Олег Шарп | Oleg Sharp
📈 Telegram kanali Олег Шарп | Oleg Sharp analitikasi
Олег Шарп | Oleg Sharp Ukrain til segmentidagi kanali faol ishtirokchi. Hozirda hamjamiyat 53 546 obunachidan iborat bo'lib, Siyosat toifasida 1 125-o'rinni va Ukraina mintaqasida 1 063-o'rinni egallagan.
📊 Auditoriya ko‘rsatkichlari va dinamika
невідомо sanasidan buyon loyiha tez o‘sib, 53 546 obunachiga ega bo‘ldi.
08 Iyul, 2026 dagi oxirgi ma’lumotlarga ko‘ra kanal barqaror faollikka ega. Oxirgi 30 kunda obunachilar soni -451 ga, so‘nggi 24 soatda esa -13 ga o‘zgardi va umumiy qamrov yuqori darajada qolmoqda.
- Tasdiqlash holati: Tasdiqlanmagan
- Jalb etish (ER): Auditoriya o‘rtacha 75.42% darajada jalb etiladi. Nashrdan keyingi dastlabki 24 soatda kontent odatda umumiy obunachilar sonining N/A% ini tashkil etuvchi reaksiyalarni to‘playdi.
- Post qamrovi: Har bir post o‘rtacha 0 marta ko‘riladi; birinchi sutkada odatda 0 ta ko‘rish yig‘iladi.
- Reaksiyalar va o‘zaro ta’sir: Auditoriya faol: har bir postga o‘rtacha 0 ta reaksiya keladi.
- Tematik yo‘nalishlar: Kontent путін, нафта, єрмак, санкція, партія kabi asosiy mavzularga jamlangan.
📝 Tavsif va kontent siyosati
Kanal uchun tavsif kiritilmagan.
Yuqori yangilanish chastotasi (oxirgi ma’lumot 09 Iyul, 2026 da olingan) sababli kanal doimo dolzarb va katta qamrovli bo‘lib qoladi. Analitika auditoriya kontent bilan faol hamkorlik qilishini, uni Siyosat toifasidagi muhim ta’sir nuqtasiga aylantirishini ko‘rsatadi.
«Але про введення американських військ в Україну поки що не йдеться», — підкреслив Остін під час конфіденційної розмови із Зеленським.Також відбувся діалог щодо перспектив вступу України до НАТО. Остін, зокрема, наголосив, що «доєднання до Альянсу для України набагато більш здійсненне, аніж деокупація кожного сантиметра території України в межах 1991 року». Це була цитата, яку можна інтерпретувати як завгодно, але я цього робити не збираюсь. Також Остін був відвертий у тому, що є певна втома від України з боку деяких американців, обумовлена не стільки ідеологією, скільки іншими конкуруючими пріоритетами. Люди кажуть, чому ми підтримуємо Україну до такої міри, коли ми могли б підтримати фермерів або бідних людей у США? Це одне. Інша справа — зростання популістських крайніх правих у США, які дійсно віддають перевагу ізоляціонізму, і Трамп максимально підсилює такі настрої. Також було висловлено занепокоєння тим, що Зеленський через надзвичайний стан послабив багато інститутів, у силу чого «обʼєднаний Захід наполягає на тому, щоб відновити деякі з демократичних інструментів - особливо, систему стримувань і противаг, які повинні існувати в будь-якій здоровій демократії.» Це теж була цитата, інтерпретацією якої кожний займеться на свій розсуд. Якщо підбити підсумки викладеному, то особисто я роблю наступні висновки: ▪️Нам треба протриматись ще десь місяць - поки вляжеться виборчий процес у США, і руки дійдуть до України. Є сподівання на те, що відбудеться певний якісний ривок щодо військової допомоги Києву ще при цій американській адміністрації. ▪️ Або зі скрипом у НАТО (з Німеччиною порєшаєм, Угорщину придавим) або кордони 1991. На те і те в одному флаконі Штати точно не підпишуться - ні Камала, ні Доні, ні навіть Тейлор Свіфт. Міжнародне право? Забудьте, воно давно вже не працює. І вирішувати ці питання треба якомога скоріше, бо час працює проти України. ▪️ Наших друзів все більше турбує те, що в Україні згорнуті усі демократичні інститути, а влада продовжує нарощувати авторитарність. Зрозуміло, що війна, але у ситуації, коли Захід на 70% утримує Україну, він має право не тільки висловлювати занепокоєння, але й втручатись коли треба. І, здається, вже треба. І останнє… Всі розуміють, що наступного року станеться перелом - активні бойові дії у тому чи іншому варіанті будуть поступово згорнуті. Називайте це як хочете: заморозкою, компромісом, перемогою, поразкою - на кожне визначення знайдуться свої прихильники і противники. Навіть зараз у коментах ви їх побачите. Але без миротворців і демілітаризованої зони у цій ситуації не обійтись - досвід вже є. Тому Остін повідомив, що країни Євросоюзу піднімуть питання про відправку миротворчого контингенту в Україну, щоб надати «серйозні гарантії безпеки». На його думку, у разі створення демілітаризованої зони між Україною та Росією її повинні займати саме європейські сили, а не НАТО. І Пентагон з цим згоден. Все це політичні замальовки - більш-менш ситуація проясниться у другій половині листопада. Але те, що якісь контури системи безпеки для України почали набувати якихось конкретних рис, вже є поступом вперед. 🤷♂️ Традиційно очікую коментарів у стилі: «Це все фуйня… Росія ніколи… Захід нас зливає (давно злив)… Давно пора… Тільки ядерна зброя…» Поїхали, рідненькі!
«Вчора я мав непублічний день, але дуже важкий. Дуже складні, важкі, але цікаві переговори із представниками західних держав», – уточнив Лукашенко.Джерела звертають увагу, що у ці дні у Мінську були представники Держдепу США, а такого не було вже чотири роки. Цілком очевидно, що Лукашенко зараз хапається за будь-яку «соломинку», аби зберегти своє становище та отримати гарантії безпеки. Бо його. реальна роль у поточному геополітичному протистоянні близька до нуля, вважають оглядачі. Джерела стверджують, що американці обговорювали проблему ядерної зброї та її розміщення у Білорусі, а також участь Мінська у військових розкладах москви. Переговори були непростими. Зазначається, що Лукашенко виглядав сильно стомленим і скупим на емоції. Водночас, представник Кремля категорично відмовився коментувати цю подію, і от тут напрошуються два варіанти: ▪️ Або такий контакт відбувся з подачі путіна, і останній через Лукашенка хотів передати якісь сигнали Заходу щодо закінчення війни. Що вже добре, бо це свідчить про початок стадії торгу з боку кремлівського карлика. ▪️ Або ж це ініціатива самого білоруського диктатора, який вирішив нарешті розкласти яйця в різні корзини. З урахуванням того, що у Луки завжди був тваринний нюх щодо геополітичної конʼюнктури, це також непоганий маркер того, що не все так гладко в болотному царстві. Тим більше, що запрошення північнокорейських вояк стало прямим наслідком відмови Лукашенка надавати мобілізаційну допомогу путіну. Який майже відкрито висловив невдоволення такою поведінкою свого васала. Подивимось, але тенденція вимальовується досить цікава.
