Кафедра охорони праці та цивільної безпеки
Yopiq kanal
Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»
Ko'proq ko'rsatish393
Obunachilar
Ma'lumot yo'q24 soatlar
-17 kunlar
-1030 kunlar
Ma'lumot yuklanmoqda...
O'xshash kanallar
Ma'lumot yo'q
Muammo bormi? Iltimos, sahifani yangilang yoki bizning qo'llab-quvvatlash boshqaruvchimizga murojaat qiling>.
Taglar buluti
Ma'lumot yo'q
Muammo bormi? Iltimos, sahifani yangilang yoki bizning qo'llab-quvvatlash boshqaruvchimizga murojaat qiling>.
Kirish va chiqish esdaliklari
---
---
---
---
---
---
Obunachilarni jalb qilish
Fevral '25
Fevral '250
0 kanalda
Yanvar '25
+1
0 kanalda
Get PRO
Dekabr '24
+6
0 kanalda
Get PRO
Noyabr '24
+14
0 kanalda
Get PRO
Oktabr '24
+38
0 kanalda
Get PRO
Sentabr '24
+18
0 kanalda
Get PRO
Avgust '24
+5
0 kanalda
Get PRO
Iyul '24
+9
0 kanalda
Get PRO
Iyun '24
+8
0 kanalda
Get PRO
May '24
+3
0 kanalda
Get PRO
Aprel '24
+5
0 kanalda
Get PRO
Mart '24
+11
0 kanalda
Get PRO
Fevral '24
+406
0 kanalda
| Sana | Obunachilarni jalb qilish | Esdaliklar | Kanallar | |
| 01 Fevral | 0 |
Kanal postlari
Задався питанням: "Чому нам подобаються пірати?" Якщо, вам ні, то не читайте далі? Буде не цікаво. Але, якщо ви теж задумались, чим симпатичні оті жорстокі, криваві, брудні, бридкі пірати, то прошу слідкувати далі. І головне поділитись думками в коментарях. Звідки більшість із нас отримує перші уявлення про піратів? Що вони злісні, мерзенні, жадібні — як огидний Біллі Бонс або Сліпий П'ю. Звісно з фільмів і книжок. Але думаю, сьогодні навряд чи є охочі близько познайомитися з сомалійськими піратами. Але чомусь нам все одно вони цікаві. Мало того, піратство, можливо, одна з найпопулярніших професій у світі. В античності практично будь-який купець, що вирушав за море, був ще за сумісництвом піратом. Не так щоб він обов'язково хотів когось пограбувати, але можливості не пропускав. Протягом багатьох століть піратськими кораблями кишіли моря. Досить довго було повно піратів в Середземному морі і навіть в Ла Манші!!! А коли з'явилася можливість піратувати в колоніях, та ще, завдяки введенню спеціальних патентів, робити це більш-менш законно — своїх не чіпати, а чужих скільки завгодно — то кожен рік на острова Карибського моря відправлялися тисячі людей, жадібних до легкої але, небезпечної наживи. Сьогодні води Світового океану борознять сотні піратських кораблів. Є регіони, де все відбувається спокійно і буденно, без кривавих ексцесів — захопили корабель, вантаж перенесли до себе і вирушили далі. Підприємці десь у районі Малайзії чи Індонезії при розрахунку майбутніх витрат просто рутинно закладають можливі втрати від піратства. Мало хто навіть повідомляє про такі напади — щоб не дати можливість страховим компаніям підвищити ціни. А ось в Аденській затоці краще піратам не траплятися — можна опинитися в рабстві і довго чекати викупу. Напевно, варто уважніше розібратися з історією піратства, вже хоча б тому, що ця професія існує кілька тисячоліть. Які ж особливості нашого життя допомагають піратам так довго «триматися на плаву». А з іншого боку мені завжди було цікаво, чому ми так романтизуємо піратів. Звичайно, в нашій уяві вони носії уявлень про свободу і справедливість. Це і капітан Пітер Блад і капітан Джек Горобець. Ті, хто не підкоряється нудним правилам і продажним чиновникам, а встановлюють свої. До речі, у реальних піратів дійсно часом обстановка на кораблях була більш вільною, ніж, скажімо, в британському флоті. Наприклад, вони обирали капітанів і навіть мали право їх знімати. І ось уже звучить музика з «Піратів Карибського моря» або лунає «П'ятнадцять чоловік на скриню мерця...», вітер роздмухує вітрила прекрасного корабля, високий красень у ботфортах вдивляється вдалину—вперед! До свободи!
| 2 | Задався питанням: "Чому нам подобаються пірати?" Якщо, вам ні, то не читайте далі? Буде не цікаво. Але, якщо ви теж задумались, чим симпатичні оті жорстокі, криваві, брудні, бридкі пірати, то прошу слідкувати далі. І головне поділитись думками в коментарях. Звідки більшість із нас отримує перші уявлення про піратів? Що вони злісні, мерзенні, жадібні — як огидний Біллі Бонс або Сліпий П'ю. Звісно з фільмів і книжок. Але думаю, сьогодні навряд чи є охочі близько познайомитися з сомалійськими піратами. Але чомусь нам все одно вони цікаві. Мало того, піратство, можливо, одна з найпопулярніших професій у світі. В античності практично будь-який купець, що вирушав за море, був ще за сумісництвом піратом. Не так щоб він обов'язково хотів когось пограбувати, але можливості не пропускав. Протягом багатьох століть піратськими кораблями кишіли моря. Досить довго було повно піратів в Середземному морі і навіть в Ла Манші!!! А коли з'явилася можливість піратувати в колоніях, та ще, завдяки введенню спеціальних патентів, робити це більш-менш законно — своїх не чіпати, а чужих скільки завгодно — то кожен рік на острова Карибського моря відправлялися тисячі людей, жадібних до легкої але, небезпечної наживи. Сьогодні води Світового океану борознять сотні піратських кораблів. Є регіони, де все відбувається спокійно і буденно, без кривавих ексцесів — захопили корабель, вантаж перенесли до себе і вирушили далі. Підприємці десь у районі Малайзії чи Індонезії при розрахунку майбутніх витрат просто рутинно закладають можливі втрати від піратства. Мало хто навіть повідомляє про такі напади — щоб не дати можливість страховим компаніям підвищити ціни. А ось в Аденській затоці краще піратам не траплятися — можна опинитися в рабстві і довго чекати викупу. Напевно, варто уважніше розібратися з історією піратства, вже хоча б тому, що ця професія існує кілька тисячоліть. Які ж особливості нашого життя допомагають піратам так довго «триматися на плаву». А з іншого боку мені завжди було цікаво, чому ми так романтизуємо піратів. Звичайно, в нашій уяві вони носії уявлень про свободу і справедливість. Це і капітан Пітер Блад і капітан Джек Горобець. Ті, хто не підкоряється нудним правилам і продажним чиновникам, а встановлюють свої. До речі, у реальних піратів дійсно часом обстановка на кораблях була більш вільною, ніж, скажімо, в британському флоті. Наприклад, вони обирали капітанів і навіть мали право їх знімати. І ось уже звучить музика з «Піратів Карибського моря» або лунає «П'ятнадцять чоловік на скриню мерця...», вітер роздмухує вітрила прекрасного корабля, високий красень у ботфортах вдивляється вдалину—вперед! До свободи! | 0 |
| 3 | Що дозволяє людям виживати в складних умовах? Питання відкрите. Знайшов цікаву історію. Чи доречна вона. Чи дає нам відповідь на поставлене питання?
У жителів села Гуанмін у Суцяні, провінція Цзянсу, відбулась значна подія. Відомий бізнесмен Лю Цяндун, засновник компанії JD надіслав подарунки всім жителям ( понад 1400 домогосподарств) в еквіваленті на 35 млн. юанів. Кожна літня людина у віці 60 років і старше отримала по 10 тис. юанів готівкою, а вчителі по 100 тис. юанів. Це все його велике дякую всім жителям за допомогу, яку вони надали йому, збираючи гроші для відправки до університету 20 років назад. Він з бідної родини, закінчив гарно школу і вступив до університету, але грошей не було навіть, щоб туди доїхати, не те щоб жити в місті. Жителі зібрали гроші і відправили його на навчання. Здається у людства є шанс поки існують такі вчинки! | 0 |
| 4 | ЩО ТАКЕ ЖИТТЯ?
На це питання можна відповісти, перерахувавши найголовніше, що про життя відомо. Для початку можна запропонувати, наприклад, опис життя, заснований на шкільних підручниках: "Життя є система надскладних молекулярних комплексів, що розмножуються, клітин, що з'являються на певному етапі фізичної історії Всесвіту, далі виходять на наступний рівень складності, цілісних динамічних багатоклітинних ієрархій, різноманітних організмів, екосистем і біосфери, досягаючи в цьому процесі стадії сапієнса, живої мислячої істоти"
Після цього можна зробити мінімальне розпакування сказаного, де багато що буде все ще запакованим:
1. Складність "атома життя", клітини, така, що Боїнг 747 перед клітиною такий де примітивний як дитяча іграшка перед Боїнгом. Інформаційний вміст людської клітини оцінюється в 100ГБ, що еквівалентно книжковому ряду кілометрової довжини. 2. Фізика життя тонко налаштована (fine tuning). Навіть відносно невелика зміна фізичних законів зробила б життя неможливим.
3. Найпростіше життя, з'явившись Землі близько 4 млрд років тому, не зникла, як випадкова флуктуація, а продовжувала систематично нарощувати складність і "розумність" своїх видів. Цей процес йшов неоднорідно, через "вибухові" появи та катастрофічні зникнення видів.
4. Види живого дуже стійкі: мільйони і більше копій, а помилки при передачі генетичної інформації виникають рідко.
5. Життя є інтерфейсом з двостороннім зв'язком, між матеріальним та ментальним світами, res extensa та res cogitans. І цю властивість можна вважати найбільш загальну метафізичну дефініцію життя. Мислення сапієнсів, живих мислячих істот, має не тільки здатність обслуговувати потреби життя, але багато більше: пізнавати фундаментальну структуру Всесвіту і відкривати для себе життя в його винятковій складності. Закони всесвіту, як з'ясовується, досить складні для виникнення та розвитку життя в багатстві його різноманітності, аж до сапієнсів. При цьому закони досить прості для фундаментального пізнання сапієнсами матерії та життя. Це ми називаємо мінімаксом складності фізичних законів. Наведений перелік основних якостей життя вкрай абстрактний. Зрозуміло, напрошуються подальші розпакування, але я сподіваючись, що на цьому рівні абстракції нічого не пропустив. | 0 |
| 5 |  Вітаю. Пам'ятаєте казку братів Грін про Гамелінського щуролова. На поверхні лежить звичайна історія про наслідки невиконаних обіцянок. Однак, якщо уважно її проаналізувати, можна знайти відповідь, на питання, щодо підвищення достовірності оцінювання ризиків. Коли щуролов викрав дітей, як помсту городянам, тільки троє не піддались впливу чарівній мелодії сопілки. Часто саме на цей факт не звертають уваги, а він, здається, несе потужний меседж. Наявні відмінності у дітей, дозволили їм по іншому оцінити ситуацію і прийняти вірне рішення. Як бачимо, з історії кількість таких людей невелика. Але вони є і це головне. Їх виявлення і залучення до процесу оцінки ризиків значно посилить її точність. | 0 |
| 6 | Вітаю. Пам'ятаєте казку братів Грін про Гамелінського щуролова. На поверхні лежить звичайна історія про наслідки невиконаних обіцянок. Однак, якщо уважно проаналізувати казку, можна знайти відповідь, на питання, що підвищення достовірності оцінювання ризиків. Коли щуролов викрав дітей, як помсту городянам, тільки троє з певними особливостями не піддались впливу чарівній музиці. Часто саме на цей факт не звертають уваги, а він, здається, несе потужний меседж. Наявні відмінності у дітей, дозволили їм по іншому оцінити ситуацію і прийняти вірне рішення. Як бачимо, з історії кількість таких людей мала. Але вони є і це головне. Їх виявлення і залучення до процесу оцінки ризиків значно посилить її точність | 0 |
| 7 | Вітаю! Хочу поділитись дописом Елізабет Гілберт про кращу пораду в її житті. "Найкращу пораду в житті я отримала від жінки-художника набагато старшою за мене. Мені тоді було двадцять, я скаржилася їй на те, що не встигаю займатися творчістю: у мене три роботи, життя жах. Живу з купою сусідів, у мене маса справ, я хочу спокійно писати і щоб мене не відволікали, але часу вічно не вистачає. Вона вислухала мене і запитала: «Від чого ти готова відмовитися, щоб жити тим життям, про яке нібито мрієш?». Ключовим виявилося слово «нібито». Все всередині мене заколотилось. Я страшенно образилась. Що означає «нібито мрію»? Всім відомо, що писати для мене - найважливіша річ у житті. Вона сказала: «Чому ти робиш вигляд, що писати - найважливіша річ у житті, якщо все твоє життя належить іншим справам і цілям?». Поки я переводила дух, вона знову атакувала: «Допустимо, у тебе три роботи. А як зветься твій улюблений серіал?» «Клан Сопроно» «Сьогодні ти скасовуєш підписку на кабельне ТБ. Виходить, у тебе є час стежити за життям клану Спрано, але немає часу на те, щоб жити своїм?". Я мовчала. «У який бар ти ходиш з друзями? Забудь його назву. Який у тебе улюблений журнал? Все, ти більше його не читаєш». Мені сподобались її поради. У них немає ілюзії під назвою «ти можеш отримати все, що захочеш». Не можеш. Те, що ти робиш щодня, складає твоє життя. Якщо твоєї мрії немає місця у твоїй повсякденності, значить, є щось важливіше. Єдиний спосіб розібратися в собі - це перестати себе обманювати. За добу двадцять чотири години. Що для мене важливо, а що — ні? Тільки відповівши на це питання, можна накопичити час і сили на те, щоб стати кимось. Щоб стати собою. | 0 |
| 8 | Вітаю. Майже десять днів нічого не писав. Можливо закінчились теми, а можливо потрібна ваша підтримка. Без вас, ваших відгуків не має натхнення. Незважаючи на свята, продовжуємо досліджувати тему ризиків. І ось в концепцію їх керування гарно вписується Клеопатра, а особливо її рішення зі зниження ризиків. Жінка, ім'я якої досі викликає захоплення, суперечки та тисячі інтерпретацій. Її називали царицею, яка полонила Рим і увійшла до легенд...
У Клеопатри був ризик не потрапити до Цезаря, і як вона його знищила, наказала загорнути себе в килим, який подарували Цезарю. Він був вражений її винахідливістю і, ймовірно, чарівністю. Якось Клеопатра нібито уклала парі з Антонієм, що зможе «за один обід проїсти десять мільйонів сестерцій». Як вам ризик для здоров'я? А як гарно вона його знищила. Перегляньте історію. Але нажаль не всі ризики піддаються контролю, особливо ті, де дрєднуються кохання. Нажаль кохання з Марком Аврелієм закінчилося трагічно: Антоній наклав на себе руки. Клеопатра, не бажаючи бути трофеєм Октавіана, також вибрала смерть. Не змогла знайти вихід, хоча версії її загибелі різняться. Що було правдою, а що міфом? Можливо, справжня Клеопатра не мала казкову красу, але її чарівність і розум подарували їй "безсмерття". А розум це те, що робить нас вільними! | 0 |
| 9 | Хочу повернутись до особливостей оцінювання ризиків. Але задача у нас не проста. Скажіть, чи можна визначити ризик зникнення людини? З'являється купа питань. Якої людини? Багатої? Чи може...? Закоханої! Як вам, тема - зникла дружина! Історія кохання, якого не мало бути відноситься до часів Стародавнього Єгипту. Ехнатон та Нефертіті — подружня пара правителів, яка змінила уявлення про владу. На стінах стародавнього міста Ахетатона Нефертіті постає поруч із чоловіком у різних сценах. Вона бере участь у релігійних церемоніях, де разом поклоняються Атону. Її фігура відбита в моменти тріумфу та сімейного щастя: Нефертіті грає з дочками або сидить поряд з Ехнатоном. Вперше в єгипетському мистецтві жінка зображена не просто як символ влади, а як любляча дружина і дбайлива мати. Це було проти всіх канонів. Фараон мав бути недосяжним і холодним, а його дружина лише тінню його величі. Але Нефертіті стала винятком, і це виняток не вкладалося у рамки звичного світу. Скажіть, як щодо ризику? Він збільшився щодо зникнення? Так і сталось, в один момент вона зникла. Що сталося? Вона померла у розквіті років? Чи Ехнатон віддалився від неї, захопившись іншою жінкою? Можливо, Нефертіті сама стала правителькою Єгипту під новим ім'ям. Археологи продовжують шукати її сліди, але знаходять лише більше питань. Таємниця долі Нефертіті залишається однією з найбільших загадок історії. Але нас цікавить питання, якщо ми руйнуємо певні традиції, що відбувається з ризиком? | 0 |
| 10 | Вітаю. Зацікавила тема зрадника і героя, яку описав відомий письменник Хорхе Луіс Борхе. Сутність його сюжету полягала в пошуку відповіді на запитання, типу чи потрібна нам правда.
Досліджуючи причини смерті свого геройського дідуся Фегюста Кілпатріка - одного з лідерів ірландського революційного руху, його внук став перед ділемою: написати правду чи змовчати. Дідусь герой руху за звільнення Ірландії, «підло вбитий» англійцями. Але розслідування приводить молодого чоловіка до трьох найближчих товаришів дідуся. Їх розповіді різняться, зрештою на поверхню виступає істина, що дідусь був зрадником. Він таємно співпрацював з англійцями. Колеги вирішили поквитатися з ним і засудили його до смерті, але популярність дідуся була така велика, що його звинувачення в зраді призвели б до зневіри в рух опору. Тому було вирішено інсценувати його вбивство в театрі, щоб його ім'я стало прапором боротьби за свободу Ірландії. Зраду вдалося приховати від навколишніх, і для майбутніх поколінь він став улюбленим символом благородства, борцем за ідею. Героїчна ілюзія для нього дорожче непривабливої істини. Отже, внук вирішує нічого не писати про дідуся. Най все залишиться як є. Чи правильно він поступив, чи ні? Чи потрібна така правда? | 0 |
| 11 |  Вітаю. Коли занурюєшся і історію, цікаво з'ясувати, чому в одних випадках люди змогли об'єднатись і врятуватись всі разом, а в інших, навпаки, готові вбивати один одного аби зберегти власне життя. Історію про яку хочу розказати називається "Пліт медузи". Вона гарно зображена на картині Теодора Жеріко. Це реальна подія, що трапилася у 1816 року біля берегів Сенегалу. Застрягши на мілині, капітан фрегата Медузи наказав зробити величезний пліт, оскільки шістьох шлюпок для порятунку на всіх не вистачало. Невдовзі 150 пасажирів та членів команди висадились на пліт, що мав розміри 8×15 м. Брак харчів призвів до масового канібалізму. Тож тільки 15 чоловік залишилися живими. Подробиці цієї бійні потрясли громадськість, а сама аварія стала причиною скандалу у французькому уряді через звинувачення в некомпетентності капітана. Майже через 30 років відбулась подібна катастрофа із кораблем "Біркінхед", але чомусь бійні не було. Головне, вислів, капітана, "жінки і діти в шлюпки" став стандартом порятунку. | 0 |
| 12 | Хочу знову повернутись до теми аргументації своєї точки зору. Декілька постів потому піднімав тему з пошуку шляху донесення інформації керівництву. Це важливий аспект системи управління, яка намагається досягти досконалості. Але час від часу вній можуть виникати конфлікти. Конфлікти між доцільністю й необхідністю. Як їх вирішити? Хочу навести один приклад опису вирішення подібного конфлікту в романі Умберто Еко "Ім'я рози" УЯВІТЬ собі середньовічний замок, яким керували бенедиктинці, з похмурими підвалами такими ж коридорами, але з чудовою природою, гарними краєвидами. Одного за одним декілька ченців знаходять убитими витонченими способами. Вчений францисканець, намагається розгадати таємницю смертей. Він втягується у страшні події в абатстві. Всі ці жахливі злочини були скоєні з високоетичних і культурних міркувань. Просто хтось не хотів щоб втрачений рукопис Арістотеля, який містить теорію комедії та сміху потрапив назагал. Якщо проаналізувати події, які розгортаються в романі, то можна знайти опис вирішення конфлікту між тими, хто вважав, що правда повинна бути відома всім, і тими, хто рішуче заперечував її появв. Поки останні мали потужний авторитет і підтримку, перші навіть не могли висловитись, їх просто не слухали. Але час йшов ситуація змінювалась і правда поступово пробивалась на світ. Для цього як зазначається в романі потрібно працювати над собою, своїми можливостями і вміннями, розвиваючи їх і знаходячи беззаперечні докази і аргументи, які не можна ігнорувати. Так і при оцінюванні ризиків, потрібно постійно удосконалюватись та розвиватись. | 0 |
| 13 | Виходячи з оцінювання ризиків можемо приймати чотири рішення: прийняти ризик, відмовитись від ризику, передати ризик чи намагатися знищити ризик. Давайте розглянемо відому історію, щоб зрозуміти чи прийняли неприйнятний ризик учасники тих подій, чи намагались вони їх зменшити чи можливо вони не усвідомлювали, що робили?
Отже, історія про 47 РОНІНІВ. Цю історію ви напевно чули, але нагадаю основні події. Між двома (цілком реальними) самураями, що жили на початку XVIII століття, виник конфлікт. Один із них — Асано Наганорі — розлютився через образи, завдані йому Кірою Кодзукі-но-Суке, що спробував убити його. Все б нічого, тим більше, що Асано і Кіру тут же розтягли. Але проблема полягала в тому, що Асано наважився оголити меч у замку сьоґуна — такі речі не прощалися. Бідолашному Асано було наказано зробити сеппуку, всі його володіння були конфісковані. Самураї, що служили Асано, і після його загибелі стали ронінами — звернулися до сьогуна з проханням щоб Кірі теж наказали зробити сепуку. Їхнє прохання залишилося без відповіді, але Кіра чудово розумів, що слуги Асано не дадуть йому спокою. Він пішов зі служби і оселився у своєму замку, звідки майже ніколи не виходив. Втім, упродовж двох років здавалося, що Кірі ніщо не загрожує. Роніни Асано нічого не робили, розійшлися хто куди, а їхній ватажок — Оісі Кураносуке — взагалі поводився недостойно самурая. Він розлучився з дружиною, переїхав до Кіото, завів молоду наложницю і демонстративно напивався так, що валявся на вулиці перед шинками. Це ронін, що так явно нехтував обов'язками васала, викликав загальну зневагу, і одна людина навіть плюнула на нього, але Оісі, здавалося, все було байдуже. Насправді Оісі та інші роніни таємно готували помсту. За два роки вони докладно з'ясували влаштування будинку Кіри, стежили за всіма, хто входив і виходив звідти, і нарешті вирішили, що готові до помсти. Вони вдерлися до будинку кривдника і довго не могли його знайти. Легенда, звичайно, хоче показати, яким Кіра був негідником, тому нам розповідають, що він, по-перше, ховався від нападників у комірчині, а по-друге, коли його знайшли, відмовився виконати прохання ронінів, які пропонували йому зробити сеппуку. Оісі навіть був готовий стати секундантом Кіри. Але Кіра не був готовий до сеппуки, і тоді йому просто відрубали голову і віднесли свій трофей на могилу свого пана. Дорогою місцеві жителі вітали їх і всіляко висловлювали своє схвалення. Але роніни чудово знали, що на них чекає покарання, адже вони пішли наперекір волі сьогуна. Теоретично їх мали повісити чи обезголовити. Але повага, викликана їх вчинком, була така велика, що всім ронінам, включаючи 15-річного сина Оісі, Тикара, було дозволено зробити сеппуку. Одного з ронінів, гінця, якого вони відправили з доповіддю сьогуну, чомусь пробачили, і він дожив до 78 років, але пізніше був похований поряд із рештою ронінами. А той чоловік, який колись плюнув на Оісі, з'явився на його могилі, і зробив сеппуку. Його поховали неподалік. | 0 |
| 14 | Підвищення показників безпеки базується на Зосередженні, Зворотному зв'язку, Залученні.
Більшість зусиль щодо вдосконалення безпеки є цілеспрямованими або надто амбіційними, щоб Зосередити увагу саме на задачах працівника. Будуємо систему раді системи.
Поліпшення безпеки передбачає Зворотний зв'язок, щоб зрозуміти, а чи відповідають очікування дійсності. А чи справді система допомагає, турбується, підтримує. Чи вона зроблена тільки для відповідності вимогам законодавства.
Залучення - це єдиний шлях покращити систему зсередини, яку створюють самі працівники.
Останній елемент реалізувати досить складно, адже прийдеться боротись зі звичками, бар'єрами
та установками. | 0 |
| 15 | Знову до системи управління організацією? А давайте виділимо основні елементи системи управління безпекою середньовічною Японією. Так, цілої країни, коли сьогун Токугава Ієясу зіткнувся із завданням ефективного управління. Основною його метою було своєчасне отримання важливої інформації з різних куточків для аналізу і запровадження своєчасних рішень. Як можна швидко і вчасно зібрати інформацію? Звісно завдяки безпечним і якісним дорогам. Ось ми з вами навіть іноді не замислюємося про шлях, через який інформація потрапляє до нас. Так, бац відкрив програму і вся інфа вже є. Але скільки ж праці для цього вкладено. Разом з тим, чи замислювались ми, щодо достовірності інформації, чи оцінювали ми безпечність її передачі? Але давайте повернемось до Японії, де сегун почав будувати дороги, які б пов'язували різні райони. І для цього було прокладено «П'ять головних доріг». Але дороги потребували відповідної інфраструктури, в тому числі для зручності, комфорту і безпеки кур'єрів, які доставляли розпорядження із центру. Для того, щоб пересування дорогами проходило безпечно, було влаштовано, перш за все застави, поштові станції, де можна було зупинитися на нічліг, поїсти, купити потрібні речі в дорогу. Влада також стежила за підтримкою доріг, будувала мости, викладала дороги камінням. Доповніть будь-ласка, що забув вказати про безпеку доріг, а головне про безпеку кур'єрів. | 0 |
| 16 | Чи вірно зробила тютюнова компанія Philip Morris, провівши розрахунок втрат і вигод від куріння в Чехії у 2000 році? Уряд Республіки розглянув питання підвищення податків на тютюнову продукцію. Це змусило керівництво Philip Morris шукати аргументи проти такого підвищення. Не знайшли нічого кращого як показати, що держава насправді від куріння виграє більше, ніж втрачає. Чому? Тому що, хоча курці за життя збільшують державні витрати на охорону здоров'я, вони рано помирають, внаслідок чого економлять державі значні витрати на ту саму охорону здоров'я. За розрахунками виходить, що чеська скарбниця щорічно отримує прибуток у розмірі 147 млн дол. Для Philip Morris цей аналіз обернувся катастрофою у відносинах із громадськістю. "Тютюнові компанії зазвичай заперечували, що цигарки вбивають людей, — писав коментатор. - Тепер вони хваляться цим". Група противників куріння розгорнула кампанію проти Philip Morris. Зіткнувшись з обуренням і глузуванням громадськості, СЕО Philip Morris вибачився, заявивши, що дослідження продемонструвало «повну і неприйнятну зневагу основними людськими цінностями». Але осад залишився. Бо відстояти необхідність боротися з курінням, вдалось тільки за рахунок розголосу. Якщо його не було б. Тоді, що має право чи не має право компанія роботи подібні розрахунки ризиків? | 0 |
| 17 | Чи вірно зробила тютюнова компанія Philip Morris, провівши розрахунок втрат і вигод від куріння в Чехії у 2000 році? Уряд Республіки розглянув питання підвищення податків на тютюнову продукцію. Це змусило керівництво Philip Morris шукати аргументи проти такого підвищення. Не знайшли нічого кращого як показати, що держава насправді від куріння виграє більше, ніж втрачає. Чому? Тому що, хоча курці за життя збільшують державні витрати на охорону здоров'я, вони рано помирають, внаслідок чого економлять державі значні витрати на ту саму охорону здоров'я. За розрахунками виходить, що чеська скарбниця щорічно отримує прибуток у розмірі 147 млн дол. Для Philip Morris цей аналіз обернувся катастрофою у відносинах із громадськістю. "Тютюнові компанії зазвичай заперечували, що цигарки вбивають людей, — писав коментатор. - Тепер вони хваляться цим". Група противників куріння розгорнула кампанію проти Philip Morris. Зіткнувшись з обуренням і глузуванням громадськості, СЕО Philip Morris вибачився, заявивши, що дослідження продемонструвало «повну і неприйнятну зневагу основними людськими цінностями». Але осад залишився. Бо відстояти необхідність боротися з курінням, вдалось тільки за рахунок розголосу. Якщо його не було б. Тоді, що має право чи не має право компанія роботи подібні розрахунки ризиків? | 0 |
| 18 | Вечір. Темно. З'явився час, подумати. Ось така делема. Скажіть, компанія компанія Philip Morris мала право чи не мала право? Про що мова? Звісно про куріння. У 2000 році в Чехії хотіли значно обмежити продаж цигарок. Тоді, Philip Morris замов аналіз витрат і вигод, пов'язаних з наслідками від куріння, які впливають на національний бюджет Чеської Республіки. Дослідження показало, що держава насправді від куріння виграє більше, ніж втрачає. Чому? Тому що, хоча курці за життя збільшують державні витрати на охорону здоров'я, вони рано помирають, внаслідок чого економлять державі значні витрати на ту саму охорону здоров'я, на пенсії та будинки для людей похилого віку. Ось так. Потрібно збільшувати, а не обмежувати. І що? Та нічого. Це дослідження стало відомо громадськості. І понеслось. Керівники компанії рік вибачатись.
Для Philip Morris цей аналіз
обернувся катастрофою у відносинах із громадськістю. «Тютюнові компанії зазвичай заперечували, що цигарки вбивають людей, — писав коментатор. - Тепер вони хваляться цим". Група противників куріння розгорнула кампанію, під час якої розміщувала в газетах фотографії трупа в морзі з биркою на нозі. На бирці написано: "1227 дол.". Це сума економії, яку приносить уряду Чеської Республіки кожна пов'язана з курінням смерть. Зіткнувшись з обуренням і глузуванням громадськості, СЕО Philip Morris вибачився, заявивши, що дослідження продемонструвало «повну і неприйнятну зневагу основним людським цінностям». Але ж, якщо громадськість не узнала, то що тоді. Що думаєте, мала право, чи ні проводити, подібні дослідження? | 0 |
| 19 | Проблема вагонетки | 0 |
| 20 | Що сказав Олександр Дюма в романі «Три мушкетера» про системи управління організацією? Здивував запитанням? Задумались? Про яку систему управління йде мова? Відповім швидко – найкращу – коли один за всіх, а всі за одного! Вдумайтесь в ці слова – чи не пояснюють вони сутність будь-якої системи управляння, основна задача якої є досягнення поставленої мети. В романі чотири молодих хлопця, сумісно, намагаються вирішити різні задачі. Наприклад, врятувати честь Королеви Франції. Чим їх об'єднання - не організація? Так, не має назви, вона не зареєстрована. Але для нас важливо, як вона функціонує. Цікавість викликає опис взаємозв’язків різних процесів, ресурсів, інструментів для досягнення позитивного результату.
Наприклад, процесом є подорож до Лондона, або процес підготовки мушкитерів фехтуванню, їзді верхом на конях та інше.
До інфраструктури: екіпірування, зброя, гарні коні. До персоналу - помічники для забезпечення потреб життєдіяльності. І ось всім цим потрібно управляти. Як думаєте, а хто був лідером четвірки мушкитерів? Система повинна мати лідера, для моніторингу аналізу результатів і внесення коригуючих змін. | 0 |
