[☧]Ангарта.

"МІСІЯ: «СТАЛЕВА ХМАРА” НАД АЗОВОМ Я — Тиловик і я відкриваю збір на РЕБи. Азовці міцно стоять на захисті нашої країни і щоденно ризикують найціннішим — своїм життям. Тож найменше, що ми можемо зробити — це забезпечити Героїв доступом до сучасного радіоелектронного захисту. РЕБ — це збережені життя. А ще — це захищені автомобілі, бронетехніка, позиції, командні пункти та склади боєприпасів. Ти теж можеш стати Тиловиком! Для цього реєструйся в чат-боті телеграм tylovyky_bot і отримуй необхідну інформацію для збору. Слідкувати за ініціативою на сторінках @tylovyky @che.darja @mzhnsk_ @ask.merry *Ініціатива затверджена єдиною офіційною платформою по забезпеченню Бригади НГУ “АЗОВ” @azov.one" Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/346LdzE1DT Оригінальний пост: https://www.instagram.com/p/C68poNZNgkx/?igsh=MTZndW91aDd1b3g3NA==

Наказовість держаного, монаршого присуду захоплює серця власною суттю, щось природнє відгукується у гієрархічнім розумінню соверена і васала, короля та служника, держави і людини, держави і Бога. Поправді, не була би такою страшною втрата монаршої дзвінниці по всім світові, якби у пошуках її істиної сутности не було втрачено єдиновірну форму - абсолютизм. Те, що нам загалом не до вподоби, що аж ніяк не узгоджується з нашим норовом і нашою стародавньою, незаперечною та універсальною традицією, так це міністерські палати або візирство... Коли націю прирікають на мовчання, коли говорити здатні лиш окремі особи, стає зрозуміло, що кожен індивід сам по собі слабший за тих, хто при владі; оскільки ж першочерговим прагненням людини є владу отримати, а її гріхом є зловживання нею, з цього випливає, що всі носії делегованої влади, нічим не обмежені й до загальної думки байдужі, виривають скіпетр і ділять його на фрагменти, пропорційні важливості своїх посад, так що в результаті королями є всі, крім самого монарха. Вульгарні нововведення у інститут абсолютизму, що сам здатен оновлювати себе віками, знаходячи собі нові форми, вивели з нього безліч гібридів, не схожих на монархічний лад узагалі. Абсолютистична монархія є, впершу чергу, творцем цілого культурного полюсу, архетипічних орієнтирів, спадків. Абсолютистична монархія є, фактично, також і єдиним гарантом свободи,  оскільки несвободовольна особистість, відівчена од врядування над своїм життям, чеснотами, від боротьби з собою, так ніколи не пізнала би свободи але лишилися фарисействувати, натомість сильна людина, така, що субєкт сили, волю, звикла здобувати, знайде її усюди, але чіткий лад наставлений ядром закону та влади - монархом, був би гарантією цьому Геркулесові духу, що його свобода звершень вітатиметься як слава для держави та нації, а шлях не перебиватимуть бездумні свавольці. Досвід всякої епохи дасть це зрозуміти - така привязана до ефимерности свободи, що трактується як вседозволеність, ліберальна демократія, не породила нікого схожого на Сіда Кампеадора, Сіджизмондо Малатесту, Карла Мортеля, врешті графа Рошжаклена, навіть суто гелленська, екзотична монархія змогла, вміру феноменальности самої Греції, породити стількох надзвичайних клеомантів, трансльованих до нас крізь Гомера. Лицарські, свободовольні та істині люди народжувалися на конвеєрі абсолютистичної монархії, вся емоційна драма та траґедія, що виходили з їхніх життєвих картин варта сучасної земної кулі, через те, якої спіритуальности у життя додавав абсолютизм, якої важливости та містичности держави, й ідейних концептів короля, династії, власного герцоґства та усієї країни в житті окремої людини додавало самодержавство. Тиранія виростає із демократії. Інакше кажучи, із крайньої свободи виникає найбільше і найжорстокіше рабство. - Платон. Причина, з якої конституційна монархія не здатна на дива національного виховання та продукації культур - це є її посилковий смисл. Якщо розглядати парлямент, чи сойм, як щось більше, ніж допоміжний механізм в руках короля, а не їхнє взаємовиключення, чи, означку парляменту як конституційного фактору в монархії, розуміємо, що це елементарно суперечить базовим монархічним ідеалам. Ідея парляменту як запобіжнику - паразитизм, оскільки соверен неодмінно керується надбаннями автономної династійної системи, встановленої ним, чи його предками, яка й розподіляє процеси, як закон, що походить віб монархів - статут, кодекс, чин. Візьмімо лише статут Великого Князівства Литовського, що складений краще, ніж всі новітні конституції, або й спродокований новітнім конституціялізмом Йозефінський кодекс, який, проте, все ще був джерелом стародавнього розуміння закону, а не модерніх, абстрактних "правових норм". Навіщо взагалі звязувати руки капітанові корабля, аби той, крий Боже, не зійшов з глузду, а якщо й зійде, розпізнають це першими чомусь саме ті, хто його і звязали? Всі ці ідеї послаблюють державу, розмякшують її владний апарат та зточують вічний потяг до культури, цивілізації, слави, ось чому Абсолютизм - або смерть.

Українська Добровольча Армія Криворізького загону потребує вашої допомоги у придбанні позашляховика з високою проходимістю, бронюванням та модифікаціями https://send.monobank.ua/jar/3xLJzzx9gG

Basilica Rasologiae – перша в Україні расознавча спільнота, що пропонує: ➯ Регулярні публікації з антропологічними аналізами видатних військових, культурних та політичних діячів усіх рас та епох. ➯ Базу даних із відомостями про різномаїття та відмінності рас, їхню історію та розвиток, а також деякі суміжні теми. ➯ Можливість придбати антропологічний аналіз себе або рідних.

Наче велика вежа з каміння, кордоном святиня стала. Златі брами, великі церкви, храми вікові і слава Божа у вежі тій. Кордоном і стражем став край забосфорський, аби не пустити у світло темряви. Дорога до храму Назарейського і Віфлеємського, туди не дійти не пройшовши крізь фрата Царграду, що зветься Константинополь. Він тримав у узді магометанську стихію, його вулицями ходили герої, слава яких не на землі, але на небі. Хто б йшов в бій за віру, як не через нього? Воїни з мечами, з духом і щитом з писання, не пройшовши крізь нього, поклонялись святості Божій, що зійшла на місто, наче самим перстом, що заповіді писалися для народу Господня. Віками став щитом для цивілізації, не боялись жителі ні чуми станської ні єресі паганської. Неначе маяк у чорному й бурному океані, стала вежа ся, що не билась об неї хвиля, то залишалась ні з чим, але сіллю своєї кріпивши основу маяку. Так і щури з мечами робили місто сильнішим з кожним своїм приходом. О місто святе, о Цареград Костянтина, де ж ти ся? Куди ж ти тепер подівся? Хто ж проходе скрізь врата твої? Де ж військо твоє? Те ж слава Божа. Чому в тобі засіла шайка? Хто дозволив статись горю? Хто не втримав тебе, чи хвилі чи так звелів Господь? Ніколи ти не був так званий, як зараз кличуть тебе. Що за ім'я таке, що я не чув ніразу де місто Костянтинове, який Стамбул, і хто ці турки, що справляють тут свята свої? Що та напасть, яка звалила стіни твої і зняла корону Софії, обезчестивши її? Ми повернемось, твоя брама ще засяє, Софія ще стане короною святу і вкаже нам шлях на образивших її. Ми помстимось за твою славу, ф зі споганений образ святих, ми повернемось, Граде великий. Ще не раз станемо щитом твоїм, але тепер і мечем, ми знімемо з тебе всі місяці і знов це місто буде сонцем у світі, яке без перебору спалить кожного, хто творив беззаконня рукою та помислом своїм. Ми обов'язково повернемось, ми обов'язково дамо знати хто був причетний до рік крові замість лазурної води. Хто окрасив Босфор у багряний, і царя забрав стрілою в спину, наші воїни світла повернуться щоб дати віришільний бій, але поки Спочивай, славо велика та свята, ми повернемось і воспієм горе і перемоги і вся історія твоя. Спочивай – Місто слави Господня. [☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ [☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot [☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur