Минуле / Майбутнє / Мистецтво

«Ми поки не усвідомили, що Зона вже змінилась» Пам’ять про цю війну є не тільки пам’яттю бойових дій та злочинів росіян. Це пам’ять і про те, як ми змінюємось, що намагаємось пам’ятати про себе та розповідати світу. В день пам’яті Чорнобильської катастрофи ми розпитали українську історикиню мистецтв Оксану Семенік, чому для неї саме зараз є настільки важливим аналізувати чорнобильську тему. «Я бачу багато паралелей із сучасністю — внутрішнє переселення сотні тисяч людей, травма втрати дому, населені пункти, що зникають з карти, отруєний пейзаж (радіація VS заміновані території). Але також загроза, що нависає над нами, — окупована ЗАЕС, погрози ядерного удару, можливі нові каховські трагедії… Ми поки не усвідомили, що Зона вже змінилась. Через окупацію російськими військами вона — також замінована територія, тож увібрала і заховала в собі ще одну небезпеку. Й мілітаризується не в останню чергу тому, що кордон з Білоруссю нікуди не зник. Тепер Чорнобильська зона — це також місце, звідки прийшли окупанти в поліські села, в Бучу, в Бородянку і наближалися до Києва. Чи повернеться туди туризм? Навряд». Перші місяці повномасштабного вторгнення Оксана провела в Бучі, історію її пішого виходу з міста через російські блокпости публікували українські медіа. Саме в підвалі свого бучанського будинку вона думала про необхідність зробити видимими образи Чорнобильської катастрофи в українському мистецтві: «Чи не відчуваю я, що це не на часі? Зовсім ні. Я відчула, наскільки це важливо, ще у перші дні повномасштабного вторгнення. Моя окупація в Бучі почалась з окупації Зони відчуження. Контекст змінився. Ядерний тероризм став ще ближче. А часу відкладати дослідження вже не було». Сьогодні дослідниця працює над створенням онлайн-архіву, присвяченого темі Чорнобиля в українському мистецтві. В цьому архіві вже зараз більше 450 робіт. ➡️ Більше читайте в інстаграм-проєкті @war_memory_ua

Made in Odesa Наприкінці травня в Одесі можна буде побачити відеороботу Алевтини Кахідзе «Все нормально?» (All Good?), представлену зараз в Українському павільйоні Україні на Мальтійській бієнале та створену у співпраці з художником Романом Хімеєм. Деталі незабаром, а поки пропонуємо ознайомитися з текстом мисткині до фільму, в якому південне місто й море грають важливу роль. 🗨 I am “Made in Odesa”. Мої батьки мали там роман. Думаючи про їхні прагнення — його “ходити в море”, її жити біля моря, — і обставини, в яких вони перебували, а це був Радянський Союз, здається, в них не лишалося вибору не зустрітися. 🗨 Мамі, щоб переїхати до моря, треба було працювати на шкідливому виробництві, і це був канатний завод в Одесі. Багато з моїх знайомих в Західному світі романтизують СРСР, але ж там можливість жити, де хочеш, не була звичайним правом. Папі, щоб навчатися в мореходці, нині це Одеська морська академія, треба було їхати кудись з Грузії — він поїхав в Україну. Тоді це були “союзні республіки”, які вважалися “сім'єю”. 🗨 Я не можу зараз стверджувати, що саме він думав про українську мову, культуру та історію. Ми рідко бачилися і він помер в 2005-му. Але є дещо, що стало мені відомо і не дає спокою. Його мама, моя бабушка, не хотіла бачити нас з братом. Вона сказала: “Не треба мені цих російських дітей”. Але ж ми були українськими дітьми. Єдине — ми говорили російською. 🗨 Що ще я можу додати про батьків? Мама, повернувшись на Донбас вагітна мною (вона не встигла отримати те право жити в Одесі), згодом закінчила педагогічне училище — дуже любила працювати із дітьми. Батько довчився в Одесі і ходив у море, після судоходства повернувся додому в Грузію, в Батумі, де працював інженером. Він також мав талант перформера, але не називав себе митцем. Все нормально? / All Good? 2024, відео, 20’ Відеоперформанс на основі реальних подій Ідея та сценарій — Алевтина Кахідзе Адаптація, зйомка, постановка — Роман Хімей Звукорежисер — Павло Літовкін Колорист — Вадим Худолій Хореографія — Кристина Шишкарьова Одяг — GA.EVA

Що таке комісії правди? На ілюстрації до цього поста зображені президент ПАР Нельсон Мандела та християнський священник Десмонд Туту, які розробили концепцію Комісії правди та примирення ПАР. Комісія розглядала порушення прав людини з 1960 по 1994 роки й саме її робота дозволила запобігти хвилі кривавої помсти за злочини режиму апартеїду, що здавалося світу неминучим. Тож що таке комісії правди? Це офіційні тимчасові несудові органи, державні або незалежні, які встановлюють факти масових порушень прав людини або гуманітарного права. У деяких випадках комісії готують матеріали для майбутнього суду або трибуналу, захищають право жертв на репарації, створюють плани меморіалізації та примирення суспільства. Робота комісій стає початком лікування колективних травм. Детальніше про цю тему, дуже важливу для України зараз, про повноваження комісій та світові приклади — у статті докторки філософських наук, кураторки платформи культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво Оксани Довгополової для нашого глосарію роботи з пам’яттю. ➡️ Комісії правди

До 31 травня Український павільйон на Мальтійській бієнале представляє проєкт Алевтини Кахідзе «From South to North» під кураторством Катерини Семенюк і Оксани Довгополової. В інсталяції мисткиня поєднує архівні фотографії, об’єкти з сімейної колекції, малюнки, гербарій та написи від руки, щоб розповісти історію своєї родини: від Голодомору, який змусив її рідних покинути Вінничину та осісти на Донбасі, через Другу світову війну, російську агресію в Абхазії 2008 року та напад на Україну в 2014 році — аж до обстрілів Покровська в січні 2024-го, від яких постраждали найближчі родичі художниці. У фільмі «Все нормально?» («All Good?»), знятому в Одесі на початку 2024 року у співпраці з художником Романом Хімеєм, Алевтина Кахідзе проводить уявну екскурсію містом для померлого батька, оприявнюючи вплив СРСР на кілька поколінь її сім’ї в Україні та Грузії. В день відкриття павільйону Алевтина Кахідзе також представила геппенінґ «From Malta to Yalta» на поромі, що прямував у столицю Мальти Валлетту. Назва відсилає до саміту «From Yalta to Malta» 1989 року, який вважають символічним завершенням холодної війни. Художниця радо запросила б глядачів у зворотню подорож — з Мальти до Ялти, — але сьогодні це неможливо, адже Крим окуповано. Мисткиня запитала, чи знають присутні імена кримських політв’язнів, які зазнали репресій з боку РФ? І запропонувала всім загуглити ім’я Леніє Умерової — кримської татарки, громадянки України, яку незаконно заарештували та утримують в РФ. ➡️ Більше фото та інформації Організатори павільйону — платформа культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво у партнерстві з ОНХМ, NOS Visual Arts Production, Українським інститутом і Фундацією Української Громади Мальти. Проєкт співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín. Спеціальний партнер — компанія Aromateque.

Запускаємо онлайн-курс «Мова меморіалів» Чому нові меморіали викликають потужні дискусії та навіть скандали? На які практики може орієнтуватись українське суспільство? Чи маємо ми створити принципово нову меморіальну мову в контексті війни? Ці питання почали лунати ще з 2014 року, але особливо гучно — після повномасштабного вторгнення. Нам також ставили їх не раз. І хоча правильних чи неправильних відповідей тут немає, ми спробували зібрати концентрат своїх знань і світового досвіду у відеокурсі «Мова меморіалів» на Освітній онлайн-платформі Зрозуміло!. Курс безкоштовний. На вас чекає 6 лекцій, кожна тривалістю близько 10 хвилин: 1️⃣ Мова пам’яті: навіщо потрібні меморіали? 2️⃣ Читаємо мову меморіалів. 3️⃣ Меморіали загоюють рани, завдані війною. 4️⃣ Місця пам’яті. 5️⃣ Контрмонументи. 6️⃣ Тимчасові меморіальні інсталяції. Авторка та ведуча курсу — Оксана Довгополова, докторка філософських наук і співзасновниця платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво. Зйомка та продакшн — TWO MORE ROWS. Ми створили цей курс спільними зусиллями з ГО «Музей сучасного мистецтва» за підтримки forumZFD (Форум громадянської служби миру) в Україні та в межах програми The Post-War Memory Culture in Ukraine («Культура пам'яті в повоєнній Україні») за підтримки Швейцарії. Щоб отримати доступ до лекцій, зареєструйтеся: ▶️ Онлайн-курс «Мова меморіалів»

Сьогодні, у п’ятницю 22 березня, о 18:30 відбудеться онлайн-зустріч з митцями Андрієм Рачинським та Даніїлом Ревковським, їх виставка «Степ Мікі Маусів», яку в партнерстві з Одеським національним художнім музеєм відкрила платформа культури пам'яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво», триває в ОХМ до 5 травня. Під час події Андрій та Даніїл розкажуть про: ▫️ свою мистецьку практику та роботу з архівами; ▫️ історію створення виставки, в основі якої – факт, що саме на території України було знищено більше танків, ніж у будь-якій іншій країні світу; ▫️ інші їхні проєкти, які разом зі «Степом Мікі Маусів» входять до «Музею людської цивілізації», за легендою, створеного у майбутньому після загибелі людства. Ми вже розповідали про виставку та про проєкт, а зараз поділимось текстом поетки, письменниці і дослідниці жанру speculative fiction Марії Галіної, яка аналізує виставку саме з погляду «музеєфікації» вигаданої та реальної історії, проводячи цікаві паралелі між проєктом та оповіданнями футуролога Артура Кларка. ◻️ Посилання на сторінку зустрічі тут, а ось текст Марії для «Суспільне Культура».

Мальтійська бієнале, Лабораторія практик меморіалізації, рекомендації до політик: чим ми займалися останнім часом «Ми багато думали над тим, чим зараз можемо бути корисні. І зрозуміли, що можемо спробувати розширити рамку уявлень про те, що таке меморіалізація: як для фахівців, так і для широкої аудиторії», — кажуть кураторки та засновниці платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво Оксана Довгополова та Катерина Семенюк. У розмові з журналісткою та незалежною культурною критикинею LB.ua Анастасією Платоновою поговорили про: ▪️національний павільйон України, представлений на першій Мальтійській бієнале; ▪️Лабораторію практик меморіалізації — нову освітню програму про меморіали і роботу з трагедіями; ▪️глосарій роботи з пам'яттю; ▪️концепт тактичної та стратегічної комеморації; ▪️розроблений разом з колегами з Громадської організації "Музей сучасного мистецтва" / MOCA NGO документ — рекомендації до політик меморіалізації російсько-української війни, що є частиною проєкту «Культура пам’яті в повоєнній Україні» (The Post-War Memory Culture in Ukraine) за підтримки Швейцарії. Фото: Veronica Santi Читати інтерв’ю

Як митці Ревковський і Рачинський дізналися, що в Україні було знищено найбільше танків у світі за останні сто років 22 березня разом з Одеським національним художнім музеєм запрошуємо на аrtist talk Андрія Рачинського та Даніїла Ревковського, що відбудеться в рамках публічної програми до виставки «Степ Мікі Маусів». В основу проєкту лягло художнє дослідження митців, що поєднує архівування з альтернативною історією. Під час події Андрій і Даніїл розкажуть про свою мистецьку практику та роботу з архівами, історію створення виставки, а також інші проєкти, що входять до «Музею людської цивілізації», за легендою, створеного у майбутньому після загибелі людства. А вже у квітні художники стануть учасниками Українського павільйону «Плетіння сіток» на 60-й Венеційській бієнале під кураторством Вікторії Бавикіної та Максима Горбацького. Зустріч пройде онлайн у п’ятницю, 22 березня, о 18:30. ▶️ Трансляцію дивіться у фейсбук-події ➡️ Більше про виставку «Степ Мікі Маусів»

Офіційне відкриття національного павільйону України на Мальтійській бієнале відбудеться вже сьогодні. На новій міжнародній виставці сучасного мистецтва у Європі Україну представляє проєкт художниці Алевтини Кахідзе «From South to North», що говорить про деколонізацію на тлі війни росії проти України. 🛳 Програма відкриття включає геппенінґ «From Malta to Yalta», що відбудеться на поромі, який прямуватиме з міста Коспікуа (Бормла) у столицю Мальти Валлетту. Назва події відсилає до саміту «Від Ялти до Мальти» 1989 року, на якому було проголошено кінець холодної війни. Нині, в 2024 році, Алевтина Кахідзе пропонує погляд у протилежному напрямку — від Мальти до Ялти. Мисткиня запрошує учасників геппенінґу в уявну подорож до Криму, анексованого росією з 2014 року. Організатори павільйону — платформа культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво у партнерстві з Одеським національним художнім музеєм, мистецьким продакшном NOS та Українським інститутом. Український павільйон «From South to North» на maltabiennale.art 2024 співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín. Спеціальний партнер павільйону — компанія Aromateque.

Освітня програма про меморіали і роботу з пам'яттю Ви вже встигли податися на Лабораторію практик меморіалізації? Ще маєте час до 11 березня включно! Реєструйтеся тут. А ми тим часом анонсуємо розклад освітньої програми, що розпочнеться вже 21 березня. Ось що чекає на учасників лабораторії: ✔️ 8 онлайн-подій з березня по травень; ✔️ лекції, обговорення, майстерки щодо різних аспектів роботи з пам’яттю зі спеціалістами в області Memory Studies, публічної історії, міжнародного права, мистецтва та архітектури; ✔️ можливість дізнатися про кейси меморіалізації російсько-української війни, над якими ми працюватимемо в другій, практичній частині лабораторії, та долучитися до розробки однієї з ідей. ➡️ Детальну програму та всю інформацію про лабораторію шукайте тут. До зустрічі!