Історичний портал

🇺🇦Звернення Організації українських націоналістів в першу річницю проголошення самостійності Української держави у Львові 30 червня 1941 р. 30 червня 1942 р. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦Звернення Голови проводу Українських націоналістів А. Мельника. 30 червня 1941 р. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦30 червня 1941 року у Львові Українськими національними зборами проголошено декларацію про відновлення Української держави. Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах ОУН. Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом. Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту. За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрея Шептицького – Йосип Сліпий. Збори проголосили відновлення Української держави та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій і широко використовувався у ворожій пропаганді. Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві. Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади. Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими. 3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: 💬«Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу». Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

Дівчинка з Полтавщини. Кременчук. Початок 20 ст. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

Столітній гуцул з села Зелена, що біля Надвірної, нині Франківщина. Світлина 1920-х років. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦📚28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України. Це стало важливим етапом українського державотворення. Конституція є ядром національної правової системи. Вона фіксує головні юридичні та політичні аспекти відносин між державою та суспільством. Конституція України 1996 року не виникла на порожньому місці. Перша відома кодифікація права на українських територіях відбулася за часів Давньої Русі і була зафіксована в “Руській Правді” (ХІ–ХІІ століття). Пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення основних принципів суспільно-державної взаємодії продовжувався в наступні історичні епохи. Особливе місце в ньому займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави. Новітній конституційний процес в Україні нерозривно пов’язаний з відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося з прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. Процеси творення національного законодавства активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття Основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний процес. Конституційна комісія підготувала проєкт Конституції України. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го створено остаточний варіант. Далі справа тимчасово зупинилася майже на рік. У листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного договору між Президентом України та Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України. Напередодні ухвалення Конституції, в червні 1996 року, ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки й Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям цього документа. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада України прийняла постанову “Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні”. І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. З них останні 14 – без перерви. Це були непрості 14 годин. Серед питань, які викликали найбільші дискусії, були державні символи. Ліві категорично не погоджувалися на тризуб і синьо-жовтий стяг. Врешті депутати дійшли згоди. Чимало суперечок викликало питання про статус Криму. Частина народних обранців (насамперед, праві) вважали, що достатньо обмежитися наданням півострову статусу звичайної області. Після неодноразових голосувань таки дійшли компромісу: ліві голосують за синьо-жовтий прапор, праві – за автономію Криму. Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської й інших мов національних меншин. О 09 годині 18 хвилин 28 червня 1996-го країна отримала Конституцію – першу Конституцію незалежної України. У ній було закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🫡🇺🇦📝Лист Всеукраїнської спілки військових інвалідів УНР у Тарнові Секції опіки над емігрантами при Комітеті допомоги голодуючим Великої України з проханням про активну і негайну матеріальну допомогу на лікування, протези, одяг, білизну і харчі для інвалідів, які перебувають у таборах. 27 червня 1922 р. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗡27 червня 1663 року, на околицях Ніжина розпочалася Чорна рада, під час якої не лише козаки, але також селяни та міщани – «чернь», мали право голосу в ході обрання гетьмана Лівобережної України. Претензії на гетьманську булаву Лівобережжя висунулили Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко, котрих підтримували північні полки, і запорозький отаман Іван Брюховецький. 27 червня 1663 року на околиці Ніжина розпочалася козацька рада, на яку прибуло московське посольство з 8-тисячним військом. Хороший оратор і популіст, Брюховецький, видаючи себе за поборника інтересів народу, зумів знайти підтримку козацьких низів, а також міщан і селян («черні», звідки й назва ради), які брали участь у виборах, і був обраний гетьманом Лівобережжя. Невдовзі Сомко і Золотаренко були заарештовані за підозрою у підтримці відносини з гетьманом Тетерею і страчені 28 вересня 1663 року разом із рядом полковників, що їх підтримували. "Руїна", яка настала після "Чорної Ради", була не громадянською війною, а московською інтервенцією за допомогою запроданців як Брюховецький. У січні 1664 року за оборону Глухова від польсько-татарських військ і перемогу над польським військом у Пироговській битві Брюховецькому був наданий в Москві боярський титул і він одружився з княжною Дарією Ісканською з роду Долгоруких. Однак, після Андрусівського перемир'я 1667 року, за яким Гетьманщина по Дніпру була поділена між Польщею і московією, Брюховецький примирився із правобережним гетьманом Петром Дорошенком і домігся вигнання всіх московських військ з Лівобережної України. Вимогу Дорошенка зректись булави заради об'єднання України, Брюховецький сприйняв як зраду і присягнув на вірність Туреччині. Це не знайшло підтримки у низового козацтва, і 17 червня 1668 року під час битви поблизу Опішні (Полтавщина) він був схоплений власними козаками й виданий Дорошенкові, за наказом якого був забитий до смерті. Поховали Івана Брюховецького з належними гетьманськими почестями у збудованій ним Богоявленській церкві в Гадячі. У 1857 році Пантелеймон Куліш написав роман «Чорна рада», який став першим історичним романом українською мовою та був присвячений подіям 1663 року. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦🇪🇺27 червня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав економічну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, завершивши десятилітній процес її укладення. У повному обсязі Угода, що дає змогу Україні перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної, запрацювала з початку осені 2017 року. Документ, що стосується України, підписали у п’ятницю, 27 червня, президент Петро Порошенко та глави урядів та держав з 28 країн-членів ЄС разом з керівництвом Єврокомісії та Європейської Ради. Підписання «Угоди про Асоціацію» мало відбутися 28-29 листопада 2013 року на «Вільнюському саміті східного партнерства», але за тиждень до його початку Кабінет Міністрів України, піддавшись шантажу з боку РФ, ухвалив рішення про призупинення й відтермінування підписання, що за кілька днів підтвердив і Президент Віктор Янукович. Згортання курсу на євроінтеграцію спричинило хвилю протестів в Україні, які, після побиття студентів на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада, призвели до масових акцій, що увійшли в історію як Революція Гідності також відома як Євромайдан. Вбивство 20 лютого 2014 року в Києві 48-и беззбройних людей стало переломним моментом протестних акцій і відправною точкою падіння режиму Януковича: вранці 22 лютого він залишив Київ і перестав виходити на зв'язок, що дало підстави Верховній Раді 328-ма голосами прийняла постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». На її підставі 23 лютого на Олександра Турчинова було покладено виконання обов'язків Президента України. Наступним кроком Верховної Ради стало формування нового уряду, який 27 лютого 2014 очолив Арсеній Яценюк. За цих умов факт підписання Угоди мав стати визнанням цивілізованими країнами революційних змін в Києві, легітимності нової влади в очах європейського співтовариства, а також підтримкою ними України в умовах російських дій, спрямованих на анексію Кримського півострову. На позачерговому саміті ЄС у Брюсселі 6 березня 2014 року, який проходив вже в умовах відкритої російської агресії щодо України, відбулися гострі дискусії з приводу майбутнього Угоди, і ряд держав, щоб запобігти погіршенню торгово-економічних відносин з Кремлем і «не провокувати росію», виступив за виокремлення з Угоди економічної частини, до якої, власне, й висувалися претензії з боку росії. Процедура підписання політичної частини Угоди, яка носила переважно декларативний характер і визначала рівні та формати політичного діалогу між ЄС та Україною, відбулася 21 березня 2014 року на позачерговому саміті в Брюсселі, через три дні після окупації та так званого «приєднання Криму до свиностану». Після проведення в Україні президентських виборів і в умовах очевидної російської збройної агресії проти України були зняті остаточні перешкоди для підписання економічної та юридичної частини Угоди, що й відбулося 27 червня 2014 році у Брюсселі в ході засідання Ради ЄС: підписантами стали голова Ради Європи Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу та новообраний Президент Петро Порошенко, а також глави 28 держав-членів Європейського Союзу. 16 вересня 2014 року відбулася синхронна ратифікація Угоди Європарламентом та Верховною Радою України, яка завершила процес створення асоціації з Європейським Союзом. У вересні почалось і фактичне впровадження основних положень її економічної частини, при чому ЄС почав виконання своїх зобов'язань перед Україною в односторонньому порядку, а зобов'язання України було відтерміновано. Процедура ратифікації Угоди державами-учасницями ЄС тривала майже три роки — першими з країн-членів ЄС це зробили Румунія, Литва та Латвія, останніми — Кіпр, Бельгія і Нідерланди. 1 вересня 2017 року «Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» набула повної чинності. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

✍️ "...віддавати під військовий суд всіх замішаних в активній допомозі большовизму і всіх злочинців, руйнуючих державну справу в час її обновлення та будівництва. Вироки Військового Суду мусять виконуватись безпроволочно згідно з польовим статутом 15/6 № 322. Підписав: Головний Отаман Петлюра". З наказу Головної управи Війська УНР від 19 червня 1919 р. 🌐 Історичний портал ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!