Територія натхнення

​​Слова мудрої бабусі: - Ще зовсім недавно я б до стелі стрибала, якби у мене з'явились такі штори, - сказала бабуся, - а зараз ні найменшого бажання.... Воно проходить, дівчата....бажання проходить. До всього. І до речей, і до людей... Робіть все поки у вас є на це бажання. Витрачайте гроші на дурниці - не економте!!! Дурниця дарує радість, економія - ні!!! Куди збирати? На похорон? Ще нікого не похованим не залишили .... Радійте поки є радість... Любіть, поки хочеться❤️

​​Кожен із нас сідає в поїзд свого життя... Зустрічаємо наших батьків і думаємо, що вони будуть завжди з нами в дорозі. Але на якійсь зупинці вони вийдуть і ми повинні продовжити нашу подорож без них. До потяга входитимуть багато пасажирів: наші друзі, брати й сестри, кохання нашого життя. Багато хто виходитиме і залишатиме після себе величезну порожнечу, деяких ми навіть не помітимо, що вони вийшли. Це подорож повна радості, печалі, зустрічей і втрат. УСПІХ полягає в тому, щоб з кожним перебувати в добрих стосунках. ЗАГАДКА в тому: ми ніколи не дізнаємося, на якій зупинці маємо вийти самі. Тому ми повинні жити, любити, прощати і завжди робити найкраще. Бо коли настане момент, де ми мусимо зійти і наше місце спорожніє, від нас мають лишитися лише гарні спогади...і назавжди в потязі життя далі подорожувати. Я бажаю Вам, щоб ваша подорож з кожним днем ставала прекраснішою, щоб у вас у багажі завжди були любов, здоров'я, успіх і благополуччя!!! Велике дякую всім пасажирам у поїзді мого життя!!!

​​Гілочки тоненькі, котики пухнасті, Хай несуть у хату радість Вам і щастя, Хай несуть у серце радість Воскресіння, Хай направлять наші душі до спасіння. Гілочки тоненькі, котики вербові, Всіх благословляють, щоб були здорові, Щоб жили в любові і достаток мали, Щоб в молитві з Богом, діточки зростали. Гілочки вербові сонце зігріває, А душа радіє, а душа співає, Бо вже близько свято, писанки і паска, Бо на землю сходить світла Божа ласка. Бо уже за тиждень буде в нас Великдень.

​​Прийде день, коли будинок буде пустий, посуд буде помитий, кімнати прибрані, а одяг не валятиметься по кутах. Також ніхто не будет бігати, шуміти і просити вашої уваги. Насолоджуйтеся своїми дітьми сьогодні, тому що ви не знаєте, як же сильно вам буде не вистачати всього, на що ви зараз скаржитесь...

​​Жили собі люди. Жили собі в мирі. Хтось в свому будинку, хтось своїй квартирі. Хтось в місті своєму, а хтось у містечку, А хтось у селі від тих міст недалечко... Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався. Хтось дім будував. Одружитись збирався. Хтось мріяв про море, про подорож літом, А хтось для окраси висаджував квіти... Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини Свої виставляв кольорові картини. Хтось думав про вічне блукаючи парком, А хтось все крутився знаходячи шпарку. Хтось серце старе запускав по новому, А хтось добирався до рідного дому. Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився. Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився. Хтось щось купував й віддавав безкоштовно. Хтось справи вирішував всі полюбовно. Хтось палко кохав. Хтось не знав ще кохання, А хтось від невдачі приймав покарання. Хтось вірив, хтось знав, бо надію мав зримо, А хтось вже роки рахував за плечима. Хтось бачив себе у маленьких онуках, А хтось тамувався в сердечних розлуках. Хтось мчав на авто у незвідані далі, А хтось залюбки напирав на педалі Стежками рідненькими рідного краю І тішився:« Кращого в світі немає...» І все обірвалось. За мить. За хвилину. Насунула чорна війна на країну. То ворог піднявши себе величаво Собі щось надумав, що має він право На долі людські, на людські почуття. На землі чужі. На безцінне життя... Хтось дім залишав. Переборював втому. А хтось вже не мав ні квартири, ні дому. Хтось хліб випікав, щоб життя не скінчилось. Комусь народитись на світ не судилось. Хтось тихо сидів у підвалах закритих, А чобіт ворожий топтався по квітах... Хтось Богу молився за брата, за тата. Хтось сина свого проводжав воювати. Хтось слізно хрестив чоловіка у спину, А хтось малював в чорних фарбах картину. Хтось все необхідне складав для потреби, Тому, хто не бачив ні сонця, ні неба. Хтось щиро ділив хліба краєць в долоні, Свій краєць, чужому синочку і доні. Хтось йшов на ворожі бляшанки відкрито, А хтось в полі сіяв пшеницю і жито. Хтось сіяв життя на смертельнім плацдармі. Хтось п’яту добу на ногах у лікарні Витягував з пащі смертельної долю Того, хто боровся за віру і волю. За нашу любов до чарівного краю, Бо кращого в цілому світі немає... Прийде перемога і згине навіки Ворожий народ. Безіменний, безликий. Гонимий він світом буде звідусюди. І з часом, такого народу не буде. Бо хто йде з війною на вільну країну Той сам від ненависті свої загине... Людмила Григоренко Іл.: iriska_bantikovа

Розклад змін на сезон 2024 в таборі KIDBI camp 🏞️ Карпати 49 Sports Explorer: відкрий світ нових можливостей! 50 Insta Trends: від особистого бренду до зірки космосу 51 TikTok Generation: шлях до медіаграмотності 52 TeamUp Bootcamp: лідерство, таланти та креативність 53 Startup Кураж: лідерство майбутнього 54 Go&act Camp: відкрий талант в собі 55 Communicative teen camp: мистецтво спілкування 🏙️ Київ 56 Спорт, релакс і каное: моє життя прекрасне 57 Team spirit: пригоди мене і моєї команди 58 Стражі галактики: історія як я та мої друзі пішли в експедицію 🇧🇬 Болгарія 59 InstaTok Creative Connect: відкрий світ творчості! 60 TeenUp & Communicate: Ти - творець свого життя! Реєструйтесь на нашому сайті або за телефоном: 098-161-0101

​​День тільки настав, а… уже вечір. Тиждень тільки почався в понеділок… а вже п’ятниця. … і місяць пройшов. … і рік майже закінчився. Давайте усміхатися тим дрібницям життя, які є бальзамом для наших сердець. І, врешті-решт, давайте насолоджуватися цим часом, який у нас Є. І спробуємо виключити це вічне «потім»… Я зроблю це пізніше… Я скажу потім… Я подумаю про це пізніше… Ми залишаємо все на потім, як нібито «потім» – наше. АЛЕ: потім – кава холодна… потім – рік закінчується… потім – здоров’я погіршується… потім – діти дорослішають… потім – батьки старіють… потім – обіцянки забуваються… потім – життя закінчується… І «потім» – часто буває занадто пізно… Тому не залишайте нічого на «потім». У якому б віці ми не були, ми вже не в тому віці, коли можемо дозволити собі відкласти те, що потрібно зробити негайно. Сьогодні… Зараз – найкращий час для життя.

🤯Заходь на великий склад ескізів, вибирай собі татуювання! Багато оновлення кожного дня🔥 https://t.me/tattoo_big_g ✌️

​​Це про всіх нас……. Життя обнулилося, хтось поїхав і ще сам не знає, що назавжди. Хтось залишився і чекає на диво, не знаючи, що все буде не так, як він малює собі в картинках. Хтось повернеться і почне все спочатку. Колишнього життя більше немає, але життя є і все буде, не так, отже, інакше, але якось буде! І зараз найголовніше бути готовим приймати нову реальність і не чинити опір їй. Бути гнучким і йти вперед, попереду двері до невідомості, яку кожному необхідно відкрити та увійти самостійно. Страшно? Дуже! Але це дорога до життя! Зараз від кожного з нас вимагається лише одне – йти вперед і не зупинятися, бо зупинка – це крок у депресію та апатію, це крок назустріч смерті. Витягуємо себе за волосся та йдемо жити! Тому що життя буде і кохання буде! Автор невідомий

Планируете свою деятельность, заработок... а дела идут совсем плохо и не приносят никакого результата? В  голове имеете сотню планов как заработать... но сил их претворить в жизни совсем нет? Живете от зарплаты до зарплаты... но никак не получается освободиться от «сценария выживания», разрушающего счастье в вашей жизни?

Меня зовут - Александр Харин, я опытный психолог, энерготерапевт с более чем 20 летней практикой. Более 10 лет я учу людей совмещать личностный рост, духовное развитие без отказа от материальных ценностей. Я основатель Центра Психологии и духовного развития, обучаю по собственным методикам обучения комплексному развитию личности и духовности в своих офлайн школах. Подписывайтесь https://t.me/zhivoeslovoKharin - весь месяц у меня посвящен теме: “Деньги и финансы”. Я не учу вас зарабатывать, не даю техник по привлечению денег. Я раскрываю вашу энергетические каналы и подсознание так, чтобы деньги стали вашей реальностью и естественно привлекались в вашу жизнь.