A1.CONSULTING

​​Податки з доходів на OLX, Uber і Prom: Президент підписав Закон №4903-IX Закон запроваджує оподаткування доходів, які люди отримують через цифрові платформи, і автоматичний обмін цією інформацією з іншими країнами за стандартом ЄС (DAC7). Кого це стосується: 🔹 тих, хто продає товари онлайн (OLX, Prom тощо); 🔹 тих, хто надає послуги через платформи (таксі, доставка); 🔹 тих, хто здає в оренду нерухомість або транспорт. Головне: ✅ Ставка податку 10% замість звичних 23% (ПДФО разом із військовим збором). Військовий збір окремо не сплачується. ✅ Для продажу товарів діє неоподатковувана сума до 2 000 євро на рік. ✅ Податок утримує і сплачує до бюджету сама платформа як податковий агент. Подавати декларацію людям не потрібно. ✅ Пільгова ставка діє в межах річного ліміту 834 мінімальні зарплати. Із доходу понад цей ліміт податок становитиме 23%. ✅ Після завершення воєнного стану ставка поступово знижуватиметься: спершу до 6,5%, а після повного скасування військового збору - до 5%. ✅ ФОП можуть працювати через платформи, але оподатковуються за своєю системою. Дохід із платформ враховується в ліміт для єдиного податку. Коли: 📅 1 листопада 2026 року набирають чинності правила для платформ щодо обміну інформацією, але не раніше, ніж Україна приєднається до міжнародної угоди DPI. До 1 січня 2027 року платформи мають зареєструватися в ДПС. 📅 З 1 січня 2027 року запрацює нове оподаткування доходів. 📅 Перший звітний період для платформ - 2027 рік. Що це означає на практиці? Для більшості людей, які час від часу щось продають онлайн, нічого не зміниться. А от тим, хто регулярно заробляє через платформи, варто вже зараз оцінити свої доходи й обрати вигідніший режим: «платформний» податок або ФОП. 👉🏻 A1.CONSULTING

​​Exit Tax, GAAR і гібридні розбіжності: що змінить для бізнесу новий законопроєкт Мінфіну Україна продовжує наближати податкове законодавство до стандартів ЄС та ОЕСР. Уряд схвалив, а 15 жовтня 2026 року Парламент зареєстрував законопроєкт №16150. Він імплементує положення Директиви ATAD щодо протидії податковим зловживанням і запроваджує три нові механізми. Exit Tax стосується оподаткування приросту вартості активів, коли їх переміщують за кордон. GAAR - це загальне правило проти штучних операцій заради податкової вигоди. Третій механізм усуває наслідки гібридних розбіжностей між податковими системами різних країн. Для бізнесу з міжнародною структурою, іноземними представництвами чи транскордонними операціями це означає ретельнішу оцінку реструктуризацій, зміни податкової резиденції та переміщення активів. Водночас законопроєкт передбачає запобіжники для платників податків. Податкове зловживання має доводити контролюючий орган. Перевірку за GAAR можна розпочати лише за висновком спеціальної Комісії ДПС, а платник має право подати заперечення. Нові правила, якщо закон ухвалять, застосовуватимуться з 1 січня 2028 року. Отже, у компаній є час підготуватися. 👉🏻 У нашому аналізі пояснюємо, як працюватимуть нові механізми та які запобіжники передбачені для платників податків. Детальніше будемо говорити про всі аспекти на вебінарах вже в листопаді.  👉🏻 A1.CONSULTING

​​#A1mustreads📚 Як допомогти людині, яка повернулася з війни, знову знайти своє місце серед нас? Пропонуємо рецензію Марії Кошутської на книгу Себастьяна Юнгера «Плем'я» про потребу належати до спільноти і про те, чому ветеранам так важливо, щоб їх почули. Чому варто читати книги на кшталт «Племені» Себастьяна Юнгера? Принаймні тому, що всі ми вже спілкуємося або спілкуватимемося з людьми, які мають досвід бойових дій. І від того, наскільки ми здатні зрозуміти їхній досвід, залежить і те, наскільки комфортним буде для них повернення до цивільного життя. Юнгер не дає універсального алгоритму правильної поведінки з ветеранами. Та, мабуть, його й не існує. Натомість поєднує наукові дослідження, історичні приклади та свідчення людей із різним військовим досвідом, допомагаючи подивитися на війну, травму й адаптацію після неї ширше. Одна з важливих думок книги - добробут не тотожний щастю. Привіт, соцмережі, де досі «красива картинка» з матеріальним стоїть у топі інтересів підписників. Ми можемо мати комфорт, безпеку й безліч можливостей, але водночас відчувати самотність, відчуження та брак сенсу. Для психологічного благополуччя важливо не лише те, що ми маємо, а й те, чи відчуваємо себе компетентними, чи маємо свободу вибору та чи відчуваємо зв’язок з іншими людьми. І тут виникає парадокс: війна, попри весь свій жах, іноді дає людям те, чого бракує в мирному житті, - спільну мету, відчуття потрібності та неймовірно міцний зв’язок із тими, хто поруч. Саме тому деякі військові після повернення сумують за війною. Не обов’язково за небезпекою чи бойовими діями (те, що називають «адреналіновими маніяками»), а за побратимством, спільністю та людьми, які розуміли їх без зайвих пояснень. А повернення до цивільного життя, де кожен знову зосереджений на власних проблемах, може супроводжуватися відчуженням і втратою відчуття свого місця. Окремо рекомендую розділ про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Вважаю, його варто прочитати кожному, хто живе в країні, де війна стала частиною повсякденності. Не для того, щоб самостійно ставити діагнози, а щоб краще розуміти можливі наслідки травматичного досвіду. Наприклад, агресія в окремих випадках може бути захисною реакцією, але водночас не кожен прояв гніву чи замкнутості пов’язаний із ПТСР. Для мене цінність цього розділу - у можливості замінити поспішні оцінки розумінням. Ще одна важлива думка: суспільство має бути готовим не лише дякувати ветеранам, а й приймати їх. Юнгер розглядає ізраїльський досвід, зокрема, роль суспільства, яке краще розуміє військову службу. Коли людина повертається туди, де їй не потрібно пояснювати досвід з нуля, адаптуватися їй може бути легше. Для України це особливо актуально. Ветерани мають відчувати, що вони так само потрібні суспільству, як і на полі бою. Що їхня цінність не закінчується разом зі службою. І що повернення додому - це не одномоментна подія, а складний процес, у якому важлива участь не лише самого військового, а й людей навколо. «Плем’я» не варто сприймати як універсальну інструкцію: досвід кожної людини індивідуальний, а досвід інших країн не можна механічно переносити на українські реалії. Для мене це передусім емоційно сильна книга про людську потребу належати до спільноти, про близькість, втрату й пошук свого місця. Ми не зобов’язані мати однаковий досвід, щоб почути одне одного. Але маємо бути готовими слухати, не поспішати з висновками й визнавати складність чужого шляху. Людина, яка повернулася з війни, може повернутися додому фізично - і водночас ще довго шукати своє місце серед тих, заради кого воювала. 👉🏻 A1.CONSULTING

Володимир Чижиков, керуючий партнер A1 Consulting, провів для студентів Державного податкового університету гостьову лекцію «Чому податки – це кров держави?». Лекція є частиною нашої КСВ-стратегії: ми далі працюємо зі студентами та ділимося практичним досвідом з тими, хто будуватиме фінансову систему країни. Лекція мала чотири частини: історія податків, бюджети різних країн, зв'язок податків і якості життя, а також податки у звичайних покупках. Цікаві факти з лекції: 🔸 Податки з'явилися раніше за гроші. Вони існують стільки ж, скільки організована держава. Ще десятина, тобто 1/10 врожаю або доходу, утримувала церковні інституції. У Києві князь Володимир віддав десяту частину доходів на Десятинну церкву. 🔸 Податки мають бути за згодою. У 1215 році Magna Carta обмежила право короля запроваджувати нові збори. У 1773 році під час Бостонського чаювання прозвучало гасло «Жодних податків без представництва». 🔸 Податки змінюють поведінку, а не лише наповнюють бюджет. З 1696 по 1851 рік в Англії діяв податок на вікна. Щоб платити менше, власники будинків їх замуровували. 🔸 Більше податків не означає автоматично кращого життя. У 2024 році середнє податкове навантаження в країнах ОЕСР становило 34,1% ВВП. Проте Швейцарія, США та Ірландія мають високий індекс людського розвитку за помірних податків. Результат залежить від якості інституцій і довіри до них. 🔸 Ми платимо податки щодня, навіть не помічаючи цього. У пляшці води за 30 грн приблизно 8 грн податків, тобто близько 27% ціни. З них 5 грн становить ПДВ. Дякуємо Державному податковому університету за гостинність, а студентам за активну участь. Ми й надалі розвиватимемо співпрацю з академічною спільнотою. 👉🏻 A1.CONSULTING

​​Обмеження витрат на запозичення: Рада ухвалила за основу законопроєкт № 16036 Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт № 16036. Він переносить до українського Податкового кодексу правила статті 4 Директиви ATAD щодо обмеження процентних витрат. Що пропонується: 🔹 Новий ліміт. Замість тесту 3,5:1 витрати на запозичення враховуються в межах 30% податкової EBITDA. Діє також грошовий поріг: щонайменше €500 тис., а для фінансування від непов'язаних осіб без гарантій групи - до €3 млн. 🔹 Усі кредитори. Правило поширюється на всі боргові зобов'язання резидентів і нерезидентів, пов'язаних і непов'язаних осіб. 🔹 Ширше поняття витрат. До витрат на запозичення потраплять комісії, факторинг, фінансова складова лізингу та інші еквіваленти процентів. 🔹 Перенесення залишків. Надлімітні витрати переносяться без обмеження строку, а щорічне зменшення на 5% скасовується. Невикористаний ліміт можна використати протягом 5 років. 🔹 Менше винятків. Окремі правила передбачені для банків і страховиків, довгострокових інфраструктурних проєктів і кредитів МФО з державними гарантіями. 📅 Старт - 1 січня 2028 року. Нові норми застосовуватимуться також до вже укладених договорів. До другого читання текст ще може змінитися, але час оцінити свою структуру фінансування вже настав. Детальний розбір із прикладами розрахунків 👉🏻 у нашому огляді 👉🏻 A1.CONSULTING

Чи вкладуться ваші процентні витрати в новий ліміт? Законопроєкт № 16036 вже рекомендований до першого читання. Він переносить в Україну правила ATAD щодо обмеження процентів: 30% EBITDA, ширше поняття витрат на запозичення та менше винятків для фінустанов і кредитів іноземних банків. Що зміниться та як підготувати структуру фінансування 👉🏻 у нашому огляді 👉🏻 A1.CONSULTING

​​Від збору - до готового простору 💙💛 Нарешті можемо відзвітувати про результат роботи, яка тривала не один місяць. Благодійна організація А1 Допомога профінансувала облаштування двох інклюзивних кімнат в лікувальному закладі Державної прикордонної служби України. Цей проєкт розпочався зі збору коштів на суму 330 000 грн - і крок за кроком перетворився на реальний простір для прикордонників із ампутаціями. Тут вони зможуть проходити реабілітацію в комфортніших та доступніших умовах - відновлюватися, адаптуватися та повертатися до повноцінного життя. Нагадаємо, що всі проєкти в значній частині фінансуються за власні кошти А1 Допомога. Але ми завжди вдячні усім, хто долучається до наших зборів, підтримує їх та допомагає доводити справу до кінця. Цього разу, ви допомогли не просто зібрати кошти. Ви допомогли створити простір для відновлення 💙💛 👉🏻 A1.CONSULTING

​​#A1mustreads 📚 Вікінги - це сокири, дракарі, набіги й безжальні воїни? А що, як за цим звичним образом ховається значно складніший світ - із торгівлею, законами, родиною, коханням, вірою, магією та цілком буденним життям? У своїй рецензії Дмитро Золотарьов розповідає про книгу Ніла Прайса «Вікінги», яка пропонує подивитися на скандинавів не очима їхніх ворогів, а спробувати побачити цей світ зсередини. Тож хто насправді ховався за образом «страшного воїна»? Читайте в рецензії Дмитра.   Кремезний чоловік з довгою бородою зістрибує з дракара. У руках - сокира, на голові - рогатий шолом. В очах його нічим не стримувана лють, у голові лиш бажання вбивати та грабувати. Десь так ми уявляємо собі тих, кого прийнято називати «вікінгами». Безстрашними воїнами, чиї нищівні набіги на території Британії та Північної Європи описуються як кара Божа. Знищуючи все на своєму шляху, вікінги несуть лише смерть та хаос, і немає від них спасіння. Люди, що прийшли з холодних земель у пошуках слави та багатства, чия основна мета – війна, як думається, навряд чи можуть бути цікавими з погляду повсякденного життя. Чи можуть? Відповідь на це питання можна знайти у цій книзі. Ніл Прайс, безумовно, людина, що закохана у свою роботу. Археологія для нього явно в трійці найцінніших речей у житті, у чому ми ще не раз пересвідчимось, вивчаючи сторінки цієї розповіді. Розкопуючи поховальні кургани, рештки давніх поселень (особливо вигрібні ями), автор крок за кроком відтворює повсякденність життя вікінгів: що вони вдягали, чим харчувалися, у що вірили та як кохали. Тут можна дізнатись про те, який статус у суспільстві вікінгів займала жінка, хто мав право володіти землями і рабами-трелами, якими законами керувались люди при вирішенні питань спадку, кровної помсти чи процедурі розлучення. Автор звертає увагу на багатогранність життя вікінгів. У той же час як одна частина спустошувала англійські та французькі поселення, інша частина прокладала шляхи до Константинополя, Багдада і, мабуть, ще далі у пошуках вигідних можливостей для торгівлі. Вікінг не тільки воїн, він – винахідливий торговець, що ризикує життях, доставляючи на батьківщину китайський шовк, індійські спеції та візантійську кераміку. Торгові поселення та ринки скандинавів знаходять від Ісландії до Києва і далі на схід. Серед однозначно позитивних сторін книги – всебічний і досить широкий у часовому вимірі огляд еволюції мешканців Скандинавії через призму зміни клімату (знаменитий Рагнарек має цілком реальні підгрунтя), міграції населення, освоєння нових територій та розвитку технологій. Здається, що немає такого питання про вікінгів, на яке б ця книга не дала відповіді. Водночас дещо втомлює манера автора аж занадто багато приділяти уваги безпосередньо опису розкопок, що місцями дуже сповільнює розповідь. З іншого боку, таким детальним описом автор лише підсилює свої гіпотези щодо того чи іншого аспекту життя вікінгів. Ця книга – спроба автора показати нам світ вікінгів їхніми ж очима. Світ, де паралельно існують війна, торгівля, магія, релігія і просто повсякденне життя. За образом «страшного воїна» розкривається значно більший і цікавіший світ людини зі її слабкостями, бажаннями та можливостями. 👉🏻 A1.CONSULTING

​​3 Днем захисників і захисниць України! Від перших днів повномасштабного вторгнення ми підтримуємо тих, хто щодня захищає Україну - наших військових, захисниць і захисників. За кожним робочим днем, кожною можливістю розвивати бізнес, будувати плани й просто жити - стоять люди, які тримають оборону. Ми продовжуємо підтримувати наших військових не лише словами, а й конкретними справами. Бо вдячність - це не один день у календарі. Це наша постійна відповідальність і позиція. Дякуємо за силу, мужність і можливість бути тут. Бережіть себе. А ми - будемо поруч 💙💛 Слава Україні! Героям слава! 👉🏻 A1.CONSULTING

​​#A1mustreads 📚 Що ховається за образом людини, яку весь світ звик бачити легендою? «Сонні-бой» Аль Пачіно – спроба зазирнути за лаштунки не лише Голлівуду, а й самого актора. Детальніше в рецензії Марії Кошутської 👇🏻 Іноді книга може не стати твоєю улюбленою, але це зовсім не означає, що після неї не залишається думок, запитань чи моментів, до яких хочеться повертатися. Саме так у мене вийшло з автобіографією Аль Пачіно «Сонні-бой». Вона не була для мене легкою чи однозначною, але точно дала чимало матеріалу для роздумів: щось здивувало, щось змусило переосмислити звичний образ актора, а деякі моменти просто залишилися в пам’яті. Одразу скажу, чтиво – не з легких. Сприйняття дещо ускладнює надмірна деталізація процесу зйомок різних фільмів, численні згадки людей, відомих у вузьких кіношних колах, але точно не пересічному читачу. Подекуди це робить оповідь доволі повільною. Водночас цікаво читати про внутрішні драми Аль Пачіно. Наприклад, його сумніви щодо присутності на церемонії вручення «Оскара». Це так не в’яжеться з образом успішного голлівудського актора, адже ми звикли сприймати таких людей як упевнених у собі зірок. А виявляється, за цим образом можуть стояти безліч переживань, сумнівів і навіть банальне «похмілля». За останній час я прочитала досить багато автобіографій, і практично всі актори розповідають про те, як зловживали алкоголем. Аль Пачіно – не виняток. Можна лише уявити рівень сорому, який відчуває звичайна людина, коли робить щось неадекватне на підпитку. А тут – зірка кінематографу, на яку дивиться весь світ. Певно, ці емоції удвічі сильніші. Коли читаєш спогади про зйомки в «Хрещеному батьку», його участь у театральних виставах, то мимоволі думаєш: «ох, він і складна людина, цей Аль Пачіно». Він досить глибоко розписав свої переживання, коли стикався з несприйняттям колег по цеху або критиків, описав це дуже вдалою фразою: «Мало кому зручно там, де ти небажаний». Досить поверхово описує своє особисте життя. Начебто й кохав жінок, з якими був у стосунках, але з жодною не створив сім’ю. Можна лише здогадуватися, що саме на нього вплинуло. Але відповіді часто ніби закодовані між рядками: «У нас, акторів, у минулому часто криється щось жахливе, але що вже вдієш». Що можна сказати напевно, так це те, що він творча людина на 150%. Будучи неймовірно прискіпливим до ролей і зйомок окремих сцен у фільмах, які стали легендарними, як-от «Запах жінки», він при цьому міг абсолютно не контролювати фінанси й фактично опинився на межі банкрутства. Прочитавши цю автобіографію, точно не можна сказати, що йому щось давалося легко в житті. Можливо, саме тому він так фанатично занурювався у свої ролі, вживався у них, шукаючи через своїх персонажів те відчуття сатисфакції, якого не завжди вистачало в реальному житті. І, можливо, саме кіно для нього стало тим простором, де можна було бути кимось іншим, проживати інші життя й дозволяти собі те, що в реальності не завжди можливе. Як сам зауважив: «Ось чому всі люблять кіно: там усе можливо». Мабуть, саме в цьому і є головна цікавість «Сонні-бой». Це не класична історія успіху великої кінозірки і не глянцева сповідь про життя Голлівуду. Швидше, це спроба людини, яка прожила неймовірне професійне життя, розібратися у власних виборах, страхах, залежностях, стосунках і любові до своєї професії. Тому, якщо вам хочеться дізнатися не лише про те, як Аль Пачіно став Аль Пачіно, а й побачити людину за образом легендарного актора – з її сумнівами, слабкостями, дивними рішеннями та майже фанатичною любов’ю до кіно, – книга може бути цікавою. Особливо якщо ви готові до неквапливого занурення в деталі, а не чекаєте на динамічний сюжет. 👉🏻 A1.CONSULTING

​​5 вересня – Міжнародний день благодійності 🤍 Для А1 благодійність – це не разова акція, а частина того, як ми працюємо. Ми віримо, що бізнес має не лише розвиватись, а й підтримувати тих, хто щодня захищає можливість цього розвитку – наших військових. Тому допомога армії залишається одним із пріоритетів компанії, і сьогодні хочемо нагадати про один з таких зборів. Зараз наша пріоритетна ціль – генератор для 96-ї зенітної ракетної бригади. Зібрано 90 000 грн із 1 000 000 грн на дизельний генератор Matari MB 50 – він забезпечить безперебійну роботу обладнання протиповітряної оборони. Кожна гривня наближає нас до мети. Поширюйте інформацію про збір – це теж допомога 🙏 Долучайтесь за посиланням 👉🏻 https://bit.ly/4oozkch 👉🏻 A1.CONSULTING

​​#A1mustreads📚 Нова рецензія від нашої колеги Єлизавети Мерзлової – цього разу про «Таємницю таємниць» Дена Брауна. Чи вдалося автору знову поєднати динамічний трилер із питаннями, що змушують задуматись про межі людської свідомості? Читайте враження Єлизавети 👇 Книги Дена Брауна завжди захоплювали мене тим особливим відчуттям, яке вони залишають після себе: начебто прочитала захопливий трилер, але водночас отримала ще з десяток тем, про які тепер хочеться дізнатися більше. «Таємниця таємниць» у цьому плані не стала винятком. На цей раз автор переносить нас у Прагу, певна містичність якої ідеально доповнює сюжет. Але вкотре за знайомою атмосферою загадок і таємниць ховається значно масштабніше питання: що ми насправді знаємо про власну свідомість і чи справді її можливості обмежуються лише роботою мозку? Саме ця ідея й тримала мене найбільше. Під час читання постійно ловиш себе на думці: де тут наука, де припущення автора, а де та межа, до якої людство просто ще не дійшло? І, звісно, як завжди, періодично виникало бажання відкласти книгу й перевірити, які з описаних досліджень та теорій існують насправді. Для мене це одна з найсильніших рис романів Дена Брауна: вони не просто розповідають історію, а пробуджують цікавість до речей, про які раніше, ми, можливо, навіть не замислювались. При цьому «Таємниця таємниць» читається саме так, як і очікуєш від майстра трилерів: швидко, напружено і з постійним «ще один розділ – і спати». Одна загадка змінюється іншою, відповіді породжують наступні питання, а сюжет регулярно змушує переглядати власні здогадки. І хоча деякі повороти навмисно дуже драматичні, саме за це я й люблю його книги – вони дозволяють повністю зануритися в історію. Але найбільше мені сподобалося те, що після завершення роману його головна тема не відпускає. Якщо, наприклад, після «Інферно» мені хотілося більше дізнатися про Данте та «Божественну комедію», то після «Таємниці таємниць» – про природу свідомості, пам’яті і дослідження того, на що насправді здатний людський мозок. Тому для мене «Таємниця таємниць» – це не просто чергова пригода Роберта Ленгдона. Це книга, яка спочатку змушує шукати відповіді разом із героями, а потім залишає тебе вже з власними питаннями. А саме такі книги мені й запам’ятовуються найбільше. 👉🏻 A1.CONSULTING

🇺🇦 Незалежність - це не лише про державу. Це про вибір. Вибір розвивати бізнес в Україні. Вибір працювати чесно й прозоро. Вибір сплачувати податки та розуміти, як вони працюють. Вибір будувати майбутнє, навіть коли обставини змушують починати заново. Сьогодні ми дякуємо тим, завдяки кому маємо можливість працювати, створювати, інвестувати й планувати майбутнє. З Днем Незалежності, Україно! 💙💛 Нехай незалежність буде не лише нашою цінністю, а й щоденним вибором - у бізнесі, роботі та житті. Вільні. Відповідальні. Незалежні. 👉🏻 A1.CONSULTING

🇺🇦 Незалежність - це не лише про державу. Це про вибір. Вибір розвивати бізнес в Україні. Вибір працювати чесно й прозоро. Вибір сплачувати податки та розуміти, як вони працюють. Вибір будувати майбутнє, навіть коли обставини змушують починати заново. Сьогодні ми дякуємо тим, завдяки кому маємо можливість працювати, створювати, інвестувати й планувати майбутнє. З Днем Незалежності, Україно! 💙💛 Нехай незалежність буде не лише нашою цінністю, а й щоденним вибором - у бізнесі, роботі та житті. Вільні. Відповідальні. Незалежні. 👉🏻 A1.CONSULTING

​​#A1mustreads 📚 Іноді книга знаходить нас тоді, коли ми найменше цього очікуємо - не через рекомендацію друга чи список бестселерів, а випадково, ніби між іншим. Несподівана зустріч з романом Германа Гессе «Степовий вовк» перетворилася на одну з найглибших читацьких рефлексій для Дмитра Золотарьова - про те, наскільки насправді ми знайомі самі з собою, і скільки версій себе ми свідомо чи несвідомо ховаємо від власних очей. Відкрив для себе творчість Германа Гессе випадково. Здається, натрапив на нього в YouTube. І наскільки особисто не любив книги про самопізнання через їх напускний драматизм, настільки герой роману потрапив, як то кажуть, в самісіньке серце. «Степовий вовк» (у житті більш відомий як Гаррі Галлер) - закоренілий відлюдник і філософ, який осягнув (як він сам вважає) істину людського життя. Самотній мудрець, що знайшов себе у самоїдстві, що вічно приречений на страждання у світі «міщанства». Гаррі дуже часто думає про своє життя. Надто багато думає. Копирсаючись в минулому та оцінюючи теперішнє, він приходить до думки, що йому не місце на цій планеті. Кожен день сповнений болю, а ті нетривалі години, коли душа його у спокої, не можуть перекрити весь біль, який відчуває «Степовий вовк». Чи шукав Галлер ліки? Звісно, що шукав, проте знайшов їх там, де не очікував. Чарівною пігулкою виступила Герміна - жінка, яка допомогла герою згадати інші свої сторони. Можливо, її взагалі варто сприймати як своєрідне альтер-его героя - втілення тієї легкості та чуттєвості до життя, які він так довго в собі придушував. Спочатку незграбний, сором’язливий, Гаррі з часом перетворюється у майстра танців, він знову закохується, відчуває тілесність і просто отримує задоволення від речей, які раніше здавалися йому надто «міщанськими». Апогей роману - Магічний театр, у який «Степовий вовк» потрапляє дуже цікавим способом. Театр відкриває йому страшну для нього правду - людина багатогранна, суперечлива і дуже непостійна. Прийнявши себе як «Степового вовка», Гаррі відкинув інші сторони своєї суті. І тим страшніше і цікавіше було для нього побачити хто він є зараз та ким він може бути. Зачепила та детальність, з якою Гессе описує внутрішній світ та переживання героя. Тут і раціональність сприйняття навколишнього, і той самий напускний драматизм, і розгубленість людини, яка просто бажає спокою. Стежачи за Гаррі, йому хочеться поспівчувати, з нього можна посміятись і його можна ненавидіти. Геніальною та дуже простою видається ідея роману - людина не знайома сама з собою. Щось ми про себе забули, щось навмисне не випускаємо на волю, а про щось і не здогадуємось. Можна припустити, що кожен з нас має свого «Степового вовка» - образ, який ми вважаємо єдино можливим та звичним. Лише, дозволяючи собі змінюватися та відкривати нові сторони, ми починаємо розуміти, наскільки мало насправді себе знаємо. 👉🏻 A1.CONSULTING

​​Система управління комплаєнс-ризиками: від профілактики до перевірок ДПС роз’яснила основні підходи до функціонування системи управління податковими (комплаєнс) ризиками, запровадженої в межах експериментального проєкту відповідно до постанови КМУ № 854 від 25.07.2024. Які заходи передбачає система? 🔸 Профілактичні: навчання платників щодо дотримання законодавства та нагадування про строки подання документів. 🔸 Допоміжні: інформування платників окремих галузей про типові помилки у податковій звітності. 🔸 Реактивні: проведення контрольно-перевірочних заходів та заходів із погашення податкового боргу. Таким чином, система має допомогти платникам уникати типових помилок, спростити подання звітності та сплату податків, а також мінімізувати ризики недотримання податкового законодавства. 👉🏻 Джерело 👉🏻 A1.CONSULTING

​​#A1mustreads 📚 Коли в романі переплітаються реальна історія, фізика, архітектура і мистецтво так тонко, що починаєш сумніватися, де закінчується вигадка - це, мабуть, і є фірмовий почерк Дена Брауна. Анастасія Карлінова поділилася враженнями від його книги «Янголи і Демони» - детективом, який змушує заново подивитися на Ватикан, Рим і таємниці, що ховаються за їхньою історією. Читайте рецензію нижче 👇 Ден Браун настільки тонко переплітає сюжет із реальними історичними фактами, фізикою, архітектурою та мистецтвом, що межа між реальністю і вигадкою майже стирається. Постійно ловиш себе на бажанні відкласти книгу й перевірити, чи справді це існує. Найбільше мене захопила історія Ватикану. Не як туристичного місця, а як держави зі своїми таємницями, символами, багатовіковою історією та безліччю питань, на які досі немає однозначних відповідей. Саме це додає роману особливої глибини. Детективна лінія тут - окреме задоволення. Увесь час ніби складаєш пазл, але картинку бачиш лише частинами. Кожна нова деталь змінює те, як ти сприймав попередні події, а коли все нарешті починає складатися докупи, ловиш той самий момент: «А, ось у чому була справа». І таких моментів у книзі вистачає. Ця книга змушує по-іншому подивитися на історію, науку й сам Рим. Після неї хочеться ще довго читати про Ватикан, ілюмінатів, історичні події та місця, які описує автор. 👉🏻 A1.CONSULTING

​​#A1mustreads📚 Що ховається за образом успішного голлівудського актора? Метью Макконагі відповідає на це у своїй книзі-щоденнику «Зелене світло» - відверто, без прикрас. Пропонуємо вашій увазі рецензію Марії Кошутської. Ми звикли сприймати акторів крізь призму їхніх ролей - через те, як вони втілюють образи, характери, передають емоції. Але найцікавіше завжди залишається за лаштунками - у життєвому досвіді, який найчастіше і лягає в основу акторської гри. Саме тому мемуари - один з моїх улюблених книжкових жанрів. «Зелене світло» Метью Макконагі - це щоденникові записи, які він вів протягом 30 років. Якщо описати книгу одним реченням, то це своєрідна інструкція, як сприймати життя з легкістю і насолоджуватися ним. Метью виріс у дуже вільному середовищі, з максимально неординарними батьками. Деякі аспекти виховання, описані в книзі, викликали в мене емоції - від здивування аж до засудження. Але якщо концентруватися на головному: батьки давали майбутній зірці кінематографу можливість робити власний вибір. Буває, що вседозволеність руйнує людину - у випадку з Метью вона, навпаки, дала йому життєву мудрість і розвинула талант. Поціновувачі афірмацій можуть забрати собі декілька цитат із книги для щоденних практик. Наприклад: «Будь-який успіх потребує послідовності. Зроби добре одну справу, потім наступну. Ще раз і ще раз. Знову і знову, аж до кінця, а потім крок за кроком знову». Або: «Інтелект має спрощувати речі, а не робити їх надто мудрованими». Дуже цікаво було читати про те, як Метью отримував ролі та як він до них готувався - був доленосний випадок, коли майже не готувався, а робив висновки вже під час зйомок. Загалом складається враження, що дуже багато вчинків він робив, керуючись інтуїцією, а вже потім - винятково власним досвідом. «Ми маємо підготуватися, щоби потім почуватися вільними під час роботи», - пише він. Разом з популярністю, як не парадоксально, приходить і комплекс самозванця. Метью дуже відверто описує внутрішній двобій між хлопцем з робочої сім'ї з Ювальда (Техас) і зрілим актором, якого впізнавали на вулиці. У цьому двобої, за словами Метью, він переміг у монастирі, спілкуючись з братом Крістіаном. Пізніше він описує боротьбу з «типажем» - спробу вийти до глядача з новими ролями й характерами, не притаманними йому на початку кар'єри. Та попри всі творчі пошуки й внутрішні двобої, найщирішою і найдушевнішою частиною книги залишається розповідь про кохану дружину Камілу і батьківство - саме в цих рядках Метью постає не як зірка Голлівуду, а як людина, яка показала, що для неї по-справжньому важливо. І, мабуть, найголовніше, що виносиш із цієї книги - дві прості, але глибокі мудрості від Метью Макконагі: для щастя людині потрібно подобатися собі («Мені так подобалось бути собою, що я не хотів цьому заважати») і частіше натрапляти на зелене світло. 👉🏻 A1.CONSULTING