Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Світлана Стретович – засновниця та головна редакторка видавництва Stretovych. Про робочий день  Моє кредо: завжди. Як каже мій чоловік Дмитро, коли маєш трьох дітей – то це геть інший вид спорту й інша ліга. Посвячені зрозуміють. Робочий день ніколи не на ізі й головне в цьому майстерно балансувати. У професії я безвідривно займаюся видавництвом і великими літературними подіями.  Мій ритм життя останніх 15 років можна увібгати в метафору метро: біжу на ескалаторі, який і так їде.  Ранок починається з раннім підйомом, впорядкування й збирання у дитячий садок двох доньок. Вибір лука у дівчаток займає левову частку часу, бо треба актуальний настрій підпасувати під кольори. Обидві доньки до цього естетично чутливі. І це прикрашає рутину. Далі редакційна робота у видавництві. Чек по актуальних проєктах – наразі це японська класика, книга про Різдво, книга про Київ, книжки історичного та спортивного спрямувань. Між проєктами – зустрічі наживо чи коли з робочих питань. У визначені дні – заняття з бальних танців старшої доньки. Тут у нас святий обов’язок: ніякий графік батьків не може стати на заваді заняттям.  Вечір – це часто події, які ми проводимо. Їх безліч. Є, скажімо, великі – раз на місяць на Основній сцені Молодого театру вже третій рік проводжу літературні вечори з тими, хто творить українську культуру. І події за мотивами наших книжок на різних локаціях. Вечірнє вирішення корпусу питань, які ще залишилися після дня – як правило, це нескінченний потік листів про дизайн, переклади, рукописи чи ілюстрування. На ніч без пропусків читання для дівчаток перед сном. 365 днів на рік ми читаємо книгу щодня. Відповідно тих близько 70 штук, які у нас на комоді – завжди недостатньо.  Ніч, як правило, спокійною не буває, бо дитячий сон проходить випробування прорізуванням зубів, перезбудженням, нічними атаками. За чотири роки я мала хіба кілька ночей, які спала цілком. Робота над книжками, проведення великих літературних вечорів, участь у навчальних програмах обумовлює те, що мій робочий день – це якщо десь спинилася на півгодини, вже пропустила якийсь зум. І наразі зі мною на каву можна домовлятися роками на нинішньому етапі життя. Так буде не завжди, думаю. Про натхнення  Найбільше мене надихають розмови з чоловіком, бо ми разом можемо вигадувати те, що поодинці не могли б. Це називають синергія. Я називаю це магія і любов. Ми придумали десятки неймовірно потужних освітніх програм, які ефективно працюють, як показує час. І створили вже десятки потужних книг, якими пишаємося і які знаходять відгук у читачів.  Обожнюю момент, коли вперше розпаковуємо нові книги, які приїздять з друкарні з Харкова чи Дрогобича. Бо кожна видана в Україні важлива книга – це перемога культури.  Найбільше люблю отримувати відгуки від людей – про навчання чи читання.  Я надихаюся красивими сукнями, живими квітами і найбільше кавою. Жити не можу без моря і тому останні роки повномасштабного вторгнення я трохи зачахла без подиху Азовського моря. Я там виросла – тому ніяке море у світі не може його замінити.  Я кайфую від своєї сім’ї. Наші діти найцікавіші співрозмовники чи тусівники. Я дуже люблю перечитувати наші книги, які вийшли друком. Бо книга в електронному макеті й отримана з друкарні – фізичний примірник – це непорівнювані аналоги. Зараз перечитую «Автобіографію» Агати Крісті й вона робить мене додатково щасливою. Якби було більше часу я б більше вчилася. Це те, що мене дуже заряджає і дає відчуття сили. 〰️   Муза&Селінджер