Токмак: Ганьба міста - любителі русні 🇺🇦

Троє в човні (арман, федорова, щепащенко), не рахуя майбороду знову рекламують свою бурхливу діяльність. Робота з дітьми. Провели конкурс малюнка. Навіть діти постійно одні і ті, тому що свої. Самі їх і нагороджують. Люди міста плюють в їх сторону. Росіяни проводять активну ідеологічну роботу з українськими дітьми, які перебувають в окупації при допомозі ось такої трійки із човна. кремль цинічно використовує пропаганду в системі освіти для виправдання повномасштабної агресії проти України. Створюються спеціальні табори для нібито «адаптації та допомоги в боротьбі з посттравматичним синдромом», а також залучають неповнолітніх до парамілітарних російських юнацьких організацій, як-от «Юнармія», «Вагнерьонок» і «Вимпел», де їх перетворюють на «іграшкових солдатиків» кремля. Українських дітей змушують писати листи та малювати листівки російським військовим, які окупували та знищують їхні рідні міста. Не пробачимо!

Наші національні костюми є неповторними, їх пізнають в усьому світі! Українські вишиваночки притягують погляд кожного своєю яскравістю та вишуканістю. Вишивати – це оберігати, вірити, любити, чекати, діяти і перемагати. Вишиванка – це невід’ємна складова нашої культурної спадщини, яка єднає українців крізь простір та час. Це генетичний код української нації, яку ніколи не здолати ворогу.   Тож, плекаймо разом святковий настрій, підтримуючи та вивчаючи народні традиції. Віримо в Збройні Сили України і нашу Перемогу! Ми токмачани, а Токмак — це Україна! Носити вишиванку – означає носити у серці свою історію та культуру. 2006 року в Україні було запроваджено особливе свято — День вишиванки. Ініціатором створення виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету Датою урочистості було обрано третій четвер травня, тобто будній день. Це підкреслює, що вишиванка може бути звичайним повсякденним елементом гардероба, а не лише святковим одягом. У кожній ниточці вишиванки живе частинка нашої України. День вишиванки відзначають у 60 країнах. Цікаво, але виявляється флешмоби у вишиванках та марші популярні не лише в Україні, але і в 60 країнах, де присутня українська діаспора. Вишиванка – це не просто одяг, це символ нашої національної гордості та єдності.

Шановні українці та україночки Токмацької громади, доброго ранку! Сьогодні День Вишиванки. "Вдягни вишиванку, то наша броня" Вдягни вишиванку, то наша броня, Багатство й окраса народу. Вдихни з ароматом травневого дня, Ковточок живої свободи. Нехай оживуть на тобі в вишиті І мальви і маки червоні, Колоситься жито, в небеснім злитті Вдягни і синочка і доню. Вдягни вишиванку, то твій оберіг. Орнаменти і візерунки, Щитом тобі будуть, як зійдеш з доріг Душевним для тебе дарунком. Вдягни вишиванку, в ній сила твоя Відчуй себе вільно, природно. Носи вишиванку святкового дня Це стильно, потрібно і модно! Надія Унятович ТАК! То наша ідентичність, наша культура, наша історія... ТО наша любов до рідної землі.... Одягни вишиванку.... Згадай хто ти.... .і борись за себе, де ти є, і тим, що в тебе є...

А це кубло зрадників затверджує “важливий документ”. Одноголосно затвердили правила присвоєння та анулювання адрес, найменувань елементам вуличної мережі, планувальної структури та зупинкам транспорта на території міст Токмака, Молочанська та сел громади.

В одному з філіалів міської бібліотеки проводять інформаційну хвилинку. Для цих двох? Зайшли інформуватися?

Новогорівка. Виховання - малюють на підлозі у приміщенні, але проводять конкурс малюнка на асфальті. Недолугі організатори.

м.Молочанськ. Один із магазинів, в якому русаки перевіряють ціни. Але ж нам відома інша картина.

брати радченки, уродженці м.Токмак, але після школи переїхали на росію і там будували свою кар’єру. Останній раз були у місті Токмак у 2014 році. На шоу у малахова. Ні слова про Україну, про війну, навіть ні слова про токмачан, ні слова співчуття людям. Зато про будинок, про офіцерів рашистів-вбивць, про їх обіцянки для них. ГАНЬБА!

🤮Зрадник лущай ярослав олегович, 1988 року народження, з міста Токмак Навчався в Токмацькому механічному коледжі на бюджеті, потім на бюджеті в ЗНТУ. Користувався всіма можливостями, які йому безкоштовно надавала наша держава. Після навчання влаштувався на "Мотор Січ" в управління головного металурга, де теж отримував доплати від заводу, як молодий спеціаліст, був молодіжним лідером управління головного металурга, приймав участь у всіх заходах, які організовував завод для молоді. Потім перейшов у московське представництво "Мотор Січ", мешкав у підмосков'ї. А тепер оця недолюдина, яка ходила по Запоріжжю в жовто-блакитному одязі, переїхала до т.о. частини нашої області та пішла на службу до окупантів. Зараз він "великий начальник" територіального відділу міста Молочанськ і завжди на фото поруч з аліповим, так званим мером Токмака. Ця істота продалася за гроші і за владу 😡 Дуже хочеться, щоб про зрадника не забула наша "служба божа" і він отримав те, на що заслуговує Ми  в 📲 WhatsApp  📲 Instagram

Жертви серед людей Ще одним образом з обкладинок, який закарбувався в пам’яті, стали люди України: покалічені, закривавлені, жертви обстрілів і обставин війни. Часто вони стають героями таких обкладинок неочікувано для себе і можуть навіть не здогадуватися, що їхні світлини поширюються світом. Цивільні, ні в чому не винні люди, стають свідками та жертвами війни в різних містах під час обстрілів. Прийшла війна сьогодні на поріг, там де простий народ суцільна небезпека, чужі бувають і серед своїх, разом живуть але такі далекі... Останнім часом нерви на межі, не справдилися віщунів прогнози, багато рідних стали геть чужі, живемо у страху, постійно сльози... Війна на жаль стосується не всіх, одні в окопах інші в ресторанах, "свої" так часто зраджують своїх, бо тільки гроші у корисних планах... Олег Криворот