inlandempire

Hundreds of Beavers / Сотні бобрів, 2022 Dir. Mike Cheslik Чудове сучасне німе кіно про невдалого виробника еплджека, який адаптується до життя у лісі після руйнування свого підприємства. Герой еволюціонує у своїй винахідливості полювання і виживання, а гумор разом з ним - якщо спочатку думалось, що фільм може запропонувати лише груди у сніговика (_кині?) та повсюдне лайно, то потім вбачається цікавий конструкт з гротеску, перебільшення, алюзій та абсурдності. «Сотні бобрів» оригінально поєднує пригодницький шарм з ігровим форматом, театральністю і анімованими елементами, відправляючи Меддіна та Мельєса у світ Looney Tunes, а бобрам надає можливість стати об'єктом конспірологічних теорій з їх підозрілим виробництвом з обробки дерева. Свіжо, смішно, смачно.

Просто кожна дитина бі лайк

Підписники, вас вже 500! Я в шоці! Це вже як маленьке, стареньке село, в якому все однаково кріпово і давно хочеться поїхати звідти, але знову виходячи на тиху вулицю за хлібом, тебе як завжди зустрічає сусідська бабця з новинами про те, що ноги вже не ті, шишка на пальці не проходить, і кіт знову наблював на килим незрозуміло чим, але хоч полуниця в цьому році величенька, на, скуштуй. І думки про переїзд на хвилинку зникають, розсіюються, поступаючись легкому збудженню від соснових краєвидів та спалахуючих образів бабусиних ніг. Я збоченець? Проноситься у голові. Проноситься і кілометровий шлях до магазину через кладовище, і вже майже заспокоївшись, медитативно вдихаючи запах занедбаної землі, блаженну тишу порушує голос: «Хліба вже немає, привезуть в суботу!». Але ж сьогодні субота...

хто завтра в харкові має бажання послухати про кізі, лірі, гендрікса та моррісона, літо любові, вудсток і т.д., чекаю у "творче нежить" о 18:00

Tokyo Gore Police / Токійська поліція крові, 2008 Dir. Yoshihiro Nishimura Дівчина Рýка працює в спеціальному відділі поліції Токіо, який полює на так званих "інженерів" - мутуючих людей, що перетворююсь свої каліцтва на зброю. Цей фантастичний сплеттер-треш бойовичок настільки вражає винахідливістю ефектів та гриму, що в деяких моментах мені було навіть трохи моторошно. Однак фільм, з претензією і на глибину, дещо заплутався у драматичності, тому розкриття стосунків і історій персонажки сильно поступається дощам крові, які одночасно захоплюють і набридають. Та сама по собі стрічка вийшла достатньо логічною і кумедною, - смішнюча комерційна реклама, яку окремо показують поміж сценами, чудово вписується у контекст всесвіту, і, по суті, робить з фільму поп-арт з купою глузливих відсилань на західне кіно та японську культуру і соціум. А фантазія кривавих модифікацій - окрема радість для збоченого глядача. Мені б таку уяву.

Купуєм чи нє?

Nekromantik / Некромантик, 1988 Dir. Jörg Buttgereit Якось несвідомо від інцесту я перейшла до некрофілії, і це виявилось навіть краще. Очікуючи зовсім дурненький експлотейшн, фільм несподівано вразив приємними образами та метафоричністю, що майже повністю відволікає від звичної поганої гри та не розкритих персонажів. З одного боку, тут є дуже романтичні і еротичні сцени, які акцентують увагу на надіях головного героя щодо кохання і, в принципі, любові декадентської; з іншого, його бажання мертвого - буквально соціальна ізольованість та невміння взаємодіяти з живим. Проте прояви некрофілії присутні у загальної більшості людей - у фільмі свіжують кролика паралельно зі сценою розтину мертвого тіла людини. Кролик - це м'ясо, їжа, а поглинання їжі - майже акт сексуальної втіхи (як то було у Гріневея) - незмінний колообіг життя "їжа, секс, смерть". Шукаючи сенси можливо там де їх немає, все одно очевидно, що стрічка якщо і верховодить шокуючими кадрами заради панічного погляду глядача, але зі своїм сюрреальним, мовчазним стилем і логічним, катарсичним кінцем, не забуваючи про частку висміювання суспільного [до чого всього тут Великдень, придуймате самі].