until august

🐇 Дуже довго ходила колами навколо цього відгуку, але краще пізно, ніж ніколи. Отже, «Зайчик» Мони Авад. Так вже склалось, що цю книгу або ненавидять, або обожнюють, тому я досить обережно підходила до її читання: спеціально не дивилась рецензій, не слухала інтерв'ю з авторкою і тікала від спойлерів, як від чуми. І все це для того, щоб після останньої сторінки зрозуміти: так, це гарна книга. Так, вона дійсно дуже дивна. Але ні, вона не настільки химерна, як її малюють (це суб'єктивно; підлітковому віці я читала Абе Кобо). Буду адвокатом диявола і розкажу, чому «Зайчик» мені сподобався :) until august | #книгоогляди

📖 Міжнародну Букерівську премію цього року отримала книга «Світильник серця» Бані Муштак (переклад — Діпа Бгасті). Бану Муштак — індійська письменниця, активістка руху за права жінок та юристка у штаті Карнатака. Її книга складається з 12 оповідань, що описують повсякденне життя жінок і дівчат у мусульманських громадах південної Індії:

Мої історії про жінок — про те, як релігія, суспільство і політика вимагають від них беззаперечної покори, і при цьому чинять над ними нелюдську жорстокість, перетворюючи їх на простих служниць. Щоденні інциденти, про які повідомляють ЗМІ, і особистий досвід, який я пережила, стали джерелом мого натхнення. Біль, страждання і безпорадне життя цих жінок викликають у мене глибокий емоційний відгук. Я не займаюся ґрунтовними дослідженнями; моє серце саме по собі — сфера мого дослідження.

Із плюсів: цього року Букер без русні :) until august | #книги

Мені було сьогодні років, коли я дізналась, що авторам з короткого списку Букерівської премії окрім слави і 2,5 тисяч фунтів дарують ще й унікальне видання їхніх творів у палітурці ручної роботи ❤️‍🔥 Ці надзвичайні, єдині у своєму роді книги розробляються та виготовляються членами Товариства палітурників-дизайнерів в період між оголошенням короткого списку та церемонією нагородження переможців. Кожна така книга є результатом близько 150 годин самовідданої праці, а сам процес, який включає щонайменше 25 окремих етапів (включаючи оздоблення країв сторінок та нанесення фінальних написів), зазвичай займає до чотирьох місяців. Ось тут можна погортати переможців по рокам. В пості: 〰️ «Сім Місяців Маалі Алмейди», переможець 2022 року. 〰️ «Small Things like These», 2022 рік. 〰️ «Prophet Song», переможець 2023 року. 〰️ «If I Survive You», 2023 рік. 〰️ «James», 2024 рік. 〰️ «This Mournable Body», 2020 рік. until august | #книги

🌀 Невеличка підбірка цитат з «Бідолашних створіннь» Аласдера Ґрея, бо чому б і ні? until august | #книги

Там у MinaLima вийшло неймовірне видання «Франкенштайна» Мері Шеллі, і це нагадало мені про схожу книгу 👀 Це «Бідолашні створіння» Аласдера Ґрея — дотепний постмодерний роман із елементами чорної комедії про Беллу — жінку, яку повернули до життя, і яка прагне самостійно обрати власний шлях. Замішайте вікторіанську атмосферу, соціальну сатиру та наукову фантастику в одному романі — і вийде ось цей. А ще це історія про те, як штучно створена "ідеальна жінка" виходить за межі чоловічих очікувань і самостійно визначає власні бажання та долю. Мені здається кумедним те, що історію чоловіка написала жінка (Мері Шеллі), а історію жінки — чоловік (Аласдер Ґрей). until august | #книги

Читаю «Страшенно голосно і неймовірно близько» Фоєра і не розумію, чому не прочитала його раніше — такий образний і щільний текст! І, схоже, зловила відсилку до «Бойню номер п'ять» Воннеґута. Чи це співпадіння? І там, і там описують бомбардування Дрездена, тому я воліла б думати, що це свідомий натяк. until august | #книги

Травень в картинах 🖼 Через те, що погода зійшла з розуму, доводиться грітись чаєм і дивитись на картини :) 〰️ «Сонце в травні», Юзеф Мегоффер, 1911. 〰️ «Пікнік y травні», Пал Сіньєї Мерше, 1873. 〰️ «Травень, 1965», Тетяна Яблонська, 1965. 〰️ «Святкування травня королеви Гвіневри», Джон Кольєр, 1900. 〰️ «Бузок», Вінсент ван Гог, травень 1899. 〰️ «Першотравневі гірлянди», Томас Фалкон Маршалл, 1860. 〰️ «Травень: ранній літній дощ», Накаяма Шуко, 1924. 〰️ «Сад у травні», Марія Окі Дьюїнґ, 1895. 〰️ «Травневий день», Рендольф Калдекотт, 1884. until august | #мистецтво

📸 Трохи фото з китайського циклу Картьє-Брессона: 〰️ Золота лихоманка. Наприкінці дня люди штовхаються перед банком, щоб купити золото. Останні дні Гоміндану, Шанхай, 23 грудня 1948. 〰️ В Забороненому місті зібралося 10 000 новобранців, щоб сформувати націоналістичний полк. Пекін, грудень, 1948. 〰️ Чорний ринок, 1948. 〰️ Ринок біля храму Конфуція в Нанкіні. Працюють два молодих перукарі, віщун пророкує майбутнє гоміньданівському поліцейському, 1948. 〰️ Відвідувач забороненого міста, 1948. 〰️ Діти чекають на роздачу рису, Шанхай, Китай, 1949. 〰️ Шанхай, 4 липня, 1949. 〰️ Будівництво університетського басейну студентами, Пекін, 1958. 〰️ Діти проходять повз плакату з написом про те, що матері теж мають ходити до школи, Пекін, липень 1958. 〰️ Тренування міліції на площі Тяньаньмень, Пекін, 1958. until august | #цікаве

А ще було декілька згадок про Анрі Картьє-Брессона (22 серпня 1908 — 3 серпня 2004) — французького фотографа й класика світової фотографії. Він був першопрохідцем у жанрі вуличної фотографії і розглядав фотографію як спосіб зафіксувати ключові моменти. Він дуже класний; я впевнена, що ви хоч раз бачили його фото, навіть не знаючи автора. Це, що в пості — «Вулиця Муфтар, Париж, 1954» — стало таким собі мемом :) Але конкретно у «Сімох Місяцях Маалі Алмейди» згадується його китайський цикл. У листопаді 1948 року Анрі поїхав зняти серію «Останні дні Пекіна» — останній рік перед створенням КНР. Через десятиліття він повернувся у Китай, щоб порівняти як змінилося життя людей після революції маоїстів. Ось тут можна придбати книгу з цими фото. until august | #цікаве

Головний герой книги — фотограф, тому логічно, що багато посилань було на творчість фотографів, особливо тих, хто висвітлював конфлікти, революції та війни. Один з них — Нік Ут (справжнє ім'я — Хуїнг Конг Ут) — американський фотограф в'єтнамського походження, фотокореспондент Associated Press. Його найвідоміша фотографія називається «Жах війни», також відома як «Напалм у Вєтнамі». Вона була зроблена 8 червня 1972 року. На ньому зображено 8-річну Фан Тхі Кім Фук, село якої атакувала з неба армія Південного В’єтнаму. Разом з односельцями Кім покидала окуповану територію, проте пілот прийняв цивільних утікачів за військових і скинув на них напалмову бомбу. Нік Ут встиг зробити коротку серію кадрів, на яких Кім Фук зриває палаючий одяг з перекошеним від болю обличчям. Після цього він доставив постраждалу дівчинку до госпіталю, скориставшись службовою прескартою. За кілька днів цей знімок шокував увесь світ — його навіть називають однією з причин припинення в’єтнамської війни. until august | #цікаве

Мені пощастило, бо трохи раніше я читала «Безбратню ніч» і була в курсі подій, які описуються в книзі. Але приємніше читати про звірства декількох армій одне над одною і над цивільними від цього не стало. Головний герой, Маалі Алмейда, військовий фотограф, раптово опиняється у потойбіччі, що нагадує абсурдну податкову контору з бюрократичною тяганиною. Він має лише сім місячних циклів (діб, "місяців"), щоб розкрити таємницю власної смерті та допомогти оприлюднити фотографії, які потенційно можуть змінити світ. Історія Маалі розгортається у просторі між буттям і небуттям, а через спогади розкриваються його мрії, страхи і минулі гріхи, яких чимало. Шрі-Ланка 1980-х років відчувається як жахливий калейдоскоп — краса природи і потворність війни, багатство культури і жорстокість людей. Історія наче пульсує між світами — між живими й мертвими, між минулим і теперішнім, між особистим і політичним. Роман написаний від другої особи: ми стежимо за пригодами Маалі у потойбіччі, де він може з'являтися скрізь, де згадують його ім'я, та спостерігає за тими, хто його любив, терпів і ненавидів. Паралельно розкривається його складна особистість — гомосексуальний чоловік, який веде подвійне (а то й потрійне) життя у консервативному суспільстві; журналіст, який працює на багатьох панів, і при цьому залишається відокремленим. Мова роману дотепна, з темним гумором, що парадоксально підкреслює серйозність описуваних подій. Автор майстерно поєднує сюрреалістичні елементи з реалістичними описами корупції, насильства та політичних інтриг. Хоча місцями «Сім Місяців» можуть здаватися дещо повторюваними, мене це не відволікало. У підсумку, не знаю, чи можу рекомендувати цю книгу всім, проте вона однозначно цікава і варта своєї популярності. until august | #книгоогляди

🌙 Книга «Сім Місяців Маалі Алмейди» Шехана Карунатілака виявилась зовсім іншою, ніж я собі уявляла. Чи зробило це її гіршою? Абсолютно точно ні. «Сім Місяців Маалі Алмейди» — це захоплива суміш магічного реалізму, політичної сатири та гострої історичної драми, що розгортається на тлі громадянської війни у Шрі-Ланці 1980-х років. Але крім того, це ще дослідження пам'яті, любові, смерті та боротьби. Якби я хотіла спокусити вас прочитати цю книгу (а, будьмо відверті, так і є), то я просто розказала б вам один факт з неї: потойбічний світ тут зображений як податкова. Або черга у ЖЕКу. У п'ятницю о 16:23, коли усі прийшли сплачувати рахунки, бабці — отримувати пенсії, а на зміні лише одна людина (і в неї постійно глючить комп'ютер). until august | #книгоогляди

"Одержимість", А.С. Баєтт

Вітаю, друзі! Принесла вам цікаву статтю, яку в свою чергу, принесли мені (дякую, брате 👋). Втрачене мистецтво дослідження як дозвілля. Уявіть собі тихий вечір з книгою в руках. Уявили? А тепер подумайте — що це? Просто розвага? Чи щось більше? В сучасності, коли кожний екран змагається за нашу увагу, мистецтво глибокого читання стало рідкісною навичкою. Книги — це не просто предмети, а, як казала Барбара Такман, носії цивілізації. У Сан-Франциско є бібліотека Фонду «Long Now» під назвою «Посібник для цивілізації» — це колекція 3500 книг, необхідних для підтримки та/або відбудови цивілізації. Від фонду Сан-Франциско до одних із перших слів Корану: «Читай в ім'я твого Господа», людство завжди розуміло священну природу читання. Проте ми живемо в парадоксальний час: навколо нас більше текстів, ніж будь-коли в історії, але справжнє, неповерхневе читання потроху зникає. Протягом останнього століття інтелектуали постійно тривожилися про майбутнє читання: 〰️ У 1926 році Вірджинія Вульф турбувалася, що кіно загрожує глибокому читанню. 〰️ У 1951 році Елвін Брукс Вайт побоювався, що аудіовізуальні пристрої замінять книги. 〰️ У 1996 році Сьюзен Зонтаґ писала, що електронні тексти загрожують смертю "внутрішньому життю". Та жоден з них не передбачив сьогоднішньої реальності: ми оточені більшою кількістю книг і слів, ніж будь-коли, проте нам бракує цілісної культури. Проблема не у зникненні книг як такому, а у фрагментації уваги. Що ж робити? Авторка статті пропонує повернутися до читання як "священного дозвілля" — не просто споживання, а дослідження, гри допитливості. Це мистецтво відкривати світ через прості кроки: 1️⃣ Дивуватися — дозволити собі захоплюватись теоріями та питаннями; 2️⃣ Запитувати — перетворювати цікавість на конкретні дослідження; 3️⃣ Шукати — збирати знання не як колекцію, а як мозаїку, організовувати її та розглядити під різними кутами; 4️⃣ Творити — ділитися своїми думками і відкриттями, нехай і скромними; 5️⃣ Єднатися — знаходити спільноти (гуртки, клуби, дружні кола), де ці думки перевіряються і розвиваються. У фрагментованому світі немає нічого революційнішого, ніж увага людини, яка досліджує те, що їй цікаво. Станьте любителем-експертом у тому, що вас захоплює. Відновіть культуру дослідження як дозвілля, і бонусом відродите у собі почуття дива ✨ until august | #статті

Наша нерегулярна рубрика: суб'єктивно найцікавіші (західні) обкладинки минулого місяця 🤌 Яка вам сподобалась найбільше? until august | #книги

Нещодавно в коментарях запитали, як привчити себе читати щодня. Подумала про це — і ось, що вийшло. А які у вас є лайфхаки для читання? Діліться в коментарях 👀 until august | #книги

Першим підтвердженим власником рукопису був Георг Бареш, алхімік XVII століття з Праги. Свою сучасну назву манускрипт отримав на честь Вілфріда Войнича, який придбав його у 1912 році. Після придбання книги Войнич розіслав її копії декільком фахівцям для розшифровки, проте безуспішно. З 1969 року манускрипт зберігається в бібліотеці рідкісних книг і рукописів Єльського університету. У 2020 році Єльський університет опублікував повну цифрову версію манускрипту в своїй онлайн-бібліотеці, тому його тепер можна погортати. Хтозна, можливо вам вдасться зрозуміти, про що мова! 😎 until august | #книги

А ще дуже цікава історія, пов'язана з Етель — це Рукопис Войнича, власником якого з 1912 року був її чоловік Вілфрід, революціонер, бібліофіл і антиквар 📖 Рукопис Войнича — це ілюстрований кодекс, написаний вручну невідомим письмом. Пергамент, на якому він створений, датується початком XV століття. Походження, авторство та призначення манускрипту невідомі. Гіпотези різноманітні: від зашифрованого тексту природної чи штучної мови до криптографічного коду, містифікації, довідника фольклору чи художнього твору. Рукопис складається з 240 сторінок і не має візуальної схожості ні з однією відомою системою письма. Текст написаний зліва направо; більшість сторінок містять фантастичні ілюстрації людей, невідомих рослин та астрологічних символів. Над розшифруванням манускрипту працювали як професійні, так і аматорські криптографи, включаючи американських і британських дешифрувальників часів Першої та Другої світових воєн. Проте код манускрипту досі лишається нерозгаданим. until august | #книги

〰️ З дитинства мала надзвичайну уяву та рішучий характер. Згідно з родинною легендою, маленька Лілі стверджувала, що в неї закохався граф Кастелламаре (італійський повстанець, якого колись прихистила її родина), і вона не втекла з ним лише тому, що пошкодувала матір. 〰️ Тато дівчинки помер, коли їй було лише півроку. У 8-річному віці через хворобу матері Етель відправили до дядька — похмурого та набожного чоловіка з пуританськими поглядами. Одного разу дядько замкнув її в комірчині за крадіжку, якої вона не скоювала. Це призвело до її розчарування в релігії та Богові, якому вона молилася про порятунок. 〰️ Етель виявила неймовірний талант до гри на піаніно, що дозволило їй, отримавши невелику спадщину, закінчити Берлінську консерваторію. На жаль, хвороба руки завадила їй стати музиканткою, після чого вона присвятила себе літературі. 〰️ Письменниця активно включилася у революційний рух після одруження з польським революціонером Вілфрідом Войничем. Хоч їх шлюб тривав недовго, вона зберегла його прізвище до кінця життя. 〰️ Була щиро захоплена творчістю Тараса Шевченка, вважаючи його одним із найкращих ліриків у світі. Саме це захоплення спонукало її вивчити українську мову. Етель перекладала народні пісні, вірші та поеми Кобзаря англійською. До сьогодні її переклад «Заповіту» вважається одним з найкращих і досі друкується. 〰️ Важливу роль у її житті відіграла зустріч з українським письменником-націоналістом Сергієм Степняком-Кравчинським, якого вона, будучи на 13 років молодшою, називала своїм опікуном і наставником. Він називав Україну «країною Дніпра», і Етель заочно закохалася в неї, хоча сама тоді ще не бувала там. 〰️ Роман «Овід» («Ґедзь» у першому перекладі українською, який вийшов ще у 1929 році!) став культовим і був особливо популярним у країнах східної Європи. 〰️ У 1895 році приїздила до Львова, де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом (який спершу прийняв її за агента безпеки, що створило кумедну ситуацію при їхній першій зустрічі). 〰️ До кінця життя дбайливо зберігала і перечитувала збірку творів Шевченка, видану в Женеві в 1891 році — це було для неї особливою цінністю і зв'язком з українською культурою. 〰️ Прожила довге життя — 96 років. За заповітом, її прах був розвіяний над Центральним парком Нью-Йорка. until august | #цікаве

Сьогодні виповнюється 161 рік з дня народження письменниці, що створила один з найпопулярніших революційних романів — Етель Ліліан Войнич. І в неї не життя, а цілий серіал! Проте я принесла лише кілька фактів про неї: 〰️ Походила з надзвичайно цікавої родини — її дідусь був простим шевцем і самоучкою-оптиком, який більше любив виготовляти телескопи, ніж ремонтувати взуття, через що зрештою збанкрутував. 〰️ Батько Етель, Джордж Буль, був справжнім математичним генієм — без диплома та шкільного атестата він став професором математики в Університетському коледжі Корка і розробив алгебру логіки ("Булеву алгебру"), яка стала одним із фундаментів сучасної цифрової цивілізації. 〰️ Мала також незвичайну родину і з материнського боку — її дядько, сер Джордж Еверест, був керівником Британської геодезичної служби в Індії. Якщо вам здається знайомим його ім'я, то вам не здається :) Сер Джордж дуже активно протестував, коли його ім'ям назвали найвищу гору планети, адже він ніколи її не бачив! until august | #цікаве