Королівська Правиця

Спільнота українських телеграм каналів (УТГ) Тут ти знайдеш все! ❗️Новини ❗️Зведення з лінії фронту ❗️Моніторингові канали ❗️Архівні відео оборони країни. ❗️Найкрутіші меми, які ви захочете показати друзям. ❤️Приєднуйся ✌️https://t.me/addlist/dvExYOQMwrY5YTAy 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 @pravytsa

📅 В цей день, (3) 15 травня 1873 року народився Гетьман Української Держави - Павло Петрович Скоропадський 🎉 Вітаємо усіх прихильників гетьманської ідеї та руху, що останнім часом завойовує серця багатьох українців! #скоропадський #персоналії 🛡Перший Панцирний канал |💬 Чат

Євробачення пікетують прибічники хамасівської Палестини. В США молодь захоплює університет – на знак підтримки Палестини. Місцеві помірковані влади, як правило, воліють не робити різких рухів – бояться, що їх звинуватять. В чомусь. Проблеми накопичуються. Довіра до поміркованих політиків падає. Популісти лівого і правого толку набирають вагу. В Нідерландах «нові праві» намагаються зібрати уряд – їх успіх на виборах став можливим в першу чергу тому, що суспільство не задоволено традиційною мігрантською політикою Старого Світу. При цьому праві (і ліві) популісти «дивним чином» лояльно дивляться в бік Москви. При цьому проблема перенасичення Європи мігрантами на загал і вихідцями із цивілізацій, що мають інші відносно європейських цінності… не вирішується. Чому так? Нічна вікендова читанка – Douglas K Murray «Самознищення Європи». Розділ 10, «Тиранія почуття провини» - автор розмірковує над дивним явищем – цивілізаційний Захід отримує задоволення від наголошеного почуття провини. З різних приводів. Як приклад, Мюррей наводить низку доволі абсурдних ситуацій, якщо їх розписати на папері без емоцій. Одна з них – в ЗМІ була відома трагедія, коли на берег Туреччини море винесло тіло трирічного хлопчика Алана Курді. Його родина була серед нелегалів, які намагалися перепливсти з Туреччини до Європи. Медійна реакція на трагедію – «ганьба Європи». Але в чому була винна Європа? Родина Курді із доволі безпечної Туреччини хотіла дістатися… Канади, але біла трапилася на першому ж етапі. Арабський і мусульманський світ також розмірковував про трагедію, але… «біда не призвела до жодної зміни політики (арабських і мусульманських країн), як це відбулося на заході». (с) Д.М. «…європейські країни прийняли смерть три річного хлопчика на свою совість (чому?), арабський світ, з якого хлопець походив, і ширша мусульманська «умма» залишилися цілком холодними і пасивними. Для прикладу, шість країн-членів угоди про співпрацю у перській затоці (Кувейт, Бахрейн, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія й Оман) за весь 2016 рік не надали притулку жодному (!) сирійському біженцю! Їхнє ставлення до біженців із Еритреї, Нігерії, Бангладеш чи Пакистану відзначалося ще меншою відкритістю. Буквально за декілька місяців до загибелі Алана Курді один кувейтський чиновник, Фахад ал-Щаламі, пояснював в інтерв’ю каналові France 24, чому країни Затоки відмовляють у притулку навіть сирійським біженцям: «Кувейт і країни затоки доволі дорогі й не годяться для біженців. Вони годяться для робітників. Перевезення сюди біженців коштує дорого. Ціна життя в Кувейті висока, тоді як у Туреччині чи Лівії – доступніша. Тому нам значно простіше платити, щоб вони (біженці) лишалися там. Урешті-решт, не можна (!) приймати (!) людей, які походять з іншої атмосфери, з інакшого місця. Серед них є люди, що потерпають від психологічних проблем, травм». Не можна ж їх просто розміщати в країнах Затоки…» (с) Д.М. (тобто для Кувейту сирійці – люди іншої атмосфери, а для Європи… ?) «…Що дивує, то це спокійна згода Європи з тим, що країни затоки й інші суспільства крихкі і делікатні, тим часом як Європа – безмежно гнучка. Ніхто в Європі не звинуватив Туреччину чи Оман у смерті Алана Курді. Натомість прем’єр Іспанії Маріано Рахой, коментуючи загибель човна із мігрантами, заявив, що… Європа «ризикує втратити довіриу, якщо ми не здатні запобігти таким трагічним випадкам», ніхто не казав, що на карті стоїть питання довіри до арабського світу чи Африки. Ба більше, впродовж усієї кризи із сирійськими біженцями практично ніхто не виставляв претензії країнам, що беруть участь у тій громадянській війні (зокрема Ірану, Саудівській Аравії, Катару і Росії), за людську ціну цього конфлікту.» (с) Д.М. Причини такої ситуації різні, … «однак над усім цим тяжіє … притаманна Європі моральна зосередженість на собі. Виникла вона задовго до мігрантської кризи. Радще вона єодним із базових і глибинних настроїв сучасної Європи, що пронизує її життя. Це – особливе (!) і постійне (!)почуття провини і одержимість провиною, що врешті може виявитися фатальним для нашої (європейської) цивілізації» (с) Д.М.

Сьогодні відзначається дві символічні дати. День Європи у нас в Україні та "День Побєди" у ерефії. День Європи згадується в честь декларації французького дипломата і державного діяча Робера Шумана. Суть заяви полягала у французько-німецькій співпраці з метою видобутку та використанні вугілля. Тобто замість ворожнечі він пропонував співпрацю. Бо саме через Ельзас та Лотаргинію довгий час відбувалося німецько-французьке протистояння, але завдяки тоді воно підійшло до завершення. Шуман був один з ініціаторів європейської інтеграції, добрим католиком, християнським демократом, а нині має статус преподобного у Католицькій Церкві як один з етапів зарахування до лику святих. Тому важливе питання, яке стоїть перед нашою нацією, а до якої Європи ми йдемо? Бо Європа дуже різною і не раз переживала трансформація. Що саме ми розуміємо під "європейськими цінностями"? Адже за цей термін на Заході боряться різні політичні та світоглядні групи. Бо у нас в Україні дуже спрощене уявлення про "європейські цінності". Символічно,що декларація Шумана починається зі слів "Мир у світі не може бути захищений, не докладаючи творчих зусиль, пропорційних небезпекам, які йому загрожують". Україна, як на мене, органічна частина Європи, хоче хтось це чи ні. І це ніяк не відміняє нашої оригінальності та самобутності. Наприклад, заснування Київської державності нагадує інші європейські приклади: Сицилію та Нормандію. Європейська інтеграція ще почалася із часів Русі, яка активно взаємодіяла з Європою. Козацтво активно наймитували у Європі, а козацька старшина завжди гляділа у тому напрямку. І Донцов, і Липинський були західниками. Європа античних полісів та філософії, катакомб і фресок, монахів, лицарів та готичних соборів, скульпторів, композиторів та винахідників. Адже минуле породжує не тільки ностальгію, але й може надихати на нові звершення та прориви. Правду мають люди, які кажуть про серйозні проблеми у Європі. Але вирішувати багато проблем теж можна разом з нашими європейськими друзями. Фактично вся історія людства — це череда різних криз, проблем та хиб. З іншого боку, у московитів відзначають "День Побєди". Коли комуністична, тоталітарна гідра ціною величезних людських жертв частину Європи здолала чорно-коричневу заразу та захопила та насильно утримувала у рабстві багато народів. Це та сама червона гідра, яка частково винна у поширенні неадекватних рухів по Європі. Та й розв'язали руки Гітлеру саме на московії. І ось тепер ми в стані війни із законними спадкоємцями червоного режиму. Їх символіка, методи та "освобождения" усе те саме. Проти нас воюють із прапорами совку, постмодерної рашки та імперськими знаменами. Вочевидь, не всі люди усвідомлюють, що зло продається під різними упаковками, але називається із однією бочки. @pravytsa

Спільнота українських телеграм каналів (УТГ) Тут ти знайдеш все! ❗️Новини ❗️Зведення з лінії фронту ❗️Моніторингові канали ❗️Архівні відео оборони країни. ❗️Найкрутіші меми, які ви захочете показати друзям. ❤️Приєднуйся ✌️ https://t.me/addlist/8kHdiczkmDRiNjli 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Шановне товариство! Ми, з адмінами дружніх нам телеграм каналів, створили чудову добірку історичних каналів! Від книжок до стягів, від України і до Америки. Історичні, новинні, мілітарні канали на будь-яку тему. Якщо вас зацікаво,то додавайте папку. https://t.me/addlist/3UlJ9SdHXRU0MGMy

Високоточні артилерійські системи, наземні та літальні дрони, швидкі та маневрені ББМ, змушуюча тремтіти ворогів авіація - всі всі вони роблять колосальний внесок у вирішення справи на полі бою. Але остаточне слово завжди за піхотою. Попри технологічність сучасних воєн - прапор перемоги піднімає втомлений піхотинець - як і тисячу років тому. З Днем Піхоти!

​​​ВАРТОВИЙ УКРАЇНСЬКОЇ МОГУТНОСТИ 5 травня ми відзначаємо 123 роковини з дня народження фундаментального теоретика української геополітичної царини Юрія Івановича Липи. 1922 року Юрій Іванович вступив до таємного товариства "Чоронморе", де виступив його ідеологічним референтом. У його складі почались формуватись основні теоретичні напрямки філософа у міжнародній площині, а широка любов до культу традицій загрунтувала не лише сильний націоналістичний стрижень, а і цілковито традиційний поклик молодого письменника. У добу серединної ери інтербеліуму, Юрій Липа постав як геній письменницького пера. Поетична збірка "Світлість" принесла золотий шлях у кар'єрі письменника — його одразу помітили критики та українські літературознавчі спілки, які запропонували свою допомогу для творчого шляху Липи. У 1929 році за сприяння літературної групи "Танк", молодий автор почав друкуватися на сторінках альманаху "Сонцецвіт" та часопису "Вісник". У них Юрій Іванович публікував власні публіцистичні статті на проблему специфіки української літератури в націєцентричному визвольному світогляді. Але найповніше Юрій Іванович розкрив свої ідейно-філософські погляди у власних теоретичних працях, більш відомих як "Всеукраїнська Трилогія" — "Призначення України" (1938), "Чорноморська доктрина" (1940) та "Розподіл Росії" (1941). Вони стали основою для української концепції геополітичної орієнтації на домінування Руси-України на життєвих просторах Чорного Моря, вперше описуючи архітектуру безпеки України як пануючого суб'єкта міжнародної арени східноєвропейського регіону в силу одних з найбільш сприятливих географічних, культурних, соціальних, ментальних та економічних потенціалах Української Держави серед країн Європейської Цивілізації. У час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівим у 1940 році утворюють у Варшаві Український Чорноморський Інститут — науково-дослідну установу вивчення політичних і економічних проблем, що мали постанути перед Україною після здобуття незалежності на геополітичній мапі світу. Під керівництвом науковця було видано більше 40 дослідницько-ідеологічних праць та сотні наукових статтей з міжнародно-політичної царини. Мрією вчених було після відродження відродження української державности превести інститут до Одеси, аби він став потужним центром наукових досліджень у багатьох галузях. Липа вважав, що найбільш активними дії української геополітичної стратегії мають відбуватись у Бесарабському регіоні — Дунайській Брамі на болгаро-балканському напрямку міжнародної політики України. Саме тому 1942 року ідеолог українського державництва приїздив до Одеси, де навіть зумів організувати видання декількох наукових збірок УЧІ. Проте, подальша трагедія долі не дала реалізувати задум... У 1943 році Юрій Іванович переїздив до Яворіва, де організував планову роботу з підготовки медичних кадрів для УПА. Велич постаті Липи серед українського націоналістичного руху зумовлювала бажання вищого німецького керівництва зробити з ідеолога-державника керівника українського уряду під крилом Німеччини. Однак, Юрій відкидав цю пропозицію, бо завжди стояв на засадах вільного панування української нації на своїй землі. Дізнавшись про те, що Липа був медиком повстанського шпиталю в Іванниказ, совіцькі спецслужби прийняли рішення про ліквідацію мислителя "украинской империалистической мысли". 19 серпня Юрій Іванович був захоплений підрозділом НКВС в Яворівському районі, а на світанку 20 серпня 1944 року Липу було по-звірячому замордовано комуністичними катами, які прагнули усім своїм нелюдством знищити саму ідею українського державництва... Постать Юрія Липи залишиться для України поза часом. Його ідеї, концепти та конструкти завжди несли корінь єдиної філософії — безмежного єднального державництва, яке ставало на засадах безупинного служіння Українській Нації. Приреченість на велич та успіх Держави Нації Українців — у цьому й полягала сутність усіх його праць, які ще стануть в нагоді носягненній творчости українського державобудування — не лише внутрішнього, а й зовнішнього. 🇺🇦 Вічна пам'ять Герою України! 🇺🇦

Сьогодні святкує день народження відомий данський мислитель Серен Кьеркегор, його вважають передвісником екзистенціалізму. Людина складної долі, яку мало хто розумів за життя. У дитинстві загинули батьки, розірвав заручини із дівчиною. Знаходився в опозиції до інституційної данської церкви, яку критикував за пристосування до світу. Критично відгукувався і про демократичні віяння свого часу та гегельянства, особливо коли тим захопилися теологи. Автор концепції "стрибок віри" та "лицар віри", прикладом якого був Авраама, який згідно писання готовий був принести в жертву сина. Прожив коротке життя і помер у 42 р. від хвороби. Лише після смерті він отримав належне визнання. Цікаво,що його спадщина зацікавила деяких з ультраправих (пана Едуарда Юрченко). Я зрозумів, що маю сказати все менше і менше, поки нарешті не замовк і не почав слухати. Я відкрив у тиші голос Бога. @pravytsa