Поезія і проза Катерини Пилипчук

Я уже писала про багатовимірність у одному з своіх творів. Але хочу зараз повторитися. Наскільки ж багатовимірним є світ. Перебуваючи у Тайбеї, на тому кінці географії я продовжую бути в потоці новин з України. Слідкую за усіма сповіщеннями. В той час, як поруч люди продовжують жити у іншому вимірі. Усім цікаво дізнатися, що в Україні зараз, всі підтримують, обіймають, довго потім думають, але на ранок забувають і йдуть знову по свої справи. І так усюди. Наш вимір - війна - це лише ще одна реальність, яка існує у світі. І, що я вам скажу, як же це важливо зараз постійно говорити про наш вимір. Нагадувати, що ми стоїмо, що війна триває, що немає світла, тепла, води, інтернету, що ми їмо холодну їжу, і працюємо на заряджених гаджетах при світлі ліхтариків або свічок. Для цього світу - наш вимір — це лише кіно, яке вони прагнуть додивитися до кінця і бажано, щоб він був щасливим. Кожен питає, як допомогти. Я намагалась донести, що єдиний спосіб допомогти - це допомагати! Тобто чим можеш. А якщо нічим не можеш - донатити! Перевірено! Ось так і продались ще більше 40 книжок. Із донатами різної величини. Із розмовами та обговореннями. Також декілька людей зголосились приїхати в Україну у березні. Ви знаєте - це для мене ще одна маленька перемога! Бо на такі кроки зважуються лише ті, хто підтримують нас і хочуть бути з нами не лише словом, а й «тілом»:) я жартую, звичайно, але маю на увазі — хочуть особисто, на власні очі побачити і відчути наш біль. Вдячна Вам, друзі, за те, що виявили підтримку. А ще, я майже не виставляла фото з цього фантастичного заходу, який організувала Тайванська команда, бо просто розумію, що це може когось роздратувати, чи показати якусь неповагу до всіх, хто зараз відчуває біль і страждає. Проте, я вирішила, що свій виступ, який мені все ж вдалось зробити на генеральній асамблеї міжнародної федерації фахівців з нерухомості FIABCI international як представника президентки нашого чаптеру Вікторії Теслицької — я виставлю. Декілька тез (бо виступ англійською): 1) наш чаптер переживає війну 2) частина членів чаптеру виїхала за кордон 3) у деяких будівлі зруйновані вщент, комусь нікуди повертатися, хтось досі шукає своє місце у світі, переїжджаючи з одного місця на інше 4) для нас дуже важлива фінансова підтримка федерації, а також донати кожного члена федерації, бо ці кошти направляються на підтримку наших членів як у тилу так і на фронті 5) ми просимо запрошувати українських фахівців нерухомості — архітекторів, урбаністів, оцінювачів, експертів у свої команди, оскільки зараз усі так чи інакше потребують роботи 6) ми закликаємо ні в якій формі і ні за яких обставин не працювати із ро©️іянами і припинити співпрацю з ними, якщо ще така має місце 7) ми готові приймати в Україні усіх, хто буде готовий приїхати до нас і відчути війну своїм серцем, побачити масштаби руйнувань та зрозуміти, якою важливою буде роль міжнародної федерації після Перемоги України, коли участь кожної країни буде життєво необхідною для якнайскорішої відбудови та побудови нових зелених та розумних урбаністичних рішень. Можливо уже трошки пізніше викладу якісь фото, але щоб склалось загальне враження від заходу, у першому коментарі — посилання на відео з 41го Глобального Саміту Лідерів FIABCI international, що пройшов у місті Гаосюн, Тайвань з 6-9 грудня.

Дорогі друзі, привіт. Ви помітили, мабуть, що я нічого не створюю зараз, і не розміщую тексти тут. Я все ще на Тайвані, продовжую свою просвітницьку місію, аби усі знали про нас і наших героїв. Уже з 12 грудня щодня мене чекають зустрічі з читачами у різних містах. Обіцяю тут сповіщати новини.

У той час, коли в Україні знову був масований ракетний обстріл, відбувалась моя перша презентація книги на Тайвані у місті Тайбей. Попри те, що я страшенно переживала — що в цей час там, в Україні? - мені потрібно було виходити на сцену і говорити голосно. Я мала нагоду на заході, де були присутні більше 450 почесних гостей, серед яких були і місцеві високопосадовці, і іноземці з 27 країн, і фахівці ринку нерухомості міста Тайбей, які зібрались разом аби привітати підрозділ світової федерації з нерухомості FIABCI у Тайвані з їх 50-річчям, — розказати про книгу та її значення для кожного читача та для кожного українця. Принагідно, я зазначила, що книга написана і перекладена англійською на кошти меценатів з Тайваню — пані Лілі Ченг (якраз саме вона коло мене на фото), та пана Лі — попереднього голови Асоціації архітекторів міста Гаосюн, і що саме їх небайдужість до війни в Україні зрезультувалась у видання, яке тепер промовляє до світу. Я виправила слова одного з ведучих заходу, який назвав війну кризою, і вказала, що це є не просто помилкою, а абсолютною неправдою, що саме для цього і вийшла моя книга, аби говорити про війну без всіляких оминань та замовчувань. Під час святкування ми виділили для продажу лімітовану кількість — 50 книг, які запропонували купити усім бажаючим. Черга на підписання була дуже довга. Сьогодні читати пішли додому 50 нових читачів моєї книги, декілька книг кипили на бібліотеки, а, натомість, у мене є що привезти в Украіну та задонатити на допомогу письменникам та артистам, які у цих надскладних умовах воюють на фронті. Ще попереду два міста і будуть знову благодійні заходи. Будуть збиратися кошти, тому, я переконана, що свій власний голос моя книга — «Війна, яка змінила нас» (The war that changed us) — уже має! Поки тільки фото з телефонів друзів. #війнаяказміниланас #the_war_that_changed_us

У міжнародний День волонтера хочу розмістити світлину, яку мені надіслала волонтер - пані Наталія Хижняк Розенталь. Поруч із нею на фото волонтери з руху Save Ukrainian Soldiers, з якими вона працює — пані Наталія Кар'єва-Луценко та пан Сергій Сотніков. Ця команда волонтерів передає мої книги нашим чудовим мор.піхам. Користуючись нагодою, хочу привітати усіх трудяжок — наших волонтерів! Без Вас — не було б нічого! Ви той зв‘язок, який є між тилом і фронтом! І, до речі, який у нас є завжди, навіть, коли відключається інтернет! Слава Волонтерам України!

Отже, відбулась моя невеличка презентація книги у Варшаві — у Biblioteka Publiczna w Dzielnicy Śródmieście m.st. Warszawy, яку в рамках заходів для підтримки українців «Варшава — мій другий дім» допомогла мені організувати Ірина Мацко — за рекомендацією Олени Рудої та Олени Рибки. Дякую Вам, дорогі дівчата. За те, що зробили можливим цей захід! Я була вражена, наскільки цікавими були запитання учасників заходу, пані Моніки та пана Микити-Януша. Ми говорили про вчасність таких книг, про біль, який може бути ще не виплаканим, тому дуже болючим, про те, що українці є фантастичними створіннями, які творять чи не справжнє євангеліє проживаючи усі форми катарсису і трансформаційних станів. Для мене ця зустріч є дуже важливою та дала мені нові ідеї та інсайти! Дякую, що купили книги, з прибутку продовжую відкладати на ЗСУ.