Щербаков

Яка прикрість, чорт забирай.

Якщо ось те, що було опубліковано на сайті УАФ від імені Сергія Реброва, і є проміжним підсумком річної роботи зі збірною України, то залишається багато питань.  Я знову не побачив нічого конструктивного і чесного, а весь типу спіч подається з меседжем "ми все проаналізували, аналізуємо і будемо аналізувати далі" Шановні, а не хочете прямо зараз публічно поспілкуватись з медіа, що ж саме ви там аналізуєте?  Не хоче тренер збірної підбити підсумки року своєї роботи? Не хоче віцепрезидент УАФ людськими словами розповісти, що це за така стратегія розвитку інституту збірних? Може ваші редактори так не вважають, а я вважаю, що треба. 

Що зараз з тиском на російський спорт і що нам робити далі. Проміжні підсумки Як добре відомо, МОК допустив до Олімпіади російських спортсменів в нейтральному статусі. Більше того, він перевіряє їх на предмет підтримки окремо від міжнародних спортивних федерацій, які часто проводять фіктивні перевірки. Станом на зараз перевірку в МОК пройшов 31 спортсмен. І треба визнати, що більшість утирків вдалось відсіяти. Це, безумовно, успіх. Хоча серед допущених є ті, кого випускати за межі боліт не варто було б. Це добре підбив в матеріалі “Бабель”, за що їм щиро вдячний. Але основне не це. Зупинятись в тиску на росіян на Олімпіаді в жодному разі не можна, бо це всього один турнір, хоча й найпотужніший. Тому пропоную два напрямки, в яких треба діяти вже зараз. 1. Відсторонення російських федерацій з міжнародних. Основна причина - включення в склад окупованих росіянами осередків. Тобто офіційне включення в свій склад територій Криму, Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Станом на зараз “Трибуна” знайшла 21 російську федерацію. Про них ви можете прочитати в матеріалі Костянтина Варварика. Що робити: українські спортивні федерації з цих видів спорту мають вимагати відсторонення російських. Причина - порушення олімпійської хартії та статутів міжнародних федерацій. Основний прецедент - відсторонення Олімпійського комітету Росії з МОК. Також відсторонення в бадмінтоні та шахах. Втім, враховуючи слабкість більшості українських федерацій організаційну роботу зі скарг, звернень тощо мали б на себе мінспорту та НОК. Спортивна спільнота мала б це розганяти цю тему надзвичайно сильно. 2. Вбивати клин між МОК та очевидно проросійськими федераціями - дзюдо, боротьба, тхеквондо тощо. Логіка на прикладі дзюдо та тотально зашквареної Мадіни Таймазової така: а) МОК випустив рекомендації для федерації щодо перевірки спортсменів; б) Міжнародна федерація дзюдо провела перевірку, керуючись рекомендаціями МОК. І не знайшла у Таймазової прикладів підтримки війни; в) МОК створив свою спецкомісію з перевірки росіян та білорусів щодо допуску на Олімпіаду; г) Спецкомісія МОК знайшла у Таймазової приклади підтримки війни і НЕ допустила її до Олімпіади. Виходить, що Міжнародна федерація дзюдо обманула МОК та всю спортивну спільноту, говорячи, що керувалась рекомендаціями МОК. Що робити: українським федераціям, НОК, мінспорту та спортивній спільноті звертатись в МОК та міжнародні федерації з вимогою пояснити, як це так? Не може такого бути, щоб ви говорили, що виконали рекомендації МОК, а самі всіх обманули. “Трибуна” почне займатись цим вже зараз, не чекаючи на закінчення Олімпіади.

4 думки про спортивну журналістику  1. Кожен раз, коли спілкуюсь з кандидатами на вакансії Трибуни, цікавлюсь, яке для них основне слово  - "спортивний" чи "журналіст"? І на це питання для мене немає неправильної відповіді. Це лише допомагає зрозуміти, в якому напрямку краще застосовувати кандидата на роботу. Однак за відчуттями в українській спортивній журналістиці категорично більше людей, для яких основне слово "спортивна".  2. Довгий час українська спортивна журналістика сама себе ізольовувала від всього, що складніше за голи, очки, рахунки, травми, трансфери тощо.  Тому і до спортивних журналістів ставились (і багато хто продовжує ставитись) як до принеси/подай/пиши/непиши.  І це, я вважаю, допомогло нашим спортсменам і функціонерам зайти в свою зону комфорту. А зона комфорту - це зло. Бо спортсмени нагліли, а чиновники безбожно тирили. Так не має бути.  Мають бути розслідування, пояснювалки проблем функціонування спорту, тиск на чиновників та спортсменів. Інакше спорт і далі помиратиме. Журналісти мають включатись в це активніше.  3. Незважаючи на п.2 в Україні сильна спортивна журналістика у всьому, що стосується голів/очків тощо. Так, є проблеми з менш розкрученими видами спорту, але загалом інформації море. І якої хочеш - сайти, ютуби, інстаграм-сторінки, телеграм-канали. Аналітики по футболу безліч. Буває, дружини футболістів піхають нам, що от, подивіться на Фабріціо Романо. Так, він крутий в інсайдерській журналістиці, але це лише окремий жанр. А от щодо аналітики, пояснювалок, можливо, навіть інтерв'ю, то не скажу, що український спортжур пасе задніх.  А рівень української боксерської журналістики я беззаперечно вважаю одним із найкращих у світі.  4. Головна проблема  спортивної журналістики - гроші.  Спонсорів небагато, конкуренція висока. Запит на якість від читачів все менший, тому і конкурувати за читача часто доводиться з безграмотним стадом.  Створили цю проблему і самі журналісти, які кар'єрним ростом бачили не  в роботу в Sky Sports або BBC, а перехід в Шахтар, Динамо, УАФ, якусь іншу федерацію, де просто будуть платити більше, в тому числі і за лояльність. Зі святом.

Завітайте в наші коментарі. Це найвеселіше спортивне ком'юніті України

В Москві триває турнір зі швидких шахів. І все б похєр - мовляв, хай собі маються на болотах, але на нього приїхала найкраща шахістка світу китаянка Хоу Іфань. Та сама, яка виграла у Львові матч за першість світу у Марії Музичук в 2016 році. В турнірі також грає виродок Сергій Карякін. Чи є реакція від федерації шахів України? Чи є публічне засудження цього від українських топ шахістів? Відповідь ви знаєте. Всі на морозі.

Це дуже крута новина. Мабуть, найбільша перемога в боротьбі з русньою в спорті останнім часом. В дзюдо з продажною руснявою міжнародною федерацією. Вітаю всіх причетних.

Гравець золотого покоління української молодіжки, чемпіон світу в команді Петракова, все ж вийшов в плей-офф. Молодці, грузини.

Щиро вдячний Сергію Станіславовичу Реброву, що хоча б не запитав в нашої журналістки Ірини Козюпи, чи є у неї тренерська ліцензія, щоб посміти ставити запитання на прес-конференціях, які йому не подобаються. https://ua.tribuna.com/uk/football/1000000161068-rebrov-irine-kozyupe-ne-schitayu-chto-vse-zameny-kotorye/