СУМИ | SUMY FIX

Поки переважна більшість Сумських політиків, журналістів і громадських діячів продовжують робити те, що вони вміють робити краще всього, а саме — мовчати або вилизувати дупи можновладцям, — журналісти «Української Правди» оцінюють перспективи та кадрові рішення отак. Це не якесь нагнітання, бо подібних оцінок від них не пригадуємо ніколи, за всі чотири з половиною роки вторгнення.

Доцільніше утримувати протидронові групи на шляхах слідування потягів у прикордонні, аніж міняти локомотиви, вагони та ремонтувати депо.

Очікувано триває вирубка дерев у Києві проти якої виступають активісти. Але з'явився ще новий елемент у цій історії — медіа. Чиновники, яких звинувачує громадськість, з'являються у медіа, де отримують теплі ванни, чухання животиків і всебічну підтримку, громадськість, натомість, отримує хейт і звинувачення. 📌І в цьому Київські ЗМІ неймовірно схожі на Сумські, де на кілька десятків зареєстрованих медіа лише два (а іноді одне, а ще частіше — жодне) підтримують громаду, а всі інші дружно обстоюють інтереси можновладців. Утім, у киян ситуація значно краща, бо там інтереси громади, зазвичай, як і цього разу, підтримує не одне медіа, а ціла низка, хоча це не їхня заслуга, а прямий наслідок вищого рівня життя, де вже виникає певний середній клас, а навколо нього з'являються і медіа. Але проблема типова для всієї України — переважна більшість медіа знаходиться не на боці народу, а на боці панівних класів, допомагаючи їм утримувати владу за допомогою брехні та маніпуляцій, навіть якщо це прямо знищує народ.

Це вже третій репортаж з Сумщини міжнародного телеканалу «Настоящее Время» за останні тижні, це свідчить про те, що місцеві події таки справляють на міжнародні медіа певне враження. Цілком очевидно, що їдучи в Суми їхні журналісти не очікували побачити аж настільки важку ситуацію, бо, зазвичай, центральна влада та медіа не роблять особливого акценту на наше місто і явно не ставлять його в один ряд з тими регіонами, про які говорять щодня. Утім, це не жорсткий критичний аналітичний матеріал, який зараз так потрібен Сумам, а репортаж, тому ситуацію він не змінить і на пріоритети серед вищого керівництва жодним чином не вплине. Ми традиційно намагаємося постійно відстежувати, що саме міжнародні медіа розповідають про Сумщину, щоб ви мали уявлення як саме нас бачить світ.

До речі, оцей коментар повністю відповідає науковому розумінню цієї проблеми, що ще раз свідчить — в країні чимало розумних людей, які добре розуміють чому все відбувається і які саме зміни потрібні.

Хтось може підтримувати активісток (серед яких є і Нобелівська лауреатка, що особливо бісить посіпак влади), котрі не хочуть, аби 600-літні дерева в Києві були вирубані, а хочуть, щоб будівництво було за затвердженим планом. Хтось може вважати, що вони займаються дурнею під час війни, як це вперто намагається довести обслуга можновладців. Справа смаку, як кажуть. Але нас зацікавило не лише це, а те, як саме поводяться правопохоронці. І тут уже висновок очевидний — після війни їх доведеться, або всіх набирати з нуля, або ж відбудеться остаточне закріплення неототалітаризму.

Агресія до таких щоденних зведень сумчан зростає з цілком логічних причин — звичайні люди, а тим більше закордонні українці — «потужники» — не хочуть цього бачити, не хочуть вірити, що якесь місто, методично, щодня, будинок за будинком зтирають із лиця землі, їм легше свою агресію перенести на жертву, яка ще свідчить, ще не загинула, ніж спитати з царя держави. Легко і безпечно виходити з картонками за умовних федорових, ніж за ще живі Суми.

Іван Павлович Мозговий підсумував і поставив крапку в ганебній історії з удавано «ображеною»:

...Пані виставила в мережі свій занадто вже довгий монолог. На ньому було все: довготривале самолюбування собою, розмахування пальчиками, засмучений вираз обличчя, численні повтори із зазначенням, що неприпустимо її, праву в усьому, оголошувати неправою. І жодних доказів, жодних аргументів. Хто цікавився риторикою чи викладав її, знає, що в ній присутні численні софістичні прийому, коли ти як доказ виставляєш аргумент, який cам потребує доведення. Фрази на кшталт: “Всім відомо, яка вона людина!”, “Як завжди, вона поводиться нечемно!”, “Хто з вас не зустрічав такі негідні вчинки!”. І неважливо, що логіки й мислення тут немає, є апеляція до найнижчих (а значить сприйнятних кожному) розумових форм. Якби вона ще “всплакнула”, то аудиторія взагалі б “разрыдалась”. Можна було б посміятися над цією кумедією, але ж журналістка, яка на своїй сторінці хоче бути сексуальним менеджером (не заперечуємо проти сексуальності, якщо в ній усе природне) та прибічником русского міра (що для нас неприйнятне) вдалася до незавуальованих образ щодо опонентів. На її бік стали не тільки сердобольні жіночки, але й похабні вурдалаки, які вилили на жіночу аудиторію тони лайна й численні матюки. І вочевидь пані це сподобалося, бо вона теж перейшла на тему лайна… Це викликало лише відразу. 📌 Яка мораль цієї далеко не байки? 1) Не потрібні завищені самооцінки там, де їх легко спростують; 2) Не треба займатися справою, в якій ти не належний фахівець; 3) Не слід істину підміняти тиском і образами опонентів; 4) Не варто вступати в альянс із особами непорядними, які попри високі ректорсько-проректорські посади авторитетом в народу не користуються; 5) І нарешті, треба навчатися там, де не знаєш, а не рятуватися з ганебної ситуації за допомогою викрутасів. Від усього цього постраждав СумДУ, але, як казав вовк, “що з ним станеться”, цим закладом, і так уже немало зганьбленим своїм заплямованим керівництвом…

Суспільне Суми питало людей щодо ставлення до антидронових сіток. Найцікавіші, на наш погляд, коментарі ми зібрали на скриншоті: 1⃣ інтеграція сіток з іншими об'єктами, типу зупинок; 2⃣ якість використовуваних матеріалів; 3⃣ своєчасне обслуговування. 📌 Люди завжди, щодо будь-якої проблеми, можуть поставити правильні запитання. ✅ Сумським журналістам залишається лише транслювати їх далі та отримувати відповіді від тимчасовців.

Суспільне Суми спитало людей щодо ефективності сіток. Найцікавіші, на наш погляд, коментарі були такі.

Цей допис колишнього журналіста-розслідувача, а нині ветерана російсько-української війни, Володимира Бойка цікавий тим, що він докладно розповідає, як приводить у адекват судову систему. На жаль, більшість журналістів, особливо з нового покоління, є величезними комформістами та банальними боягузами, нездатними вийти зі світу «рожевих поні». Відкрито розповідати факти про кримінал, чи силовиків, як це робив покійний Олександр Тахтай, чи вчити суддів на їхньому ж полі, як це робить Володимир Бойко для них щось зовсім нечуване. Коли відійде від справ оця перша генерація пострадянських журналістів, для яких узагалі нема недоторканних, то журналістика вже ніколи не буде такою цікавою, як раніше.

Геннадій Михайлович якось починав відраховувати оті потужно проголошені 40-к днів, за які рф мали примусити до миру, але швидко кинув, бо притомним людям одразу стало зрозуміло, куди рухається ця затія, — власне, з усіма попередніми затіями. 📌Але хто чекав, то справді: термін вийшов, результат на табло.

«Опозиціонер» Акпєров мовчав-мовчав із 22 липня, а тут раптом, прочитавши сьогодні зранку про масштабні руйнування та загиблих знову з'явився в ефірі. Близько трьох з половиною тисяч вподобайок йому накидали сумчани. І ми їх розуміємо, у таких ситуаціях сподіваються, хоч на чорта лисого, хоч на Вадимку, аби не промовчав про захист Сум. Але, друзі, вкотре вам пояснюємо, це так не працює. Верховний і діячі калібром поменше не читатимуть і не зважатимуть, ані на вадімок, ані на нас. Минулого року єдиною журналісткою і медіа на яке серйозно зважили вгорі та дали ресурси була воєнна журналістка Ольга Кириленко з «Української Правди». Просте жодної масової вдячності за цю воістину титанічну роботу від сумчан видання не отримало. Зважаючи на цей, уже відомий, перевірений досвід, — і місцеві журналісти, і нардепи, і вадимки мають не хайпитися на трагедії, не надувати свої рейтинги, а всі разом ставати на коліна перед «Українською Правдою», дякувати за попередню публікацію і просити допомогти ще.

Коли минулого року стався замах на помешкання журналіста-розслідувача Олександра Тахтая, а згодом він помер, то про ці факти повідомляло «Суспільне Суми», написала і тодішня представниця «Інституту масової інформації» — Альона Яцина, але проігнорував і не повідомив, ані про замах, ані про смерть представник Національної спілки журналістів — Володимир Садівничий, хоча був поінформованим про ці події та мав професійний і моральний обов'язок повідомити всеукраїнську спільноту журналістів. Зараз уже зрозуміло, що така поведінка не якась випадковість, а системні дії. В принципі, то справа самих журналістів: люди з якими моральними якостями їх представляють, але не треба потім дивуватися, якщо ви напишете, чи знімете якийсь резонансний матеріал, вас за це поб'ють, чи навіть вб'ють, а ваші колеги, які мали б стояти на сторожі ваших прав, про це, або взагалі промовчать в інтересах місцевих можновладців, або й скажуть, що ви на це заслужили. Бо надто довго ви мовчите і погоджуєтесь на пристосуванців.

Коли минулого року стався замах на помешкання журналіста-розслідувача Олександра Тахтая, а згодом він помер, то про ці факти повідомляло «Суспільне Суми», написала і тодішня представниця «Інституту масової інформації» — Альона Яцина, але проігнорував і не повідомив, ані про замах, ані про смерть представник Національної спілки журналістів — Володимир Садівничий, хоча був поінформованим про ці події та мав професійний і моральний обов'язок повідомити всеукраїнську спільноту журналістів. Зараз уже зрозуміло, що така поведінка не якась випадковість, а системні дії. В принципі то справа самих журналістів: люди з якими моральними якостями їх представляють, але не треба потім дивуватися, якщо ви напишете, чи знімете якийсь резонансний матеріал, вас за це поб'ють, чи навіть вб'ють, а ваші колеги, які мали б стояти на сторожі ваших прав та інтересів, про це або взагалі промовчать в інтересах місцевих можновладців, або й скажуть, що ви на це заслужили Бо надто довго ви мовчите і погоджуєтесь на пристосуванців.

Коли минулого року стався замах на помешкання журналіста-розслідувача Олександра Тахтая, а згодом він помер, то про ці факти повідомляло «Суспільне Суми», написала і тодішня представниця «Інституту масової інформації» — Альона Яцина, але проігнорував і не повідомив, ані про замах, ані про смерть представник Національної спілки журналістів — Володимир Садівничий, хоча був поінформованим про ці події та мав професійний і моральний обов'язок повідомити всеукраїнську спільноту журналістів. Зараз уже зрозуміло, що така поведінка не якась випадковість, а системні дії. В принципі то справа самих журналістів: люди з якими моральними якостями їх представляють, але не треба потім дивуватися, якщо ви напишете, чи знімете якийсь резонансний матеріал, вас за це поб'ють, чи навіть вб'ють, а ваші колеги, які мали б стояти на сторожі ваших прав та інтересів, про це або взагалі промовчать в інтересах місцевих можновладців, або й скажуть, що ви на це заслужили Бо надто довго ви мовчите і погоджуєтесь на пристосуванців.

Пригадується розмова десь року 2017: — Там узагалі нема з ким розмовляти, ці журналісти просто не розуміють суті питання. — От Гавриленкова, наче, непогано пише з тої команди, вона здатна і транспортні питання висвітлити. 📌 Вміти відокремлювати адекватних людей від обслуги можновладців — важлива навичка і її слід постійно тренувати. Не слід дивитися на посади, регалії та відзнаки, вони мало що значать в Україні, завжди дивіться на конкретних людей.

Пригадується розмова десь року 2017: — Там узагалі нема з ким розмовляти, ці журналісти просто не розуміють суті питання. — От Гавриленкова, наче, непогано пише з тої команди, вона здатна і транспортні питання висвітлити. 📌 Вміти відокремлювати адекватних людей від обслуги можновладців — важлива навичка і її слід постійно тренувати. Не слід дивитися на посади, регалії та відзнаки, вони мало що значать в Україні, завжди дивіться на конкретних людей.

Влучно і щодо нинішнього, і щодо дружини попереднього водночас. Знову ж таки, лише для тих, хто розуміє контекст.🙃