записник ллер

«9 листопада» Коллін Гувер

На зацілованих сторінках книги, Де буде написано щось про любов, Ти перегорнеш і не помітиш, Як моє серце спалахує знов. Як твій образ – ніжний, коханий – Відбирає мільйони сльозинок з моїх очей. І у розділі під назвою «I'll give you a kiss» Ти холодно скажеш: «Не для Вас, miss». І палатиме серце вогнем пристрасті та розчарування, Згоратимуть всі неціловані сторінки книги-послання, Разом із ними згоратиме надія остання, На вічне, справжнє, взаємне кохання. Джозі Ллер #вірші

between heaven and earth ❄️

hamster 🐹

i love it and i hate it at the same time

Тебе зламали? Сонце, ти напевно забула собі вкотре нагадати: Тебе неможливо зламати! Життя не варте того, щоб ночами плакати й сумувати, Адже ти була створена для того, щоб підкоряти. Візьми владу над собою, Прибери увесь безлад із свого життя, Вийди на поле бою, І підкори собі своє життя. У світі вдосталь нікчем, Які безрезультатно витрачають повітря, А ти можеш стати золотим ключем, І пустити своє глибоке коріння. Джозі Ллер #вірші

Таку, як є, До нестями люблю тебе! Таку, як є, Ніжну і сильну, Мою божевільну! Таку, як є, До нестями люблю тебе! Одну мою невинну, Мою нестримну, Таку, як є, люблю!

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. Ліна Костенко