Зоріна, з тобою все ясно

Презентація моєї поетичної книжки "Органіка", що вже вийшла друком, відбудеться 2 грудня, у суботу, о 15-00 у "Купідоні" (м. Київ, вул. Чикаленка 1-3). Там можна буде придбати збірку оффлайн (готуйте 220 грн за примірник) і/або поспілкуватися з видавцем і книжковим дизайнером "Антивидавництва" Іваном Кулінським. Вхід вільний

Сидіти тринадцятим за столом, самітнику, краще, коли в лаваші — теля, за осклінням —Мітте, і ніч шарудить дощем. Серед голодних нема ані содомітів, ані семітів, в неоні щось темне ворушиться в смітнику, — напевно, пацюк, що ж ще. На Седер тут сходяться ті, кому пси — родина: смагляві обличчя — річкова обпалена глина — нешлюбні сини атлантів. Один світлоокий не їсть — затирає масну штанину; перехоплює погляд, іде, і книгу лишає, як міну — книгу, писану мовою окупанта. Скажи тим дванадцяти, щоби крові не їв більш жоден; кров — це семантика, архетипічні жорна, а в судинах твоїх — чорна кава. Світ наш химерний намалював Міджорні. Спасіння немає, так дай бідоласі джойнт — хай скурить під All the Lovers.

помічала, що в людей під час любовної близькості той самий вираз обличчя, що й під час гри на музичному інструменті. плотська взаємодія — така важкувата, масна та оклякла музика. так-т, так-то! це схоже, ніби його чи її піддають абсолютно знеболеній хірургії — з позиції споглядача кожен бачить розтяті місцини, знекровлені м'язи, пульсацію чогось м'ясного. та навіть скрики викликані не цим. стовідсоткова смертність має іншу природу. вага — це первинне, що відчуває хлопчик, що йде з музикалки крізь скловату січневого вечора: неоковирно твердий футляр перехиляє маленьку постать, терпне долоня, на окуляри ліпиться непідсолоджена манка снігу. там усередині — всі ритми серцебиттів і фрікцій, всі рухи (так — повернутися на плече; так — перекласти її волосся; так – зі спини), всі дзвони, що калататимуть у роговицю зсередини від неможливості віри в побачене і відчуте. він потім стоятиме: в неї в руках буде, най вже, єгерь (о, добрий пастирю, куди заведеш ти овець своїх); в нього з обтяжень — конса, (скрипка, чи, краще, віолончель). і підлаштовуватимуть звук, видобуваючи із незугарних порухів, з тіл, що стають недоладними, ніби зимові ланці. лікер у шклянці перетвориться на молоко, замість сережки на вухо їй сяде сухий цвіркун, скрипка стане щуром. тварина вкусить, тож ліпше її не чіпати. або не вкусить, та цього вже не відчують. 22 жовтня 2023 р.

сподіваюся хоч хтось залишиться нормальним не ховатиме садна від ременю на плечі не бачитиме у волосожарах зайвий болючий прокол шкіри ночі не сіпатиметься від судомних ковтків десь в горлянці каналізації не питатиме чому не мастили двері борсучим жиром не казатиме я теперь еще глубже стал понимать булгакова не вживатиме алкогоголя не зламає тичини не залиже чуприни в нього не буде нічого для лісу нічого для степу нічого для моря і від повітря теж абсолютно нічого навіть сповіщень про всі прочинені вікна навіть жодного імені що припинило лунати і ми з ним робитимемо щось нормальне зовсім нормальне будем ловити рогатеньких мишок у закинутих бліндажах шкарубким язиком лизати руденькі спинки читати їм вголос літопис посічених сосон шкутильгати на шосту лапку приводити на берег своїх хутряних і зеленооких

РИБНИЙ ДЕНЬ Смажили рибу — на святкових спідницях виблискувала луска; дошки залляла скривавлена холоднеча. Ось тепер цить, ти, балакуча щучко, ти, слизький карпе, ти, підколодний соме! Діди зі сніданку вже цмулили біле – "за хлопців". — Що насправді було, доречі? — В нас тут кожна дитина знає, у всіх — чи полеглий герой, а чи ветеран у домі. Риба збрехала. Власне, пісню ти чув, оці всі плакати бачив, ввечорі палимо чучело карася. В ті часи з рибою хто лиш не розмовляв – сільські дурачки набиралися риб'ячих баєк про голих дівок з хвостами, п'янички ходили попитати, чи катили вже бочки рому уздовж причалів, оця уся жіноча балаканина — чи не йшов її любчик з молодкою в присмерку за мостами. Одна рибина, зрозуміло, толком тобі не скаже – а от зграя має таку спільну пам'ять, таке суголосся: морди стирчать з води, не розбереш, хто з них плямкає і чи взагалі то мова, але все зрозуміло, ніби ти сам то надумав, наче бачив на власні очі. А наш народ-то тямить: почали годувати — кидали у воду м'ясиво, навіть лили якусь бражку. Та вгодовуй чи не вгодовуй, у ріці то сріблиться від спин із плавцями, то тижнями – тиша. А як вже казала — лиш правду: й який корабель заходив до гирла з моря, й хто нечистоти потайки вилив у водопою, а як утопець – то що, сам в чорторий вліз чи добрі люди допомогли. Ну ясно, рибу ніхто не патрав, — для їжі те, що живе під сонцем, а це — нежить луската... В той час всі брались за зброю, ішла велика війна — вже тоді фронт переповз за гори, вже за селом ловили ворожих утікачів. Дійшов поголос, ніби ціла ворожа армія десь форсувала ріку. Звідти летіло птаство, у передгір'ях пожовкло листя; що робити — питати рибу: скільки в них коней, чи ставили переправу, чи мінували мости, чи тягнули з собою гармати, чи... А риба й каже — та вони ще на березі, і не армія там, а взвод, просто палять багаття і галасують зумисно, збирайте, мов, ваших хлопців, до них півтори дні шляху за течією, переб'єте, ніби овець. О! Зібрали загін — майже всі добровільно; їх, звісно, більше, але в нас свіжіші коні, є трут і патрони, — всі шанси. За добу вже дивилися на долину. До обрію — вражі шатри. Біля струмка темніло від кінських спин. Що стріляли — то нанівець: їхній патруль нас засік, підняв кількасот стрільців, ну і ті залягли у шанці, бій, звісно, був... Тобто, зараз так кажуть, що був — дідо Михась тобі так обмалює кожен ґудзик, що стрінув ворожу кулю, — спробуй не вір! А тоді – лише бабське виття по всім хатам: чи привезли схололого, чи й зовсім лишивсь в ріці, чи живий — хоч безногий, із ранами замість очей, — живий!.. Риба, клята, нас підманула — пішли до ріки, вперше не привітались, вперше зробили сіть. Вперше в жінок зблиснули ножі й плавці; собакам без ліку кидали хребти і голови, олія запахла тим'яном і часником; згодом навчилися і солити, а ще сушимо до хмільного, та й наскладали з часом пісень. В ріці й у ставку риба досі приходить, ти ж бачиш, — але вже уся мовчком. Кожен би з нас попитав брехуху, та анічичирк — хоч їй черево розпанахай; ось й святкуємо — Рибний День. 14 вересня 2023 р.

з невеликим запізненням, але з об'єктивних причин, а також з оновленим дизайном публікуємо номер за липень-серпень: ЕСЕЇ: ◾️ ІНТЕРВ'Ю З РЕТРОВАЙ: «Між нами» / розмова Ксені Кисиличин з Дмитром та Євгеном з гурту «Ретровай» про їхній новий альбом Inter Nos / ◾️ ІНТЕРВ'Ю З ПАНОМ СЕРВУСОМ: «Найкраще, що може бути, щоб вирушити в мандрівку хоч зараз» / розмова Богдана Горона з селектором і діджеєм паном Сервусом здебільшого про те, як шукати музику, і те, як про неї писати / ОГЛЯДИ: ◽️ альбом «Доросле плавання» Lasta (липень 2023) ◽️ альбом Noir or Never Che Noir (de Rap Winkel Records, серпень 2023) ЛІТЕРИ: ♾ «Правило однієї кімнати»: поезія очерет ♾ «Натщесерце»: поезія Дар'ї Зоріної ♾ «Листи до неназваних»: поезія Кшисі Федорович ДИЗАЙН: Ольга Середа Ангеліна Токар Надія Череп'яна Іван Пугач (фото на обкладинці)

Це сталося, в мене виходить повноцінна книга поетичних текстів. "Антивидавництво" запускає передпродаж збірки "Органіка", відсьогодні можна оплатити і бути певними, що отримаєте свій примірник. Передзамовлення триває до 11 жовтня 2023. Вартість 1 примірника — 170 грн. Ви можете попросити автограф авторки у відповідному полі. Для передзамовлення книги заповніть, будь ласка, форму https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScelqUfkcg3ehgXUsM3CmxVi4ty84irOjqZ_W4IY5B4FcNfPQ/viewform оплатіть вартість обраної Вами кількості примірників на картку 4441 1144 0053 8995. Після оплати надішліть підтвердження на пошту [email protected] Очікуваний час виходу книги друком — середина листопада 2023 року. Ваш(і) примірник(и) буде надіслано на адресу, вказану вами у формі замовлення. Відправлення по Україні Новою Поштою.

📜27 серпня, неділя #літературник_у_вавілоні Наші почесні поети й поетки будуть своїми творами згадувати й прославляти Святу Богородицю, а також причащати нас до високого, гарного й метафізичного. Просвящатимуть: ▪️Богуслав Поляк ▪️Андріана Кіндратович ▪️Ярослав Корнєв ▪️Дар'я Зоріна ▪️Богдан-Олег Горобчук ▪️Елла Євтушенко ▪️Вадим Ксьондз ▪️Катерина Чайка ▪️Заза Пауалішвілі ▪️Олег Коцарев ▪️Олена Степаненко ▪️Сергій Прилуцький 🎤Початок служби о 18:00 P.S Є ймовірність секретних гостей До зустрічі! 🗓️ 27/08 о 18:00 📍Саксаганського 6, Будинок Кіно 🆓 #вхід_вільний 🎙️#зал_Вавілон (І поверх) #літературник #поезія #наживо

цю країну загубить невміння в публічну комунікацію в інформаційну політику в маркетинг у соціальних проєктах в грамотність текстів в нормальний дизайн і в ненасильницьке спілкування врешті в нас просто замало пизджених ідіотів а якщо вже тут щось палити слід почати із фондів районних бібліотек з них давно було слід почати цю країну загублять церкви театри прокуратури суди школи морги музеї лікарні вокзали кав'ярні готелі корти трава за подвійними стінами сніг під відкритим небом цю країну загублять мамусини кабачки закриті так глухо що навіть шансон ледь чутно на чорних сходах цю країну загублять уцінені м'ясоковбасні вироби яким й сам залужний не дарує дев'яте життя цю країну загубить або телеграм або онліфанс цю країну загублять чати осбб цю країну загублять неголені литки втім і голені литки загублять її так само цю країну загубить сторож він спить кожен знає що сторож спить спить а ще напевно бухає ніхто не забув про війну але всі роблять все щоб війна забула про них як поясните пірофобу що він витяг короткий сірник і той вже догорає 21 серпня 2023 р.