Твоя психологія ❤️

Все закінчується, рано чи пізно. І будь-який непростий час теж. Але що може допомогти тут і зараз пережити всі ці події, на які ми ніяк не можемо вплинути? Безперечно, єдиної та універсальної відповіді бути не може. Але можна зазирнути всередину себе і зрозуміти, що допоможе саме вам відчути життя і зробити свій внесок у те, щоб світ став хоч трішки кращим. На підтримку кожному з нас, цитати психологів про мотиви та мотивацію. У важких обставинах народ може врятувати героїзм, але сукупність маленьких повсякденних добрих справ визначає його велич. Гюстав Лебон Змінюючи наші думки, ми здатні змінити наше життя. Віктор Франкл Кожна людина є творцем, бо вона творить щось із різних уроджених факторів та можливостей. Альфред Адлер Мужність – це не відсутність розпачу, мужність скоріше є здатністю йти вперед усупереч розпачу. Ролло Мей Цінності та бажання докорінно відрізняються один від одного. Цінності це те, що ви хотіли б робити. А бажання це те, що ви хотіли б отримати. Рас Харріс Кожен із нас схильний чинити з іншими, як чинили з ним. Джон Боулбі Людина не може повернути свою волю назад. Людина може спокутувати минуле лише змінюючи майбутнє. Ірвін Ялом

Часто клієнтів дивує і навіть лякає, що психолог теж людина. Що він може бути в кризі, депресії, що він може щось не знати і не розуміти. Наче потрібна ідеалізація, фантазія про такого всесильного знавця людського життя, до якого прийдеш, і він усе виправить і розплутає. Однією порадою чи одним питанням. Ну ок.., парою запитань. Така дитяча потреба у дуже стійкому, дорослому. Винести батька-людину, а не батька-функцію для дитини непосильно. І знову ж таки, ще один маленький (хоча великим пройденим шляхом) результат терапії – це здатність виносити і навіть цінувати неідеального терапевта.

Всім доброї та тихої 🫶

«Зараз ти відчуваєш смуток і біль, не борися з цим, згадай ту радість, яку ти відчував». Я почула ці слова при перегляді фільму «Назви мене своїм ім'ям», ще у 2019 році, і я їх дуже запам’ятала. Для мене, це про цінність та відповідальність за свої вибори та почуття.

Коли важко говорити про душевні страждання, ми починаємо говорити тілом. Розповісти про приниження, насильство, страх - означає стати «оголеним», видним, поміченим. Якщо наш досвід стосунків такий, що виявившись уразливими ми отримували байдужість чи звинувачення, то краще мовчати. Мовчати можна навчитися, але реакцію психіки не прибрати, і тоді легше говорити про хвору ногу, виразку шлунка, головний біль. Ми отримуємо увагу, жалість, турботу, тоді, як душевні муки приховані від сторонніх очей. Часто, фізична хвороба - це допомога при ізоляції та спосіб послабити психічний біль.

Один з найцінніших подарунків собі для щасливого життя – це свідоме спостереження. Хто спостерігає, той уважний. Хто уважний, той здатний обирати. Хто обирає, той живе себе та своє життя. Хто живе себе та своє життя, той щасливий.

11. Моралізація лише веде дітей з вірного шляху і перекриває їм шлях до самопізнання. Тіло зрештою не розуміє моральних заповідей. 12. Лицемірство – універсальний засіб оволодіння людськими душами, зокрема й у педагогіці. 13. Брехня не може поважати себе, а той, хто не поважає себе, не поважає й інших. 14. Повне підпорядкування волі вихователів тягне у себе готовність дорослої людини повністю підкоритися чужої політичної волі. 15. У багатьох соціальних системах маленьких дівчаток піддають додаткової дискримінації за належність до слабкої статі. Ставши жінками і отримавши владу над своїми новонародженими дітьми, вони піддають дитину приниженням від її народження. 16. Будь-яке виховання завдає шкоди. 17. Люди, привчені мовчати, страждають від цього усвідомлено або частіше неусвідомлено. 18. Тиран – це травмована в дитинстві дитина, яку били та принижували батьки. Якщо людині з дитинства було дозволено почуватися вільною і сильною, то згодом у неї не виникне потреби принижувати інших. 19. Нездатність відчути власні страждання, перенесені в дитинстві, призводить до того, що людина може виявитися несприйнятливою і до страждань інших. 20. Погана поведінка – один із небагатьох способів, які використовує дитина для покарання дорослого.

Аліс Міллер народилася 1923 року в Польщі в єврейській родині. Після війни вона емігрувала до Швейцарії, де отримала ступінь доктора наук з філософії, психології та соціології. Двадцять років Аліс Міллер присвятила роботі психоаналітика, а з 70-х років почала займатися вивченням феномену насильства по відношенню до дітей. Її книга "Драма обдарованої дитини", присвячена вивченню дитячих психологічних травм, стала світовим бестселером. 1. Ставлення батьків до дитини впливає наступне ставлення дитини до себе самому. 2. Дорослі думають, що жива душа дитини становить небезпеку для їхньої влади. 3.Саме те, що батьки приховують, найбільше хвилює дитину. 4. Гнів батька – наслідок його проблем. Але провину за них дорослий покладає на дитину. 5. Людська душа практично не піддається руйнуванню, а її здатність відроджуватися з попелу залишається доти, доки тіло дихає. 6. Людина повинна мати право на свої власні справжні почуття та на їхнє вираження. 7. Для більшості людей думка про те, що батьки їх не любили, просто нестерпна. Чим більше свідчень нелюбові, тим більше люди чіпляються за ілюзію того, що вони любили. 8. Більшості людей легше померти (буквально чи символічно, через вбивство своїх почуттів), ніж знову відчути всю безпорадність, від якої вони страждали, будучи дітьми. 9. Вимоги «добре поводитися» не мають нічого спільного ні з ефективною терапією, ні з самим життям. Багатьом людям ці настанови перекривають шлях до свободи. 10. Тіло використовує депресію як спосіб висловити протест проти зради самих себе.

Можливо, у вас теж був такий день, коли ви ніби побачили себе вперше... Буває, що кидаєш погляд у дзеркало в магазині і раптом, бачиш себе якось зовсім по-новому, чи випадково помічаєш себе на відео запису та щиро дивуєшся – це я? Це завжди несподіваний і разючий момент, тому що кожен з нас начебто знає про те, як він виглядає. Але разом з тим це уявлення часто виявляється настільки спотвореним, що коли, раптом, ці додаткові налаштування злітають, як часом трапляється з фільтрами, ми бачимо себе ніби новим поглядом, і це вражає. Наше бачення самих себе — хитре сплетіння помилок і проекцій. Щось сказала одного разу про фігуру мама, і це запам'яталося, щось було актуальним 5 років тому, але так і залишилося в думках, погляд чоловіка, написаний кимось у соціальній мережі коментар, тощо. Все це приклеюється на нас, і так ми і йдемо далі, ніби обліплені папірцями-стікерами, шуркаючи чужими ремарками про те, як ми виглядаємо. І ось трапляються епізоди, коли ці листочки відвалюються, і нам вдається помітити себе, своїми очима, як є…