Минуле / Майбутнє / Мистецтво - Обзор

Родинні реліквії свідчать про 1933 рік У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921–1923-х, 1932–1933-х і голод 1946–1947-х років. Наймасштабнішим був Голодомор 1932–1933-х — саме його називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом. Співробітники Музей Голодомору розповідають, що саме зараз, в період повномасштабної війни, люди дарують музею значно більше своїх сімейних реліквій, ніж в попередні роки. Те, що для багатьох було суто родинною цінністю, раптом набуло значення символу виживання, опірності, і стало важливо поділитися цим з іншими людьми, які прийдуть в музей. Одна з таких історій — нижче. У 2023 році в музей Голодомору з незвичним даром прийшла Софія Пантелеймонівна Куліковська. Вона народилася в 1940 році й тільки в дорослому віці почула від мами, що її родина працьовитих селян з Полтавщини дивом врятувалася в Голодоморі 1933-го. Батько Софії до останнього пручався вступу в колгосп, але радянська влада не залишала вибору. В 1933-му заможна родина постала перед загрозою голодної смерті, але вижила завдяки дукачам, сережкам та намисту. У охоронця колгоспної комори мати Софії обміняла сережки та намисто на зерно. Жінка залишила собі тільки одну сережку та разок (смужку) намиста. Цю смужку в родині зберігали як спогад про горе та про виживання водночас. Здається, що пам’ять про трагедії минулого тьмяніє на тлі жаху сучасної війни, що складно думати про старий біль, коли кожного дня додається новий. Але виявляється, що саме випробування сучасності спонукають українців перезавантажити власне ставлення до спогадів про те, що було колись. ➡️ Більше історій читайте на @war_memory_ua

Чому так складно довести геноцид? Одним із базових елементів визначення злочину геноциду є наявність наміру. Необхідно довести існування свідомого наміру злочинця знищити певну групу людей за національною, етнічною, расовою чи релігійною ознакою. Довести не випадковість дії, а саме конкретний задум, дуже складно з правової точки зору. 23 листопада Музей Голодомору відкриває виставку «Намір». Проєкт пропонує подивитися на факти Голодомору 1932–1933 років та злочини росіян, вчинені в Україні під час повномасштабного вторгнення протягом 2022–2023 років, власне через концепцію злочину геноциду. Більше інформації про поняття геноциду ви можете знайти в нашому глосарії роботи з пам’яттю. Читайте статтю, яку для нас написав віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий. ➡️ Геноцид

Тіні змішуються: виставка Анни Звягінцевої про Бабин Яр Цієї осені в бельгійському Музеї, меморіальному та дослідницькому центрі Голокосту та прав людини Kazerne Dossin відбулася виставка Анни Звягінцевої «Ground Shadows», присвячена пам’яті трагедії Бабиного Яру. Кураторки виставки — Катерина Семенюк, Оксана Довгополова та Катерина Філюк. Разом із фондом ІЗОЛЯЦІЯ ми задумали проєкт ще до повномасштабного вторгнення, але коли 2022 року в Бабин Яр влучила російська ракета, він набув нових сенсів. У тексті для видання Лівий Берег — LB.ua кураторка, культурна менеджерка, співзасновниця галереї «Асортиментна кімната» Альона Каравай міркує про заплутані тіні геноцидів минулого і теперішнього на фоні російсько-української війни й атаки ХАМАС на Ізраїль. Чи здатні ми на одночасне перебування в різних часах і контекстах та кому ми спроможні співчувати? ➡️ Читайте тут Фото експозиції проєкту «Ground Shadows» Фотограф — Антон Шебетко

Що таке колонія? Українці багато говорять про деколонізацію, але давайте трохи повернемося до основ і поговоримо про те, що таке колонія, як це поняття виникло та як трансформувалося з часом. Але при цьому не втративши і свого первісного значення, яке перекочувало у біологію, «Зоряні війни» і новий роман Макса Кідрука. Про те, що таке колонія, читайте у статті історика Олега Лугового для нашого глосарію роботи з пам'яттю. ➡️ Колонія

Мистецький опір Херсона: по слідах «резиденції в окупації» Рік тому ЗСУ звільнили Херсон та правобережжя Херсонщини. Місто було в окупації більше 8 місяців, але протягом цього часу місцеві художники продовжували працювати та рефлексувати реальність навколо себе. Про «резиденцію в окупації» розповідає її кураторка, арткритикиня Юлія Манукян. ➡️ Дивіться і читайте текст на pastfutureart.org Юлія Данилевська, Правило двох стін, 2022, кахель

«Йодина мать з NLAW на плечах»: блог про пам’ять війни тут і зараз Видання «Україна Модерна» перезапустилося з текcтами сучасних українських авторів, серед яких і співзасновниця платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво Оксана Довгополова. У своїх регулярних колонках вона міркує про актуальні питання комеморації російсько-української війни. Запрошуємо читати! 🔖 «Люди та свідчення: червоні лінії мапування памʼяті» — про те, як під час війни приватне перетворюється на публічне, а втрати одних людей стають національними символами для інших. Наскільки кожен з нас готовий пожертвувати частиною власної гідності заради суспільної стійкості? 🔖 «Комеморація війни: питання стратегії і тактики» — про «стратегічні» й «тактичні» інструменти пам’ятання. Що можна і варто робити вже зараз, а що лише після завершення війни? 🔖 «Ресентименти та пробачення». Чи можна пробачити злочинця? Після Другої світової війни стали відомі дві історії — Еви Кор та Жана Амері, — які кардинально по-різному відповідають на це питання. 🔖 «Станцювати в Аушвіці»: у 2010 році вцілілий у Голокості станцював у колишньому концентраційному таборі, а двоє українських дівчат у 2022-му — на могилі свого загиблого на війні батька. Чи є різниця між двома діями? 🔖 «Йодина мать з NLAW на плечах» — про переозначення монументу «Батьківщина-Мати», меми та неочікувані паралелі. Стежте за оновленнями!

На вихідних у Києві стало на одну зірку менше 4 листопада на Галицькій площі (колишня Перемоги) демонтували радянську зірку з обеліска на честь міста-героя Києва. Фото — Руслан Сингаєвський @_navesni

Художній музей Штутгарта придбав роботи митців з України у свою колекцію Пам’ятаєте виставку «From 1914 till Ukraine», яка раніше цього року відбулася в Kunstmuseum Stuttgart у Німеччині? Вона була присвячена темі великих війн у Європі — від Першої світової до поточної російсько-української — та об’єднала роботи Отто Дікса і 10 українських митців. Маємо добрі новини! Музей вирішив придбати роботи Каті Бучацької — відео «Йде запис» (2023) та фотографію «Вирва у зруйнованому селі Мощун» (2022), а також інсталяцію Андрія Рачинського та Даніїла Ревковського «Степ Мікі Маусів. Архіви» (2022–2023). У свою чергу живопис Андрія Сагайдаковського «Фальшиве небо» (2017) у подарунок Kunstmuseum Stuttgart передав Павло Мартинов, засновник компанії Aromateque, меценат і колекціонер українського мистецтва. Таким чином в колекції музею вперше з’явилися роботи художників з України. Вітаємо це рішення і сподіваємося, що це стане звичною практикою для якомога більшої кількості світових інституцій.

Що таке м'яка сила? Ви точно чули неаполітанську пісню Tu vuò fà l'americano — «Ти хочеш бути американцем», в якій йдеться про італійського хлопця, який намагається вести американський спосіб життя: п'є віскі з содовою, танцює рок-н-рол, грає в бейсбол і курить Camel. Ця пісня, яка була написана ще в п'ятдесяті роки та поверталась до хіт-парадів у вигляді гучних кавер-версій (посилання на найбільш відому — у коментарях), є практично квінтесенцією поняття, про яке хочемо поговорити. Це поняття — «м'яка сила». Країна може отримати бажані вигоди у світовій політиці не за допомогою військового чи економічного тиску, а за допомогою своєї привабливості: культури, політичних цінностей, авторитетної зовнішньої політики. Фільми, музика, політичні ідеї тощо — це потужні інструменти впливу. Про те, хто сформулював цей термін і хто використовував м'яку силу в історії 20 століття, — читайте у статті історика Олега Лугового для нашого глосарія. ➡️ М'яка сила