластівчиним свистом
втікай страшенна хмара десь собі за місто
лети собі велика хмара, як бабусина корова
не лий на нас дощів, бувай здорова..
#Дуда
#вірш
