until august

Сьогодні, рівно 165 років тому, народився французький художник, графік, карикатурист, скульптор та ілюстратор швейцарського походження — Теофіль Олександр Стейнлен (10 листопада 1859 — 14 грудня 1923). Теофіль не мав академічної освіти і навчився малювати самотужки; він використовував у своїй творчості різні матеріали, зокрема туш, вугілля, крейду, олівці та акварель. Працював як у реалістичному стилі, так і в стилі модерн. А ще Стейнлен дуже любив котів і навіть опублікував книгу своїх малюнків, «Dessins Sans Paroles Des Chats» («Безсловесні малюнки котів») 🙃 Творчість Стейнлена вплинула на таких художників, як Пабло Пікассо і Едвард Гоппер. until august | #мистецтво

Ну, і раз сьогодні я говорю про дизайн саме «1984», то не можу не відмітити видання «Suntup Editions» теж за купу доларів, але в трьох різних версіях. Якщо десь серед підписників ховається Джефф Безос, то хай перестає ховатись і розказує, яку з цих версій він має у своїй бібліотеці 🤭 until august | #книги

А у славнозвісного британського видавництва «The Folio Society» все ще можна придбати лімітоване видання «1984» за 500 фунтів. Поки що я стільки грошей не заробила на книжки, тому просто несу вам, щоб не страждати на самоті :) Хоча маю зазначити, що це не улюблений мій дизайн у них, хе-хе. until august | #книги

Перечитую «1984» Джорджа Орвелла в гарному оформленні від КСД. Читала книгу дуже давно і, на жаль, російською, тому прямо насолоджуюсь тим, як вона сприймається рідною мовою (в нас краще!). Цікаве рішення з перевертанням книги (під однією обкладинкою розміщено два твори — тут ще й незабутній «Колгосп тварин»). Виглядає дуже файно і відповідає стилістиці історій 💔 until august | #книги

Прочитала «Сутінки світу» Вернера Герцоґа, і ця крихітка (в книзі ~140 сторінок малого формату) виявилась дуже цікавою! Марк Твен писав:

Правда дивніша за вигадку, але це тому, що вигадка зобов'язана дотримуватися можливостей, а правда — ні.

Так і тут: книга побудована на реальних подіях, але від цього вона стає ще фантастичнішою. А як би ви відреагували, якби почули історію військового, який майже 30 років вів партизанську війну у джунглях? 🫣 Це неймовірна (і реальна!) історія японського офіцера Хіроо Оноди, який застряг у минулому на крихітному філіппінському острові Лубанґ. У кінці 1944 року, коли японські війська почали відступати, лейтенант Онода отримав наказ тримати оборону острова. З цього й розпочалася його багаторічна одіссея вигаданих битв і справжніх випробувань. У «Сутінках світу» письменник наче увічнює цю абсурдну війну. Він описує шлях Оноди не тільки як фізичну боротьбу за виживання, але і як поетичну оду людській наполегливості та сліпій вірі в ілюзії. until august | #книгоогляди

На жаль, в наш час заборони книг не тільки не припиняються, а й посилюються. Так, за даними Американської бібліотечної асоціації (ALA) у США в 2023 році заборонили 4240 книг. Більшість з них стосувалися питань ЛГБТК+ спільнот або расової приналежності. Це рекордний рівень, але може статись, що 2024 рік буде ще важчим :( Рух за заборону книг останніми роками поширився по всій території США. Переважна кількість цензурованих видань була написана членами ЛГБТКІА+ спільноти, людьми з не білим кольором шкіри або про них. Зокрема, серед заборонених книг можна побачити «Переваги сором'язливих» Стівена Чбоскі, «Володар мух» Вільяма Ґолдінґа, «Убити пересмішника» Гарпер Лі, «Усі хлопці не блакитні» Джорджа М. Джонсона. until august | #цікаве

Відволікалась від новин і натрапила на дуже цікавий проєкт. Це Парфенон із заборонених книг авторства Марти Мінухін (Marta Minujin), який є символом протистояння забороні творів і переслідуванню їхніх авторів. Оригінальний арт-об'єкт був створений у 2017 році в німецькому містечку Кессель в рамках фестивалю Documenta 14. Марта вирішила відтворити точну копію грецького Парфенону, тільки із заборонених книг. Студенти місцевого університету допомогли їй відшукати понад 170 творів, які перебувають під забороною в різних країнах, й втілити ідею в життя. Крім того, місце розташування храму було обрано не випадково, адже він був збудований на тому самому місці, де в 1933 році нацисти спалили книги марксистів та єврейських авторів. until august | #мистецтво

Ну як ви? Готові зупиняти планету після новин з-за океану? 🥲 Насправді добре, що існують книги, в які можна зануритись і відволіктись від реальності. І добре, що можна задонатити на якийсь збір та відчути себе трошки краще. Тримаймося! until august | #поговорити

+1 дитяча мрія здійснюється: українською мовою видадуть семитомне ілюстроване видання «Хронік Нарнії» 🥺✨ КСД вчора ввечері оголосили, що вже працюють над серією, усі подробиці будуть згодом. Терміни виходу першого тому залежать від друкарень і будуть оголошені окремо, але я вже чекаю!

«Хроніки Нарнії» — це цикл із семи дитячих фентезійних книг, написаних Клайвом Стейплзом Льюїсом в період 3 1950 по 1956 рік. Після того, як четверо дітей знаходять чарівну шафу, вони опиняються у казковій країні Нарнія, де тварини можуть говорити, магія нікого не дивує, а добро бореться зі злом.

until august | #книги

Будинок-музей Вільяма Шекспіра у місті Стратфорд-на-Ейвоні, фото XIX століття (і одне сучасне :). Архітектура будинку типова для того часу: на першому поверсі — вітальня з каміном, великий зал з відкритим вогнищем; далі по коридору — майстерня господаря будинку. На другому поверсі будинку — три спальні. Невеликий котедж і приміщення, в якому зараз розташовується кухня, були прибудовані до будинку пізніше. Цей будинок був побудований в XVI столітті на вулиці Хенлі-стріт в центрі міста. Хоч зараз він здається простим і зовсім невеликим, але в ті часи таке житло могли дозволити собі тільки дуже заможні люди. Батько Шекспіра, Джон, був рукавичником і мав непогані статки. У 1847 спеціально створений фонд за підтримки багатьох діячів культури викупив будинок і провів реставраційні роботи. Меблі, начиння і одяг, які зараз виставляються в будинку-музеї, — це точні копії того, чим користувалася сім'я Шекспіра. until august | #цікаве

Книга написана детально, і, якщо вас не лякає те, що до кожного предмета буде по три епітети, то вона вам сподобається. Але є і нюанси: повільний темп розповіді і велика кількість описів — це непогано, та в деяких моментах оповідь відчувається як болото: ні руху, ні цілі. Мені це не завадило насолодитись книгою, та я не можу не думати про те, що мінімум 10-15% тексту можна було б спокійно вирізати без шкоди сюжету. Ще один мінус для мене — це образ головної героїні, Агнес. ЇЇ зобразили як одну з тих майже міфічних «мудрих жінок», якими рясніє література: вона фея, оракул, відьма, ельф, чаклунка, бо ж як можна написати жіночий персонаж цікаво, не надаючи йому надприродних здібностей? Агнес не просто травниця — вона володіє таємною силою, яка лікує людей і бачить їх серця. По книзі Шекспір саме тому в неї і закоханий: вона ж бо «не така, як усі». В порівнянні з Агнес характери Мері (свекрухи) і Сюзанни (дочки) прописані чудово. Вони живі і цікаві, хоч і «звичайні». Твердження, зроблене в романі, що Шекспір був настільки травмований смертю сина, що ніколи не писав про чуму, не зовсім відповідає дійсності. Швидкі приклади:

Thou art a boil, a plague sore, an embossed carbuncle in my corrupted blood.

«Король Лір».

A plague on both your houses!

«Ромео і Джульєтта». Тогочасна цензура не пропускала натуралістичні зображення чуми, адже театри були одними з перших публічних місць, які закривали під час епідемій, але це є радше загальним обмеженням того часу, аніж свідченням особистого горя. З іншого боку, описи насичені і чудово передають атмосферу, персонажі різнопланові, а лейтмотив втрати і горя прописаний дуже вдало. Тому якщо відкинути мої особисті питання до твору, історія гідна прочитання. Хоча б для того, щоб зрозуміти — ваша вона чи ні :) until august | #книгоогляди

Повертаюсь до «Гамнета» Меггі О'Фаррелл, і для мене це все ж не історичний, а художній роман. Або навіть не так — це, по факту, роман про скорботу. Коли я тільки дочитала його, то в мене було декілька зауваг: надто образний стиль, надто багатослівний текст, надто обтяжені деталями описи, надто повільний і поверхневий рух оповіді... Багато «надто». Але минуло декілька днів, і ці речі майже перестали впливати на мою оцінку. Залишилось ядро сюжету — горе, яке ніколи повністю не забувається. «Гамнет» — це історичний роман епохи Ренесансу північноірландської письменниці Меггі О’Фаррелл, у якому вона проливає світло на історичні подробиці творення найзагадковішої п’єси Вільяма Шекспіра «Гамлет». Це історія не стільки Шекспіра (його ім'я не згадується жодного разу: він син, чоловік, батько, вчитель латини, але жодного разу не названий на ім'я), скільки його дружини і дітей. Про них мало що відомо, але Меґі О'Фаррелл оживляє їх завдяки яскравій уяві та скрупульозному письму. until august | #книгоогляди

Цікавий (можливо) факт: моя собака вміє повторювати вираз ока з обкладинки «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро. А мені з цим жити. until august | #цікаве

А як у вас? Розкажіть, чи багато у вас на поличках книг, які вище не прочитали? 📖 until august | #поговорити

Ніколи про це не задумувалась, але зрозуміла, що розділяю покупки книг і власне читання як два різних захоплення... Наче вони зачіпають різні системи в мозку 🤭 І, виявляється, є декілька цікавих термінів, з цим пов'язаних. Так, наприклад, існує термін «бібліоманія». Це стан, який може бути симптомом ОКР і полягає у колекціонуванні або патологічному накопиченні книг до такої міри, що це шкодить соціальним стосункам або здоров'ю (не плутати з «бібліофілією», це наш з вами друг). Але більш цікавим (і не патологічним), як на мене, є «цундоку». Це японський термін, що описує явище накопичення книг, які були придбані, але не прочитані, а також використовується для позначення книжок, готових до читання пізніше, коли вони знаходяться на книжковій полиці. until august | #цікаве

Дайджест дописів за жовтень 📙🍂 Щось про книжки: 〰️ 7 улюблених перших речень книг. 〰️ Що почитати восени? 〰️ Лауреатка Нобелівської премії з літератури 2024 + чому вона така класна. 〰️ Рецензія на «Small Things like These» Клер Кіґан. 〰️ Гелловінська підбірка книг. 〰️ «Хлопчик-пастушок» Регіни Лінке. 〰️ Рецензія на «Пачінко» Мін Джін Лі. Щось для очей: 〰️ Найгарніші обкладинки 2023 року. 〰️ Бібліотека абатства Адмонт. 〰️ Осінні обкладинки журналу «The New Yorker». 〰️ Книги на воді — «Libreria Acqua Alta». 〰️ Про картину «Місяць падає тисячу разів» іранської художниці. 〰️ Образи Трістана та Ізольди в мистецтві. 〰️ Неймовірна бібліотека Starfield в Сеулі. Щось цікаве: 〰️ Поради від богів: Одін і божественні методи швидкісного навчання. 〰️ Цікаві факти з життя Сари Бернар. 〰️ Нобелівська премія з літератури в цифрах. 〰️ Декілька фактів про українську мову + міні-тест на діалектизми 👀 Щось болюче: 〰️ Синдром «золотої дитини». 〰️ Що таке «Пральні Магдалини» і чому це так страшно. until august | #дайджест

Дочитала «Гамнета» Меггі О'Фаррелл, і поки не буду описувати свої враження, щоб змотивувати себе ж написати нормальний відгук 🤭 Але поки що поділюся з вами підбіркою обгорток цієї книги. Вважаю, що оформлення від Vivat дуже достойне! until august | #книги

Хей, прийшла до вас з красою для очей ✨ Знайомтеся, це бібліотека Starfield, розташована в центрі торгового центру COEX Mall. Вона вважається однією з найпривабливіших бібліотек Сеула, Корея. Бібліотека вражає не лише своїми розмірами, але й обсягом колекції — тут зберігається близько 70 000 книг різних жанрів, від гуманітарних наук та економіки до книг про хобі. Бібліотека Starfield чудово підходить не лише для читання різноманітних книг, але й для навчання, оскільки має різні типи столів, обладнаних розетками для використання ноутбуків. Крім того, тут також проводяться різноманітні заходи на книжкову тематику — від авторських зустрічей та поетичних читань до лекцій та літературних концертів. Враження від відвідування бібліотеки Starfield вдень і ввечері зовсім різні — вечірня атмосфера тьмяно освітленого атріуму дарує новий досвід відпочинку після довгого дня 😌 until august | #бібліотеки

Гарні цитати з книги для тих, хто думає, читати чи ні. Намагаюсь вас звабити на те, щоб читали 😎

But we overlay the present onto the past. We look back through the lens of what we know now, so we're not seeing it as the people we were, we're seeing it as the people we are, and that means the past has been radically altered.

«Але ми накладаємо теперішнє на минуле. Ми дивимося назад через призму того, що знаємо зараз, тому сприймаємо його не такими, якими ми були, а такими, якими ми є тепер, а це означає, що минуле докорінно змінилося».

We had made a fetish out of our misfortune, fallen in love with it. I was sickened to realize we’d kept it going for so long, not that we had decided to stop.

«Ми зробили з нашої біди фетиш, закохалися в неї. Мені стало не по собі не тому, що ми вирішили зупинитися, а тому, як багато часу в нас це забрало».

There are a few times in life when you leap up and the past that you'd been standing on falls away behind you, and the future you mean to land on is not yet in place, and for a moment you're suspended knowing nothing and no one, not even yourself.

«У житті бувають моменти, коли ти стрибаєш угору, і минуле, на якому ти стояв, залишається позаду, а майбутнє, на яке ти хочеш приземлитися, ще не настало, і на мить ти зависаєш, не знаючи нічого і нікого, навіть самого себе». until august | #книги