Іра Спірідонова Poetry🤫😌

Плекати, плакати, плисти за тЕчією, Іти у брід, Ставати крапкою посеред речення, Губити слід Отой ледь видимий, Візьми і видали, І знов блукай Посеред хаосу, посеред темряви Шукай свій рай, Комусь будь дзеркалом, Комусь будь хмарою, Комусь теплом, Для когось радістю, Для когось карою, Розбитим склом, Для когось спогадом, Коротким поглядом В інакший світ, Тим восьмим кольором, Гарячим променем, Що топить лід, Відлунням вічності, Завмерлим відчаєм, Ледь чутним - "ом" Безмежним спокоєм, Густою тишею Чарівним сном... 26.06.2024

Подописую усі недописані вірші, Пообробляю необроблені досі фото, Попереслухую усі загустілі тиші, Перерахую всі за і завислі в повітрі проти, Врешті подивлюсь хороші душевні фільми, І не хороші можливо подивлюсь також, Зроблю усе те потрібне і дещо дивне Знайду час виспатись і може навіть трохи поплакати Буду на повні груди вдихати літо І видихати тяжке, застаріле, зайве І вчитимусь вкотре безумовно життя любити, Кожен раз як вперше і завжди немов востаннє... 23.06.2024 П. С. Ох вже ці вічні плани, плани😁😏

І неначе й нема війни І у небі летять лелеки Тільки вибухи знову в сни Проникають з того "далеко", І у тиші прогірклий смак Наче щось підсвідоме тисне І збивається серця такт І в повітрі бракує кисню... І потрібних бракує слів Й невагомого того миру А в птахів все такий же спів І свободи незламні крила 23.06.2024 П. С. Такий собі післясмак після вчорашнього дня на " Країні мрій"...

Посміхайся щиро, обіймай життя тими своїми крилами, Ти не маєш права на розчарування, на сум, на страх, Ти повинна бути зАвжди веселою і щасливою, Ти повинна завждИ, Ти повинна, Почула, так? Що значить боляче? Що значить нічого не хочеться? Що значить втомилась й немає внутрішніх сил, Швиденько вмивай заплакані з ночі очі І давай крок за кроком Прямуй до нових вершин. Що значить ти хочеш втікти і нікого не бачити? Не вигадуй, будь ласка, Не можна робити це, Швиденько проси за крамольні думки пробачення Малюй перед зеркалом усміхнене, гарне лице... Бо інакше не можна, Інакше, то є неправильним Почула, моя хороша? Тоді вперед... Пам'ятаєш, як в дитинстві, коли тебе вчили плавати, Коли задихаєшся - Греби з усіх сил наверх... 21.06.2024

Я знаю твій біль, Я його відчуваю шкірою, Він гострими голками впивався у кожен день, І ти лікував його втомами, тишами, вірами, Надійно ховав Від себе і від людей, Боявся того, що він вийде зі стану ремісії, Що знову прорветься, Й заповнить собою світ, І я видихаю - "Не бійся, не бійся, не бійся.. Вода змиє все й сонце врешті розтопить лід, І щось в глибині Раптом стане тотально зціленим, Щось зникне назАвжди, А щось назавждИ проросте Й майбутнє засяє новими бажаннями й цілями, Й теперішнє втілеться лагідне і просте... 20.06.2024

Ти відчуваєш як тремтить в долонях Беззахисне маленьке пташеня? І подих перехоплює і погляд І вислизає знов з під ніг земля, І ти уже не ти, Ти десь далеко Зникаєш губишся серед чужих світів, І враз стає так легко... Легко - легко, Здається - відштовхнувся б і злетів, Зловив би в небі вранішньої тиші, По хмарах бестурботно пострибав, Й вітер непомітно вплів у вірші Немов в обійми ніжність упіймав. 18.06.2024 П. С. Іноді така тиша всередині. Просто нічого немає. А хочеться написати щось, хоч пару рядків.. І пишеш просто щоб попереплітати слова, бо заскучив за цим..

Ти будеш мене любити Навіть, коли я звикну, І я нікуди не зникну, І більше не буде зла, Хоча б у крихітній миті, У нашій маленькій миті, Довірливій і відкритий, Де завжди цвіте весна, Де тихо шепоче вітер, Гойдає легенько віти Де бог розсипає квіти Посеред зелених трав, Де дуже багато світла, Де дзвінко сміються діти, І легко життю радіти Й немає болючих ран. Я буду тебе любити, Навіть коли ти звикнеш І все непотрібне зникне Розвіється як туман, Лиш затишний дощ по вікнах, Мов тиха проста молитва, Мов щастя з любові виткане Дароване врешті нам, Сплетіння небесних ниток, Майбутнього чистий виток, Довірливе те - "любити" Безмежне, мов океан. 12.06.2024.

Біль втомлює, біль виснажує, біль живий, Біль розриває кігтями твій такий маленький затишний простір, Біль змінює щось в тобі й це уже не ти, Ти стаєш крихітним, безпомічним, ні крапельки не дорослим, Ти прослизаєш незримим туманом - між "я" і "біль", Ховаєшся у сотні справ, відволікаючись від болю на щось буденне, Але він знову звучить в тобі, неначе церковний дзвін, І до єдиного - "досить" звужує всі ті колишні "треба", Просто щоб не боліло, щоб біль затих, Щоб він заснув, звернувшись калачиком на краєчку отого "зараз", А він підхоплює тебе під руки і втягує у черговий вихр А ти хитро посміхаєшся, чмокаєш його в ніс І вкотре вже вислизаєш... 11.06.2024

Я тіло, я дух, я малесенька крапка у всесвіті, Я є цілий всесвіт, і чорна у ньому діра, Я те ненаписане й те, так безжально закреслене, Я те неподільне, що ділиться легко на два, Що ділиться легко Так довго, як тільки захочеться, Ядро на нуклони, нуклони на кварки і сни, Я те неможливе, і те так давно напророчене Що Лютий спиняє шаленим бажанням весни, Я станусь раптово, коли ти мене чекатимеш, Й залишусь навіки, як щось неймовірно просте, Як доля, як тиша, як небом написаний фатум Що разом з тобою щоденно у завтра росте. П. С. Думала, що не буду жалітися, але таки треба, може відпустить трохи Вже третій день я є біль, от такий банальний гострий ангінний біль в горлі. Я вже настільки зрослась з тим відчуттям, що навіть забула, як це без нього. Звісно фізичний біль, який колись таки мине, це дурниця, але поки він є, то дууууже втомлює і ти все сприймаєш через призму цього болю... Прокинулась пів на п'яту, напилась гарячого, пополоскала горло, не помогло.. Слухаю біль, пишу дивні вірші... Ще трохи і готова буду навіть на люголь🥺

Над Києвом завис у хмарах дощ, Усе ніяк на землю не проллється І я зависла між світів і площ, Між подихів, між двох ударів серця, Між перехресть, між сотнею доріг, Між перекресленим й написаним навіки, Між тим як ти мене мов скарб беріг І тим, що ще ніяк не можу звикнути. Над Києвом завис у хмарах дощ, Ось ось проллється Й змиє врешті спеку, І танцюватиме поміж дахів і площ, І сонце розкладатиме на спектр... 10.06.2024 П. С. Аж дихати важко, таке густе повітря...