сливка не думає

олх відмовив в публікації через те що ліки на платформі не можна поширювати, в будь-якому разі якщо вам або вашим знайомим знадобиться звертайтеся

також віддаю препарат який нам на жаль не знадобився, може комусь він допоможе

привіт друзі. 22 вересня в Хмельницькому в Міській ветеринарній клініці на Чорновола, під наглядом Яценко Миколи Олександровича з моєю крихіткою сталася така трагедія. тільки сьогодні у мене вийшло зібратися з силами і написати відгук в гугл мапі. текст відгуку додаю. я прошу всіх небайдужих розповсюдити цей пост. не з ціллю добитися справедливості і відповідальності, бо, на жаль, в нашому законодавстві права тварин тільки починають зароджуватися, але з ціллю застереження власників домашніх улюбленців в місті і області, що можуть звернутися за допомогою до цієї лікарні і потрапити до цього ветеринара. навіть ворогу не хочеться бажати проходити через те, що останні три дні проходимо ми з мамою після щасливих девʼятьох років з нашим хлопчиком. також прошу оцінити відгук безпосередньо на платформі, щоб він став одним із перших за релевантністю і не загубився з часом: https://maps.app.goo.gl/5vsLTLLcmNDLTxiT8?g_st=ic дякую всім і не хворійте

вибірка з усіх фото за останній рік. я тебе ніколи не забуду!!! і хочу щоб хоча б пара людей деякий час памʼятала про тебе теж

сьогодні загинув мій любий малюк і чудовий друг оскар трохи не доживши до девʼяти з половиною років, загинув безглуздо і несправедливо завдяки недбалості і можливо навіть байдужості лікарів яким ми повністю довіряли його життя та здоровʼя через відсутність будь-яких знань в галузі ветеринарії. тиждень тривала наша боротьба з піроплазмозом який згубив повністю здорового та доглянутого до цього песика. я дякую йому за всю радість що він приніс мені за своє життя, за можливість подорослішати поруч із ним. він був подарований мені в 11 років, мама помʼякшала до моєї мрії про собачку після загибелі тата. в перші роки свого життя він рятував мене від самотності і був поруч коли здавалося що сенсу жити немає, в психологічно найважчі підліткові роки його присутність в моєму житті не один раз безмежно мені допомагала. він виїхав із нами з окупації на початку війни, ми не могли навіть уявити сценарію в якому ми його кидаємо, це дійсно був член нашої родини. я відчуваю величезну провину перед ним за власне невігластво яке першочергово спричинило його загибель, я ніколи серйозно не ставилася до небезпеки що несуть кліщі, не цікавилася які жахливі та летальні хвороби вони можуть переносити, і не намагалася запевнити маму регулярно давати йому превентивні препарати. я звернулася за допомогою вчасно по всіх протоколах, але цього могло в цілому ніколи не статися. на його памʼять я дуже прошу вас в першу вільну хвилину заглибитися в цю тему і при першій можливості зайнятися профілактикою укусів у своїх улюбленців, бажано кількома методами одразу. також завжди шукайте кілька медичних поглядів, ніколи не зупиняйтеся на лише одній клініці навіть якщо раніше ви не мали з нею негативного досвіду. це страшні муки як для вас так і для ваших друзів. за весь час у мене не було жодного сумніву що його старість застане ще моя перша дитина і він встигне побавитися з наступним поколінням нашої родини. я би дуже хотіла ще хоч раз позлитися на його звичку підіймати галас на гостей і на найтихіші звуки за вхідними дверима, мені дуже його не вистачатиме. бережіть та боріться за тих чий добробут залежить лише від вас